Ухвала суду № 27910118, 28.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6650/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Чудак О.М.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"28" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.

Міщука М.С.

при секретарі: Салоїд І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу відповідача -Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати всіх сум, що належали при звільнені - ,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2012 року позивач -ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом, в якому, з врахуванням заяви про зміну предмету позову від 18 липня 2012 року просив:

- стягнути з Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 3; код ЄДРПОУ 26297477) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; ідент. код: НОМЕР_1, рахунок: НОМЕР_2 в Отримувач: ПриватБанк, МФО: 305299, код ЄДРПОУ 14360570) у сумі 53 891,43 грн. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2012 року адміністративний позов задоволено частково:

- стягнуто з Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на користь ОСОБА_3 середній заробіток за весь час затримки виплати всіх сум, що належали йому при звільнені від підприємства, установи, організації з 22 травня 2011 року по 07 червня 2012 року включно в сумі 21420 грн 39 коп.

- допущено постанову в частині виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 22 травня 2011 року в розмірі за один місяць, - до негайного виконання.

- в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем -Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та залишити позовну заяву без розгляду.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач -ОСОБА_3 у період з 15 червня 2007 року до 31 липня 2009 року працював на посаді головного спеціаліста відділу аналізу звітності недержавних пенсійних фондів департаменту нагляду за недержавними пенсійними фондами ДКРРФП України.

У зв'язку із зміною істотних умов праці подав заяву від 16 липня 2009 року про звільнення його з займаної посади з 31 липня 2009 року. Наказом відповідача від 31 липня 2009 року №324-к ОСОБА_3 звільнено із займаної посади згідно із п. 6 ст. 36 КЗпП України.

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_3 звернувся до суду і згідно постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2010 року, якою скасовано наказ від 31 липня 2009 року №324-к про звільнення та поновлено позивача на посаді.

Крім того, судом стягнуто з Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на користь позивача середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу становив 10500 грн.10 коп.

З матеріалів справи вбачається, що вказана постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.02.2010 року залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року та ухвалою Вищого адміністративного суду міста Києва від 22 березня 2012 року.

На підставі вищезазначеного, Наказом ДКРРФП України від 18 серпня 2010 року №495-к ОСОБА_3 поновлено на посаді головного спеціаліста відділу формування аналітичних та статистичних даних ринку фінансових послуг департаменту пруденційного нагляду з 19 серпня 2010 року.

Наказом ДКРРФП України від 20 серпня 2010 року №502-к позивачу надано частину щорічної основної відпустки з 19 серпня по 03 вересня 2010 року з виплатою матеріальної допомоги для оздоровлення у розмірі середньомісячної заробітної плати та звільнено з 03 вересня 2010 року за власним бажанням відповідно до статті 38 КЗпП України. Крім того, виплачено компенсацію за 12 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період з 25 червня 2009 року по 24 червня 2010 року та за 5 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період з 25 червня 2010 року по 03 вересня 2010 року.

11 травня 2011 року позивач звернувся до відповідача згідно із статтею 236 КЗпП України, якою передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки, - із заявою про виплату середнього заробітку в загальній сумі 17995,14 грн.

Листом від 31 травня 2011 року ДКРРФП України з посиланням на те, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2010 року ними виконана в межах семиденного добровільного строку з дня відкриття виконавчого провадження, - в задоволенні заяви відмовлено.

Постановою суду від 17 жовтня 2011 року, яка набрала законної сили 14 листопада 2011 року, позов ОСОБА_3 до ДКРРФП України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі -задоволено й стягнуто з відповідача 17995, 14 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, платіжним дорученням ДКРРФП України від 07 червня 2012 року №597 ОСОБА_3 нараховано та виплачено на картковий рахунок НОМЕР_3 відкритий в ПАТ КБ «Приватбанк»середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 15001,19 грн.

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації проводиться у день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно з ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 серпня 2010 року позивач подав до ДКРРФП України заяву з проханням надати частину щорічної відпустки терміном на 15 календарних днів з 19 серпня по 03 вересня 2010 року й вважати останній день відпустки останнім робочим днем та звільнити із займаної посади з 03 вересня 2012 року за власним бажанням.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що останнім робочим днем позивача було 03 вересня 2010 року та в цей день він перебував у відпустці. Тобто, остаточний розрахунок з ним мав бути проведений за відповідною вимогою. Вимога ним пред'явлена 20 травня 2011 року, про що свідчить вхідний штамп ДКРРФП України №К-03089.

Як зазначалось вище, після поновлення на посаді 19 серпня 2010 року позивач написав заяву про відпустку із виплатою матеріальної допомоги та заяву про наступне звільнення. В свою чергу, відповідачем прийнято відповідний наказ й проведено необхідний розрахунок. Однак при цьому, суму середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 08 лютого 2010 року по 18 серпня 2010 року в сумі 17995,14 грн. не виплачено. В подальшому вказані виплати проведені відповідачем 07 червня 2012 року виключно в межах виконавчого провадження.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, відповідно до якого затримка у виплаті сум, що належать позивачу від підприємства розпочалась із 22 травня 2011 року, так як вимога про розрахунок пред'явлена ОСОБА_3 20 травня 2011 року, а 21 травня 2011 року відповідачем мали бути проведені необхідні виплати.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно із постановою КМ України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів»та Порядком обчислення середньої заробітної плати, - середня заробітна плата ОСОБА_3 станом на дату звільнення 03 вересня 2010 року становила 1706, 00 грн., а не 4288,44 грн., як визначено позивачем, а тому позивач має право на отримання середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені у розмірі 21420, 39 грн.

У зв'язку з вищевикладеним, Київський апеляційний адміністративний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення вимог позивача та скасування рішення відповідача, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу відповідача -Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2012 року -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.

Повний текст ухвали виготовлено 29.11.2012 року.

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.