Рішення № 2790783, 12.01.2009, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

12 січня 2009 р. Справа 7/65-08

за позовом: Малого приватного підприємства Фірми "Ерідон", с.Музичі, Києво-Святошинський район, Київська область.

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукровий комбінат", м. Бар,Вінницька область.

про стягнення 524 343,13 грн.

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Юрчак Л.C.

Представники

позивача : Пилипчук Я.В. - довіреність № б/н від 08.09.2008 року.

відповідача : не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення заборгованості з ТОВ "Цукровий комбінат" за отриманий товар в сумі 524 343,13 грн., у тому рахунку 287 419,37 грн. основного боргу, 91 234,56 грн. інфляційного збільшення заборгованості, 118 409,33 грн. - 20 % річних за користування товарним кредитом та 27 279,87 грн. - 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою від 14.11.2008 року було порушено провадження у справі № 7/65-08 та призначено судове засідання на 17.12.2008 року.

В зв'язку з неявкою відповідача, неподанням сторонами витребуваних судом документів розгляд справи було відкладено на 12.01.2009 року.

Відповідач відзиву та документів витребуваних ухвалами суду від 14.11.2008 року та 17.12.2008 року не надав. В судові засідання, які призначались на 17.12.2008 року та 12.01.2009 року відповідач також не з'явився, хоча про їх час та місце повідомлявся ухвалами від 14.11.2008 року та від 17.12.2008 року, які надсилалась рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою зазначеною у позовній заяві (вул.Заводська, 15, м.Бар, Барський район Вінницька область, 23000).

Відповідно до довідки головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві від 28.11.2008 року № 21-10/6782-3 адреса відповідача співпадає із адресою зазначеною в позовній заяві (а.с.81). Крім того, до суду надійшли повідомлення про вручення поштового відправлення № 1546770, № 1688094 з яких вбачається, що відповідач отримав ухвалу від 14.11.2008 року 21.11.2008 року, а ухвалу від 17.12.2008 року 29.12.2008 року. Тобто відповідач повідомлявся про час і місце судового засідання заздалегідь.

Приймаючи до уваги викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів і забезпечення змагальності судового процесу відповідно до ст. 4-3 ГПК України.

За таких обставин справу розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

За письмовим клопотанням представника позивача справа розглядається без здійснення технічної фіксації (звукозапису) судового процесу.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

26.03.2007 року між малим приватним підприємством фірма "Ерідон" (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Цукровий комбінат" (Покупець) укладено договір поставки № 342/07/56.

Відповідно до умов вказаного Договору позивач в терміни визначені цим Договором зобов'язувався передати у власність відповідача продукцію виробничо-технічного призначення, а відповідач зобов'язувався прийняти і оплатити її вартість, сплативши за неї визначену Договором грошову суму (п.1.1).

Позивачем за період з 27.03.2007 року по 02.10.2007 року було передано відповідачу товар на загальну суму 3 811 656,82 грн..

Факт передачі відповідачу товару на суму 3 811 656,82 грн. підтверджується накладними № 2679 від 27.03.2007 року на суму 366 450,00 грн., № 2683 від 29.03.2007 року на суму 1 632 594,60 грн., № 2685 від 29.03.2007 року на суму 18 968,98 грн., № 2684 від 29.03.2007 року на суму 125 490,16 грн., № 2740 від 18.04.2007 року на суму 922 752,00 грн., № 2817 від 16.05.2007 року на суму 236 313,40 грн., № 2813 від 16.05.2007 року на суму 21 603,20 грн., № 2904 від 01.06.2007 року на суму 70 479,00 грн., № 2912 від 06.06.2007 року на суму 163 162,50 грн., № 2955 від 16.06.2007 року на суму 85 950,00 грн., № 2982 від 22.06.2007 року на суму 42 975,00 грн., № 2988 від 26.06.2007 року на суму 17 190,00 грн., № 37028 від 24.07.2007 року на суму 7 115,58 грн., № 37035 від 27.07.2007 року на суму 17 042,46 грн., № 37036 від 27.07.2007 року на суму 4 617,54 грн., № 37027 від 24.07.2007 року на суму 26 354,00 грн., № 37072 від 22.08.2007 року на суму 39 984,00 грн., № 37157 від 02.10.2007 року на суму 12 614,40 грн. та довіреностями на отримання матеріальних цінностей серія ЯНД № 339771 від 27.03.2007 року, ЯНД № 339775 від 29.03.2007 року, ЯНД № 339795 від 18.04.2007 року, ЯНХ № 268611 від 15.05.2007 року, ЯБВ № 372413 від 24.07.2007 року, ЯБВ № 372417 від 27.07.2007 року, ЯОА № 216062 від 22.08.2007 року, ЯОА № 178008 від 02.10.2007 року.

Відповідач частково розрахувався за отриманий товар на загальну суму 2 238 702,00 грн..

Зокрема відповідач відповідно до договору поставки № 342/07/58 від 27.03.2007 року поставив позивачу продукцію (цукор-пісок) на загальну суму 1 533 157,50 грн.. По факту цієї поставки між сторонами було укладено акт проведення заліку заборгованості 30.03.2007 року згідно якого сторони здійснили залік зустрічних вимог на загальну суму 1 533 157,50 грн. після чого борг відповідача перед позивачем склав 610 346,24 грн..

В подальшому відповідач здійснював повернення товару позивачу на підставі угоди про зміну зобов'язань від 27.04.2007 року по накладній № ЦК-0000597 від 15.05.2007 року на суму 257 916,60 грн.; угоди про зміну зобов'язань від 01.06.2007 року по накладній № ЦК-0000697 на суму 70 479,00 грн.; акту від 05.06.2007 року по накладній № ЦК-0000713 від 06.06.2007 року на суму 163 272,00 грн.; угоди про зміну зобов'язань від 15.06.2007 року по накладній № ЦК-0000776 від 16.06.2007 року на суму 85 950,00 грн.; угоди про зміну зобов'язань від 22.06.2007 року по накладній № ЦК-0000806 від 22.06.2007 року на суму 42 975,00 грн.; угоди про зміну зобов'язань від 26.06.2007 року по накладній № ЦК-0000882 на суму 17 190,00 грн..

Також відповідач на підставі договору поставки № 342/07/135 від 25.07.2007 року по накладній № ЦК-0000929 від 27.07.2007 року на суму 21 660,00 грн. та накладній № ЦУ-0000930 від 27.07.2007 року на суму 33 487,50 грн. поставив позивачу товар (цукор-пісок). В зв'язку з цим між сторонами було складено акт проведення заліку заборгованості від 30.07.2007 року на суму 55 147,50 грн..

Крім того, відповідач здійснив перерахування грошових коштів на рахунок позивача на суму 12 614,40 грн., що підтверджується банківською випискою від 02.10.2007 року.

При встановленні факту проведення відповідачем розрахунків грошовими коштами суд бере до уваги довідку філії ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в м.Києві від 09.01.2009 року № 040-07/66 в якій вказано, що за період з 26.03.2007 року по 09.01.2009 року від ТОВ "Цукровий комбінат" на рахунок МПП Фірми "Ерідон" надійшло 12 614,40 грн..

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем складає 1 572 954,82 грн. (3 811 656,82 - 2 238 702,00).

При цьому судом встановлено, що позивачем у позовній заяві допущено помилку в зазначенні суми грошових коштів на які було проведено розрахунок відповідачем. Так, у позовній заяві зазначено, що загальна суму на яку провів розрахунок відповідач складає 2 238 647,21 грн., в той час як фактично такий розрахунок проведено відповідачем на загальну суму 2 238 702,00 грн.. Як вбачається помилка в обрахунку була допущена позивачем внаслідок неправильного сумування вартості товару, яку поставив відповідач за договором поставки від 25.07.2007 року № 342/07/135 на суму 51 147,50 грн. (накладна № ЦК-0000929 від 27.07.2007 року на суму 21 660,00 грн., накладна № ЦК-0000930 від 27.07.2007 року на суму 33 487,50 грн. = 21 660,00+33 487,50=51 147,50). В той час в поясненні від 17.12.2008 року № 17/12 позивач вказує, що загальна сума товару за договором поставки від 25.07.2007 року № 342/07-135 дорівнює 55 092,71 грн..

Однак, незважаючи на викладене, 24.01.2008 року між позивачем та відповідачем укладено угоду згідно якої відповідач підтвердив свій борг перед позивачем за договором поставки від 26.03.2007 року № 342/07/56 в розмірі 1 573 009,61 грн. та зобов'язувався його сплатити частинами згідно графіку (остання сплата 31.03.2008 року) з врахуванням 20 % річних за користування товарним кредитом в розмірі 118 409,33 грн., всього - 1 691 418,94 грн..

Як вбачається із позовної заяви, позивач на підставі ст. 20 ЦК України заявив вимогу про стягнення основного боргу в сумі 287 419,37 грн. основного боргу.

Враховуючи встановлені факти суд дійшов висновку про наявність та доведеність позивачем фактичної заборгованості в розмірі 1 572 954,82 грн..

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 287 419,37 грн. основного боргу підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. За приписом ч.2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки, зокрема із договорів та інших правочинів.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. При цьому згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім стягнення суми основного боргу в розмірі 287 419,37 грн. позивачем було заявлено до стягнення інфляційні нарахування у розмірі 91 234,56 грн. за період з квітня 2008 року по вересень 2008 року, 118 409,33 грн. - 20 % річних за користування товарним кредитом та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 27 279,87 грн. за період з 31.03.2008 року по 27.10.2008 року.

Розглянувши вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних судом встановлено наступне.

В судовому засіданні 12.01.2009 року позивач подав заяву про зменшення позовних вимог та уточнення позовних вимог у частині стягнення 3% річних, згідно якої просив стягнути з відповідача 27 150,58 грн. 3% річних за період з 01.04.2008 року по 27.10.2008 року, а не як було зазначено при зверненні до суду 27 279,87 грн.. Позивач також з врахуванням зменшення розміру 3 % річних, зменшив загальну суму позовних вимог і просив суд стягнути відповідача загалом 524 213,84 грн..

Судом вказана заява прийнята до розгляду, як така, що не суперечить ст.22 ГПК України.

Перевіркою заявленої до стягнення суми інфляційних втрат встановлено правильність їх нарахування, а тому суд задовольняє вказану вимогу. Також судом перевірено правильність обрахунку 3 % річних згідно поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог в результаті чого також встановлено відсутність помилок.

При цьому суд зауважує, що позивач взяв для обрахунку інфляційних нарахувань та 3 % річних суму боргу, яка встановлена в п.2 угоди від 24.01.2008 року і становить 1 573 009,61 грн.. На думку суду проведення розрахунку позивачем на підставі суми заборгованості зазначеної в п.2 угоди від 24.01.2008 року є правомірним, оскільки останню суд розцінює як заміну первісного зобов'язання новим (новація - ст.604 ЦК України) виходячи з того, що аналіз змісту вказаної угоди від 24.01.2008 року приводить до висновку про те, що в ній містяться всі ознаки новації. Так, новацію характеризують наступні ознаки: наявність взаємної згоди сторін щодо припинення дії попереднього зобов'язання та щодо умов нового зобов'язання (про вказане свідчить підписання угоди від 24.01.2008 року); наявність умови про припинення попереднього зобов'язання (п.4 угоди від 24.01.2008 року); виникнення між тими ж особами нового зобов'язання, яке, як правило, містить умову про інший предмет чи спосіб виконання (п.2 угоди від 24.01.2008 року передбачає сплату відповідачем 20 % річних, що не було обумовлено договором поставки від 26.03.2007 року № 342/07/56).

З огляду на відсутність помилок в обрахунку суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог з огляду на наступне.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стосовно вимоги про стягнення 118 409,33 грн. річних за користування товарним кредитом суд також дійшов висновку про задоволення вказаної вимоги враховуючи наступне.

Відповідно до п.2 угоди від 24.01.2008 року сторони погодили, що відповідач крім сплати позивачу боргу в розмірі 1 573 009,61 грн. зобов'язується сплатити 20 % річних за користування товарним кредитом розмір якого складає 118 409,33 грн..

Право на нарахування процентів за проданий товар закріплено в ч.5 ст.694 ЦК України, згідно якої, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Відповідно до ч.2 ст.536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Враховуючи те, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в розмірі 524 213,84 грн. підтверджуються наявними у справі первинними бухгалтерськими документами, розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат відповідає чинному законодавству та є правильним, суд вважає суму боргу в розмірі 524 213,84 грн. доведеною позивачем.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідач на день розгляду справи доказів погашення суми боргу і спростування позовних вимог позивача в частині стягнення 524 213 грн. 84 коп. боргу всупереч вимогам ст.33 ГПК України та ухвал суду від 14.11.2008 року та від 17.12.08 року не надав.

За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення боргу в сумі 524 213 грн. 84 коп. підлягають задоволенню.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України. При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Керуючись ст.11, ч.ч.1, 2 ст.509, ст.ст. 525, 526, ч.2 ст.536, ч.1 ст. 530, ст.ст.604, 625, ст.629, ч.5 ст.694 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч. 1, 5 ст. 49, ст. 75, п. 4 ст.ст. 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукровий комбінат", вул. Заводська, 15, м. Бар, Вінницької області, 23000 - (інформація про реквізити - р/р 26005035513704 в АКБ "Укрсиббанк", МФО - 351005, ідентифікаційний код - 32533738) на користь Малого приватного підприємства Фірма "Ерідон", вул. Леніна 16, кв. 82, с. Музичі, Києво-Святошинського району, Київської область, 08125 - (інформація про реквізити - р/р № 26009012714230 в філії ВАТ "Укрексімбанк", МФО-380333, ідентифікаційний код - 19420704) - 287 419 грн. 37 коп. - боргу, 91 234 грн. 56 коп. - інфляційних втрат, 27 150 грн. 58 коп. - 3% річних, 118 409 грн. 33 коп. - 20 % річних за користування товарним кредитом, 5 242 грн. 14 коп. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 117 грн. 97 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 19 січня 2009 р.

віддрук.4 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - Мале приватне підприємство Фірма "Ерідон", а/с 50 м. Київ-191, 03191.

3 - позивачу - вул. Леніна, 16, кв. 82, с. Музичі, Києво-Святошинський район, Київська область, 08125.

4 - відповідачу - ТОВ "Цукровий комбінат", вул. Заводська, 15, м. Бар, Барський район, Вінницька область, 23000.