Рішення № 27907664, 31.10.2012, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 212/7722/2012 Провадження № 22-ц/0290/3089/2012Головуючий в суді першої інстанції:Овсюк Є.М.Категорія: 24 Доповідач: Матківська М. В.

Р І Ш Е Н Н Я

Апеляційного суду Вінницької області

від 31 жовтня 2012 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів: Камзалова В.В., Войтка Ю.Б.

При секретарі: Сніжко О.А.

За участю: представника позивача Марчук А.П., відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 15 серпня 2012 року у цивільний справі за позовом Міського комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 7»до ОСОБА_3 про стягнення боргу та визнання укладеним договору про надання житлово-комунальних послуг, -

В с т а н о в и л а :

В травні 2012 року МКП «ЖЕК № 7»звернулось в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та визнання укладеним договору про надання житлово-комунальних послуг, мотивуючи свої вимоги тим, що МКП «ЖЕК № 7»є організацією, що надає населенню послуги з утримання житлового фонду. Житлово-експлуатаційні витрати підприємства на утримання будинків включають в себе витрати на проведення комплексу робіт, спрямованих на створення належних умов для проживання людей, забезпечення санітарно-гігієнічного стану, збереження житлових будівель та технічного обладнання.

Факт надання послуг мешканцям будинку АДРЕСА_1 підтверджено актами виконаних робіт та нарядами-завданнями на місяць, які підписані мешканцями даного житлового будинку.

Відповідач ОСОБА_3, який є власником квартири АДРЕСА_1, відмовляється укласти із МКП «ЖЕК № 7»договір про надання житлово-комунальних послуг, хоча відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»це є обов'язком споживача. Про обов'язок укладання та переукладання договорів про надання житлово-комунальних послуг неодноразово повідомлялось в оголошеннях, що були розміщені на дошках оголошень на будинках споживачів.

Квартира відповідача обладнана загальнобудинковими мережами центрального опалення, постачання холодної води, водовідведення та енергопостачання, обслуговуванням яких займається МКП «ЖЕК № 7». Однак відповідач не сплачує кошти за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, в зв'язку з чим станом на 01.05.2012 року склалася заборгованість в сумі 1 252,08 грн.

В 2009 році МКП «ЖЕК № 7»зверталося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості в сумі 955,89 грн. Рішення суду було виконано в примусовому порядку.

В 2011 року було видано судовий наказ № 2-н-1943/11 про стягнення заборгованості з ОСОБА_3, однак 20.01.2011 року наказ було скасовано за заявою боржника.

В добровільному порядку відповідач відмовляється погасити заборгованість, в зв'язку з чим позивач просив стягнути з нього заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території в сумі 1 252,08 грн., інфляційні в сумі 72,30 грн., 3 % річних в сумі 53,10 грн. та визнати укладеним договір про надання житлово-комунальних послуг між МКП «ЖЕК № 7»та ОСОБА_3

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 15 серпня 2012 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь МКП «ЖЕК № 7»заборгованість в розмірі 1 252,08 грн. та 214,60 грн. судового збору.

Визнано укладеним договір про надання житлово-комунальних послуг між МКП «ЖЕК № 7»та ОСОБА_3

В решті позовних вимог відмовлено.

Відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на рішення суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Зазначив, що рішення суду є незаконним через порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні відповідач підтримав свою апеляційну скаргу і просить її задовольнити з тих підстав, які в ній викладені.

Представник позивача заперечила апеляційну скаргу, просить її відхилити і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

По справі встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 19 серпня 2002 року, зареєстрованого КП «Вінницьке ООБТІ»23 серпня 2002 року в реєстровій книзі № 29 за № 738, ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 (а. с. 47).

МКП «ЖЕК № 7»надає послуги з утримання вищевказаного будинку та прибудинкової території, що підтверджується актами виконаних робіт від 13.04.2011 року, 08.06.2011 року, 02.07.2011 року, 04.08.2011 року, 26.08.2011 року, 11.09.2011 року, 27.09.2011 року, 17.10.2011 року, 09.11.2011 року і грудень 2011 року (а. с. 9-14).

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 27 квітня 2009 року № 962 затверджено перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, порядок та періодичність надання таких послуг, тарифи (граничні) на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по житловому фонду комунальної власності, зокрема що обслуговує МКП «ЖЕК-7», а також затверджено типовий договір про надання житлово-комунальних послуг (а. с. 15-17).

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 22 лютого 2011 року № 471 внесено зміни до вищевказаного рішення від 27.04.2009 року № 962 (а. с. 18).

Відповідно до вимог ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно зі ст. 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Частиною 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»визначено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (п. 5).

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону виконавець зобов'язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.

По справі встановлено, що ОСОБА_3 є споживачем послуг з утримання будинку і прибудинкової території, без укладення з ним окремого договору. Відповідачем згідно вимог ст. 10, 60, 57-64 ЦПК України не доведено, що він не є споживачем таких послуг.

Отже, являючись споживачем послуг, відповідач зобов'язаний оплачувати отримані ним такі житлово-комунальні послуги.

Судом встановлено, що відповідач не виконує свої зобов'язання та не оплачує надані йому послуги з утримання будинку та прибудинкової території, в зв'язку з чим склалася заборгованість за період з березня 2010 року по квітень 2012 року в сумі 1 252,08 грн., що підтверджується розрахунком суми заборгованості за житлово-комунальні послуги (утримання будинку) та вибірку по абоненту ОСОБА_3, за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 5-6, 7).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 1 252,08 грн., оскільки послуги відповідачу надавалися позивачем, відповідач їх використовував і не відмовлявся від них.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині визнання укладеним договору про надання житлово-комунальних послуг між МКП «ЖЕК № 7»і ОСОБА_3, суд першої інстанції допустив порушення ст. 214, 215 ЦПК України та постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі»від 18 грудня 2009 року № 14.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються (п. 1); які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин (п. 3); яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (п. 4).

За правилами ч. 1 ст. 215 ЦПК України у мотивувальній частині рішення має бути зазначено, зокрема: встановлені судом обставини і визначені відповідно до них правовідносини; мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти; назви, статті, її частини, абзаци, пункти, підпункти закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався.

Оскаржуване рішення в мотивувальній частині не містить таких даних при ухваленні рішення по позовних вимогах про визнання укладеним договору про надання житлово-комунальних послуг.

Лише в резолютивній частині рішення є висновок суду про задоволення позовних вимог МКП «ЖЕК № 7»в частині визнання укладеним договору про надання житлово-комунальних послуг між МКП «ЖЕК № 7»та ОСОБА_3

Такий висновок є правильним.

Так, по справі встановлено, що являючись власником квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_3 є споживачем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надаються йому МКП «ЖЕК № 7», однак договору про надання таких послуг між сторонами не укладено, в зв'язку з відмовою відповідача від укладення договору.

Із акту від 20.03.2012 року, складеного юристом МКП «ЖЕК № 7»ОСОБА_2 та начальником ВПЗ ОСОБА_4, вбачається, що ОСОБА_3 відмовився укладати договір про надання житлово-комунальних послуг (а. с. 19).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 6, 627 ЦК України свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 630 ЦК України договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги»визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Аналіз цього Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акта спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»передбачено обов'язок споживача укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, а п. 3 ч. 2 ст. 21 зазначеного Закону передбачено обов'язок виконавця підготувати та укласти із споживачем договір про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».

З аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст. 19-21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій»вбачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачем подано до суду договір про надання житлово-комунальних послуг від 20.03.2012 року, сторонами за яким є ОСОБА_3 та МКП «ЖЕК № 7». Договір відповідачем не підписаний (а. с. 20-21).

Наданий позивачем договір про надання житлово-комунальних послуг за своїм змістом відповідає вимогам типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529, та містить усі істотні умови договору, визначені ст. 26 Закону України «Про надання житлово-комунальних послуг».

Форма типового договору про надання житлово-комунальних послуг затверджена рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 27.04.2009 року № 962 (а. с. 15).

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства належить, зокрема, розробка типових договорів (п. 5).

За таких обставин, відмова споживача послуг ОСОБА_3 від укладення договору про надання житлово-комунальних послуг суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст. 627, 630 ЦК України та ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а тому на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України таке право позивача підлягає захисту шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.

Стаття 309 ЦПК України визначає підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення. Зокрема, у п. 4 ч. 1 зазначено такі підстави: порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню (ч. 2). Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч. 3).

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції, згідно зазначених підстав у ст. 309 ЦПК України, доповнивши зміст мотивувальної частини рішення посиланням на матеріальний закон - ст. 6, 208, 626, 627, 628, 630 ЦК України, ст. 19, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 208, 626, 627, 628, 630 ЦК України, ст. 67, 68 ЖК України, ст. 19-21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 15 серпня 2012 року змінити: доповнити мотивувальну частину рішення суду посиланням на матеріальний закон -ст. 6, 208, 626, 627, 628, 630 ЦК України, ст. 19, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

В решті рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підпис/

Копія вірна :