Рішення № 27907179, 03.12.2012, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № (2-5967/11) 2/412/303/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2012 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Шелестова К.О.

при секретарі - Смоленченко І.Г.

за участю : представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача -ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк», приватного нотаріусу Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, третя особа -Самарський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання недійсним та скасування виконавчого напису нотаріуса, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська було на розгляд за підсудністю передано цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк», треті особи -Головне управління юстиції у Дніпропетровській області, Самарський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсним та скасування виконавчого напису нотаріусу (а. с. 89, том 1).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська вищевказану цивільну справу було прийнято до свого провадження ( а. с. 94, том 1).

07 червня 2012 року було виключено зі складу третіх осіб - Головне управління юстиції у Дніпропетровській області ( а. с. 259).

Представники позивача у позовній заяві з урахуванням уточнень до неї та у судовому засіданні посилались на те, що у травні 2008 року батько позивача -ОСОБА_1 звернувся до відділення № 27 ДФ ВАТ «ВТБ Банк» з наміром оформити кредит на своє ім'я для придбання трикімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, однак у видачі кредиту йому було відмовлено та запропоновано надати кредит його доньці -ОСОБА_4 За умовами кредитування відповідач повинен був надати позивачу кредит з укладенням договору іпотеки на 15 років з виплатою 12, 5 % за умовою сплати нею більше 10 % вартості житла. 01 червня 2008 року позивач зі своїм батьком та матір'ю зустрілися з директором та менеджером відділення банку. Вказаними службовцями банку було остаточно перевірені надані ними документи та зроблений розрахунок кредиту та платежів за ним, а також призначено отримання кредиту на 02 червня 2008 року. Так, 02 червня 2008 року позивач зі своєю матір'ю та батьком приїхали до відділення банку, де останній отримав грошові кошти, частину яких обміняв в валютообмінному пункті філії банку у розмірі 33 000, 00 дол. США для сплати першого внеску для отримання кредиту та 12 000, 00 грн. Таким чином, позивач зі своїми батьками та представниками банку прибули до нотаріальної контори з метою оформлення документів та для того, щоб нотаріус вчинив виконавчий напис в забезпечення виконання умов договору. Однак, представники банку повідомили позивачу, що не мають з собою усієї суми грошових коштів, необхідних для передання продавцеві квартири. Таким чином, у нотаріуса, позивачем власноручно було підписано договір купівлі-продажу та іпотечний договір, однак сам кредитний договір нею не підписувався, у зв'язку з чим вона звернулась з позовом до суду та просила суд задовольнити позовні вимоги, викладені в уточненій позовній заяві ( а. с. 232-239, том 1).

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача - Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк»у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала та посилалась на те, що позивачем не надано суду жодного доказу того, що кредитний договір підписано ОСОБА_4 у стані афекту під психічним тиском з боку представників банку та на вкрай невигідних умовах. Крім того, посилалась на те, що в неї є сумніви стосовно правильності висновку судової почеркознавчої експертизи, а тому просила суд не приймати його до уваги.

Відповідач -ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилась, на адресу суду надіслала заяву про розгляд даної цивільної справи без її участі, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог ( а. с. 225-227, том 1).

Третя особа -Самарський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції у судове засідання свого представника для участі у розгляді справи не направили, про час, дату та місце судового засідання повідомлялись належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Вислухавши пояснення представників позивача та представника відповідача -ВАТ «ВТБ Банк», дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

02 червня 2008 року, між ОСОБА_6 як продавцем та ОСОБА_4 як покупцем було укладено договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого продавець зобов'язується передати квартиру АДРЕСА_1 у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього обговорену грошову суму. Продаж квартири за домовленістю сторін вчиняється за 304 907, 00 грн., що підтверджується письмовими доказами наявними в матеріалах справи ( а. с. 17, 18, том 1).

Судом встановлено, що 02 червня 2008 року між ВАТ «ВТБ Банк»та ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір № 51/08В-1, за умовами якого забезпечуються виконання зобов'язань в повному обсязі за кредитним договором № 51/08В-R511 від 02 червня 2008 року та будь якими додатковими угодами до нього. За умовами кредитного договору, іпотекодержатель надав іпотекодавцю кредит у сумі 36 000, 00 дол. США зі строком повернення до 02 червня 2023 року та зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 13 % річних. Крім того, умовами договору предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 Предмет іпотеки сторони оцінили в 304 907, 00 грн., що за курсом НБУ на день підписання договору становить 62 841, 51 дол. США. Зазначений іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 8297 ( а. с. 24-25, том 1).

31 липня 2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 було вчинено виконавчий напис, згідно з яким було запропоновано звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 та складається з: 1 -коридор, 2, 3, 7 -житлові, 4- ванна, 5 -туалет, 6 -кухня, І, ІІ -лоджії, загальною площею 7, 7 кв. м., житловою площею 45, 0 кв. м., що належить на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_4. Зазначена квартира на підставі іпотечного договору № 51/08В-1, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 02 червня 2008 року за реєстровим № 8297, передана в іпотеку Відкритому акціонерному товариству «ВТБ Банк»строк платежу за яким настав згідно з п. 4.2. зазначеного іпотечного договору. За рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири, приватним нотаріусом було запропоновано задовольнити вимоги Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк»у розмірі 37 250, 64 дол. США (з якої сума заборгованості по кредиту -35 392, 79 дол. США, сума заборгованості за користування кредитом -1 857, 85 дол. США та сума нарахованої пені у розмірі 873, 58 грн.). З метою відшкодування кредитору внесеної суми за вчинення виконавчого напису плати також підлягає зверненню з боржника 2 700, 00 грн. Всього запропоновано звернути стягнення у розмірі, що становить еквівалент 37 250, 64 дол. США та 3 573, 58 грн., що підтверджується письмовими доказами наявними в матеріалах справи ( а. с. 29, 55-56, том 1).

У судовому засіданні встановлено, що відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи № 4426-11 від 12 березня 2012 року, виконаного Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз підписи від імені ОСОБА_4 в оригіналах двох екземплярів: кредитного договору № 51/08-R511 від 02 червня 2008 року, які розміщені в графах «Позичальник»; та в графіку повернення кредиту і сплати процентів та розрахунку вартості супутніх послуг (додатку № 1 до кредитного договору № 51/08-R511 від 02 червня 2008 року), які розміщені в графах «Клієнт»виконані не ОСОБА_4, а іншою особою ( а. с. 187-193, том 1).

Як було встановлено у судовому засіданні ОСОБА_4 17 грудня 2011 року після одруження змінила своє прізвище на ОСОБА_4 ( а. с. 51, том 2).

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язані довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 3 статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини 4 статті 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Частиною 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Відповідно до ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до статті 19 ЗУ «Про захист прав споживача»нечесна підприємницька практика забороняється. Зокрема, п. 6 ст. 19 передбачено, що правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, вирішуючи позовні вимоги позивача в частині визнання недійсним з моменту укладення кредитного договору № 51/08В-R511, укладеного 02 червня 2008 року між ОСОБА_4 та Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк», суд вважає, що позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню, оскільки в матеріалах справи наявний письмовий висновок почеркознавчої експертизи, згідно з яким підпис на даному договорі виконано іншою особою, а не ОСОБА_4 З огляду на викладене можна зробити висновок, що позивачем договір не підписувався та не укладався, а тому у суду є підстави для задоволення позовних вимог в даній частині.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині зобов'язання Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк»прийняти від ОСОБА_4 суму у розмірі 181 800, 00 грн. з врахуванням фактично сплачених на час винесення судового рішення сум підлягають задоволенню, оскільки за час користування кредитними коштами позивач сплатила банку частину платежів, а саме: 7 746, 01 дол. США, таким чином позивач зобов'язана повернути відповідачу -ВАТ «ВТБ Банк»різницю між отриманою та фактично виплаченою сумою.

Крім того, відповідно до п. 1. 1. іпотечного договору № 51/08В-І від 02 червня 2008 року, предметом іпотеки виступає квартира АДРЕСА_1, якою забезпечується виконання позичальником усіх грошових зобов'язань в повному обсязі за кредитним договором № 51/08В-R511, укладеного 02 червня 2008 року.

Згідно з ч. 2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим кодексом.

Оскільки кредитний договір визнано недійсним, то відповідно є недійсним положення іпотечного договору № 51/08В-І від 02 червня 2008 року, яким забезпечується виконання зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором № 51/08В-R511 від 02 червня 2008 року.

Статтею 1 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»визначено правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних та фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат»нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до ч. 1 п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03 березня 2004 року для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено: відомості про найменування і адресу стягувача та боржника; дата та місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Відповідно до ст. 574 ЦК України, застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Частиною 1 статті 590 ЦК України, звернення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 6 статті 20 Закону України «Про заставу»встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Таким чином, суд вважає, що у суду є всі підстави стосовно визнання виконавчого напису ВМІ № 594563 за реєстром № 979, вчиненого 31 липня 2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 на користь ВАТ «ВТБ Банк» в сумі 37 250, 64 дол. США та 3 573, 68 грн. шляхом звернення на квартиру АДРЕСА_1 таким, що не підлягає виконанню, оскільки його було вчинено на підставі іпотечного договору з метою погашення заборгованості за кредитним договором, які визнані недійсними.

Стосовно судових витрат, які понесені позивачем по даній цивільній справі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача -ВАТ «ВТБ Банк»на користь позивача судові витрати у розмірі 1 968, 96 грн., які були затрачені позивачем на проведення експертизи, оскільки частиною 1 статті 79 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи та відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

Згідно з частиною 1 статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_4 стосовно визнання факту укладення 02 червня 2008 року іпотечного договору № 51/08В-І від 02 червня 2008 року між ОСОБА_4 та ВАТ «ВТБ Банк»таким, що вчинений у стані афекту під психічним тиском з боку представників банку і на вкрай невигідних для ОСОБА_4 умовах, суд вважає, що позивачем не надано суду жодного доказу умислу ВАТ «ВТБ Банк», щодо здійснення таких дій та не доведено факту психічного тиску, а тому суд вважає що відсутні всі правові підстави для визнання факту іпотечного договору з причини укладання його у стані афекту під психічним тиском з боку представників від

повідача -ВАТ «ВТБ Банк»і на вкрай невигідних умовах для ОСОБА_4

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203, 215, 216, 236, 548, 574, 590, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58, 60, 79, 88, 128, 212, 213, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк», приватного нотаріусу Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_5, третя особа -Самарський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання недійсним та скасування виконавчого напису нотаріуса -задовольнити частково.

Визнати недійсним з моменту укладення кредитний договір № 51/08В-R511, укладений 02 червня 2008 року між ОСОБА_4 (іпн: НОМЕР_1) та Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк»(ЄРПОУ: 14359319).

Визнати недійсним з моменту укладення іпотечний договір № 51/08В-І від 02 червня 2008 року, укладений між ОСОБА_4 (іпн: НОМЕР_1) та Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк»(ЄРПОУ: 14359319).

Зобов'язати Відкрите акціонерне товариство «ВТБ Банк»(ЄРПОУ: 14359319) прийняти від ОСОБА_4 суму у розмірі 181 800 (сто вісімдесят одну тисячу вісімсот грн.) 00 коп. з врахуванням фактично сплачених на час винесення судового рішення сум.

Визнати виконавчий напис ВМІ № 594563 за реєстром № 979, вчинений 31 липня 2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 на користь ВАТ «ВТБ Банк»37 250, 64 дол. США та 3 573, 68 грн. шляхом звернення на квартиру АДРЕСА_1 таким, що не підлягає виконанню.

Судові витрати у розмірі 1 968, 96 грн., понесені позивачем за проведення експертизи покласти на відповідача - Відкрите акціонерне товариство «ВТБ Банк».

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_4 -відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено у Апеляційний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Головуючий суддя: К.О. Шелестов