Рішення № 2790655, 22.12.2008, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

22.12.2008

Справа №2-7/9915-2008

За позовом Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» (95000, м. Сімферополь, просп. Кірова/пров. Совнаркомівський, 52/1, ідентифікаційний номер 00153117)

До відповідача Закритого акціонерного товариства «Теодосія» (98100, м. Феодосія, вул. Володарського, 39-Б, ідентифікаційний код 30689644)

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору – Відкрите акціонерне товариство «Кримгаз» (95001, м. Сімферополь, вул. Училищна, 42-А)

Про спонукання до виконання певних дій.

Суддя І. І. Дворний

представники:

Від позивача – Сопилюк І. М., предст., дов. №11/52 від 03.11.2008 р.; Капустіна М. М., предст., дов. №11/61 від 16.12.2008 р.

Від відповідача – не з’явився.

Від третьої особи – не з’явився.

Суть справи: Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Закритого акціонерного товариства «Теодосія», третя особа без самостійних вимог на предмет спору – Відкрите акціонерне товариство «Кримгаз», в якому просить зобов’язати відповідача надати ДАТ «Чорноморнафтогаз» один екземпляр підписаного та скріпленого печатками тристороннього акта приймання-передачі природного газу, укладеного між ЗАТ «Теодосія», ВАТ «Кримгаз» та ДАТ «Чорноморнафтогаз», транспортованого для потреб населення з розрахунком об’ємів розбалансування за квітень 2008 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем були порушені умови укладеного між сторонами договору про транспортування природного газу №17-ТГ-2008 від 28.02.2008 р. та не переданий для підписання та погодження акт приймання-передачі природного газу з іншими Споживачами і розрахунок розбалансування в своїх мережах за квітень 2008 року.

Відповідач та третя особа у судове засідання з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце слухання справи були проінформовані належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

28.02.2008 р. між Державним акціонерним товариством «Чорноморнафтогаз» та Закритим акціонерним товариством «Теодосія» був укладений договір №17-ТГ-2008 на транспортування природного газу, пунктом 1.1 якого передбачено, що ДАТ «Чорноморнафтогаз» в 2008 році транспортує по своїй газотранспортній системі через газотранспортну систему ДК «Укртрансгаз» до газорозподільних станцій в газові мережі ЗАТ «Теодосія»:

- природний газ, що купується ЗАТ «Теодосія» для потреб населення (включаючи обсяги розбалансування природного газу), а також бюджетних організацій в обсязі 25 217,0 тис. куб. м.;

- природний газ, що купується ЗАТ «Теодосія» для виробничо-технологічних потреб, виробничо-технологічних витрат, власних потреб, в обсязі 1 735,0 тис. куб. м. та споживачів, які уклали прямі договори на поставку природного газу з ЗАТ «Теодосія» в обсязі 4 000,0 тис. куб. м., передбачених договорами та підтверджених ОДУ ДК «Укртрансгаз»;

- природний газ, що купується споживачами по прямим договорам з ДАТ «Чорноморнафтогаз» та іншими постачальниками обсягах, передбачених договорами та підтверджених ОДУ ДК «Укртрансгаз»,

а ЗАТ «Теодосія» приймає природний газ та оплачує (відповідно до розділу 6 цього договору) надані послуги з транспортування природного газу.

Відповідно до пункту 3.2 Договору щомісячно, до п’ятого числа місяця, наступного за звітним, ЗАТ «Теодосія» надає ДАТ «Чорноморнафтогаз» двосторонні акти між Феодосійським ЛП УМГ «Харьківтрансгаз» ДК «Укртрансгаз» та ЗАТ «Теодосія», що підтверджують кількість поданого-прийнятого газу через газотранспортну систему ДАТ «Чорноморнафтогаз», газотранспортну систему Феодосійського ЛП УМГ «Харьківтрансгаз» ДК «Укртрансгаз» в газові мережі ЗАТ «Теодосія».

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що щомісячно, до п’ятого числа місяця, наступного за звітним, ЗАТ «Теодосія» надає та погоджує з ДАТ «Чорноморнафтогаз» оформлені та підписані:

- двосторонні акти приймання-передачі газу, поданого та протранспортованого для потреб населення з урахуванням обсягів розбалансування (притоки та відтоки) природного газу, між ЗАТ «Теодосія» та ДАТ «Чорноморнафтогаз»;

- тристоронні акти приймання-передачі та/або інші письмові документи, підписані сторонами, які підтверджують передачу обсягів природного газу споживачам.

Порядок та умови проведення розрахунків за транспортування природного газу визначені сторонами в розділі 6 договору.

Матеріали справи свідчать, що 30 квітня 2008 року Закрите акціонерне товариство «Теодосія» направило на адресу позивача для підписання акт приймання-передачі природного газу в об’ємі -115,939 тис. куб. м.

Не погодившись з даними відповідача, Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» направило на адресу відповідача лист №04/1-529 від 19.05.2008 р. з проханням надати копії актів приймання-передачі, що підтверджують передачу природного газу до ВАТ «Кримгаз» в обсягах, відображених у Реєстрі природного газу за квітень 2008 року. Як свідчить поштове повідомлення, вказане звернення було отримано відповідачем 26.05.2008 р., проте було залишено поза увагою.

З одержаних позивачем від ВАТ «Кримгаз» документів вбачається, що обсяг сезонного розбалансування природного газу за квітень 2008 року складає -768,449 тис. куб. м. Отже, матеріалами справи підтверджуються розбіжності між даними позивача та відповідача в обсягах спожитого за квітень 2008 року природного газу.

Відповідно до пункту 3.10 Договору №17-ТГ-2008 на транспортування природного газу від 28.02.2008 р. обсяги розбалансування (притоки та відтоки) природного газу, що виникають в газорозподільних мережах ЗАТ «Теодосія», визначаються відповідно до Положення про порядок обліку обсягів розбалансування природного газу в газорозподільних мережах, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 25 лютого 2004 р. N 112 та зареєстрованого в Мін’юсті 03.03.2004 р. за N 287/8886.

Проте, всупереч вказаному положенню договору та законодавства відповідачем акт приймання-передачі природного газу з іншими Споживачами і розрахунок розбалансування в своїх мережах за квітень 2008 року позивачеві наданий не був та не був з ним погоджений.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідач не надав суду доказів надання позивачеві екземпляру підписаного і скріпленого печатками тристороннього акта приймання-передачі природного газу, укладеного між ЗАТ «Теодосія», ВАТ «Кримгаз» та ДАТ «Чорноморнафтогаз», транспортованого для потреб населення з розрахунком об’ємів розбалансування за квітень 2008 року, у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення фактів такого роду.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 2 статті 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Положення частини другої статті 124 Конституції України треба розглядати у системному зв’язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина п’ята статті 55 Конституції України). Отже, право особи (зокрема юридичної особи) на судовий розгляд спору, не можуть бути поставлені в залежність від наявності чи відсутності в законах України спеціальних положень про можливість звернення до суду по кожній конкретній категорії справ. Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов’язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Конституційний суд України в Рішенні від 01.12.2004 р. у справі №1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Статтею 16 Цивільного кодексу України закріплено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Причому способом захисту цивільних прав та інтересів, може бути, у тому числі, примусове виконання обов'язку в натурі.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що невиконання відповідачем своїх договірних обов’язків безпосередньо підтверджується матеріалами справи, а протилежне суду доведено не було, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» є обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд покладає на відповідача згіно з положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов’язати Закрите акціонерне товариство «Теодосія» (98100, м. Феодосія, вул. Володарського, 39-Б, ідентифікаційний код 30689644) надати Державному акціонерному товариству «Чорноморнафтогаз» (95000, м. Сімферополь, просп. Кірова/пров. Совнаркомівський, 52/1, ідентифікаційний номер 00153117) один екземпляр підписаного та скріпленого печатками тристороннього акта приймання-передачі природного газу, укладеного між Закритим акціонерним товариством «Теодосія», Відкритим акціонерним товариством «Кримгаз» та Державним акціонерним товариством «Чорноморнафтогаз», транспортованого для потреб населення з розрахунком об’ємів розбалансування за квітень 2008 року.

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Теодосія» (98100, м. Феодосія, вул. Володарського, 39-Б, ідентифікаційний код 30689644) на користь Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» (95000, м. Сімферополь, просп. Кірова/пров. Совнаркомівський, 52/1, ідентифікаційний номер 00153117) 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Дворний І.І.