Ухвала суду № 27904355, 24.10.2012, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/9794/12 Справа № 2-1054/11 Головуючий у 1 й інстанції - Чулінін Д.Г. Доповідач - Прозорова М.Л. Категорія

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного

суду Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді: Прозорової М.Л.,

суддів: Пономарь З.М., Ремеза В.А.

при секретарі: Горлаковій Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційними скаргами

Товариства з обмеженою відповідальністю "Акта-Сервіс" та ОСОБА_2

на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 вересня 2011 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акта-Сервіс" до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ"Акта-Сервіс" та ОСОБА_2 звернулися з апеляційною скаргою, в яких просять скасувати рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 вересня 2011 року та постановити нове рішення по суті позовних вимог (а.с.74-77, 116-117).

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 вересня 2011 року задоволені частково позовні вимоги ТОВ"Акта-Сервіс" ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу.

Суд стягнув на користь ТОВ«Акта-Сервіс»(код ЄДРПОУ 34499579, м. Дніпропетровськ) з ОСОБА_2 (ІПННОМЕР_1) 23 669 грн.18коп. плати за утримання будівлі і житлово-комунальні послуги з урахуванням індексу інфляції, 1433 грн. 85 коп. пені та 74 грн. 20 коп. трьох процентів річних за час прострочення виплати боргу, а разом - 25177 грн. 23 коп., відмовивши в інший частині позовних вимог.

Суд стягнув на користь ТОВ«Акта-Сервіс»(код ЄДРПОУ 34499579, м.Дніпропетровськ) з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) відшкодування справленого судового збору в сумі 251 грн.77 коп. та оплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 250 грн. (а.с.58-59).

Як на підстави апеляційній скарги, ТОВ"Акта-Сервіс" та ОСОБА_2 посилаються на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи (а.с.74-77, 116-117).

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що14.10.2008 року ОСОБА_2 у державному реєстрі зареєстрував набуття права власності на офісне приміщення поз. 2 на п'ятому поверсі громадської будівлі під літ. «Б-18», «6-1»на АДРЕСА_1 загальною площею 80 м2, після закінчення будівлі будівництвом і прийняття її в експлуатацію, що встановлено рішенням Самарського районного суду Діпропетровська від 17.01.2011 у цивільній справі за його позовом і доказуванню згідно з ст. 61 ЦПК України не підлягає.

Спірне приміщення ОСОБА_2 набув у приватну власність на підставі укладеного 21.02.2007 року із ЗАТ «Акта»договору дольової участі у будівництві №543/Б/100-к (а.с. 9-16).

За умовами п.п. 2.1, 10.7 цього договору, після завершення будівництвом об'єкта на АДРЕСА_1 і вводу його забудовником, ЗАТ «Акта», в експлуатацію відповідач взяв зобов'язання укласти договір на комунальне і експлуатаційне обслуговування приміщень(за тарифами постачальника, але не вище тарифів міських комунальних служб) з уповноваженою ЗАТ «Акта»організацією протягом 20 днів з моменту вводу будівлі в експлуатацію.

На виконання умов договору із забудовником 01.01. 2009 року відповідно до ст..ст. 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»з позивачем, ТОВ «Акта-сервіс» якому будівля передана на баланс, відповідач уклав договір відшкодування витрат № 543/МБЦ/С на предмет надання комунальних послуг з експлуатації і утримання будівлі пропорційно зайнятій площі 80 м2. (а.с. 17-19)

За умовами цього договору відповідач приймає участь у витратах позивача на експлуатацію будівлі та відшкодовує позивачу вартість спожитих відповідачем комунальних послуг та вартість сумісного використання електричних та водопровідних мереж за ціною, що застосовується відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України в порядку, визначеному ст. 31 і ч. З 2 спеціального Закону № 1875-ІУ від 24.06.2004.

Відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі оплатити витрати щодо сумісного використання електричних та водопровідних мереж, щодо виплати комунальних послуг (підігрів води, опалення, кондиціонування) та експлуатаційних витрат протягом п'яти банківських днів з моменту виставлення рахунку позивачем за узгодженими тарифами щомісяця з підписанням акту виконаних робіт, дотримуючись умов п.п. 3.2.2, 4.1, 4.2. цього договору. Зобов'язання відповідача за укладеним договором щодо дотримання строків оплати відповідно до ст.ст. 548, 551 ЦК України забезпечувалися пенею в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п. 5.3 цього договору).

Після закінчення 30.06.2009 строку договору № 543/МБІД/С всупереч ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ОСОБА_2 не переуклав нового договору, проте продовжував отримувати житлово-комунальні послуги, з приводу оплати яких з січня 2009 року до лютого 2010 року отримував від позивача передбачені договором наступні рахунки-фактури: № 543/МБЦ/С0109-9097 від 26.01.2009, № 543/МБЦ/С0209-9866 ] від 26.02.2009, № 543/МБЦ/С0309-10434 від 26.03.2009, № 543/МБЦ/С0409-11018 від 29.04.2009. № 543/МБЦ/С0509-11617 від 25.05.2009, № 543/МБЦ/С0609-12265 від 26.06.2009, № 543/МБЦ/С0709-12805 від 28.07.2009, № 543/МБЦ/С0809-12990 від 21.08.2009, № 543/МБЦ/С0909-13542 від 24.09.2009. № 543/МБЦ/С1009-14326 від 27.10.2009, № 543/МБЦ/СП09-14537 від 24.11.2009, № 543/МБЦ/С1209-15078 від 18.12.2009, № 543/МБЦ/С01 1 10-15758 від 25.01.2010.

Судом також встановлено, що 25.01.2010 року спірне приміщення відповідачем передане у власність ПАТ «Хоум Кредит Банк»в рахунок звернення на нього стягнення відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку»добровільним задоволенням вимог з договору кредиту, які забезпечувалися переданням в іпотеку цієї нерухомості, що встановлено рішенням Самарська районного суду м.Дніпропетровська від 17.01.2011 року.

За таких обставин, в силу діючого законодавства, а саме: ст.. 322,530, 545, 205, 612, 623, 625, 642 ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п.п. 2, 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою KM України № 572 від 08.10.1992, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що відповідач не може відповідати за участь у витратах на утримання будівлі та за інші житлово-комунальні послуги з лютого 2010 року і правомірно стягнув на користь ТОВ«Акта-Сервіс» з ОСОБА_2 за період з січня 2009 року по січень 2010 року - 23 669 грн.18коп. плати за утримання будівлі і житлово-комунальні послуги з урахуванням індексу інфляції, 1433 грн. 85 коп. пені та 74 грн. 20 коп. трьох процентів річних за час прострочення виплати боргу, а разом - 25177 грн. 23 коп., відмовивши в інший частині позовних вимог .

Доводи ТОВ"Акта-Сервіс" в ап6еляційній скарзі про те, що право власності на офісне приміщення було зареєстроване за відповідачем до 3 жовтня 2011 року включно, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки 25.01.2010 року спірне приміщення відповідачем передане у власність ПАТ «Хоум Кредит Банк»в рахунок звернення на нього стягнення і з цього часу ОСОБА_2 фактично припинив користуватися вказаним приміщенням.

Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що з позивачем не укладав договір відшкодування витрат, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідач продовжував отримувати житлово-комунальні послуги після закінчення 30.06.2009 строку договору № 543/МБІД/С.

Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що комунальні послуги позивачем не надавалися -безпідставні.

Інші доводи ТОВ"Акта-Сервіс" та ОСОБА_2 в апеляційних скаргах не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування рішення суду першої інстанції в оскарженій частині.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 303,307,308,315,319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Акта-Сервіс" та ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 вересня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Судді: