Ухвала суду № 27896026, 10.10.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/2883/12

Головуючий у 1-й інстанції: Тарновецький І.І.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного підприємства "Цембудресурс" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Цембудресурс" до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання протиправними та скасування наказу та податкового повідомлення - рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2012 року приватне підприємство «Цембудресурс» (ПП «Цембудресурс») звернулось в суд з адміністративним позовом до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області (Городоцька МДПІ) про визнання протиправними та скасування наказу №104 від 24 лютого 2012 року «Про проведення документальної виїзної позапланової перевірки приватного підприємства «Цембудресурс» та податкове повідомлення-рішення від 30 березня 2012 року №0000082341.

23 липня 2012 року Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не з'явився. До початку судового засідання через канцелярію Вінницького апеляційного адміністративного суду за вхідним №46777 подав заяву з проханням розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Позивач (апелянт) в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що Городоцькою МДПІ проведено документальну виїзну позапланову перевірку ПП «Цембудресурс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з ТОВ «ІСТ РЕАЛТІГРУП» в серпні-вересні 2011 року, за результатами якої складено акт від 14 березня 2012 року №175/23/32523101.

За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01 серпня 2011 року по 30 вересня 2011 року на загальну суму 183442 грн., в тому числі в серпні 2011 року в сумі 83486 грн., в вересні 2011 року в сумі 99956 грн.

На підставі акта перевірки, 30 березня 2012 року Городоцькою МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000082341, яким ПП «Цембудресурс» визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 275163 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 183442 грн. та за штрафними санкціями в сумі 91721 грн.

Не погодившись з таким рішенням та наказом на проведення перевірки позивач оскаржив їх до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позапланова виїзна документальна перевірка здійснювалась відповідачем в межах та спосіб передбачених чинним законодавством та погодився з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки, а також те, що податкове повідомлення-рішення відповідача прийнято обґрунтовано, з урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно ст. 198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує включення покупцем податку на додану вартість в ціну товару та сплату або обов'язок сплатити його продавцю.

Стаття 198.6 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

Пункт 187.1 ст.187 ПК України визначає, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків нарахованих платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього розділу протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у томи числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пункт 201.10 ст.201 ПК України визначає, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Згідно з п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України №88 від 24 травня 1995 року, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортну накладну, затверджено спільним наказом Мінтранспорту України, Мінстату України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29 грудня 1995 року №488/346 (зі змінами та доповненнями) і введено в дію з 01 січня 1996 року. Відповідно до п. 2 зазначеного наказу ведення зазначених форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Отже, товарно-транспортна накладна відноситься лише до основної первинної транспортної документації.

Наведене вище також узгоджується із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996), який визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Так, під час проведення перевірки ревізору не надано акти приймання-передачі товару, документи, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, що в силу п.п. 2.2 і 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 є необхідною умовою для надання їм юридичної сили і доказовості.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що наявні у позивача податкові накладні, оформлені зазначеними контрагентами, є не достатніми підставами для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, оскільки викладені в них відомості не відповідають дійсності.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що за наслідками укладених між позивачем та ТОВ «ІСТ РЕАЛТІГРУП» договорів не змінився майновий стан ПП «Цембудресурс», оскільки в матеріалах справи відсутні підтверджуючі докази оплати придбаного товару та за надані послуги, що свідчить про не виконання позивачем укладених з його контрагентом договорів.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що укладені договори між позивачем та його контрагентами не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та свідчать про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів та приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету.

Стосовно посилань апелянта про безпідставну відмову суду першої інстанції про призначення судово-економічної екпертизи по даній справі, то колегія суддів вважає їх не обґрунтованими, оскільки судом першої інстанції були досліджені укладені договори підряду, купівлі-продажу, надана оцінка реальності проведених господарських операцій, добросовісність дій позивача та відповідність вчинення ним дій господарській меті та реальність усіх даних, наведених у документах, які не потребували спеціальних знань.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач при проведенні перевірки діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Цембудресурс", - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2012 року, - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.