Ухвала суду № 27895801, 18.07.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2470/647/12

Головуючий у 1-й інстанції: Скакун О.П.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Залімського І. Г. Мельник-Томенко Ж. М.

за участю:

секретаря судових засідань: Грищук С.Д.

представника позивача: Свірської А.О.

представників відповідача (апелянта): Івановича М.І., Швець О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіцманської міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області Державної податкової служби на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Буковини до Кіцманської міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія Буковина» (ТОВ «Мрія Буковина») звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Заставнівському районі Чернівецької області (ДПІ у Заставнівському районі) про скасування податкового повідомлення-рішення від 21 лютого 2012 року №3/2300-35445409.

08 травня 2012 року Чернівецький окружний адміністративний суд прийняв постанову про задоволення адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В якості обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає про неповне з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи.

В судовому засіданні представники відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Представник позивача про задоволення апеляційної скарги заперечила, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що ДПІ у Заставнівському районі проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Мрія Буковина» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 30 вересня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 30 вересня 2011 року, за результатами якої складено акт від 02 лютого 2012 року №1/23/35445409.

За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (Закон №168), п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Мрія Буковина» занижено податок на додану вартість, який підлягав перерахуванню на спец рахунок у сумі 972473 грн.

На підставі акта перевірки, 21 лютого 2012 року ДПІ у Заставнівському районі прийнято податкове повідомлення-рішення №3/2300-35445409, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 972473 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням позивач оскаржив його Чернівецького окружного адміністративного суду.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи вказане податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що податкове повідомлення-рішення відповідача прийняте не обґрунтовано, без урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення, а обґрунтування відповідача, наведене в акті перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996) визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону №996 передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, п. 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7 вказаного Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше; або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Пунктом 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача і повинна відповідати вимогам пп. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

При цьому підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 вказаного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону України "Про податок на додану вартість", для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Отже, право на отримання бюджетного відшкодування у платника ПДВ виникає щодо суми, яку він фактично сплатив у попередніх податкових періодах, за наявності у нього від'ємного значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом у поточному та попередньому податковому періоді, за умови правомірного та обґрунтованого формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ у відповідних податкових періодах. Інших умов або обмежень для отримання права на бюджетне відшкодування Законом не встановлено.

Також, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01 жовтня 2010 року між позивачем та ТОВ «Бучацкий цукровий завод» укладено договір поставки №01/10-10, предметом якого є поставка цукрового буряка. При цьому, згідно додатку №1 від 01 листопада 2010 року до вказаного договору загальна вартість придбаної продукції становить 28615680 грн., кількість -25920 тон, ціна за тонну - 1004 грн.

Крім того, п 1.1. ст. 1 Статуту ТОВ «Данагро» визначено, що згідно рішення Загальних зборів учасників ТОВ «Бучацкий цукровий завод» від 26 грудня 2011 року, яке оформлене протоколом №26-12-2011 прийнято рішення про зміну найменування ТОВ «Бучацкий цукровий завод» на ТОВ «Данагро», яке є правонаступником всіх прав та обов'язків ТОВ «Бучацкий цукровий завод». Тобто, ТОВ «Данагро» є новим найменуванням ТОВ «Бучацкий цукровий завод».

Колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що податковим органом безпідставно не було взято до уваги первинні документи на підтвердження господарських операцій з контрагентом ТОВ «Данагро», оскільки у правовідносинах контрагентів мало місце виключно зміна найменування ТОВ «Бучацкий цукровий завод» на ТОВ «Данагро».

На підтвердження виконання сторонами умов вказаного договору в матеріалах справи містяться наступні документи: податкові та видаткові накладні, виписки з банківських рахунків позивача, акт звірки взаємних розрахунків, складеного ТОВ «Мрія Буковина» та ТОВ «Бучацкий цукровий завод», згідно якого станом на 31 грудня 2011 року заборгованість по договору поставки №01/10-10 від 01 жовтня 2010 року відсутня.

Крім того, із вказаних вище первинних документів вбачається, що за договором поставки №01/10-10 від 01 жовтня 2010 року подією, що сталася раніше, була дата відвантаження цукрового буряка за видатковою накладною №7 від 30 листопада 2010 року, оплата ж за договором, згідно банківських виписок з рахунків, проводилася з 23 грудня 2010 року по 30 березня 2011 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно оподатковано ПДВ договірну (контрактну) вартість за першою подією - датою відвантаження товару, як то було передбачено нормами Закону України "Про податок на додану вартість", чинного на момент виникнення правовідносин.

Стосовно посилань податкового органу про наявність товарно-транспортних накладних, які належним чином не оформлені, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Також колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що позивачем в порушення Закону України «Про державне регулювання виробництва та реалізації цукру» №758-ХУ від 17 червня 1999 року реалізовано цукрові буряки за договором поставки та відображено дану операцію в обліку, виходячи з їх фізичної, а не залікової ваги, а відтак заводом оплачена і засміченість буряка, що є неприпустимим, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому, ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В даному випадку укладений між ТОВ «Мрія Буковина» та ТОВ «Бучацкий цукровий завод» договір поставки ніким не оскаржений, а відтак є чинним і виконаний сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Кіцманської міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області Державної податкової служби, - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 травня 2012 року, - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 24 липня 2012 року .

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Залімський І. Г.

Мельник-Томенко Ж. М.