Ухвала суду № 27895789, 18.07.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/2083/12

Головуючий у 1-й інстанції: Михайлов О.О.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Залімського І. Г. Мельник-Томенко Ж. М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Хмельницькому районі, районного відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції про скасування вимоги , -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (ФОП ОСОБА_2.) звернувся в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Хмельницькому районі (УПФ України у Хмельницькому районі), районного відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції (РВДВС Хмельницького МУЮ) про скасування вимоги про сплату боргу від 05 січня 2012 року №ф-005у та постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №31326401 від 20 лютого 2012 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 травня 2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням ФОП ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Сторони в судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце судового засідання повідомлені завчасно і належним чином, а відтак судом апеляційної інстанції у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України розглянуто справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ОСОБА_2 26 червня 1997 року зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Хмельницькому районі, як особа, що обрала особливий спосіб оподаткування.

Так, відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV (Закон №1058).

Згідно ч. 2 ст. 5 вказаного Закону визначаються принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, а також платники страхових внесків, їх права та обов'язки.

Платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст. 14 Закону, і застраховані особи, зазначені в ч. 1 ст. 12 цього Закону.

Так, зокрема, страхувальниками визнаються роботодавці - підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договором цивільно-правового характеру (п.1 ч.1 ст. 14 Закону №1058).

Відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 08 липня 2010 року №2461-VI, фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Згідно ст. 17, п. 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" платник страхових внесків зобов`язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в повному обсязі страхові внески нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для даної категорії страхувальників є квартал.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки базовим звітним періодом для позивача є квартал, то він зобов'язаний був сплатити нараховані страхові внески за липень - грудень 2010 року до 20 січня 2011 року, однак згідно повідомлення-розрахунку №1132 від 05 січня 2012 року позивачем дані страхові внески сплачені частково.

Частиною 2 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (ч.3 ст. 106 Закону).

Крім того, пунктом 8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 (б) передбачено, що якщо страхувальник має на кінець звітного періоду недоїмку зі сплати страхових внесків, то вимога формується на підставі даних особових рахунків платника на всю суму боргу.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду. А в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право оскарження вимоги в судовому порядку. Про оскарження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або в судовому порядку страхувальник зобов'язаний письмово повідомити відповідний територіальний орган Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів із дня звернення до виконавчої дирекції Пенсійного фонду чи суду.

Отже, відповідачем на виконання вищевказаних норм на адресу позивача направлялась вимога №ф-005у від 05 січня 2012 року про сплату боргу в загальній сумі 1732,80 грн.

Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» та Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування та звітності" як на підставу для звільнення платників єдиного та фіксованого податків від сплати внесків до Пенсійного фонду України, оскільки він поширює свою дію на податкові відносини, а страхові внески не включаються до складу податків, інших обов`язкових платежів, що складають систему оподаткування та не можуть встановлюватись пільги щодо їх нарахування та сплати.

Крім того, в силу ч. 3 ст. 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Не проведення розрахунків з Пенсійним фондом істотно зачіпає інтереси держави, перешкоджає їй в здійсненні своєчасного та в повному обсязі фінансування пенсійних виплат відповідно до чинного законодавства.

В свою чергу умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження» від 04 листопада 2010 року№2677-VІ (Закон №2677).

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції (ст. 2 Закону №2677).

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, серед яких , зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу (ст. 17 Закону №2677).

Частиною 1 ст. 25 вказаного Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. У разі, якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеною до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються. Вимога про сплату недоїмки або рішення суду про стягнення недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що УПФ України у Хмельницькому районі та РВДВС Хмельницького МУЮ діяли на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 травня 2012 року, - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Залімський І. Г.

Мельник-Томенко Ж. М.