Ухвала суду № 27895761, 27.06.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-1970/10/2470

Головуючий у 1-й інстанції: Скакун О.П.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Залімського І. Г. Мельник-Томенко Ж. М.

за участю:

секретаря судових засідань: Александрової К.В.

представника позивача: Пустовіта Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі Чернівецької області Державної податкової служби на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом державного підприємства "Сторожинецький лісгосп" до державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі Чернівецької області про скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2010 року державне підприємство «Сторожинецький лісгосп» (ДП «Сторожинецький лісгосп») звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі Чернівецької області (ДПІ у Сторожинецькому районі) про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29 квітня 2010 року №0001102303; податкових повідомлень-рішень від 29 квітня 2010 року №0000172300/0 та №0000182300/0 частково в сумі 445181,10 грн., в тому числі основного платежу 365869,25 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 79311,85 грн.

21 лютого 2011 року Чернівецький окружний адміністративний суд прийняв постанову, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року, про часткове задоволення адміністративного позову, а саме: скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29 квітня 2010 року №0001102303. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Проте, за результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України 29 листопада 2011 року виніс ухвалу про скасування ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року та постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року в частині відмови у задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень від 29 квітня 2010 року №0000172300/0 та №0000182300/0 та направлення адміністративної справи на новий розгляд в цій частині до суду першої інстанції.

Так, за результатами розгляду даної справи в частині позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 29 квітня 2010 року №0000172300/0 та №0000182300/0, постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2012 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову.

В судовому засіданні представник позивача про задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Відповідач (апелянт) в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлялись про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що ДПІ у Сторожинецькому районі проведено планову виїзну перевірку ДП «Сторожинецький лісгосп» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої складено акт від 21 квітня 2010 року №410/23/21440625.

За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем, зокрема п. 2.3 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України 29 березня 2003 року за №143; п.п. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.5 п. 5.3, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року №283/97-ВР, ст.. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, в результаті чого нараховано за 2009 рік податок на прибуток в сумі 380279 грн. в тому числі за І квартал 2009 року в сумі 550 грн., за 2 квартал 2009 року в сумі 7843 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 50619 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 321267 грн.; порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, в результаті чого донараховано податок на додану вартість за грудень 2009 року в сумі 103402 грн.

На підставі акта перевірки, 29 квітня 2010 року ДПІ у Сторожинецькому районі прийняті податкові повідомлення-рішення №0000172300/0, яким ДП «Сторожинецький лісгосп» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 144763 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 103402 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 41361 грн. та №0000182300/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають в державній власності в сумі 458646 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 377090 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 81556,75 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями позивач оскажив їх до Чернівецького окружного адміністративного суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, виходив з того, що податкові повідомлення-рішення відповідача прийняті не обґрунтовано, без урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення, а обґрунтування відповідача, наведене в акті перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно, положень п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпункт 5.2.1 п. 5.2 вказаного Закону встановлює, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. До таких обмежень віднесено включення до валових витрат на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та згідно підпункту 5.3.9 - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто зазначені витрати мають бути безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю платника податку і підтверджуватись документами відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996).

В свою чергу вказаний Закон визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону №996 передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи встановлено те, що 01 березня 2008 року між позивачем та фізичними особами-підприємцями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договори відповідального зберігання (з правом користування) транспортних засобів, на підставі яких позивачем було віднесено до складу валових витрат за 4 квартал 2009 року витрати за використання транспортних засобів, переданих на зберігання фізичним особам-підприємцям ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в сумі 763652 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність віднесення позивачем до валових витрат витрати за використання транспортних засобів та витрат на списання бензину, дизпалива, масла на транспортні засоби, оскільки наявність таких витрат підтверджуються наступними первинними документами: акти приймання-передачі робіт, акти на закріплення механізмів (тракторів) за працівниками, наряди-акти на виконання робіт, табеля на внутрішньо бригадний розрахунок заробітної плати, забірні картки та заправочні відомості.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність порушень з боку позивача п. 2.3 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємств, а також безпідставного завищення позивачем податкового кредиту в сумі 103402 грн., оскільки дані факти підтверджується висновком судово-економічної експертизи, в якому зазначено, що позивач у декларації за 2009 рік правильно визначив суму валових доходів з урахуванням уточню вального розрахунку в сумі 39457968 грн., а також не підтверджується донарахування податковим органом позивачу податку на додану вартість в сумі 103402 грн.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі Чернівецької області Державної податкової служби, - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2012 року, - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 05 липня 2012 року .

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Залімський І. Г.

Мельник-Томенко Ж. М.