Ухвала суду № 27895241, 06.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/2143/12 Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"06" грудня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Піраміда»на постанову Черкаського кружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Піраміда»до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Піраміда»(далі позивач) звернулося до суду з позовом до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 06 лютого 2012 року №0000232301 та № 0000242301.

Постановою Черкаського кружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року в задоволенні вимог адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нову, якою задовольнити вимоги адміністративного позову повністю.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанова суду без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Смілянською ОДПІ Черкаської області ДПС України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Піраміда»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово - господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «АЦТЕК ГРУП»за період з 01 липня 2008 року по 01 липня 2011 року, за результатами якої складено акт № 36/23/35505855 від 17 січня 2012 року.

Вказаним актом встановлено порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, пп. 139.1.9.п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2756-ІV, в результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, на загальну суму 543815 грн.; та пп. 7.5.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР, п. 198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 440619 грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 06 лютого 2012 року прийнято податкові повідомлення -рішення № 0000232301 та № 0000242301, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 543814, 60 грн. за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 76894, 18 грн., а також збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 8440619, 42 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 110154,86 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом про їх скасування.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, виходив з того, що господарські операції позивача з контрагентами не мали реального характеру, а первинні документи складені з порушенням вимог чинного законодавства, внаслідок чого погодився з позицією відповідача про те, що позивачем неправомірно занижено податок на додану вартість та податок на прибуток в періоді, за який проведено перевірку.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу не підлягають відшкодуванню оскільки зазначені договори є такими, що укладені без мети настання реальних наслідків.

Судом першої інстанції встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Піраміда»(підрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю «АЦТЕК ГРУП»(субпідрядник) укладено договори підряду від 04 червня 2010 року № 18-БК; від 06 липня 2010 року № 21-БК; від 17 липня 2010 року № 17/01-10; від 16 липня 2010 року № 16/07-10; від 02 серпня 2010 року № 43-БК; від 01 вересня 2010 року №47-БК; від 01 жовтня 2010 року № 55/1-БК; від 04 жовтня 2010 року № 18/10-10; від 14 квітня 2011 року № 62-БК; та від 15 квітня 2011 № 65-БК.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає, що 04 серпня 2011 року старшим слідчим СВ ПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва порушено кримінальну справу за фактом створення невстановленими особами фіктивного суб'єкту підприємницької діяльності ТОВ «АЦТЕК ГРУП», з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненої повторно, за ознаками ч. 2 ст. 205 КК України, з приводу чого триває досудове слідство (а.с.239-243). Зобов'язання цього контрагента, у т.ч. за оспорюваний період із взаємовідносин з позивачем, були зняті.

Перевіряючи правомірність формування апелянтом сум податкового кредиту, колегія суддів виходить з наступного.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, та порядок формування податкового кредиту на момент виникнення спірних правовідносин було передбачено ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.5.1 п.7.5 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Отже, Закон України «Про податок на додану вартість»пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховим Судом України (постанова № 239/11 від 14 листопада 2011 року №21-339а11 у справі за позовом Приватного підприємства - фірми «Асоль»до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення - рішення).

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені договори ТОВ «Будівельна компанія «Піраміда»визначали, що роботи виконуватимуться з власних матеріалів субпідрядника, які передаються за відповідним актом. Однак, субпідрядником у вказаних договорах був позивач, а в договорах на їх виконання -ТОВ «АЦТЕК ГРУП», і жодних доказів про те, які матеріали реально були використані апелянт не надав, у тому числі, шляхом пояснень. Також, апелянтом не надано графіків виконання робіт, доказів ознайомлення робітників з правилами охорони праці, доказів призначення відповідальної особи за дотримання правил безпеки робітниками, актів про готовність об'єктів, доказів вивезення будівельного сміття (що закладено у вартість виконаних робіт відповідно до актів форми КБ-2в).

Судом першої інстанції встановлено, що первинні документи та податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано спірні суми валових витрат та податкового кредиту, складені TOB «АЦТЕК ГРУП», виготовлені з метою надання вигляду легальності безтоварним фінансово-господарським операціям, а не у зв'язку з реальним виконанням робіт, а тому не можуть буди підставою для формування позивачем спірних сум податкового кредиту.

Також з матеріалів справи вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Піраміда»сформувало податковий кредит за рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «АЦТЕК ГРУП», податкові зобов'язання якого не підтверджено. Аналіз податкової звітності останнього свідчить про відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

В зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Піраміда»та товариства з обмеженою відповідальністю «АЦТЕК ГРУП» не підтверджуються стосовно наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Стосовно висновків щодо порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», колегія суддів звертає увагу на наступне.

Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.8 цієї статті.

Отже, вищезазначеними нормами прямо передбачено включення до складу валових витрат будь -яких витрат за виключенням встановлених у самому Законі обмежень. Саме таке обмеження і встановлено в Законі у вигляді основного критерію віднесення витрат до валових -безпосередній зв'язок з господарською діяльністю підприємства -платника податку.

Частиною 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення i зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що господарські операції апелянта з ТОВ «АЦТЕК ГРУП»не мали реального характеру, та, виходячи з цього, приходить до висновку, що незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, у апелянта відсутні правові підстави для віднесення витрат за наведеними договорами до складу валових витрат.

Вищенаведені правові норми також відображені в Податковому Кодексі України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, зокрема в ст. ст. 138, 139, 198, 200.

Отже, враховуючи встановлені обставини безтоварності фінансово-господарських операцій з відповідним контрагентом, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються так, як є помилковими.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 196, 197, 198, 200, 205, 206, 112, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Піраміда»залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 ст. 254 КАС України) та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Беспалов О.О.

Грибан І.О.