Постанова № 27894313, 23.10.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2012 р. справа № 2а-0870/3277/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

при секретарі судового засідання: Пасічника Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу приватного підприємства «Норд-Хол»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 червня 2011 року у справі №2а-0870/3277/11 за позовом приватного підприємства «Норд-Хол»до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и В :

Приватне підприємство «Норд-Хол»звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.09.2010 року №0001462310/0, від 15.12.2010р. №0001462301/1 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 63 777 грн., з яких за основним платежем -42 518 грн. та штрафні санкції -21 259грн.; від 27.09.2010р. №0001452310/0, від 15.12.2010р. №0001452310/1, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 67 612, 10 грн., з яких за основним платежем -53 147 грн. та штрафні санкції -14 465, 10 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на необґрунтовані висновки перевіряючих осіб щодо нікчемності укладених правочинів та вказував на реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07 червня 2011 року у задоволені адміністративного позову відмовлено. Постанова суду мотивована тим, що в ході перевірки, яку проведено ДПІ, встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Таким чином, укладені позивачем правочини відповідно до ст..215, 203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст..216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ПП «Норд-Хол»подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, не повне з'ясування судом обставин справи, просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, ст..228 Цивільного кодексу України, якою визначено ознаки нікчемного правочину. Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено повноважень податкових органів визначати правочин нікчемним. Судом першої інстанції безпідставно зроблено висновок про не надання підприємством первинних документів, які свідчать про правомірність визначення податкових зобов'язань, у тому числі і з урахуванням спірних господарських операцій.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що повноважними особами Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області проведена планова виїзна документальна перевірка ПП «Норд-Хол»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19.12.2008 р. по 30.06.2010 р., за результатами якої складено акт 143/23-108/36307818 від 10.09.2010 р.

В акті перевірки, зокрема, зроблено висновки про порушення ПП «Норд-Хол»:

- п. 5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» що призвело до заниження податку на прибуток у перевіряємому періоді на суму 53147грн.;

- п.п. 7.2.3, 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за перевіряємий період на суму 42 518 грн.

Такі висновки податкового органу, з огляду на акт перевірки, обґрунтовані наступним.

ПП «Норд Хол»здійснювало операції з купівлі бітуму у ТОВ «Альт Прай»та віконні блоки та двері в асортименті у ТОВ «Бізнес Строй». Вказані договори укладені в порушення ч.1 ст.203 ЦК України, їх зміст суперечить, зокрема, інтересам держави і суспільства, суперечить моральним засадам суспільства. Зазначені правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України). Недодержання в момент вчинення правочину сторонами цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Товар по вказаним правочинам не був переданий в порушення ст..662, 655 та 656 ЦК України.. Відповідно до частини 1, 5 ст.203, п.1, 2 ст.215, ст..228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними -в силу припису закону.

Висновків про нікчемність укладених угод ДПІ зроблено з огляду на те, що:

1. ТОВ «Альт-Прайм»за місцем реєстрації не знаходиться, посадові особи ТОВ «Альт-Прайм», знаходження засновника та директора ТОВ «Альт-Прайм»не встановлено, підприємство не має наявні складські приміщення, автомобільний транспорт, устаткування необхідного для здійснення фінансово-господарської діяльності, свідоцтво платника ПДВ анульовано згідно акта №55 від 21.05.2010р. За результатами здійсненої перевірки ТОВ «Альт-Прайм»встановлено порушення ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст..216 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення право чинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбані та продажу товарів.

З огляду на такі обставини, ДПІ зроблено висновки про те, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Альт-Прайм»здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності ТОВ Альт-Прайм». Фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Альт-Прайм»та контрагентами, в т.ч ПП «Норд-Хол»є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цими правочинами (ст..234 Цивільного кодексу України).

2. ТОВ «Бізнес-Строй» за місцем реєстрації не знаходиться, звітність до ДПІ не подає, або подає з нульовими показниками. З пояснень засновника та директора ТОВ «Бізнес-Строй»ОСОБА_1 вбачається, що він не має відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 18.05.2010р. Відсутня інформація про наявні складські приміщення, автомобільний транспорт, устаткування необхідного для здійснення фінансово-господарської діяльності. За результатами перевірки ТОВ «Бізнес-Строй»встановлено порушення ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст..216 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення право чинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбані та продажу товарів.

З огляду на такі обставини, ДПІ зроблено висновки про те, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Бізнес-Строй»здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності ТОВ «Бізнес-Строй». Фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Бізнес-Строй»та контрагентами, в т.ч ПП «Норд-Хол»є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цими правочинами (ст..234 Цивільного кодексу України).

На підставі акту перевірки та за наслідками адміністративного оскарження ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення: від 27.09.2010 року №0001462310/0, від 15.12.2010р. №0001462301/1 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 63 777 грн., з яких за основним платежем -42 518 грн. та штрафні санкції -21 259грн.; від 27.09.2010р. №0001452310/0, від 15.12.2010р. №0001452310/1, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 67 612, 10 грн., з яких за основним платежем -53 147 грн. та штрафні санкції -14 465, 10 грн.

Правомірність та обґрунтованість зазначених податкових повідомлень-рішень є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення ДПІ прийняті на підставі та у спосіб, що передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість». Такі висновки суду обґрунтувані нікчемністю укладених позивачем правочинів з ТОВ «Альт-Прайм»та ТОВ «Бізнес-Строй».

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується з наступних підстав.

Відповідно з п.п. 5.1.ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Як вбачається з Акту перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, висновків про заниження об'єкту оподаткування ДПІ зроблено не з огляду на вищенаведені норми матеріального права, а з огляду на фінансово-господарську діяльність контрагентів позивача, яка, на думку податкової служби, свідчить про нікчемність укладених договорів.

Між тим, зробивши висновки про нікчемність укладеного правочину, з якими погодився суд першої інстанції, податковий орган не врахував наступного.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст..228 ЦК України, в редакції яка діяла на час укладення спірних договорів, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, вказаною нормою права визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладених позивачем правочинів. Відсутність контрагентів за місцем свого знаходження, не подання звітів до ДПІ, відсутність, на думку ДПІ, виробничих можливостей для здійснення господарської діяльності та можливі інші порушення, які допускалися контрагентами позивача, не є тими ознаками, які вказують на нікчемність укладеного правочину.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на ч.1 ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Натомість, у якій частині зміст правочинів, які укладено між позивачем та ТОВ «Альт-Прайм», ТОВ «Бізнес-Строй»суперечать Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.

Як вбачається з Акту перевірки нікчемність укладених правочинів податковий орган пов'язує з тим, що сторонами укладено угоди, які не спрямовані на настання реальних наслідків, що такою угодою обумовлені.

Тобто, перевіряючими особами, в Акті перевірки, вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі ст..234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Доказів того, що вищевказаний договір визнано судом недійсними, відповідачем суду не надано.

В акті перевірки вказано на те, що свідоцтво платників податку на додану вартість контрагентів позивача були анульовані: ТОВ «Альт-Прайм»на підставі акту №55 від 21.05.2010р.; ТОВ «Бізнес-Строй»- 18.05.2010р..

В той же час, встановлені обставини справи свідчать про те, що правовідносини з ТОВ «Альт-Прайм»позивач мав у травні 2009 року, з ТОВ «Бізнес-Строй»у лютому 2010 року.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про те, що на час здійснення господарських операцій ТОВ «Альт-Прайм»та ТОВ «Бізнес-Строй»були зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

Відповідно до пп..7.2.6 названого Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу її отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, отримавши від ТОВ «Альт-Прайм»та ТОВ «Бізнес-Строй»податкові накладні, які містять у собі необхідні реквізити, ПП «Норд-Хол»мало право на віднесення сум ПДВ, що сплачені у вартості товару, який поставлено ТОВ «Альт-Прайм»та ТОВ «Бізнес-Строй», до складу податкового кредиту.

В акті перевірки зазначено, що з пояснень засновника та директора ТОВ «Бізнес-Строй»ОСОБА_1 вбачається, що він не має відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства.

З цього приводу слід зазначити, що відповідно до ч.8 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»відповідальність за недостовірність відображених у первинних документах даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Отже, відповідальність за достовірність особистого підпису особи, яка брала участь у здійсненні господарської діяльності від імені ТОВ «Бізнес-Строй», покладається виключно на ТОВ «Бізнес-Строй», яким видано податкові накладні.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (ПП «Норд-Хол) діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про порушення, які допущено його контрагентом (ТОВ «Бізнес-Строй»).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ДПІ в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість», якими визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства.

Крім цього, щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Альт-Прайм», ТОВ «Бізнес-Строй»в акті перевірки зазначено, що на виконання договорів вказані підприємства відвантажили на адресу позивача товарно-матеріальні цінності про що свідчать видаткові накладні, податкові накладні. Розрахунки між сторонами здійснювались у безготівковій формі. При цьому, відносно складення накладних, податкових накладних, перевіряючими особами зауважень висловлено не було.

В акті перевірки також зазначено, що до перевірки не надано документів, що підтверджують фактичне транспортування отриманих товарів та сертифікати якості товару. В той же час, будь-яких доказів того, що з приводу вказаного ДПІ у позивача витребувались відповідні пояснення, відповідачем не надано. Між тим, відповідно до п.2.3.2 Розділу 2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних перевірок, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327, який був чинним на час складення Акту перевірки, у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Отже, акт перевірки, в цій частині, не може бути визнаний належним доказом не надання позивачем до перевірки вказаних документів. Крім цього, сертифікат якості товару не може бути визнаний первинним документом, який свідчить про реальність господарської операції, з огляду на відсутність у ньому реквізитів, які передбачено ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем надавалися докази транспортування товарів від ТОВ «Бізнес-Строй», а саме товарно-транспортні накладні, копії яких долучено до матеріалів справи. Крім цього, позивачем надано суду акти звіряння між ТОВ «Альт-Прайм», ТОВ «Бізнес-Строй», рахунки фактури на поставлений товар та сертифікат відповідності на бітум нафтовий дорожній в'язкий БНД 60/90, який поставлявся ТОВ «Альт-Прайм».

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Альт-Прайм», ТОВ «Бізнес-Строй»за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Крім цього, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Суд першої інстанції не звернув уваги на підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій, які визначено податковими повідомленнями-рішеннями від 27.09.2010р. №0001452310/0, від 15.12.2010р. №0001452310/1.

Так, у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях правовою підставою для їх прийняття, зокрема, зазначений пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Вказаною нормою права, на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, визначалися штрафні санкції, які застосовувались до платника податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством.

З «Висновків»Акту перевірки вбачається, що податковим органом встановлено порушення у вигляді не подання податкової декларації з податку на прибуток за І півріччя 2010 року.

Отже, вказане порушення стало підставою для застосування штрафних санкцій у розмірі 170грн. у відповідності з пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до п. «б»пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний період), що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Позивачем надано докази, що декларацію з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2010 року, направлено на адресу Бердянською ОДПІ цінним листом з описом вкладень 29.07.2010р., який отримано відповідачем 02.08.2010р.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про те, що позивачем подано до ДПІ податкову декларацію у встановлені Законом строки, що спростовує висновки податкової служби про неподання підприємством податкової декларації з податку на прибуток за І півріччя 2010 року.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст. 202, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Норд-Хол»- задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 червня 2011 року у справі №2а-0870/3277/11 -скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Податкові повідомлення-рішення від 27.09.2010 року №0001462310/0, №0001452310/0 та від 15.12.2010р. №0001462301/1, №0001452310/1, які прийняті Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією Запорізької області -визнати протиправними та скасувати.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст постанови виготовлено 24.10.2012р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк