Рішення № 27893557, 03.12.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2012 р.Справа № 5023/4192/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Ямщикової М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віннер", м. Запоріжжя до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК Центр", м. Київ про стягнення 15090 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;

відповідача 1 - Павловського П.І., довіреність б/н від 28.09.2012 р.;

відповідача 2 - не з"явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віннер", м. Запоріжжя, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення солідарно з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків, та з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК Центр", м. Київ, 15090 грн. заборгованості та судового збору, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 05/07 від 05.07.2012 р. не виконав свої зобов"язання щодо оплати послуг перевезення.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 вересня 2012 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 02 жовтня 2012 року.

02 жовтня 2012 року позивач надав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідачів солідарно 8000 грн. основного боргу, 7000 грн. штрафу, 137,70 грн. пені, 27,54 грн. 3% річних та судового збору.

Вказана заява про збільшення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

02 жовтня 2012 року представник відповідача надіслав до суду факсограму - клопотання, в якому просив суд відкласти розгляд справи, у зв"язку з неотриманням позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 жовтня 2012 року було відкладено розгляд справи на 10 жовтня 2012 року.

09 жовтня 2012 року позивач надіслав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідачів солідарно 8000 грн. основного боргу, 7000 грн. штрафу, 137,70 грн. пені, 27,54 грн. 3% річних та судового збору.

Судом прийнята заява про уточнення позовних вимог та розгляд справи продовжується з їх урахуванням.

09 жовтня 2012 року позивач надіслав до суду факсограму - клопотання, в якому просив суд розглядати справу без присутності представника позивача.

10 жовтня 2012 року позивач надав пояснення, в яких зазначив, що згідно товарно - транспортної накладної № ТЦ- 1160, вантажовідправником замовником (платником) є ТОВ "ТСК Центр", вантажоодержувачем ТОВ "Дах-Логістік", який одночасно є покупцем для ТОВ "ТСК Центр". Також позивач зазначив, що згідно вказаної накладної автотранспортний засіб держ. номер НОМЕР_3 прибув на місце розвантаження 13.07.2012 р., та не зважаючи на довготривале листування, в якому неодноразово повідомлялось про простій автотранспортного засобу, його розвантажили тільки 26.07.2012 р., у зв"язку з чим нараховано простій за 14 календарних днів, що у сумі становить 7000 грн.

10 жовтня 2012 року відповідач 1 надав заяву, в якій просив суд залучити до участі у справі в якості 3-ої особи на боці відповідачів Приватне підприємство "Київтранссервіс - ЛВД".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 жовтня 2012 року було відкладено розгляд справи на 05 листопада 2012 року.

05 листопада 2012 року представник відповідача 1 надав заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що між позивачем та відповідачем 1 договір не укладався, відповідач 1 зазначений договір не підписувала, що підтвердив наданою копією договору. На його думку, це свідчить про відсутність договірних відносин між позивачем та відповідачем 1. Представник відповідача 1 заявку, відповідно до якої відповідач 1 організовувала перевезення вантажу за маршрутом: м. Рязань (Російська Федерація) - м. Ужгород.

05 листопада 2012 року представник відповідача 1 звернувся до суду з заявою про продовження строку розгляду спору № 5023/4192/12 на 15 днів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 листопада 2012 року було відкладено розгляд справи на 26 листопада 2012 року. Задоволено заяву відповідача 1 про продовження строку розгляду спору. Продовжено строк розгляду спору за межі, передбачені ч. 1 ст. 69 ГПК України, на 15-ть календарних днів по 03 грудня 2012 р.

22 листопада 2012 року позивач надав заяву, в якій просив суд стягнути солідарно з відповідачів 15090 грн. заборгованості та судового збору, яка прийнята судом до розгляду.

26 листопада 2012 року відповідача 1 надав заяви, в яких просив суд залучити до матеріалів справи додаткові документи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 листопада 2012 року було відкладено розгляд справи на 03 грудня 2012 року.

29 листопада 2012 року позивач надав клопотання, в якому просив суд розглядати справу без участі представника позивача за наявними матеріалами.

30 листопада 2012 року позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 2 - 8000 грн. заборгованості, 75,41 грн. пені, 15,08 грн. 3% річних та судовий збір.

Відповідно до ч. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Суд, розглянувши вказану заяву вих. № 76 від 28.11.2012 р., вважає, що вона не стосується зміни підстави позову, а стосується зменшення позовних вимог.

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

Приймаючи до уваги п.6 Інформаційного листа від 14.08.2007 року №01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" на запитання, чи вправі позивач частково відмовитись від позову, не виключає можливості часткової відмови. Однак вона можлива лише у випадку, якщо позивачем заявлено дві чи більше вимог, і позивач відмовляється не від усіх цих вимог.

Відповідно до п. 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 передбачено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь - якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Як вбачається зі змісту наданої заяви позивача вона подана у відповідності до ст. 22 ГПК України та підписана директором С.М. Чепінога.

Суд, дослідивши уточнення до позовної заяви, зазначає, що як вбачається зі змісту вказаної заяви дане уточнення стосується саме зменшення позовних вимог

Враховуючи вищевикладене, суд приймає вищезазначену заяву до розгляду та подальший розгляд справи ведеться з урахуванням цієї заяви.

03 грудня 2012 року позивача у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи без участі його представника..

Представник відповідача 1 у судовому засіданні проти зменшених позовних вимог заперечував.

Представник відповідача 2 у судове засідання не з"явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника відповідача1, судом встановлено наступне.

05 липня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віннер", м. Запоріжжя, (позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, м. Харків, (відповідач 1) був укладений договір перевезення № 05/07, у відповідності до умов якого позивач приймає на себе зобов"язання виконати визначені цим договором зобов"язання по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні у відповідності до умов заявок експедитора, а експедитор, в свою чергу, оплатити вказані перевезення згідно договору. Пунктом 4.1 договору передбачено, що розрахунки в межах цього договору здійснюються сторонами у безготівковій формі в національній валюті в строки, встановлені в заявці, при умові отримання експедитором всіх належним чином оформлених оригіналів документів.

Відповідач у судовому засіданні 26.11.2012 р. зазначила про те, що між сторонами договір на перевезення не укладався, що свідчить про відсутність договірних відносин між сторонами.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач 1 на виконання умов вказаного договору звернулася до позивача з письмовою заявкою № 1 від 05.07.2012 р. про здійснення перевезення вантажу за маршрутом: завантаження - м. Рязань (Російська Федерація), перевантаження - м. Київ, розвантаження - м. Ужгород.

Вказана заявка № 1 від 05.07.2012р. на разове перевезення була відправлена позивачеві факсимільним зв'язком, вона містить обов'язкові реквізити відповідача (його печатку та підпис відповідача).

Позивач, прийнявши вказану заявку, повідомив відповідача 1 шляхом направлення останній факсовим зв'язком підписаної заявки, підтвердивши при цьому досягнення усіх істотних умов для договорів такої категорії: маршрут руху, найменування вантажу, адресу завантаження вантажу, адресу розвантаження вантажу, митне оформлення вантажу додаткову інформацію щодо вантажу, умови оплати, особливі умови та інше.

Судом встановлено, що між сторонами був укладений договір № 05/07 від 05.07.2012 р. та відповідно до умов вказаного договору було передбачено здійснення перевезення вантажів відповідно до умов заявки. Вказана заявка була підписана обома сторонами та скріплена печатками сторін, її оригінал був досліджений судом, та відповідач 1 у судових засідання не заперечував проти цього, що свідчить про узгодження вказаної заявки між сторонами, та ще раз підтверджує укладання договору, виконання вказаного договору сторонами та існування між сторонами договірних правовідносин.

Умовами заявки № 1 від 05.07.2012 р. передбачено, що відповідач 1 повинен здійснити оплату вказаних послуг безготівковим способом у розмірі 8000 грн. на протязі 8 банківських днів після одержання оригіналів документів: рахунку, акту виконаних робіт 2 екземпляра, договору 2 екземпляра, CMR 2 екземпляра: оригіналу + копії, завіреною мокрою печаткою перевізника, свідоцтво реєстрації платника податку, завіреною мокрою печаткою перевізника, свідоцтво про реєстрацію юридичної особи, завірене мокрою печаткою перевізника.

Позивач свої зобов"язання виконав належним чином та вантаж був доставлений вантажоодержувачу, що підтверджується міжнародною товарно - транспортною накладною CMR № 0456946.

Як було вище зазначено, сторони узгодили порядок оплати - на протязі 8 банківських днів після одержання оригіналів документів.

Матеріалами справи підтверджено те, що відповідно до умов заявки на адресу відповідача кур"єрською службою 08.08.2012 р. були направлені оригінали документів, отримані відповідачем 10.08.2012 р. згідно авіа накладної № 1462244 та реєстру адресного обслуговування від 10.08.2012 р.

Враховуючи те, що оригінали документів були отримані відповідачем 10.08.2012 р., тому строк для оплати послуг з урахуванням 8 банківських днів настав 22.08.2012 р.

Проте відповідач 1 за послуги перевезення не розрахувалася.

Внаслідок невиконання прийнятих на себе зобов"язань щодо оплати послуг, у відповідача 1 виникла заборгованість у сумі 8000 грн. (сума основного боргу), що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вказані обставини та враховуючи вимоги ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення з відповідача 1 коштів в сумі -8000 грн. правомірна та обгрунтована, така, що не спростована відповідачем 1, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В розумінні ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що судом було встановлено строк для оплати - 22.08.2012 р., тому період прострочення починається з 23.08.2012 р.

Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 15,08 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання за період нарахування з 23.08.2012 р. по 12.09.2012 р. підлягає частковому задоволенню у сумі 13,77 грн.. В решті вимоги про стягнення 1,31 грн. слід відмовити, як зайво нарахованої.

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пенею, згідно частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.10 договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати послуг з перевезення, експедитор оплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримання оплати.

Судом встановлено, що позивачем було невірно заявлений період нарахування пені, тому суд приймає до уваги 23.08.2012 р. як день, з якого починається прострочення зобов"язання, тому період нарахування пені слід нараховувати з 23.08.2012 р. по 12.09.2012 р.

Позовна вимога щодо стягнення з відповідача 1 пені підлягає частковому задоволенню у сумі 68,95 грн. грн. В решті позовної вимоги про стягнення 6,5 грн. пені слід відмовити, як зайво нарахованої.

Стосовно заявленого клопотання відповідача 1. щодо залучення приватного підприємства «Київтранссервіс-ЛВД» на боці відповідачів в якості третьої особи, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. У заявах про залучення третіх осіб зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі. Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

При цьому, відповідач, в порушення статті 27 Господарського процесуального кодексу України у заяві про залучення третьої особи до справи не зазначив на яких підставах її належить залучити або допустити до участі у справі.

Відповідно до п. 7 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 10.12.1996 р. № 02-5/422 "Про судове рішення" за наявності у справі третіх осіб у вступній та описовій частинах рішення згідно зі статтями 26 та 27 Господарського процесуального кодексу України повинен бути точно вказаний їх статус - з самостійними вимогами щодо предмета спору чи без таких. У залежності від цього слід формулювати мотивувальну та резолютивну частини рішень.

Крім того, відповідач 1 не зазначив яким чином рішення з господарського спору може вплинути на права або обов'язки приватного підприємства «Київтранссервіс-ЛВД», тому не вбачає підстав для залучення останнього до участі у справі в якості третьої особи.

Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні вказаного клопотання.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача 1.

На підставі ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625, ст. 629 ЦК України, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (61019, АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віннер" (69083, м. Запоріжжя, вул. Жасминна, 5, код ЄДРПОУ 24511745, п/р № 26008099801006 в Запорізькій філії ПАТ "Кредитпромбанк", МФО 373135) 8000 грн. заборгованості, 68,95 грн. пені, 13,77 грн. 3% річних та 1607,88 грн. судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

В стягненні 6,5 грн. пені та 1,31 грн. 3% річних відмовити.

Повне рішення складено 07.12.2012 р.

Суддя Смірнова О.В.