Рішення № 27893514, 03.12.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2012 р.Справа № 5023/4895/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Ямщикової М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Укрнафторесурс", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизель Плюс", м. Миколаїв Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Нафтогаз-Схід", м. Харків простягнення 185000 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Фісатіді Г.Д., довіреність б/н від 15.10.2012 р.;

відповідача 1 - не з"явився;

відповідача 2 - не з"явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Укрнафторесурс", м. Харків, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизель Плюс", м. Миколаїв, Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Нафтогаз-Схід", м. Харків, 185000 грн. заборгованості, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач 1 в порушення умов договору поставки №КО-005 від 27.06.2012 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо оплати товару. 02 липня 2012 року між позивачем та відповідачем 2 був укладений договір поруки, за яким відповідач 2 поручився перед позивачем за виконання відповідачем 1 своїх обов"язків за вищевказаним договором поставки.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31 жовтня 2012 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 26 листопада 2012 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 листопада 2012 року було відкладено розгляд справи на 03 грудня 2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні 03.12.12 р. підтримував позовні вимоги.

Відповідач 1 у судове засідання свого представника не направив, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с. 32).

Відповідач 2 у судове засідання свого представника не направив, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с. 30).

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

27 червня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Укрнафторесурс", м. Харків, (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дизель Плюс", м. Миколаїв (відповідач 1) був укладений договір № КО-005, у відповідності до умов якого позивач зобов"язується передати, а відповідач 1 прийняти та оплати нафтопродукти на базі поставки, у кількості, по номенклатурі, цінам і строкам поставки згідно умов договору та додатків до нього, які є його невід"ємною частиною. Пунктом 6.4 договору передбачено, що по результатам поставки сторонами підписується акт прийому - передачі або видаткова накладна. Пунктом 12.13 договору передбачений строк його дії, а саме договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2012 року, а в частині виконання зобов"язань - до повного їх виконання сторонами.

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачу 1 нафтопродукти на загальну суму 590153,33 грн., що підтверджується видатковою накладною № 2132 від 27.06.2012 р., яка підписана обома сторонами та скріплена печатками сторін.

У вказаній накладній зазначений договір № К-005 від 27.06.2012 р., що свідчить про те, що товар поставлявся саме на виконання цього договору.

З боку відповідача 1 товар був отриманий уповноваженою особою на підставі довіреності № 508 від 27.06.2012 р., яка видана на отримання цінностей від ТОВ "Торговий Дім "Укрнафторесурс", м. Харків.

За вимогами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 692 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується ( постанова Вищого господарського суду України від 28.02.2012 N 5002-8/481-2011).

Суд вважає, що між сторонами мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного договору поставки, за яким сторони не визначали строк здійснення відповідачем оплати за отриманий товар.

У зв'язку з чим, покупець (відповідач 1 у даному випадку) був зобов'язаний оплатити товар після його прийняття. Тобто, накладна, за якою відповідач отримав товар, є самостійною підставою виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Більш того, зобов"язання по оплаті товару також підтверджуються листом відповідача 1 вих. № 233/2008 від 20.08.2012 р., в якому відповідач 1 зобов"язується погасити 290000 грн. за 12 робочих днів згідно графіку погашення.

Відповідач розрахувався за отриманий товар частково на суму 405153,33 грн., що підтверджується карткою рахунку 361 за період з 01.06.2012 р. по 25.09.2012 р.

Таким чином, відповідач 1 неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної оплати товару, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 185000 грн., що і стало підставою останньому для звернення до суду з відповідним позовом.

02 липня 2012 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Нафтогаз-Схід", м. Харків (відповідач 2) був укладений договір поруки, у відповідності до умов якого відповідач 2 зобов"язується солідарно відповідати перед позивачем за виконання відповідачем 1 зобов"язань за договором № КО-005 від 27.06.2012 р.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що у разі настання строку платежу, вставленого в договорі поставки, відповідачем 1 не буде виплачена позивачу сума заборгованості, відповідач 2 зобов"язаний перерахувати на розрахунковий рахунок позивача відповідні грошові кошти.

Яке вже було вище зазначено, сторони в договорі поставки не визначили строк для оплати товару, проте судом встановлений строк оплати після його прийняття - з 27.06.2012 р.

Пунктом 3.3 договору поруки передбачено, що цей договір припиняється з моменту не пред"явлення кредитором (у даному випадку позивачем) позову до відповідача 2 при спливу одного місяця з дня настання строку виконання зобов"язання.

Отже, на день подання позову, а саме 30.10.2012 р. строк дії договору поруки від 02.06.2012 р. припинив свою дію, у зв"язку з чим у позивача були відсутні підстави для звернення з відповідною позовною вимогою до відповідача 2.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку відмовити позивачу в задоволенні вимоги про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Нафтогаз-Схід", м. Харків, 185000 грн. заборгованості, як необґрунтованої.

Стосовно позовної вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизель Плюс" 185000 грн. заборгованості, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, сума заборгованості відповідачем 1 не сплачена. За таких обставин, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем 1 умов діючого законодавства та договору, те, що позовні вимоги обґрунтовані, правомірні, доведені матеріалами справи та не спростовані відповідачем 1, суд задовольняє позовні вимоги в сумі основної заборгованості у розмірі 185000 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача 1.

На підставі ст.ст. 509, 526, 610, ст. 629, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 174, 193 ГК України, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизель Плюс" (54020, м. Миколаїв, вул. 7-а Поперечна, 3/4, п/р № 26004001330915 в ПАТ "ОТП Банк", МФО 300528, код 338538941) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Укрнафторесурс" (61017, м. Харків, вул. Пащенківська, 15, р/р № 26003011889701 у ПАТ "Альфа-Банк", МФО 300346, код ЄДРПОУ 37999481) 185 000 грн. заборгованості, 3700 грн. судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

В стягненні солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Нафтогаз-Схід" 185 000 грн. заборгованості відмовити.

Повне рішення складено 07.12.2012 р.

Суддя Смірнова О.В.