Постанова № 27893461, 05.12.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2012 р. Справа №5023/3861/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М., суддя Плужник О.В.

при секретарі Тяпкіній В.А.

за участю представників сторін:

позивача -Москаль Р.Б., дов. б/н від 18.06.2012р., Лавриненко М.М., дов. б/н від 05.09.2012р.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція", м. Харків (вх. №3426 Х/3-10)

на рішення господарського суду Харківської області від 10.10.2012р. у справі №5023/3861/12 (суддя Ольшанченко В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перипротект", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція", м. Харків

про стягнення 41023,16 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Перипротект" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом, та, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція" суму заборгованості в розмірі 41023,16 грн., в тому числі основний борг в сумі 38954,52 грн. та пеню за період з 15.08.11 р. до 15.08.12 р. в сумі 2068,64 грн., обґрунтовуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №08/10 від 05.05.10 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.10.2012р. по справі №5023/3861/12 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перипротект" основного боргу за договором №08/10 від 05.05.10 р. в сумі 38954,52 грн., пеню за період з 15.08.11 р. до 15.08.12 р. в сумі 2068,64 грн., судовий збір в сумі 1609,50 грн.

Відповідач з рішенням господарського суду Харківської області від 10.10.2012р. у справі №5023/3861/12 не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач вважає, що судом першої інстанції не було спростовано того, що відповідно до п.1.1. договору, роботи повинні були бути виконані не пізніше 06.08.2010р., в той час як позивач звернувся до відповідача з листом щодо підписання актів наприкінці травня 2012р., у зв'язку з чим має місце прострочення виконання позивачем своїх зобов'язань за договором виконання робіт, проте судом першої інстанції, на думку скаржника, зазначеним обставинам не було надано належної оцінки. Крім того, акт приймання виконаних робіт з боку відповідача було підписано особою, яка не мала на це повноважень, у зв'язку з чим скаржник вважає, що акти виконаних робіт на даний момент не є підписаними і у відповідача не виникло обов'язку щодо оплати виконаних робіт. Нарахування та стягнення штрафних санкцій, як вважав скаржник, відбулось без достатніх на те підстав та в порушення вимог ст.549 ЦК України.

Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, вважає доводи, наведені в апеляційній скарзі необґрунтованими та безпідставними, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

26.11.2012р. від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із його зайнятістю 27.11.2012р. у судовому засіданні Вищого господарського суду України. В якості підтвердження зазначених обставин надав суду копію ухвали ВГСУ від 12.11.2012р..

Розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи колегія суддів приходить до висновку про залишення його без задоволення з наступних підстав.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. З даної статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання представника відповідача, оскільки про дату, час та місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, що знаходиться в матеріалах справи, отже відповідач не був обмежений у праві надати довіреність іншим особам з урахуванням відомостей про те, що певні обставини можуть перешкодити конкретному представнику взяти участь у судовому засіданні. У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що у відповідача був час для того, щоб належним чином підготуватися до судового засідання та визначитись щодо особи, яка представлятиме його інтереси у даному судовому засіданні.

Враховуючи, що всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідач не скористався своїм правом, передбаченим статтею 22 ГПК України щодо участі в судовому засіданні та враховуючи, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення у зв'язку з чим вважає за можливе, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального, процесуального права при винесенні оскарженого рішення та заслухавши представників позивача, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 05.05.10 р. між ТОВ "Перипротект" (Генпідрядник) та ТОВ "Стальконструкція" (Замовник) було укладено договір №08/10 (надалі -договір), відповідно до п.1.1. якого сторони визначили, що генпідрядник зобов'язується своїми силами і засобами, або за допомогою третіх осіб, на замовлення замовника виконати улаштування огорожі для тренувальних полів спортивно-оздоровчого комплексу дитячої футбольної академії "Металіст", що розташована за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 65 (надалі - роботи) у строк 3 місяці з моменту складання договору, а замовник зобов'язується прийняти результати робіт та оплатити їх.

Пунктом 2.1 договору сторони встановили, що ціна робіт за договором становить 57462,10 грн. (без ПДВ 20%). ПДВ 20% - 11492,42 грн. Загальна вартість робіт за договором становить 68954,52 грн., а п. 2.2 зазначеного договору передбачено, що оплата за договором здійснюється замовником шляхом переказу генпідрядникові коштів протягом п'яти банківських днів з дня підписання сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт.

За змістом п.4.1. договору, протягом трьох діб з моменту завершення Робіт сторони підписують Акт здачі-приймання виконаних Робіт, після чого Роботи вважаються виконаними.

При порушенні строків проведення розрахунків за договором, Замовник сплачує Генпідряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше ніж 3% від ціни робіт (п.6.1. договору), а за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, що сталася з вини Генпідрядника, Генпідрядник сплачує Замовнику штраф у розмірі 0,1% за кожний день прострочення від вартості невиконаних зобовязань, але не більше ніж 3% від ціни робіт (п.6.3. договору).

Згідно ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання умов договору №08/10 від 05.05.2010р. ним були здійснені будівельні роботи, які зазначені в Акті №1 приймання виконаних будівельних робіт за травень на суму 68954,52 грн.

За умовами п. 4.1. договору, протягом трьох діб з моменту завершення Робіт сторони підписують Акт здачі-приймання виконаних Робіт, після чого Роботи вважаються виконаними. Крім того, п.4.2. договору закріплено, що в разі мотивованої відмови Замовника від прийняття робіт, сторонами у п'ятиденний термін складається двосторонній Акт із зазначенням всіх недоліків та терміну їх усунення.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що позивач виконав передбачені договором роботи, що підтверджується Актом №1 приймання виконаних будівельних робіт на суму 68954,52 грн. від 20.05.10 р. та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за травень 2010 р. на суму 68954,52 грн. зазначені документи підписані уповноваженими представниками сторін, засвідчені відбитками круглих печаток обох підприємств та не містять ніяких зауважень з боку замовника (відповідача).

Матеріалами справи доведено, що відповідач за виконані позивачем роботи розрахувався частково, а саме сплатив вартість прийнятих робіт в сумі 30000,00 грн., що підтверджується копією банківської виписки з особового рахунку позивача від 29.12.2010 р. (а.с.31). Інших доказів, підтверджуючих сплату замовником виконаних робіт в повному обсязі відповідачем надано не було.

Невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати в повному обсязі суми виконаних позивачем робіт стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості по договору №08/10 від 05.05.10 р.в розмірі 38954,52 грн.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 837 ЦК України по договору підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу по замовленню іншої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконану роботу.

Згідно ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний уплатити підряднику обумовлену ціну після остаточної здачі роботи при умові, що робота виконана належним чином і в узгоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В апеляційній скарзі відповідач наполягає на тому, що суд першої інстанції не врахував того факту, що термін виконання робіт за договором №08/10 було встановлено не пізніше 06.08.2010р., проте позивач звернувся до відповідача з листом щодо підписання актів лише наприкінці травня 2012р., отже має місце, на думку скаржника, прострочення виконання позивачем своїх зобов'язань з виконання робіт за договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач листом від 23.08.2012р. за вих.№610 повідомив відповідача про вікликання листа про підписання Актів виконаних робіт та сплату заборгованості за договором №08/10 від 05.05.10 р. як помилково направлений (а.с.92), отже вказані доводи відповідача в цій частині є такими, що спростовуються матеріалами справи. Крім того, заявник апеляційної скарги зауважує на тому, що особа, яка підписала Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт від 20.05.2010р. не мала на те повноважень.

Колегія суддів зазначає, що статтею 241 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину. Як вбачається з матеріалів справи, акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2010 р., довідка про вартість виконаних робіт за травень 2010 р. та договір підписані з боку відповідача однією й тією ж особою, підпис цієї особи на договорі, акті та довідці скріплений круглою печаткою відповідача, крім того, прийняті роботи відповідачем були частково сплачені, що підтверджується копіями банківської виписки з особового рахунку позивача за 29.1210 р. та рахунку-фактури №У-248 від 28.12.10 р., у зв'язку з чим, колегія суддів вважає дії відповідача такими, що свідчать про подальше схвалення ним правочину в розумінні ст. 241 ЦК України.

В апеляційній скарзі скаржник також вказував про те, що суд першої інстанції залишив без розгляду його клопотання про надання доказів відсутності повноважень Шагіна В.Ю., яким було підписано Акт №1 приймання виконання будівельних робіт за травень 2010р. Проте, колегія суддів вважає, що вказані доводи заявника апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи, оскільки вивченням матеріалів справи встановлено, що із відповідним клопотанням чи заявою відповідач, як то передбачено вимогами ст. 22 Господарського процесуального кодексу, до суду не звертався.

Згідно п.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарську-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов. У разі порушення зобов'язання відповідно до ст. 611 ЦК України настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Ч.1 ст.216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Умовами договору №08/10 (п.6.2.) була передбачена відповідальність за порушення строків розрахунків за договором, зокрема, сторони встановили, що замовник сплачує генпідряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше ніж 3% від ціни робіт, у зв'язку з чим позивачем було нараховано відповідачу пеню в розмірі 2068,64 грн..

За змістом ст.217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як було встановлено під час судового розгляду, відповідач свої зобов'язання за договором в частині повної оплати за виконані позивачем роботи не виконав, у зв'язку з чим колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій в розмірі 2068,64 грн. за порушення договірних зобов'язань з оплати робіт в обумовлений договором термін.

Перевіривши нарахування штрафних санкцій, колегія суддів констатує, що стягнення штрафних санкцій відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим не може прийняти посилання відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції стягнуто не пеню за півроку, а фактично штраф у розмірі 3% від суми договору, оскільки нарахована позивачем сума штрафних санкцій відповідає умовам договору та не перевищує 3% від ціни робіт, як то було передбачено п.6.2. договору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі викладеного, колегія суддів визнає, що позивач обґрунтував та належним чином довів правомірність своїх позовних вимог до відповідача. Разом з цим, факти, викладені в апеляційній скарзі відповідачем і його посилання на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, не знайшли свого підтвердження.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обставини справи були всебічно і повно досліджені господарським судом, а тому рішення господарського суду Харківської області 10.10.2012р. у справі №5023/3861/12 відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи відповідача, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Таким чином, враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області 10.10.2012р. у справі №5023/3861/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін.

Повний текст постанови підписано 03.12.2012р.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Плужник О.В.