Постанова № 27893435, 06.12.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2012 р. Справа № 5023/3280/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І., суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність ВАТ № 407211 від 19.11.2012 р.)

відповідача - Фатій Н.І. (довіреність № 7 від 15.10.2012 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№ 3230Х/1-38) на рішення господарського суду Харківської області від 04 жовтня 2012 року у справі № 5023/3280/12

за позовом Фізична особа -підприємець ОСОБА_3, м. Харків

до Комунального підприємства "Харківського міського бюро технічної інвентаризації", м. Харків

про визнання недійсним рішення

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив суд визнати недійсним рішення державного реєстратора КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації"про скасування запису про державну реєстрацію права власності на ім'я ОСОБА_3, яка була проведена 23 січня 2012 року на підставі договору купівлі-продажу від 20 січня 2012 року № 210 і на підставі проведення якої державним реєстратором КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації"було видано витяг про державну реєстрацію прав від 26.04.2012 року № 33964670; зобов'язати КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації"відновити становище, яке існувало до скасування запису про державну реєстрацію права власності на ім'я ОСОБА_3, яка була проведена 23 січня 2012 року на підставі договору купівлі-продажу від 20 січня 2012 року № 210 і на підставі проведення якої державним реєстратором КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації"було видано витяг про державну реєстрацію прав від 26.04.2012 року № 33964670, шляхом відновлення запису про державну реєстрацію права власності на житловий будинок літ. "А-10"загальною площею 9 585,1 кв. м., що знаходиться по АДРЕСА_1, на ім'я ОСОБА_3, яка була проведена 23 січня 2012 року на підставі договору купівлі-продажу від 20 січня 2012 року № 210 і на підставі проведення якої державним реєстратором Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації"було видано витяг про державну реєстрацію прав від 26.04.2012 року № 33964670.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04 жовтня 2012 року у справі № 5023/3280/12 (суддя Савченко А.А.) позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним рішення державного реєстратора КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації"про скасування запису про державну реєстрацію права власності на ім'я ОСОБА_3, яка була проведена на підставі договору купівлі-продажу від 20 січня 2012 року № 210 і на підставі проведення якої державним реєстратором КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" було видано витяг про державну реєстрацію прав від 26 квітня 2012 року №33964670. Зобов'язано КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" відновити становище, яке існувало до скасування запису про державну реєстрацію права власності на ім'я ОСОБА_3, яка була проведена на підставі договору купівлі-продажу від 20 січня 2012 року №210 і на підставі проведення якої державним реєстратором КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" було видано витяг про державну реєстрацію прав від 26 квітня 2012 року № 33964670, шляхом відновлення запису про державну реєстрацію права власності на житловий будинок літ. "А-10"загальною площею 9 585,1 кв. м., що знаходиться по АДРЕСА_1, на ім'я ОСОБА_3, яка була проведена на підставі договору купівлі-продажу від 20 січня 2012 року № 210 і на підставі проведення якої державним реєстратором КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" було видано витяг про державну реєстрацію прав від 26 квітня 2012 року № 33964670. Стягнено з КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" на користь ФОП ОСОБА_3 2146,00 гривень сплаченого судового збору.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення суду прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими та про недоведеність висновків,викладених у рішенні суду, обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права. Просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 04 жовтня 2012 року у справі № 5023/3280/12 повністю та припинити провадження по справі, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки ( на його умку) справа не підвідомча господарським судам.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу відповідача зазначає, що рішення суду першої інстанції законне, обґрунтоване, прийняте при повному з'ясуванні всіх обставин справи і підстави для його скасування відсутні. Просить рішення господарського суду Харківської області від 04 жовтня 2012 року у справі № 5023/3280/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 20.01.2012 року між ним і Приватним підприємством "АН „РЕСТРІЕЛТ" було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом, реєстраційний номер 210. За даним договором ПП „АН „РЕСТРІЕЛТ" продало позивачу нерухоме майно ( житловий будинок літ. „А-10" загальною площею 9585,1 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1).

23 січня 2012 року державним реєстратором КП „Харківське міське бюро технічної інвентаризації" прийнято рішення про державну реєстрацію права власності позивача на житловий будинок літ. „А-10" загальною площею 9585,1кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1. Відповідачем також було видано позивачу витяг про реєстрацію прав за № 33964670 від 26.04.2012р.

Листом від 16.07.2012р. КП „Харківське міське бюро технічної інвентаризації" повідомило позивача про те, що реєстрація права власності на житловий будинок літ."А-1" по АДРЕСА_1, яка була проведена 23.01.2012р.( витяг про реєстрацію права власності № 33964670), скасована відповідачем - КП „Харківське міське бюро технічної інвентаризації".

Позивач вважає, що таке скасування є незаконним. В обґрунтування своєї позиції посилається на ст. ст. 4;16;21;182;393 ЦК України, а також на ст.ст. 26; 27 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", п. 3.5.9 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно", затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002р.

Відповідач із позовними вимогами не погодився, вважає своє рішення про скасування державної реєстрації законним. Свою позицію обгрунтовує пунктом 2.2. та 3.5.9 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002р. ( далі „Тимчасове положення")

КП „Харківське міське БТІ" вважає також, що даний спір є підвідомчим адміністративному суду та просив господарський суд припинити провадження у справі.

Судова колегія приймає до уваги наступне.

До матеріалів справи надано витяг „Про державну реєстрацію прав", від 26.04.2012 № 33964670 , виданий позивачу КП „Харківське міське бюро технічної інвентаризації". Згідно даного витягу ОСОБА_3 на праві власності, яке виникло на підставі договору купівлі -продажу р. № 210 від 2010.2012, належить нерухоме майно -житловий будинок літ А-10,що знаходиться в АДРЕСА_1( а.с.9).

Згідно договору купівлі - продажу від 20.01.2012р. № 210 Приватне підприємство „ АН Рестріелт" продало, а ОСОБА_3 придбала у власність житловий будинок літ. „А-10" загальною площею 9585,1 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1( а.с.10).

Зазначений договір купівлі-продажу зареєстровано в державному реєстрі правочинів , що підтверджується витягом з державного реєстру № 10943542.

До матеріалів справи також надано докази статусу позивача як підприємця, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, дата проведення державної реєстрації 13.07.1998р. ( а.с.28).

16.07.2012р. відповідачем було прийнято рішення про скасування державної реєстрації права власності позивача на житловий будинок літ „А-10", про що він повідомив його листом № 2301487 від 16.07.2012. В даному листі відповідач зазначив, що ним скасована реєстрація права власності позивача, проведена 23.01.2012р. за витягом № 33964670 на ім"я ОСОБА_3 на підставі договору купівлі - продажу від 20.01.2012 р. № 210 ( а.с.29). В даному листі- повідомленні відповідач посилався на п. 3.5.9. „ Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно" № 7/5 від 07.02.2002р.

Згідно зазначеної норми права (в редакції, що діяла на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про скасування державної реєстрації)- реєстратор БТІ повинен відмовити у проведенні державної реєстрації прав, якщо відчуження або інше визначення юридичної долі об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, у випадках, встановлених нормативно-правовими актами, відбулося без отримання витягу з Реєстру прав або строк його дії закінчився.

Отже зазначена відповідачем норма не регулює порядок скасування державної реєстрації , яка вже відбулася, а визначає підстави для відмови в реєстрації.

За таких обставин відповідачем безпідставно застосована норма пункту 3.5.9. „Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно" № 7/5 від 07.02.2002р.при скасуванні державної реєстрації права власності позивача.

У своїх відзивах на позовну заяву, а також в апеляційній скарзі відповідач також обґрунтовує свою позицію положеннями п.3.3 Порядку ведення реєстру прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністра Юстиції України № 7/5 від 28.01.2003р. в редакції , що діяла на час скасування державної реєстрації відповідачем , тобто в редакції наказу Міністра юстиції від 12.10.2010 № 2480/5( далі „Порядок ведення реєстру").

В даній нормі вказано, що якщо під час внесення до Реєстру прав записів, передбачених Порядком ведення реєстру, реєстратором БТІ допущено помилку, останній зобов"язаний негайно відредагувати запис або скасувати помилково зроблений запис розділу Реєстру прав.

Скасування запису розділу Реєстру прав полягає в анулюванні відповідного запису розділу Реєстру прав у цілому. Скасування запису виконується в такій послідовності: спочатку скасовуються записи про право власності на об"єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб"єкта цього права;про інші речові права на нерухоме майно та суб"єкта цих прав, а потім у разі необхідності скасовується запис про об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації.

Скасований запис не може бути поновлений. Після скасування запису реєстратор БТІ створює новий запис з дотриманням вимог порядку.

Отже зазначені вище положення частин „1" ;„3"; „4" пункту 3.3 „ Порядку ведення реєстру" регулює порядок усунення помилок реєстратора під час внесення ним до Реєстру прав записів і з метою створення нового ( вірного) запису про права власника.

Але відповідач скасував державну реєстрацію не під час створення запису в реєстрі, а через шість місяців після здійснення такої реєстрації, нового запису в реєстрі про права позивача ним не створено.

Згідно частини „5" пункту 3.3 „ Порядку ведення реєстру" -при виявленні помилки у записах розділу Реєстру прав після внесення записів до Реєстру прав та видачі витягу про державну реєстрацію прав реєстратор БТІ зобов"язаний негайно повідомити власника про допущення помилки у записах розділу Реєстру прав.

Повідомлення надсилається на адресу власника…і має містити суть виявленої помилки та рекомендацію звернутися власнику до реєстратора БТІ із заявою про виправлення помилки у записі розділу Реєстру прав. На підставі заяви про виправлення помилки у записі реєстратор БТІ редагує запис або скасовує помилково зроблений запис розділу реєстру прав та вилучає у заявника витяг, що містить помилку. Виправлення помилки проводиться безоплатно. Після виправлення помилки у записах розділу Реєстру прав реєстратор БТІ видає заявнику новий витяг про державну реєстрацію прав ( частини 6 -8 пункту 3.3 „Порядку ведення реєстру").

Таким чином даний „Порядок" виключає самостійні дії державного реєстратора щодо скасування державної реєстрації права.

Відповідач не застосував зазначені норми , не запропонував позивачу звернутися з відповідною заявою, а тому і позивач не подавав реєстратору відповідну заяву.

Аналогічним чином регулюється виправлення технічних помилок у Державному реєстрі Законом України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень". Так, згідно ст. 27 даного закону у разі виявлення технічної помилки, допущеної у записах Державного реєстру прав, державний реєстратор у п'ятиденний строк письмово повідомляє про це заінтересовану особу. Заінтересована особа протягом п'яти робочих днів з дня отримання від державного реєстратора повідомлення про допущення технічної помилки у записах Державного реєстру прав повинна звернутися до нього із заявою про виправлення такої помилки.

Відповідно статті 26 Закону України „ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Отже суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що положення п.3.3."Порядку ведення реєстру прав власності на нерухоме майно" передбачає два випадки : по-перше, коли технічна помилка була припущена під час внесення запису про право до Реєстру прав та до видачі витягу про державну реєстрацію прав.В такому випадку реєстратор має право самостійно виправити технічні помилки. В іншому випадку, коли реєстрація вже була здійснена та видано витяг про державну реєстрацію права, виправлення технічних помилок здійснюється тільки на підставі заяви власника.

Відповідачем скасування запису про державну реєстрацію права власності позивача на житловий будинок літ."А-10" в АДРЕСА_1 було здійснено через шість місяців після внесення запису до Реєстру прав , після видачі витягу про державну реєстрацію прав, без одержання заяви власника.

Крім того помилка реєстратора, про яку він зазначає в своїх поясненнях не є технічною помилкою в тексті запису реєстру, про що також вірно вказує позивач. Отже відповідач скасував реєстрацію права власності позивача з порушенням п 3.3 Прядку ведення Реєстру прав власності, ст.ст.26;27 Закону України „ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".

За таких обставин посилання відповідача на те, що ним не було порушено прав позивача є необгрунтованими, оскільки набуття права власності на нерухоме майно закон пов"язує саме з державною реєстрацією цього права ( ст. 182 ЦК України).

Судова колегія не погоджується з доводами відповідача, що даний спір є підвідомчім суду адміністративної юрисдикції.

Згідно п.1ч.1ст.17.Кодексу адміністративного судочинства України до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб"єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень( нормативно-правових актів або актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Одним із способів захисту цивільного права може бути визнання незаконним ( недійсним ) рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб( п.10 ст. 16 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 21 ЦК України - суд визнає незаконним ( недійсним ) правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Правовий акт органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові, порушує права власника, за позовом власника визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта ( ст. 393 ЦК України).

В даному випадку позивач звернувся до суду з метою захисту права власності, тобто даний спір є цивільно - правовим , а не публічно правовим, як вважає відповідач.

Суд першої інстанції, обгрунтовуючи свою позицію стосовно підвідомчості даної справи, вірно посилається на Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 21.11.2011року № 01-06/1623/2011

"Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм процесуального права". Так в пункті „3" даного Інформаційного листа зазначено, що справи зі спорів за позовами суб'єктів господарювання до бюро технічної інвентаризації про зобов'язання останніх здійснити реєстрацію права власності на нерухоме майно або про зобов'язання її скасувати не пов'язані з захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає розгляд відповідних справ у порядку адміністративного судочинства. Аналогічна правова думка міститься також в постанові Вищого господарського суду України від 11.02.2010 № 02-03/587, а також в постановах Верховного Суду України від 27.11.2007 № 45/24пн,

від 13.05.2008 № 1/23.

Наводячи текст пункту „3" зазначеного інформаційного листа, відповідач в своїй апеляційній скарзі приводить текст абзацу четвертого даного пункту, щодо безпідставності залучення органів Реєстрації ( БТІ) як відповідачів у спорах про визнання за позивачем права власності та робить висновок про безпідставність залучення його до даної справи , як відповідача.

Таке посилання є безпідставним, адже даний спір не є спором про визнання права власності за позивачем. Позивач просить суд захистити набуте право власності, тому суд першої інстанції обгрунтовано вказав на правову думку , що міститься в абзацах другому та третьому зазначеного пункту інформаційного листа, а також в наведених вище постановах Вищого господарського суду та Верховного Суду України.

Апелянт в апеляційній скарзі також посилається на ту обставину, що позивач звернувся до КП „Харківське міське бюро технічної інвентаризації" про реєстрацію права власності на нерухоме майно як фізична особа; 26.04.2012р відповідачем проведена реєстрація права власності на нерухоме майно за ОСОБА_3, тобто, як за фізичною особою.

Судова колегія вважає наступне.

Згідно п. 1.4 „Тимчасового положення" -обов'язковій державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам , державі в особі органів уповноважених управляти держаним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

Даний перелік осіб, речові права яких підлягають державній реєстрації не містить окремої вказівки на фізичну особу - суб"єкта підприємницької діяльності.

Згідно п. 2.4."Тимчасового положення" фізична особа має представити державному реєстратору паспорт і не повинна підтверджувати свій статус суб"єкта підприємницької діяльності.

Пунктом 3.2.2. Порядку ведення реєстру прав власності також передбачено вичерпний перелік осіб та відомостей про кожного власника, права якого підлягають державній реєстрації . Даний перелік також не виділяє окремо фізичну особу -підприємця , як суб"єкт реєстрації його права власності.

За таких обставин доводи відповідача про те, що дана справа не є підвідомчою господарським судам , оскільки право власності зареєстровано за ОСОБА_3 як за фізичною особою є безпідставними.

Крім того статтею 320 ЦК України передбачено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Отже закон не містить обмежень щодо використання власного майна для здійснення підприємницької діяльності тільки за умови його реєстрації із зазначенням статусу фізичної особи як підприємця (аналогічна правова думка міститься в постанові ВГСУ від 12.06.2007 № 09-14/4135).

Отже судова колегія приходить до висновку, що дана справа підвідомча господарським судам, доводи відповідача, в тому числі за апеляційною скаргою є необгрунтованими.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду Харківської області.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 24.09.12 року у справі № 5023/3172/12 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтям и 99, 101, 102, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 04 жовтня 2012 року у справі № 5023/3280/12 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови по справі № 5023/3280/12 підписано 03.12.2012 р.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Медуниця О.Є.