Постанова № 27893285, 05.12.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2012 р.Справа № 5024/1434/2012

Склад колегії змінено відповідно до розпорядження

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.В. Сидоренка

суддів А.І. Ярош

О.Ю. Аленіна

при секретарі судового засідання Щербатюку О.В.

за участю представників сторін:

від КМП «Вега»- Золотавін О.О.

від УПФУ в Генічеському районі Херсонської області -не з'явився

від ліквідатора Глуховського О.Ю. - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Колективного малого підприємства «Вега»

на постанову господарського суду Херсонської області від 16 жовтня 2012 р.

у справі № 5024/1434/2012

за заявою Управління пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області

до Колективного малого підприємства "Вега"

за участю ліквідатора Глуховського О.Ю.

про визнання банкрутом

В С Т А Н О В И В :

Постановою господарського суду Херсонської області від 16 жовтня 2012 р. (суддя Пригуза П.Д.) визнано грошові вимоги Управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області (далі також -УПФУ Генічеському районі Херсонської області, УПФУ, Ініціюючий кредитор) до Колективного малого підприємства „Вега" (далі також КМП „Вега", Боржник, Банкрут, Скаржник) в розмірі 40587,27 грн.; визнано банкрутом КМП „Вега"; відкрито відносно Банкрута ліквідаційну процедуру та ліквідатором призначено арбітражного керуючого Глуховського О. Ю.; звільнено з податкової застави майно платника податків -Банкрута; зобов'язано власника майна Боржника (засновника) передати ліквідаторові документи фінансово-господарської діяльності Банкрута та відомості про його активи, забезпечити виконання дій, передбачених ст. ст. 22-32, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі також - Закон про банкрутство), прийняти від ДВС виконавчі документи, про наявність яких зазначити у звіті та включити до реєстру вимог кредиторів, звіт та ліквідаційний баланс по готовності подати до суду.

Вказана постанова винесена на підставі висновків місцевого суду про те, що заборгованість Боржника не погашена та не може бути погашена повністю чи частково або списана з нього інакше як через процедуру визнання Боржника банкрутом в порядку, передбаченому Законом про банкрутство.

Не погоджуючись із вказаною постановою КМП „Вега" подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та припинити провадження по справі. Свої вимоги Скаржник обґрунтовує тим, що місцевим судом при винесенні оскаржуваної постанови було порушено норми матеріального і процесуального права, вказана постанова винесена при невідповідності висновків суду обставинам справи і недоведеності обставин, які мають значення для справи. Так, зокрема, Скаржник вказує, що судом першої інстанції було призначено ліквідатора КМП „Вега" з порушенням положень ч. 2 ст. 52 Закону про банкрутство. Також Скаржник зазначає, що доводи УПФУ, наведені в заяві останнього щодо наявності підстав визнання КМП „Вега" відсутнім боржником є необґрунтованими і не містять підстав для визнання Боржника банкрутом за спрощеною процедурою, відповідно до положень ст. 52 Закону про банкрутство.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до апеляційної інстанції 04.12.2012 р., ліквідатор Глуховський О.Ю. (далі також -Ліквідатор) зазначає, що УПФУ обґрунтовано подало до місцевого господарського суду заяву про визнання КМП „Вега" банкрутом на підставі ст. 52 Закону про банкрутство та, відповідно, оскаржувана постанова винесена місцевим судом у відповідності до вимог чинного законодавства. При цьому Ліквідатор вважає, що подання УПФУ клопотання про призначення Глуховського О.Ю. ліквідатором Банкрута є законним правом останнього, а задоволення судом першої інстанції цього клопотання відповідає положенням Закону про банкрутство. Ліквідатор просить залишити оскаржувану постанову без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

12.03.2012 р. до апеляційної інстанції надійшло клопотання УПФУ в якому останнє просить розглянути справу без його участі, яке судовою колегією задовольняється.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Боржника, судова колегія, приходить до наступного.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України, апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Згідно до положень ч. 2 ст. 41 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Оскаржувану постанову місцевого господарського суду винесено з мотивів, викладених в описовій частині даної постанови. Апеляційна інстанція вважає, що висновки господарського суду в зазначеній постанові не відповідають вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, а відтак, згідно до приписів ч. 3, 4 ст. 104 ГПК України, постанова підлягає скасуванню зважаючи на наступне.

Так, за загальними вимогами Закону про банкрутство, відповідно до положень його ч. 3 ст. 6, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. При цьому, згідно наведених положень ст. 52 Закону про банкрутство, така заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника, є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених вказаною статтею, а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав. Вказана правова позиція наведена і в Постанові пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 р. № 15 „Про судову практику в справах про банкрутство ".

Системний аналіз зазначених вище положень Закону про банкрутство дозволяє зробити висновок, що ст. 52 Закону про банкрутство передбачає саме ці "інші випадки" особливості порушення справи про банкрутство, зазначені у в ч. 3 ст. 6 Закону, а отже є спеціальною нормою, яка регулює банкрутство за спрощеною процедурою.

Разом з цим, оскільки перелічені вище обставини саме є підставою для порушення провадження у справі про банкрутства боржника за спрощеною процедурою, їх доведення належними і допустимими доказами має бути здійснене ініціюючим кредитором разом із подачею до суду заяви про банкрутство Боржника в порядку ст. 52 Закону про банкрутство, тобто до порушення провадження по справі.

Як вбачається з матеріалів справи Ініціюючий кредитор звернувся до місцевого господарського суду з заявою про визнання КМП „Вега " банкрутом в порядку ст. 52 Закону про банкрутство саме на підставі відсутності Боржника, отже предметом доказування в даній справі за правилами ст. 52 вказаного закону має бути безпосередньо обставина відсутності Боржника або його керівних органів за його місцезнаходженням. В якості доказів даної обставини Ініціюючим кредитором було надано копію довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі також -Єдиний державний реєстр) станом на 10.09.2012 р., (а. с. 40-45), відповідно до якої 08.11.2011 р. державним реєстратором було внесено запис про відсутність лише підтвердження відомостей про юридичну особу Боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" (далі також Закон державну реєстрацію) відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. Відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 17 згаданого закону, в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Приписами ст. 18 Закону про державну реєстрацію визначено, що коли відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо ж відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відповідно до п. 11, 12, 14 ст. 19 Закону про державну реєстрацію юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу; у разі ненадходження в установлений частиною одинадцятою цієї статті строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки; у разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки; у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу; якщо державному реєстратору повернуто поштове відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Зважаючи на наведені положення чинного законодавства судова колегія приходить до висновку, що відповідними та допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність боржника або керівних органів боржника за його місцезнаходженням, є відповідний витяг чи довідка з Єдиного державного реєстру з відповідним записом. Вказана точка зору висловлена, також, і у вже згаданій Постанові Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 р. № 15 „Про судову практику в справах про банкрутство", та підтверджується позицією Вищого господарського суду, яка вже неодноразово наведена, зокрема, в його постановах від 02.08.2011 р. по справі № 44/565-б, від 19.05.2010 р. по справі № 19/224/09, від 25.11.2009 р. по справі № 05-2-44/24644.

При цьому судова колегія звертає увагу на те, що для належного підтвердження відсутності боржника державним реєстратором до Єдиного державного реєстру має бути внесено саме запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, внесення ж запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу свідчить лише про одержання юридичною особою відповідного повідомлення державного реєстратора, але неподання реєстраційної картки державному реєстратору протягом місяця з дати направлення їй цього повідомлення, та не свідчить про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням. Вказана правова позиція, зокрема, наведена Вищим господарським судом у постанові від 27.05.2009 р. по справі № 15/410-б-43/495.

Враховуючи наведене, судова колегія, відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України,вважає неналежним доказом відсутності Боржника за його місцезнаходженням надану УПФУ довідку з Єдиного державного реєстру станом на 10.09.2012р., так як вказана довідка не містить саме запису про відсутність КМП „Вега" за його місцезнаходженням. При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що в матеріалах справи знаходиться копія зазначеної довідки, яка ніким не засвідчена, що позбавляє, відповідно до положень ст. 36 ГПК України, цей документ статусу письмового доказу у справі.

Оскільки з матеріалів справи видно, що будь-яких інших доказів відсутності Боржника Ініціюючим кредитором взагалі надано не було, апеляційна інстанція дійшла висновку про недоведеність обставин відсутності Боржника або його керівних органів за місцем знаходження.

Разом з цим УПФУ в заяві про визнання Боржника банкрутом посилається на ту обставину, що останню звітність КМП „Вега" було надано саме до Ініціюючого кредитора, тобто УПФУ, у березні 2011 р. та з цього часу звітність до УПФУ Боржником не надавалась станом на момент подання зазначеної заяви.

Аналізуючи вказані посилання з точки зору підстави для порушення справи в порядку ст. 52 Закону про банкрутство, судова колегія приходить до висновку, що вони не можуть визнаватись саме підставою для порушення судом справи в порядку згаданої норми Закону про банкрутство, оскільки, як вже зазначалось вище, законодавець визначив, що підставою для такого порушення справи є доказ ненадання боржником протягом року саме до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності. Зазначена обставина є предметом доказування УПФУ безпосередньо при подачі заяви про порушення провадження. При цьому, законодавець згаданою нормою Закону про банкрутство не визначив, що підставою для порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою може бути також і не подання звітності до органів Пенсійного фонду України.

Дослідивши зміст та матеріали заяви Ініціюючого кредитора про визнання Боржника банкрутом відповідно до положень ст. 52 Закону про банкрутство, апеляційна інстанція дійшла висновку, що УПФУ не було наведено будь-яких інших, крім вказаних вище, обставин для визнання КМП „Вега" банкрутом з підстав, передбачених вказаною нормою закону.

При цьому, судова колегія звертає увагу, що, як вже зазначалось вище, такі обставини мають бути вказані та доведені належними доказами саме на момент подання Ініціюючим кредитором відповідної заяви до господарського суду.

Оскільки УПФУ наведені обставини не були доведені належним чином, а інших вказано не було, апеляційна інстанція приходить до висновку про безпідставність висновків місцевого господарського суду про достатність матеріалів, поданих УПФУ, для порушення провадження у справі про банкрутство Боржника за приписами ст. 52 Закону про банкрутство та порушення ухвалою від 03 жовтня 2012 р. провадження у справі про банкрутство КМП „Вега". Зважаючи на що безпідставними і необґрунтованими, на думку апеляційної інстанції, є і висновки суду першої інстанції в оскаржуваній постанові про те, що заборгованість КМП „Вега" не може бути погашена повністю чи частково або списана з нього інакше як через процедуру визнання Боржника банкрутом в порядку, передбаченому Законом про банкрутство, що Боржник є банкрутом, а заява Ініціюючого кредитора підлягає задоволенню.

Враховуюче наведене судова колегія задовольняє апеляційну скаргу КМП „Вега" у повному обсязі. Провадження по справі підлягає припиненню.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Скасувати постанову господарського суду Херсонської області від 16.10.2012 р.

Провадження у справі припинити.

Копію даної постанови направити державному реєстратору для виконання.

Постанова підписана 06.12.2012 р.

Головуючий суддя Сидоренко М.В.

Суддя Ярош А.І.

Суддя Аленін О.Ю.