Рішення № 27893260, 05.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-34/15019-2012 05.12.12

За позовомПублічного акціонерного товариства "Комерційний інвестиційний банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ЕКОМОНТАЖСЕРВІС" простягнення 364 065,57 грн. СуддяСташків Р.Б. Представники: від позивача -Гартман М.Т., представник за довіреністю; від відповідача -не з'явився. СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Комерційний інвестиційний банк" (далі -позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ЕКОМОНТАЖСЕРВІС" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 364 065,57 грн., з яких:

- 300 000 грн. заборгованість за кредитом;

- 43 852,46 грн. заборгованість за відсотками;

- 6 844,26 грн. пеня;

- 3 368,85 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором №04-12/3к-07 від 20.08.2010, укладеним між позивачем та відповідачем.

Ухвалою суду від 29.10.2012 було порушено провадження у справі №5011-34/15019-2012.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи були надіслані за адресою місцезнаходження відповідача, а саме: 01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, буд. 18/7.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

На призначене судове засідання 05.12.2012 представник відповідача не з'являвся, витребуваних судом доказів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення судового засідання з зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив, хоча про дату та час його проведення повідомлений належним чином, про що зокрема свідчить наявний у матеріалах справи оригінал поштового відправлення за №01103 03780068 від 03.12.2012.

Отже, відповідач належним чином був повідомлений про місце, дату та час судових засідань, і у разі наміру подати відзив на позовну заяву, письмові пояснення, додаткові документи, мав достатньо часу для цього.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне повторно відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20 серпня 2010 між Публічним акціонерним товариством «Комерційний інвестиційний банк»(далі -Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ЕКОМОНТАЖСЕРВІС» (далі -Позичальник) було укладено Договір кредиту №04-12/3к-07, а в подальшому також додаткові угоди до нього за №1 від 27 вересня 2010 року, №2 від 01 грудня 2010 року, №3 від 19 серпня 2011 року, №4 від 19 серпня 2011 року, №5 від 20 грудня 2011 року (далі -Кредитний договір).

Відповідно до пункту 1.1 Кредитного договору в редакції додаткової угоди №5 від 20.12.2011 кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування грошові кошти, у сумі 400 000 грн. із сплатою 25% річних з кінцевим терміном повернення до 20 травня 2012 року.

Відповідно до пункту 2.5 Кредитного договору нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно, в межах строку, що визначений п. 1.1 цього Договору, за фактичну кількість днів користування кредитом в періоді (28-29-30-31/365-366). При розрахунку відсотків враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.

Відповідно до пункту 2.6 Кредитного договору в редакції додаткової угоди №2 від 01.12.2010 сплата відсотків здійснюється в валюті кредиту на рахунок кредитора не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним. Якщо кінцева дата сплати нарахованих відсотків припадає на вихідний чи святковий день, то граничним терміном сплати нарахованих відсотків є перший наступний робочий день.

Відповідно до пункту 3.3.4 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний протягом строку фактичного використання кредиту, але в межах, визначених п. 1.1, сплачувати відсотки за його використання в порядку, визначеному п.п 2.5, 2.6 цього Договору.

Згідно з пунктом 3.3.5 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний повертати кредиторові у повному обсязі суму кредиту зі сплатою відсотків за використання кредиту та можливих санкцій, у терміни, визначені цим Договором.

Як вбачається з матеріалів справи, Банк виконав свої зобов'язання за Кредитним договором та надав Позичальнику кредитні кошт в сумі 400 000 грн., що підтверджується банківською випискою за період з 01.01.2008 до 19.10.2012.

Станом на момент розгляду справи у матеріалах справи відсутні докази погашення вищевказаної суми заборгованості за Кредитним договором.

За таких обставин справи позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував умови Кредитного договору у зв'язку із чим за останнім станом на 16.10.2012 рахується заборгованість за кредитом у сумі 300 000 грн.

Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача 300 000 грн. заборгованості за кредитом є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідачем неналежним чином сплачувались нараховані Банком відсотки за користування кредитними коштами. Так, станом на 16.10.2012 за відповідачем рахується заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 43 852,46 грн. Вказана сума заборгованості за відсотками відповідачем погашена не була.

Таким чином, вимога Банка про стягнення з відповідача простроченої заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком Банка в сумі 43 852,46 грн. Розрахунок заборгованості по сплаті відсотків відповідає нормам законодавства, матеріалам справи та умовам Кредитного договору.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 3 368,85 грн. 3% річних за прострочення грошового зобов'язання (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (частина 1).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2).

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3 368,85 грн. судом визнається обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати суми кредиту, яка відповідно до розрахунку позивача складає 16 844,26 грн.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 4.2 Кредитного договору у випадку прострочення Позичальником строків повернення Кредиту, визначених п.п. 1.1, 3.2.3, 4.3 цього Договору, Позичальник сплачує Кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно повернутої суми за кожен день прострочення, що діє у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 4.3 Кредитного договору у випадку не виконання Позичальником будь-яких своїх зобов'язань, визначених цим Договором, протягом п'ятнадцяти днів, термін сплати Кредиту вважається таким, що настав, та відповідно, Позичальник зобов'язаний погасити наявну заборгованість за Кредитом, сплатити відсотки за користування Кредитом та нараховані штрафні санкції.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, розрахунок суми пені за несвоєчасне повернення кредиту відповідає нормам законодавства, матеріалам справи та умовам кредитного договору, відтак вимога позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати суми кредиту підлягає задоволенню в сумі 16 844,26 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Екомонтажсервіс»(01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, буд. 18/7, ідентифікаційний код 25403176) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк»(88000, м. Ужгород, вул. Юрія Гойди, буд. 10, ідентифікаційний код 19355562) 300 000 (триста тисяч) грн. заборгованості за кредитом, 43 852 (сорок три тисячі вісімсот п'ятдесят дві) грн. 46 коп. заборгованості за процентами, 3 368 (три тисячі триста шістдесят вісім) грн. 85 коп. 3% річних, 16 844 (шістнадцять тисяч вісімсот сорок чотири) грн. 26 коп. пені, а також 7 281 (сім тисяч двісті вісімдесят одну) грн. 31 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.12.2012

Суддя Р.Б. Сташків