Рішення № 27893137, 04.12.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "04" грудня 2012 р. Справа № 8/5007/1278/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Давидюка В.К.

за участю представників сторін:

від позивача: Коваленко Ю.В. - дов. №03/12-12 від 03.12.12р.

від відповідача: Блажкевич О.М. - дов. від 10.08.12р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Інженерно-виробнича фірма "Каскад" (м.Запоріжжя)

до Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (м. Житомир)

про стягнення 166526,85 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 166526,85 грн. попередньої оплати згідно договору поставки №7 від 06.06.11р., з яких 138212,50 грн. - сума основного боргу, 28314,35 грн. - пеня.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві. Просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в засіданні суду надав відзив (заперечення) на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнає частково в частині стягнення 138212,50 грн. основного боргу. Крім того, надав заяву №07/1071 від 03.12.12р. про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені в сумі 28314,35 грн. та просив суд відмовити в задоволенні позову в цій частині, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності в 1 рік для звернення з вимогою про стягнення пені.

Суд дослідив в судовому засіданні документи, а саме: договір №7 від 06.06.11р., рахунок, платіжне доручення, видаткові накладні, банківську виписку, гарантійний лист, акти звірки взаємних розрахунків, вимогу, листи, відзив на позовну заяву, свідоцтво про державну реєстрацію, статут, довідки про включення до ЄДРПОУ та інші.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

06.06.11р. між сторонами був укладений договір поставки №7 (а.с.7), відповідно до умов якого відповідач (постачальник) зобов'язується постачати і передавати у власність позивача (покупця) казеїн кислотний технічний (надалі товар), а покупець зобов'язаний приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 2.1 зазначеного договору, кількість товару, що продається, зазначається в протоколі погодження цін, що є його невід'ємною частиною і укладається на кожну партію товару.

Термін постачання має узгоджуватися сторонами цього договору і вказуватись у замовленні, яке має бути надано покупцем постачальнику, але не менше ніж за 24 години до здійснення постачання по факсу, електронною поштою або узгоджується додатково у специфікації (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору, сума даного договору являє між собою суму всіх накладних, відповідно яким товар відпускається покупцю протягом строку дії договору.

Пунктом 5.1 даного договору сторони визначили, що розрахунки за товар здійснюються шляхом попередньої оплати в розмірі 100%, в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника.

03.06.11р. відповідачем виставлено позивачеві рахунок №94 від 03.06.11р. на оплату за передбачений договором товар в кількості 5000 кг на загальну суму 417500,00 грн. (а.с.8).

Платіжним дорученням №467 від 03.06.11р. позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 417500,00 грн. попередньої оплати за товар (а.с.9).

Відповідач на виконання умов договору поставив позивачеві товар на загальну суму 269287,50 грн., що підтверджується видатковими накладними №589 від 01.07.11р. та №687 від 21.07.11р. (а.с.10-11).

Таким чином, відповідачем недопоставлено позивачеві товару на суму 148212,50 грн. (417500,00 грн. - 269287,50 грн.).

Гарантійним листом №07/775 від 21.07.11р. відповідач визнав заборгованість в сумі 148212,50 грн. та зобов'язався повернути зазначені кошти в період з 26.07.11р. по 08.08.11р. (а.с.12).

Разом з тим, в зазначений термін відповідач кошти позивачеві не повернув.

10.08.11р. відповідач борг частково в розмірі 10000,00 грн. сплатив позивачеві, про що свідчить банківська виписка від 10.08.11р. (а.с.13).

08.09.11р. та 05.04.12р. позивач направив відповідачеві листи-вимоги №07./09-11 від 07.09.11р. і №04/04-12 від 04.04.12р. (а.с.15-19) про повернення коштів в сумі 138212,50 грн. (148212,50 грн. - 10000,00 грн.).

У своїй відповіді на вимогу від 04.04.12р. відповідач суму боргу визнав, однак зазначив про неможливість погашення заборгованості у зв'язку з накладенням арешту на майно та рахунки підприємства (а.с.20).

Таким чином, станом на день звернення з позовом до суду та на день розгляду справи в суді за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем в сумі 138212,50 грн., яку позивач і просить суд стягнути в позовній заяві.

Суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині, враховуючи наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач не в повному обсязі виконав передбаченого договором зобов'язання щодо поставки позивачеві товару на суму попередньої оплати.

Тому, з врахуванням наведеного вище, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 138212,50 грн. основного боргу суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 28314,35 грн. пені.

Дійсно, пунктом 10.2 договору сторони передбачили, що за порушення умов даного договору винна сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за кожен день невиконання зобов'язань по договору на користь іншої сторони.

Разом з тим, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення пені, оскільки позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду з даною вимогою, враховуючи наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).

Згідно приписів ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю, зокрема: позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ст.258 ЦК України).

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню внаслідок невиконання останнім зобов'язання по договору щодо поставки товару.

Разом з тим, умовами договору №7 від 06.06.11р. сторони не визначили строк, протягом якого повинна здійснюватись поставка товару відповідачем, про що не заперечував представник позивача в судовому засіданні.

Вимогами ч.2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як суд зазначав вище, 08.09.11р. позивач направляв відповідачеві вимогу про повернення коштів за недопоставлений товар.

Тому, з врахуванням вимог ст. 530 ЦК України, строк виконання постачальником зобов'язання сплив 19.09.11р. (08.09.11р. + 7 днів відповідно до ст. 530 ЦК України + 3 дні поштового обігу).

Таким чином, у позивача виникло право на пред'явлення позову до суду в частині стягнення пені на протязі одного року, тобто з 19.09.11р. по 19.09.12р.

Однак, позивач звернувся до суду 07.11.12р., про що свідчить відбиток штампу поштової установи (а.с.24).

Отже, позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення пені з відповідача.

Згідно з ч.3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Заяву про застосування строків позовної давності подано відповідачем у судовому засіданні 04.12.12р.

З врахування вимог ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи викладене та заяву відповідача щодо пропуску строку позовної давності позивачем, господарський суд відмовляє в позові в частині стягнення пені в сумі 28314,35 грн. у зв'язку із спливом строку позовної давності.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав, в судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву суму основного боргу визнав. Крім того, представник позивача в засіданні суду визнав, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення з позовом про стягнення з відповідача пені.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 138212,50 грн. основного боргу обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягають задоволенню. А в частині стягнення 28314,35 грн. пені суд відмовляє в задоволенні позову.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд", 10031, м. Житомир, вул. Ватутіна, 45, код ЄДРПОУ 32176931

на користь Приватного підприємства "Інженерно-виробнича фірма "Каскад", 69057, м. Запоріжжя, вул. Олександра Матросова, 27, оф. 25, код ЄДРПОУ 32025618

- 138212,50 грн. - основного боргу;

- 2764,25 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 28314,35 грн. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання:07/12/12

Суддя Давидюк В.К.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - відповідачу (рек. з пов. про вручення)