Ухвала суду № 27890388, 22.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2012 року м. Київ К-31332/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.01.2010

та ухвалу апеляційного адміністративного суду від 15.09.2010

у справі №2а-46907/09/1670

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Хорольський механічний завод»

до Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області

третя особа Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Володимирський»

про визнання нечинними та скасування податкових вимог, визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Хорольський механічний завод»(далі по тексту -позивач, ВАТ «Хорольський механічний завод») звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області (далі по тексту -відповідач, Хорольська МДПІ Полтавської області) про визнання нечинними та скасування податкових вимог, визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.01.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2010, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 20.07.2009 ВАТ «Хорольський механічний завод»надано Відділенню «Київський регіональний центр»Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Володимирський»(надалі - Банк) платіжне доручення №4 про перерахування з розрахункового розрахунку товариства №26005301153001 код платника 14311353, банк платника ВАТ КБ Володимирський «Відділення Київський регіональний центр»код банку 337933 на розрахунковий рахунок №31119029700464 код отримувача УДК у Хорольському районі 34698343, банк одержувача ГУДКУ в Полтавській області код банку 831019 грошових коштів в сумі 681353,53 грн.; призначення платежу податок на додану вартість за червень 2009 року. Факт отримання Банком платіжного доручення підтверджується відміткою Банку.

У зв'язку з неперерахуванням коштів до бюджету у ВАТ «Хорольський механічний завод»виник податковий борг.

31.07.2009 відповідачем винесено першу податкову вимогу №1/12 про наявність податкового боргу з податку на додану вартість за червень 2009 року в розмірі 681346,11 грн. та другу податкову вимогу №2/13 від 04.09.2009 про наявність податкового боргу в розмірі 681346,11 грн. та нарахування пені в розмірі 7263,24 грн.

Колегія суддів погоджується, з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог, оскільки у розумінні Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі. Ініціатором переказу вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу. Відповідно до п. 22.4 ст. 22 зазначеного Закону ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (п. 1.29 ст. 1 Закону «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»). Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями ст. 32 зазначеного Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

З положеннями п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»узгоджуються положення пп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 N2181-III (далі по тексту -Закон N2181-III), відповідно до якого днем подачі до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації. Слід зазначити, що саме з поданням платником податків платіжного доручення до банку Закон N2181-III пов'язує настання певних правових наслідків. Так, відповідно до пп. 16.3.1 п. 16.3 ст. 16 цього Закону нарахування пені на суму податкового боргу закінчується у день прийняття банком, що обслуговує платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. Оскільки момент закінчення нарахування пені визначено датою подачі платіжного документа до банку, є підстави для висновку, що саме з цим моментом, а не з датою фактичного зарахування суми до бюджету, наведена норма пов'язує погашення (сплату) податкового боргу платником податків.

Відповідно до пп. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 цього Закону за порушення строків зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених законодавством, з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених для відповідного податку, збору (обов'язкового платежу), а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Визначальним у змісті даної норми є те, з чиєї вини відбулося невнесення чи неповне внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, оскільки неперерахування податку або збору не є наслідком винних дій позивача, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.01.2010 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова