Ухвала суду № 27890353, 14.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" листопада 2012 р. м. Київ К-57422/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Білогірському районі Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.03.2009 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2009 р.

у справі №2а-2713/08/1/0170

за позовом Державної податкової інспекції у Білогірському районі Автономної Республіки Крим

до Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Білогірська"

про стягнення суми,

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція у Білогірському районі Автономної Республіки Крим (надалі -позивач, ДПІ у Білогірському районі АРК) звернулась до суду з позовом до Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Білогірська" (надалі -відповідач, КРП "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Білогірська") про стягнення суми.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.03.2009 р. (суддя -О.Р. Трещова), залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2009 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -О.В. Дугаренко, судді: З.І. Курапова, М.А. Снакоєва) позов задоволено частково: стягнуто з Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Білогірська" несплачену суму податку з доходів фізичних осіб у розмірі 234 642,92 грн.; у решті позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмови у стягненні суми заборгованості відповідача за попередні роки.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом проведено виїзну планову перевірку КРП "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Білогірська" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період роботи з 01.10.2006 р. по 31.12.2007 р., за результатами якої 26.03.2008 р. складено акт № 560/23-02/03332518 (надалі - акт) та довідка від 26.03.2008 р. № 332/17-01/03332518 (надалі - довідка).

Перевіркою виявлено порушення позивачем приписів підпункту 6.3.3 пункту 6.3 статті 6 та статті 8 Закону України від 22.05.2003 р №889-ІV "Про податок з доходів фізичних осіб" (надалі - Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб") (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), а саме порушено порядок утримання та своєчасність перерахування до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб.

Згідно зі змісту довідки, заборгованість підприємства з податку з доходів фізичних осіб по виплаченій заробітній платі станом на 01.01.2008 р. становила 255 816,29 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги суди виходили з того, що стягненню, згідно з підпунктом 15.2.1 пункту 15.2 статті 15 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"(надалі -Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами") підлягає сума 234 642,00 грн. (255 816,29 грн. - 21 173,23 грн. = 234 642,00 грн.), а сума у розмірі 21 173,23 грн. стягненню не підлягає, оскільки заявлена до стягнення після спливу строку давності.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, станом на 01.01.2008 р. за КРП "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Білогірська" рахувалася заборгованість з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 255 816,29 грн.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання -зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг (недоїмка) -податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пунктом 15.2.1 пункту 15.2 статті 15 Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, факт узгодженості податкових зобов'язань відповідача на загальну суму 255 816,29 грн.

На момент звернення податкового органу до суду з адміністративним позовом про стягнення заборгованості з КРП "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Білогірська" (з урахуванням строку - 1095 календарних днів), сума яка підлягала стягненню становила 234 642,92 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку стягнувши з Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Білогірська" несплачену суму податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 234 642,92 грн.

Що стосується несплаченої суми податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 21 173,37 грн., то вона правильно визнана судами як безнадійна заборгованість та підлягала списанню у силу приписів підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Білогірському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.03.2009 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2009 р. у справі № 2а-2713/08/1/0170 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис)Шипуліна Т.М.