Постанова № 27890185, 25.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" жовтня 2012 р. м. Київ К-24312/10-С

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

при секретарі Волошині В.М.

за участю представників сторін:

позивача Костинчука П.М., Миханя М. В.

відповідача Шляхової О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Компанії «НОКІА СІМЕНС ТІЄТОЛІІКЕННЕ ОЙ»в особі представництва «НОКІА ТІЄТОЛІІКЕННЕ ОЙ»в Україні

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.06.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2010

у справі № 2а-6162/09/2670

за позовом Компанії «НОКІА СІМЕНС ТІЄТОЛІІКЕННЕ ОЙ» в особі представництва «НОКІА ТІЄТОЛІІКЕННЕ ОЙ»в Україні

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання протиправним та недійсним податкового повідомлення- рішення

ВСТАНОВИВ:

Компанія «НОКІА СІМЕНС ТІЄТОЛІІКЕННЕ ОЙ»в особі представництва «НОКІА ТІЄТОЛІІКЕННЕ ОЙ»в Україні (далі по тексту -позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва) про визнання протиправним та недійсним податкового повідомлення-рішення від 03.06.2008 №0001882240/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.06.2009, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2010, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати зазначені судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 31.12.2007, за результатами якої складено акт перевірки від 21.05.2008 №128/22-4/26559822.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 03.06.2008 №0001882240/0, яким визначено позивачу податкові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 20832046,00 грн. (в т.ч. 10416023,00 грн. -основного платежу та 10416023,00 грн. -штрафних (фінансових) санкцій).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем порушено вимоги п. 13.8 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»і винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення є правомірним та обґрунтованим.

Однак, суд касаційної інстанції з таким рішенням судів попередніх інстанцій погодитись не може, враховуючи наступне.

Підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань стало порушення п. 13.8 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 №334/94-ВР (з наступними змінами та доповненнями), а саме -заниження податку на прибуток, який підлягав сплаті до бюджету, у зв'язку з тим, що оподатковуваний прибуток було визначено шляхом прямого підрахування, а не шляхом застосування до суми одержаного (нарахованого) валового доходу коефіцієнта 0,7.

Суд касаційної інстанції вважає висновки відповідача безпідставними та такими, що не відповідають обставинам справи. Так, п. 1 ст. 7 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Фінляндія «Про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно»від 14.10.1994 (ратифікована Законом України від 06.10.1996 №370/95-ВР), яка набрала чинності 14.02.1998, передбачено, що прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки таке підприємство не здійснює комерційну діяльність в другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо ж підприємство здійснює комерційну діяльність як вказано вище, прибуток підприємства може оподатковуватися в другій Державі, але тільки в тій частині, що стосується цього постійного представництва.

Пунктом 4 ст. 7 зазначеної Конвенції визначено, що у випадку якщо інформація, що доступна даним податковим органам в Договірній Державі, недостатня для визначення прибутку, що відноситься до постійного представництва підприємства другої Договірної Держави, розташованого в першій згаданій Державі, або якщо інформація, що визначає такі прибутки, недоступна цим податковим органам, то такий прибуток може бути визначений в Договірній Державі, в якій знаходиться це постійне представництво, за власним розсудом або за допомогою проведення оцінки цими органами відповідно до податкового законодавства і адміністративної практики нижчезгаданої Держави, за умови, що результати цього розсуду або цієї оцінки будуть відповідати принципам, що містяться у цій статті.

Положеннями п. 13.8 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що суми прибутків нерезидентів, які здійснюють свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються у загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який здійснює свою діяльність незалежно від такого нерезидента. У разі якщо нерезидент здійснює свою діяльність не лише в Україні, а й за її межами і при цьому не визначає прибуток від своєї діяльності, що проводиться ним через постійне представництво в Україні, сума прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні, визначається на підставі складення нерезидентом відокремленого балансу фінансово-господарської діяльності, погодженого з податковим органом за місцезнаходженням постійного представництва. У разі неможливості шляхом прямого підрахування визначити прибуток, одержаний нерезидентами з джерелом його походження з України, оподатковуваний прибуток визначається податковим органом як різниця між валовим доходом та валовими витратами, визначеними шляхом застосування до суми одержаного (нарахованого) валового доходу коефіцієнта 0,7.

Правовий аналіз зазначених законодавчих норм дає підстави для висновку, що визначення оподатковуваного прибутку шляхом застосування до суми одержаного (нарахованого) валового доходу коефіцієнта 0,7 можливе лише за умови неможливості визначити такий прибуток шляхом прямого підрахування.

Суд касаційної інстанції вважає необхідним зазначити, що відповідачем не було надано суду доказів неможливості визначити прибуток, одержаний нерезидентом з джерелом його походження з України, шляхом його прямого підрахування.

Крім того, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем 30.06.2004 було укладено Рамковий контракт з ТОВ «Астеліт», додатковими угодами до якого було передбачено що частина послуг буде надаватися постійним представництвом позивача в Україні. Інші роботи та послуги, визначені умовами контракту, надавалися позивачем самостійно, без залучення представництва.

Надання ТОВ «Астеліт» послуг саме позивачем, а не його представництвом, підтверджено відповідними актами передачі-приймання виконаних робіт. Оплата таких послуг здійснювалась ТОВ «Астеліт»також на розрахункові рахунки позивача, а не на рахунки представництва. Колегія суддів приходить до висновку про розмежування господарської діяльності позивача та його представництва у межах укладеного з ТОВ «Астеліт»Рамкового контракту.

На момент проведення перевірки відповідач мав можливість перевірити первинні документи, якими підтверджувались валові доходи та валові витрати позивача, що виникли у зв'язку із здійсненням господарської діяльності на території України через постійне представництво. Вказане підтверджується відсутністю у акті перевірки даних щодо недостатності будь-яких первинних документів, що унеможливило визначення валових доходів та валових витрат позивача для визначення суми оподатковуваного прибутку, чи даних про відмову посадових осіб позивача надати такі документи.

Отже, викладене свідчить про безпідставність визначення відповідачем оподатковуваного прибутку представництву позивача шляхом застосування до суми одержаного (нарахованого) валового доходу коефіцієнта 0,7. Відтак, посилання ДПІ у Печерському районі м. Києва на порушення позивачем вимог п. 13.8 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є необґрунтованими, а донарахування податкових зобов'язань -неправомірним.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, невірно застосовуючи норми матеріального права, прийняли незаконне судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно зі ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З урахуванням викладеного, касаційна скарга Компанії «НОКІА СІМЕНС ТІЄТОЛІІКЕННЕ ОЙ» в особі представництва «НОКІА ТІЄТОЛІІКЕННЕ ОЙ»в Україні підлягає задоволенню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.06.2009 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2010 - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 221, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Компанії «НОКІА СІМЕНС ТІЄТОЛІІКЕННЕ ОЙ»в особі представництва «НОКІА ТІЄТОЛІІКЕННЕ ОЙ» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2010 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Компанії «НОКІА СІМЕНС ТІЄТОЛІІКЕННЕ ОЙ»в особі представництва «НОКІА ТІЄТОЛІІКЕННЕ ОЙ»задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 03.06.2008 №0001882240/0.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. ФедоровЗ оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова