Ухвала суду № 27887306, 14.11.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2012 р.Справа № 2-а-14356/09/2170

Категорія: Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді -Осіпова Ю.В.,

суддів -Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2010 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Херсонський Електромаш»(правонаступник -ПАТ «Херсонський електромашинобудівний завод») до Державної податкової інспекції у м.Херсоні про визнання недійсним рішення про застосування штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

24.11.2009 року ВАТ «Електромаш»(правонаступник -ПАТ «Херсонський електромашинобудівний завод») звернулося до окружного суду із позовом до ДПІ у м.Херсоні про визнання недійсним рішення №0009692307 від 08.09.2009 року про застосування штрафних санкцій на суму 88 790 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилався на проведення перевірки з грубими порушеннями Закону України «Про державну податкову службу в Україні», та на безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених нормами Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2010 року позов задоволено. Визнано недійсним рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні №0009692307 від 08.09.2009 року про застосування штрафних санкцій.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, ДПІ у м.Херсоні подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального та матеріального права та просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2010 року, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ВАТ «Електромаш»у повному обсязі.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

17.08.2009 року працівниками ДПІ у Скадовському районі Херсонської області було проведено перевірку за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій у пансіонаті "Лазурне", який знаходиться за адресою: м.Скадовськ, вул.Рози Люксембург,1, що належить ВАТ «Електромаш».

За результатами вказаної перевірки було складено акт №80/211923/22734978 від 17.08.2009 р., у якому зафіксовано порушення позивачем вимог п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: проведення розрахункової операції у сфері громадського харчування на загальну суму 17 758 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій.

На підставі зазначеного акту перевірки за вказане порушення уповноваженою особою ДПІ у м.Херсоні було прийнято рішення про застосування до ВАТ «Електромаш»штрафних санкцій №0009692307 від 08.09.2009 р. на суму 88 790 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням ДПІ, позивач оскаржив його спочатку до ДПА в Херсонській області, а потім до суду.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведена правомірність прийнятого ним рішення, у зв'язку з чим, позовні вимоги є обґрунтованими.

Колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає їх правильними та відповідаючи ми діючому на той час законодавства, виходячи з наступного.

Так, ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів ст.11 ч.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(із змінами та доповненнями), органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Статтями 15 та 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»визначено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), здійснюють органи Державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок. Контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до ст.1 вказаного Закону України «Про застосування РРО»реєстратори розрахункових операцій застосовуються ФОП або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Згідно із ст.2 цього ж Закону, розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо саме за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Пунктом 4.4 статті 4 «Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги)»(затв. наказом ДПА України від 01.12.2000р. №614), передбачено, що реєстрація продажу товару (надання послуг) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією. Розрахунковий документ повинен надаватися покупцеві не пізніше завершення розрахункових операцій.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Судом встановлено, що пансіонат здійснює послуги по розміщенню, харчуванню, організації дозвілля. У місці прийому грошей (касі) розрахункова операція не проводиться, тому що кошти приймаються не за місцем реалізації послуги. Тобто, грошові кошти прийняті за харчування, яке надавалося в іншому місці і в інший час, відповідно немає факту здійснення операцій з розрахунків у готівковій формі в місці отримання послуг.

Таким чином, в даному конкретному випадку, при отриманні коштів в касі розрахункова операція не відбувається, оскільки місце реалізації харчування - обідній зал їдальні. Як встановлено з матеріалів справи та пояснень представника позивача, у пансіонаті відпочиваючі харчуються в залі столової, а готівкові кошти від них приймаються тільки в касі пансіонату. Ці приміщення знаходяться у різних будівлях. Крім того, оплата за харчування проводиться шляхом передоплати. Тобто, в момент одержання пансіонатом авансу (готівки) ще не відбувається надання послуг, до того ж, меню на час прийому готівкових коштів також ще не складено.

Частиною 12 ст.9 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються у разі, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо). Тобто, в даному випадку, вказана норма закону дає право пансіонату не застосовувати РРО, адже харчування громадян безпосередньо організовано в обідній залі, а кошти за харчування (т.б. готівка) приймається виключно лише в касі пансіонату.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про туризм" пансіонати, бази відпочинку і дитячі оздоровчі табори віднесені до інших суб'єктів підприємницької діяльності, що надають послуги з тимчасового проживання, харчування та інших туристичних послуг.

Судовою колегією встановлено, що при відсутності вільних місць для проживання в пансіонаті, що відпочивають, у тому числі працівникам заводу, надаються кімнати житлового сектору, з власниками яких пансіонатом укладені довгострокові договори на тимчасове розміщення відпочиваючих. Для них, у обідньому залі пансіонату організовано харчування, на яке виписується путівка (ваучер) "курсівка" на весь період відпочинку. Тобто, в даному випадку, йде мова про харчування як складову туристичної послуги, а їдальня пансіонату є закритою мережею, що забезпечує харчуванням тільки осіб, що купили "курсівки" або путівки.

Відповідно до п.п.3.1, 3.2 розділу 3 Положення «Про форму та зміст розрахункових документів», затвердженого наказом ДПАУ від 01.12.2000р. №614, розрахунковий документ, а саме - фіскальний касовий чек на товари (послуги), серед обов'язкових реквізитів повинен мати: кількість, вартість придбаного товару (отриманої послуги), вартість і одиниці виміру товару (послуги), найменування товару (послуги), позначення форми оплати та суму грошових коштів за даною формою оплати, загальну вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово "сума" або "всього", то можна відобразити тільки при фактичному наданні послуг та реалізації виготовлених продуктів харчування.

У розділі 1 Положення «Про форму та зміст розрахункових документів»до того ж зазначено, що сума розрахунку - це сума готівкових коштів, отримана від покупця за продані товари (послуги). Тобто, вимоги цього нормативного акту пов'язані з наданням послуг і реалізацією товарів, а не з наданням грошей за майбутню послугу, як у випадку перевірки пансіонату. Встановлені в даному положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів. При відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим (пункт 2.1 розділу 2 Положення) і відповідно операція без надання послуг та реалізації товарів не може бути розрахунковою.

Крім того, судова колегія вважає неприйнятними і посилання відповідача на п.1 ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»як на одну із підстав необхідності застосування позивачем РРО. З огляду на наступне.

Так, згідно з п.1 ст.9 Закону визначено, що реєстратори розрахункових операцій не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів.

Відповідно до «Методичних рекомендацій щодо забезпечення якості та безпеки товарів і послуг підприємств ресторанного типу», затверджених наказом Мінекономіки України № 295 від 22.07.2008 р., ресторанне господарство - це вид економічної діяльності суб'єктів господарської діяльності щодо надання послуг щодо задоволення потреб споживачів у харчуванні з організацією дозвілля або без нього; в свою чергу до підприємства ресторанного господарства належить: заклад (сукупність закладів), яке є самостійним статутним суб'єктом господарювання, має права юридичної особи та здійснює свою діяльність з метою отримання прибутку. Послуга ресторанного господарства - результат діяльності підприємств та громадян - підприємців по задоволенню потреб споживача у харчуванні та проведенні дозвілля, а вид послуг - складова підгрупи однорідних послуг, що характеризується загальними конструктивними, технологічними рішеннями або іншими ознаками.

Отже, з вищевказаного можна зробити висновок, що підприємствами ресторанного господарства є лише ті підприємства, основною послугою господарської діяльності яких є послуга по задоволенню потреб споживачів у харчуванні, послуги ж, в свою чергу, повинні бути однорідними.

В даному випадку, пансіонату, як структурному підрозділу ВАТ «Електромаш», властиві, перш за все, послуги з відпочинку та оздоровлення громадян. До того ж, він не є юридичною особою згідно довідки з ЄДРПОУ № 928 від 25.05.06 р. Тобто, пансіонат, згідно з п.1 ст.9 Закону. може проводити розрахунки без застосування РРО та приймати готівку від клієнтів у касу пансіонату з оформленням прибуткових касових ордерів та видачею корінців, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Крім того, класифікатор "Галузей народного господарства України", затверджений наказом Мінстату від 24.01.1994 р. №21, на який посилається відповідач, вже давно втратив силу і на даний момент не діє.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позивачем, в даному випадку, не було допущено порушень п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у зв'язку з чим. відсутні підстави для застосування до ВАТ «Електромаш»штрафних санкцій.

Також, при цьому, ще слід зазначити, що у відповідності до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Отже, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні -залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2010 року -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Осіпов Ю.В.

Судді: Золотніков О.С.

Скрипченко В.О.