Ухвала суду № 27886605, 07.12.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ушаков Т.С.

Суддя-доповідач - Компанієць І.Д.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2012 року справа №2а/1270/6749/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суду у складі:

головуючого судді Компанієць І.Д., суддів Шальєвої В.А., Бишова М.В.,

секретар судового засідання Манаєв М.В.,

за участю представника позивача Крилової Л.Б.,

представників відповідача Басакіна В.В., Співакової І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Слов'яносербському районі Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року по адміністративній справі №2а/1270/6749/2012 за позовом приватного сільськогосподарського підприємства «Хлібороб» до Державної податкової інспекції в Слов'яносербському районі Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 серпня 2012 року №00000611700/0

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з зазначеним позовом до суду, в обгрунтування якого вказав, що в період з 20.07.2012 до 30.07.2012 року відповідачем проведена виїзна позапланова перевірка ПСП «Хлібороб», за результатами якої складено акт від 06.08.2012 № 19/22-32672281. За висновками акту податковим органом встановлено порушення з боку позивача, зокрема, при виплаті фізичній особі ОСОБА_5 грошових коштів з каси підприємства, які в розумінні ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» та Податкового Кодексу України є іншими доходами, що включаються до загального місячного (річного) доходу, ПСП «Хлібороб» за період з 01.03.2010 року по 31.03.2012 року не утримало та не перерахувало податок з доходів фізичних осіб в розмірі 334852,88 грн, в тому числі по періодах: 2010 рік - 436686,08 грн, 2011 рік - 1688211,32 грн, з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року - 1223655,48 грн.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.08.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3 348 552,88 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 793 835,64 грн.

Позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, оскільки суми поворотної фінансової допомоги, отримані фізичною особою ОСОБА_5 не є іншими доходами з огляду на положення п. 14.1.257 ПКУ, відповідно до якої поворотна фінансова допомога, це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення. Згідно регістрів бухгалтерського обліку та первинних документів, які посадові особи відповідача не взяли до уваги, суми поворотної фінансової допомоги повернуто до каси підприємства:. в 2010 році до каси підприємства надійшло від ОСОБА_5 повернення поворотної фінансової допомоги у сумі 357 858,17 грн., у 2011 році - 593 944,65 грн., в 2012 році - 42 200,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Слов'яносербському районі Луганської області Державної податкової служби від 27 серпня 2012 року №00000611700/0.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач, як податковий агент повинен перерахувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб, оскільки за спірними договорами про надання поворотної фінансової допомоги поняття уповноваженої особи ОСОБА_5 збігається з поняттям представництва. Функції директора ПСП «Хлібороб» ОСОБА_5, як представника юридичної особи - позивача закріплені Статутом, тобто директор виступає в якості представника позивача у взаємовідносинах з іншими суб'єктами господарювання. Укладаючи угоди про надання поворотної фінансової допомоги ОСОБА_5 як фізичній особі, ОСОБА_5 як директор діяв від імені підприємства, тобто представляв інтереси підприємства, оскільки це прямо передбачено Статутом. З огляду на положення ч.3 ст.238 ЦК України, спірні договори підписуються від імені двох сторін однією особою ОСОБА_5, що суперечить приписам ч.1 ст.626 ЦК України , відповідно до якої договір - це домовленість двох або декількох сторін. Спірні договори укладені за невигідними умовами для ПСП «Хлібороб», оскільки з каси підприємства видано готівкою приблизно 80% виручки підприємства на безоплатній основі і на тривалий термін. Тобто ОСОБА_5, укладаючи договори від імені ПСП «Хлібороб», діяв не на користь підприємства, а фактично в своїх інтересах.

З касових ордерів неможливо встановити на виконання якого укладеного між сторонами договору ОСОБА_5 повернуто позивачу грошові кошти, тобто не має можливості ідентифікувати той договір з 186 укладеними сторонами, відповідно до якого позивальник (фізична особа ОСОБА_6.) виконує належним чином свої обов'язки за договором.

Також повернення коштів за поворотною фінансовою допомогою неправильно відображені бухгалтерськими проводками. Тобто надані позивачем в підтвердження своїх доводів первинні бухгалтерські документи не можуть свідчити про повернення ОСОБА_5 саме отриманої фінансової допомоги.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приватне сільськогосподарське підприємство «Хлібороб» (далі - ПСП «Хлібороб») має статус юридичної особи, ідентифікаційний код 32672281, місцезнаходження: 93720, Луганська область, Слов'яносербський район, смт. Фрунзе, вул.Інтернаціональна, 157, керівник - ОСОБА_5. (а.с.136-137 т.1)

В період з 20.07.2012 по 30.07.2012 року ДПІ у Слов'яносербському районі проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПСП «Хлібороб» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2012, за результатами якої складено акт від 06.08.2012 № 19/22-32672281 (а.с.10-61 т.1)

За висновками акту перевірки з боку ПСП «Хлібороб» встановлено порушення, зокрема, норм п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.п.6.3.2 п.6.3 ст.6, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, ст.16, абз. «а» п. 17.2 ст.17, абз. «б» п.19.2 ст.19 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб»; п.п.164.2.1 п. 164.2 ст.164, п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.168.4 ст.168, п.п.169.2.2 п.169.2 ст.169, абз. «а» п.171.2 ст.171, абз. «б» п.176.2 ст.176 ПК України - податковим агентом ПСП «Хлібороб» не нарахований, не утриманий та не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб у 2010 - 2012 роках на загальну суму 1 206,93 грн;

норм п.п. 8.1.2 п.8.1 ст.8, ст.16, абз. «а» п.17.2 ст.17, абз. «а» п.19.2 ст.19 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб», ст.16 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п.168.4 ст. 168, абз. «а» п. 171.2 ст. 171, абз. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України - за період з 01.10.2010 по 31.03.2012 податковим агентом ПСП «Хлібороб» несвоєчасно перераховано податку з доходів фізичних осіб до бюджету у загальній сумі 46 867,75 грн.

норм пп.164.1.1, пп.164.1.2 п.164.1, пп.164.2.19 п. 164.2 ст.164, пп.168.1.1 п. 168.1 ст.168 ПК України - податковим агентом ПСП «Хлібороб» не утриманий та не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб у 2010 - 2012 роках на загальну суму 3 823 617,88 грн..

На підставі зазначеного акту перевірки 27.08.2012 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 00000611700/0, яким збільшено суму грошового зобовязаня ПСП «Хлібороб» за платежем «Податок на доходи фізичних осіб» в загальній сумі 4 142 388,52 грн., з яких: 3 348 552,88 грн. - за основним платежем, 793 835,64 грн. - за штрафними (фінансовими санкціями). (а.с.62 т.1)

Висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства грунтуються на нікчемності договорів, укладених між ПСП «Хлібороб» в особі директора ОСОБА_5 та ОСОБА_5

Так, на стор. 43-44 акту перевірки податковим органом зазначено, що ОСОБА_5, перебуваючи на посаді директора ПСП «Хлібороб», в порушення ст. 228 ЦК України уклав правочини, які суперечать інтересам ПСП «Хлібороб», моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету шляхом ухилення фізичних та юридичних осіб від спалти податку з доходів фізичних осіб, а отже є нікчемним. (а.с.52-53 т.1)

На стор. 45 акту перевірки від 06.08.2012 податовим органом зазначено, що договори у кількості 186 штук, укладені між ПСП «Хлібороб» в особі директора ОСОБА_5 та ОСОБА_5 суперечать інтересам держави та суспільства, а отже, відповідно до ч. 3 ст. 238, ч. 3 ст. 92, ст.ст. 202, 215, 228, ч. 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України є нікчемними і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Виходячи з нікчемності укладених договорів про надання поворотної фінансової допомоги, суми отримані фізичною особою ОСОБА_5 від ПСП «Хлібороб» є іншими доходами, які згідно до п. 1.15 ст. 1, п.п. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3, пп. 4.2.12 п.4.2 ст. 4, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, абз. А) п. 17.2 ст. 17, пп. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-ІV та пп.164.1.1 тп пп. 164.1.2 п.164.1, пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ включаються до загального місячного (річного) доходу. (а.с.54 т.1)

Податковий орган вважає, що виходячи з нікчемності укладених договорів про надання поворотної фінансової допомоги, суми отримані фізичною особою ОСОБА_5 від позивача, - є іншими доходами з огляду на відповідні приписи Податкового Кодексу України.

З матеріалів справи вбається, що між ПСП «Хлібороб» в особі директора ОСОБА_5 та фізичною особою ОСОБА_5 укладено наступні договори про надання поворотної фінансової допомоги на загальну суму 22 848 324,39 грн.: № 1 від 18.03.2010, № 2 від 19.03.2010, № 3 від 24.03.2010, № 4 від 29.03.2010, № 5 від 06.04.2010, №6 від 09.04.2010, № 7 від 20.04.2010, № 8 від 26.04.2010, № 9 від 07.05.2010, № 10 від 11.05.2010, № 11 від 12.05.2010, № 12 від 13.05.2010, № 13 від 25.05.2010, № 14 від 26.05.2010, № 15 від 28.05.2010, № 16 від 31.05.2010, № 17 від 02.06.2010, № 18 від 04.06.2010, № 19 від 07.06.2010, № 20 від 11.06.2010, № 21 від 16.06.2010, № 22 від 17.06.2010, № 23 від 23.06.2010, № 24 від 02.07.2010, № 25 від 20.07.2010, № 26 від 29.07.2010, № 27 від 29.07.2010, № 28 від 29.07.2010, № 29 від 30.07.2010, № 29 від 30.09.2010, № 30 від 13.08.2010, № 31 від 16.08.2010, № 32 від 17.08.2010, № 33 від 18.08.2010, № 34 від 20.08.2010, № 35 від 21.08.2010, № 36 від 26.08.2010, № 37 від 27.08.2010, № 38 від 31.08.2010, № 39 від 01.09.2010, № 40 від 03.09.2010, № 50 від 13.09.2010, № 51 від 14.09.2010, № 52 від 24.09.2010, № 52 від 19.10.2010, № 54 від 21.10.2010, № 55 від 25.10.2010, № 56 від 26.10.2010, № 57 від 28.10.2010, № 58 від 09.11.2010, № 59 від 19.11.2010, № 60 від 25.11.2010, № 61 від 29.11.2010, № 62 від 30.11.2010, № 63 від 03.12.2010, № 64 від 10.12.2010, № 65 від 21.12.2010, № 66 від 23.12.2010, № 67 від 24.12.2010, № 68 від 27.12.2010, № 69 від 29.12.2010, № 1 від 14.01.2011, № 3 від 19.01.2011, № 5 від 21.01.2011, № 6 від 24.01.2011, № 7 від 23.02.2011, № 8 від 25.02.2011, № 9 від 03.03.2011, № 10 від 14.03.2011, № 11 від 14.03.2011, № 12 від 15.03.2011, № 13 від 07.04.2011, № 14 від 26.05.2011, № 15 від 27.05.2011, № 16 від 31.05.2011, № 17 від 10.06.2011, № 17а від 15.06.2011, № 18 від 01.07.2011, № 19 від 04.07.2011, № 20 від 08.07.2011, № 21 від 10.08.2011, № 23 від 26.08.2011, № 24 від 05.09.2011, № 25 від 06.09.2011, № 25а від 08.09.2011, № 26 від 12.09.2011, № 27 від 13.09.2011, № 28 від 14.09.2011, № 29 від 16.09.2011, № 22а від 25.08.2011, № 30 від 19.09.2011, № 32 від 30.09.2011, № 33 від 04.10.2011, № 34 від 05.10.2011, № 36 від 06.10.2011, № 37 від 13.10.2011, № 40 від 17.10.2011, № 41 від 20.10.2011, № 42 від 21.10.2011, № 43 від 24.10.2011, № 44 від 25.10.2011, № 45 від 26.10.2011, № 47 від 28.10.2011, № 48 від 31.10.2011, № 52 від 01.11.2011, № 53 від 01.11.2011, № 54 від 02.11.2011, № 55 від 03.11.2011, № 57 від 04.11.2011, № 58 від 07.11.2011, № 59 від 07.11.2011, № 60 від 09.11.2011, № 60а від 11.11.2011, № 62 від 15.11.2011, № 64 від 16.11.2011, № 65 від 30.06.2011, № 66 від 17.11.2011, № 67 від 18.11.2011, № 68 від 21.11.2011, № 70 від 22.11.2011, № 71 від 22.11.2011, № 72 від 23.11.2011, № 74 від 25.11.2011, № 76 від 28.11.2011, № 78 від 29.11.2011, № 80 від 30.11.2011, № 81 від 30.11.2011, № 82 від 01.12.2011, № 84 від 02.12.2011, № 86 від 05.12.2011, № 88 від 06.12.2011, № 90 від 07.12.2011, № 92 від 08.12.2011, № 94 від 09.12.2011, № 96 від 12.12.2011, № 97 від 13.12.2011, № 98 від 14.12.2011, № 99 від 16.12.2011, № 101 від 19.12.2011, № 102 від 20.12.2011, № 104 від 21.12.2011, № 105 від 22.12.2011, № 106 від 23.12.2011, № 107 від 26.12.2011, № 108 від 28.12.2011, № 109 від 29.12.2011, № 12 від 06.01.2012, № 13 від 17.01.2012, № 14 від 18.01.2012, № 15 від 19.01.2012, № 16 від 20.01.2012, № 17 від 23.01.2012, № 18 від 24.01.2012, № 19 від 25.01.2012, № 20 від 26.01.2012, № 21 від 27.01.2012, № 22 від 30.01.2012, № 23 від 31.01.2012, № 24 від 01.02.2012, № 25 від 02.02.2012, № 26 від 03.02.2012, № 27 від 06.02.2012, № 28 від 07.02.2012, № 29 від 08.02.2012, № 30 від 09.02.2012, № 31 від 10.02.2012, № 32 від 13.02.2012, № 33 від 14.02.2012, № 34 від 15.02.2012, № 34 від 16.02.2012, № 35 від 17.02.2012, № 36 від 20.02.2012, № 37 від 21.02.2012, № 38 від 22.02.2012, № 39 від 23.02.2012, № 40 від 24.02.2012, № 41 від 27.02.2012, № 42 від 28.02.2012, № 43 від 29.02.2012, № 44 від 01.03.2012, № 45 від 03.03.2012, № 46 від 05.03.2012, № 47 від 13.03.2012, № 48 від 15.03.2012, № 49 від 20.03.2012, № 50 від 21.03.2012, № 51 від 23.03.2012, № 52 від 26.03.2012, № 53 від 27.03.2012, № 55 від 30.03.2012. (а.с.45-246 т.2)

Відповідно до п.1 вищевказаних договорів, ПСП «Хлібороб» в особі директора ОСОБА_5 (Позикодавець) надає ОСОБА_5 (Позичальник) поворотну фінансову допомогу, а Позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даними договорами.

В підтверджуння виконання вищевказаних договорів суду надано відомості повернення фінансової допомоги, акти звірки взаєморозрахунків, прибуткові касові ордери, накладні, заяви ОСОБА_5 про повернення фінансової допомоги. (а.с.72-121, 151-249 т.1, а.с.1-34 т.2, а.с.3-11 т.3)

З довідки № 57 від 01.10.2012 вбачається, що станом на 01.10.2012 ПСП «Хлібороб» відповідно до договорів видано поворотну фінансову допомогу ОСОБА_5 в розмірі 20 053 824,39 грн., строк повернення фінансової допомоги 2015 рік. Станом на 01.10.2012 ОСОБА_5 повернуто 1 334 292,21 грн. (а.с.2 т.3)

Відповідно до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Виходячи з аналізу укладених договорів між ПСП «Хлібороб» та ОСОБА_5, наявних в матеріалах справи, надання ОСОБА_5 позивачем грошових коштів як фінансової допомоги на безоплатній основі за умови їх повернення, - відповідає поняттю «поворотна фінансова допомога».

Відповідно до пп.4.3.35 п.4.3 ст.4 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації): інші доходи, які відповідно до норм цього Закону не включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу з інших підстав.

На підставі п.п.165.1.31 п.165.1 ст.165 Податкового Кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку;

З огляду на приписи податкового законодавства поворотна фінансова допомога не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу, тому висновок податкового органу про порушення ПСП «Хлібороб» податкового законодавства - не утримання та не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб є неспроможним.

Суд апеляційної інстанції не приймає доводи апелянта щодо нікчемності укладених між ПСП «Хлібороб» та фізичною особою ОСОБА_5 договорів з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним є її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті перевірки податкового органу висновки є тільки суб'єктивною думкою посадової особи податкового органу.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

В зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та фізичною особою ОСОБА_5 правочинів про надання поворотної фінансової допомоги.

Таким чином, відповідачем не доведено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про суперечність змісту договорів приписам Цивільного кодексу, про невідповідність волевиявлення сторін договорів їх внутрішній волі, про відсутність спрямованості на реальне настання правових наслідків, визначених договорами. Тобто такі висновки апелянта є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Наведене підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Крім цього, апелянт, на підтвердження нікчемності укладених мід ПСП «Хлібороб» та ОСОБА_5 договорів посилається на порушення умов договорів, оскільки цими договорами передбачено повернення грошових коштів - поворотної фінансової допомоги на розрахунковий рахунок підприємства, при цьому ОСОБА_5 кошти вносилися до каси підприємства, прибутковими касовими ордерами визначено повернення як внесок засновника, накладними поворотна фінансова допомога поверталася позивачу натуральними продуктами.

Однак, суд апеляційної інстанції не приймає зазначені доводи, оскільки вони стосуються виключно умов та порядку виконання договорів його сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).

На підставі викладеного у податкового органу відсутні повноваження щодо тлумачення змісту договорів, порядку їх виконання.

Оскільки жоден довод апеляційної скарги не спростовує тієї обставини, що ПСП «Хлібороб» надано фізичній особі ОСОБА_5 саме поворотну фінансову допомогу, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 24, 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Слов'яносербському районі Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року по адміністративній справі №2а/1270/6749/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року по адміністративній справі №2а/1270/6749/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена 10 грудня 2012 року.

Головуючий І.Д. Компанієць

Судді В.А. Шальєва

М.В. Бишов