Ухвала суду № 27886428, 22.11.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Прудник С.В.

Суддя-доповідач - Юрченко В.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2012 року справа №2а/1270/5076/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Юрченко В.П., Старосуд М.І., Чебанов О.О., при секретарі судового засідання Крамській С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2012 року по справі № 2а/1270/5076/2012 за позовом Комунального підприємства "Сєвєродонецькі теплові мережі" до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.02.2012 року № 0000322301, № 0000312301, № 0000302301, № 0000292301, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Сєвєродонецькі теплові мережі" звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.02.2012 року № 0000322301, № 0000312301, № 0000302301, № 0000292301.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач по справі подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2012 року з мотивів порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що між позивачем та його контрагентами було проведено безтоварні операції з метою отримання необгрутнованої податкової вигоди у вигляді спірних сум податкового кредиту. Апелянт вважає, що у даному випадку фактично відбувався лише обмін документами, які не мають юридичної сили та не є документами бухгалтерського обліку в розумінні Закону, а відтак, на думку податкового органу у позивача були відсутні правові підстави для формування валових витрат та податкового кредиту.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у період з 28.03.2011 року по 08.04.2011 року ДПІ в м. Сєвєродонецьку на підставі направлень від 28.03.2011 року № 137/01-16, від 01.04.2011 року № 141/01-16, згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до постанови СВ ПМ ДПА в Луганській області від 18.03.2011 року про призначення позапланової перевірки було проведено позапланову виїзну перевірку Комунального підприємства «Сєвєродонецькі теплові мережі» з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Лугапорт», ПП «Леком-Рудмет», ПП «Союз-Трейд-В», ПП «Лугпромбуд Плюс» за період з 13.02.2008 по 31.12.2010, про що складено акт від 15.04.2011 року № 871/23-35549138.

Так, вказаним актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог пп 7.4.1, пп 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97 ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чтого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 143700,82 гривень.

Відповідно податковим органом 10.02.2012 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000322301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 172 510,84 грн.

У період з 06.06.2011 року по 10.06.2011 року ДПІ в м. Сєвєродонецьку на підставі направлення від 06.06.2011 року № 245/01-16, згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до постанови СВ ПМ ДПА в Луганській області від 05.05.2011 року про призначення позапланової перевірки було проведено позапланову виїзну перевірку Комунального підприємства «Сєвєродонецькі теплові мережі» з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Лугапорт», ПП «Леком-Рудмет», ПП «Союз-Трейд-В», ПП «Лугпромбуд Плюс» за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, про що складено акт від 20.06.2011 року № 1306/23-35549138.

Так, вказаним актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94 ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 236189 гривень.

Відповідно податковим органом 10.02.2012 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000312301 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності суму 286 400,00 грн.

Також у період з 22.11.2011 року по 28.11.2011 року ДПІ в м. Сєвєродонецьку на підставі направлення від 22.11.2011 року № 491/01-16 на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та наказу на проведення перевірки № 1556-п від 21.11.2011 року було проведено позапланову виїзну перевірку Комунального підприємства «Сєвєродонецькі теплові мережі» з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Ріона» та ПП «Ауріта» за період з 01.01.2010 по 30.09.2011, про що складено акт від 05.12.2011 року № 2159/2301/35549138.

Так, вказаним актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог:

пп 7.4.1, пп 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97 ВР (із змінами та доповненнями) та п. 198.1, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 22515,20 гривень;

п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94 ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чтого занижено податок на прибуток на загальну суму 28144,00 гривень.

Відповідно 10.02.2012 року податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000292301 та № 0000302301, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 27 195,00 грн. та суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 33 993,50 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведеної норми є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД: постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря; виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій; виробництво інших металевих баків, резервуарів і контейнерів; мотнаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; інші будівельно-монтажні роботи; надання інших індивідуальних послуг.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем та його контрагентами було укладено низку договорів купівлі-продажу товарів та їх поставки. За результатами вказаних господарських операцій позивачем було сформовано валові витрати та податковий кредит.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Законів України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР та «Про оподаткування прибутку підприємств» 28.12.1994 року № 334/94-ВР (чинних на час виникнення спірних правовідносин).

Так, виходячи з змісту п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР, згідно якого валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, товарно-матеріальні цінності, придбані позивачем в силу характеру його діяльності, безпосередньо використовувалися в основній господарській діяльності підприємства.

Крім того, слід зазначити, що надані позивачем документи на підтвердження здійснення господарських операцій, а саме: договори; прибуткові ордери; вимоги; акти про витрати давальницьких матеріалів; акти приймання виконаних підрядних робіт та підсумкові відомості ресурсів; акти приймання робіт, виконаних господарським способом та підсумкові відомості ресурсів; видаткові та податкові накладні - мають силу первинних документів та повністю відповідають документам бухгалтерського обліку в розумінні Закону № 996-ХIV.

Отже, господарські операції позивача із контрагентами здійснювалися у межах звичайної господарської діяльності підприємства, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, які розкривають зміст та обсяг господарської операції.

При цьому, на час здійснення фінансово-господарських операцій позивачем з його контрагентами, останні були право- та дієздатними юридичними особами, створеними та зареєстрованими у відповідності до діючого законодавства України.

Доводи апелянта відносно безтоварного характеру проведених операцій з метою отримання необгрунтованої вигоди не заслуговують на увагу, оскільки податковим органом не доведено, що позивач та його контрагенти при укладанні угод мали умисел на їх укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, тощо.

До того ж, як вже було зазначено, позапланові перевірки позивача за результатами яких і було винесено оспорювані податкові повідомлення-рішення, проведені на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України згідно якого, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі отримання постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

У даному випадку підставою проведення позапланових перевірок стали постанови СВ ПМ ДПА в Луганській області у межах кримінальних справ № 02/10/9145-02, № 07/11/9038.

Між тим, пунктом 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

За своїм змістом дана норма не містить жодних обмежень чи застережень щодо застосування лише до осіб, відносно яких порушена кримінальна справа чи ведеться оперативно-розшукова справа, тому стосується усіх перевірок, призначених відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність.

Вказана норма не передбачає будь-яких винятків для прийняття податкового повідомлення-рішення до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду в залежності від характеру чи кваліфікації розслідуваного суспільно небезпечного діяння.

Враховуючи те, що перевірка позивача в межах спірних правовідносин призначена відповідно до кримінально-процесуального закону, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не мав підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Доказів на підтвердження того, що в кримінальних справах № 02/10/9145-02, № 07/11/9038 існує рішення суду, яке набрало законної сили, відповідачем до суду не надано з огляду на відсутність такого рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2012 року по справі № 2а/1270/5076/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала складена 27 листопада 2012 року.

Колегія суддів: В.П. Юрченко

М.І. Старосуд

О.О. Чебанов