Ухвала суду № 27885765, 04.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" грудня 2012 р. м. Київ К-36902/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Малюги Ю. В. Близнюкова С. І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скаргиДержавного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція»та Державної податкової інспекції у м. Енергодар Запорізької областіна постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2009 рокуу справі№ 6/11-3/383/08-АПза позовомДержавного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція»до Державної податкової інспекції у м. Енергодар Запорізької областіпровизнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Господарського суду Запорізької області від 20.10.2008 року у справі № 6/11-3/383/08-А позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції в Запорізькій області № 0000032310/0 від 20.01.2004 року в частині визначення штрафних санкцій у вигляді пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності сумою податкового зобов'язання та в частині виникнення у зв'язку з цим наслідків, а також в частині нарахування штрафних санкцій у вигляді пені в сумі 47 293,82 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2009 року апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Енергодар та Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція»задоволено частково. Постанову Господарського суду Запорізької області від 20.10.2008 року у справі № 6/11-3/383/08-АП скасовано. Позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000032310/0 від 20.01.2004 року в частині визначення штрафних санкцій у вигляді пені за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 53 899,98 грн. сумою податкового зобов'язання та в частині виникнення у зв'язку з цим наслідків. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою апеляційного суду, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій змінити її, задовольнивши позовні вимоги повністю. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 250 Господарського кодексу України, ст. ст. 15, 43 Митного кодексу України, ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

В заперечення на касаційну скаргу відповідач з доводами заявника не погоджується, просить залишити скаргу без задоволення.

Відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду в частині задоволення позову, прийнявши нову про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 250 Господарського кодексу України, ст. ст. 15, 43 Митного кодексу України, ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Позивач з доводами податкового органу, викладеними в касаційній скарзі, просить залишити її без задоволення.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що за результатами проведеної Енергодарською об'єднаної державною податковою інспекцією в Запорізькій області документальної перевірки дотримання вимог валютного законодавства відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС»ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»за період з 01.08.2002 року по 31.08.2003 року, складено акт від 19.01.2004 року № 1-23/5-19355964, яким зафіксовано порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»в ході виконання позивачем зовнішньоекономічних контрактів (з Шимадзу Дойчланд ГмбХ, Дуйсбут, Германія, № SDG-A 0125-02-UKR-5344/2/А від 06.08.2002 року, з «Інетек»- інститут ядерної технології, Загреб, Хорватія № 69/162-03 від 12.03.03, з ЗАТ «Діаконт»Росія № 69/604-01 від 14.11.2001 року) в частині дотримання законодавчо встановлених термінів розрахунків,

На підставі акта перевірки винесення податкове повідомлення-рішення № 0000032310/0 від 20.01.2004 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем пеня за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД в розмірі 53 899,98 грн.

Відповідно до ст. 2 Закону України Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (із змінами і доповненнями) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом помилково значено дату імпорту за спірними контрактами, а відповідно і кількість наявних днів прострочення.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з правомірності стягнення з позивача пені за порушення встановленого ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»строку поставки імпортованих товарів, зазначаючи, що датою імпорту у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція підлягає митному оформленню, слід вважати дату завершення її митного оформлення.

Колегія суддів з таким висновком апеляційного суду не погоджується, враховуючи наступне.

Відповідно до абз. 14 ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»та абз. 2 п. 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Національного банку України від 24.03.1999 року № 136, імпорт - це купівля українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Імпортна операція у розумінні статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»передбачає здійснення суб'єктом господарювання імпорту.

Моментом здійснення імпорту відповідно до абз. 38 ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Отже, моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.

Судом першої інстанції встановлено, що за контрактом № SDG-A 0125-02-UKR-5344/2/А від 06.08.2002 року з Шимадзу Дойчланд ГмбХ, Германя, позивачем здійснено попередню оплату платіжним дорученням № 24 від 21.03.2003 року у сумі 9 367,5 євро, платіжним дорученням № 98 від 19.06.2003 в сумі 21 857,50 євро. Імпортна продукція надійшла на митну територію України 23.07.2003 року, що підтверджується митною відміткою «Під митним контролем»на міжнародній товарно-транспортній накладній № 1620004034185.

На підставі ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»нарахована пеня за період з 20.06.2003 року по 22.07.2003 року (33 дні, а не 38, як стверджує відповідач) повинна складати 5 764,23 грн.

За контрактом № 69/162-03 від 12.03.2003 року з «Інтек»- інститут ядерної технології, Загреб, Котурашка, 51, Хорватія, позивачем здійснено попередню оплату 19.06.2003 року платіжним дорученням № 106 від 17.06.2003 року в сумі 67 648,00 доларів США. Імпортна продукція надійшла на митну територію України 24.07.2003 року, що підтверджується митною відміткою «Під митним контролем»на міжнародній авіанакладній № 257ZAG62924540/

Отже, з боку позивача відсутнє порушення вимог Закону ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»щодо поставки товару за вказаним контрактом.

За контрактом № 69/604-01 від 14.11.2001 року з ЗАТ «Діакон», Росія, позивачем здійснено попередню оплату 15.08.2002 року платіжним дорученням № 225 від 15.08.2002 року на суму 52 650,00 доларів СПІА. Імпортна продукція надійшла на митну територію України під митний контроль 15.11.2002 року, що підтверджується митною відміткою «Під митним контролем»на міжнародній товарно-транспортній накладній б/н.

На підставі ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»нарахована пеня за період з 15.08.2002 року по 15.11.2002 року (1 день, а не 44, як стверджує відповідач) повинна складати 841,93 грн.

Загальна сума пені повинна складати 6 606,16 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновок податкового органу в частині нарахування штрафних санкцій у вигляді пені в сумі 47 293,82 грн. є необґрунтованим.

Вищенаведене спростовує доводи податкового органу, викладені в касаційній скарзі, щодо правильності обчислення пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Послання позивача на порушення судами положень ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», колегія суддів відхиляє, оскільки судами першої та апеляційної інстанції не встановлено нарахування пені в період дії мораторію.

Доводи позивач про пропущення річного строку, визначеного положеннями статті 250 Господарського кодексу України, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки вказані порушення правил господарської діяльності є триваючими.

Вказана правова позиція відповідає позиції Верховного Суду України в аналогічних спорах.

Відповідно до п. 1.9 ст. 1 Закону України«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове повідомлення це письмове повідомленням контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначений контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Податкове зобов'язання визначено це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Отже, податкове повідомлення-рішення може застосовуватися лише щодо обов'язків зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), вичерпний перелік яких наведено у статтях 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування».

Оскільки пеня за порушення норм Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті»не належить до категорії податкового зобов'язання або податкового боргу, відповідач необґрунтовано застосував норми пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», нарахувавши позивачу пеню за порушення норм Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті»в якості податкового зобов'язання із зазначенням наслідків щодо несвоєчасності сплати, передбачених цим Законом.

Отже, податкове повідомлення-рішення № 0000032310/0 від 20.01.2004 року є неправомірним в частині визнання штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі 53 899,98 грн. сумою податкового зобов'язання.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає, прийняте апеляційним судом нове рішення у справі підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції залишенню в силі.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція»задовольнити частково.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Енергодар Запорізької області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2009 року у справі № 6/11-3/383/08-А скасувати.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 20.10.2008 року у справі № 6/11-3/383/08-А залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак