Постанова № 27884515, 19.06.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2012 р. № 2а-11392/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого -судді: Костецького Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Голоднікова О.В.

представника позивача Ларіонова Р.О., Мармури М.В.

представника відповідача Оленюк Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби, Прокуратура Львівської області, Прокуратура м. Львова в інтересах Держави в особі Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Державне підприємство Міністерства оборони України «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод»(далі - ДП МОУ «ЛДАРЗ») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові (далі -СДПІ ВПП у м. Львові), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення №0000210804/0/1087 від 17.05.2011 року, №10880804/0/9510 від 17.05.2011 року, та стягнути бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 3 758 345, 37 грн.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі акту № 345/08-04/07684556 від 22.04.2011 року про результати позапланової виїзної перевірки ДП МОУ «ЛДАРЗ»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у листопаді-грудні 2009 року, лютому-грудні 2010 року, відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення рішення №0000210804/0/1087 від 17.05.2011 року, у зв'язку з чим позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 3 758 345, 37 грн.;

- податкове повідомлення рішення №10880804/0/9510 від 17.05.2011 року, у зв'язку з чим позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 466 886, 11 грн.

В основу вказаних податкових повідомлень-рішень податковим органом покладено дані акта перевірки про завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість та суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, що сталося внаслідок включення до складу податкового кредиту у звітному податковому періоді сум податку на додану вартість, сплачених позивачем у попередніх податкових періодах у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), які підтверджені податковими накладними, що отримані позивачем від контрагентів, які на думку відповідача підпадають під критерії відбору суб'єктів господарювання, що мають ризик здійснення нереальних (удаваних) операцій з надання послуг із безпідставного формування податкового кредиту третім особам.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в ході перевірки не встановлено факту відсутності чи оформлення з порушенням вимог у ДП МОУ «ЛДАРЗ»податкових накладних, які підтверджують суми податку, включені позивачем до складу податкового кредиту. Частиною другою пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що відповідальність платника податку у вигляді застосування до нього фінансових санкцій наступає лише у випадку включення в податковий кредит сум ПДВ, не підтверджених податковою накладною. Відповідальність платника за включення в податковий кредит сум ПДВ, підтверджених податковими накладними, щодо яких особа, яка їх виписала, викликає у податкового органу сумнів щодо своєї добросовісності як платник податку, Податковий кодекс не встановлює. Крім того, Податковий кодекс України не ставить право покупця на податковий кредит в залежність від дій третіх осіб, які реалізували йому товар. Позивач також зазначає, що в окремих випадках неможливо встановити з яких складових ДПІ виводиться загальна сума зменшення ПДВ, оскільки деякі порушення, про які йдеться у висновку, не описані відповідачем в акті перевірки. В окремих випадках позиція ДПІ ґрунтується на тому, що деякі контрагенти позивача, а також контрагенти контрагентів позивача не задекларували податкових зобов'язань за відносинами з позивачем або за відносинами з контрагентами контрагентів позивача, відповідальності за що позивач не може нести та, при цьому, як зазначає позивач в акті перевірки відсутні будь-які докази того, що контрагенти не декларували податкових зобов'язань. Позивач стверджував про неправомірність висновків податкового органу та просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення.

У зв'язку із проведенням реорганізації Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові, відповідача протокольною ухвалою суду було замінено його правонаступником Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби.

В судовому засіданні, яке відбулося 28.12.2011 року, судом на підставі заяви першого заступника прокурора м. Львова Прокуратури м. Львова (від 26.12.2011 року вх.№60242) та заяви заступника прокурора області Прокуратури Львівської області (від 27.12.2011 року вх.№60484) до участі у справі залучено Прокуратуру м. Львова та Прокуратуру Львівської області з метою представництва інтересів Держави в особі СДПІ ВПП у м. Львові.

В судових засіданнях представники позивача позов підтримали з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердили, зокрема, що Державне підприємство «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод»має право на відшкодування податку на додану вартість за січень 2011 р. на суму 3758345,37 грн.. Вважають, що ДП «ЛДАРЗ»має право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, та його наступне бюджетне відшкодування у вказаному податковому періоді незалежно від факту сплати цього податку до бюджету своїми контрагентами за договорами -ТзОВ «Тіком», ТзОВ «Терія», МПП «Шаір В», ПП «Фірма «Кадекс і К», ПП «Стимул», ПП «Юрма Плюс», ТзОВ «Автотехніка»та їх контрагентами по ланцюгах. Стверджують, що останні мають самостійні розрахунки з бюджетом із цього виду податку, самостійні зобов'язання по його сплаті та самостійне право на відшкодування з бюджету у порядку, передбаченому законом. Вказують, що сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобов'язаннях останнього та сплачується за підсумками відповідного періоду. Також зазначають, що у вказаних податкових періодах позивач мав право на відшкодування податку на додану вартість в загальній сумі 7552774,00 грн., а не в сумі 3794428,63 грн., оскільки саме 7552774,00 грн. сплачено постачальникам товарів у попередніх податкових періодах -грудні 2010 р. Тому безпідставною є відмова у відшкодуванні податку на додану вартість на загальну суму 3758345,37 грн.. Необгрунтованим вважають і висновок відповідача згідно з яким сума ПДВ, утримана комісіонером у складі вартості послуг, не враховується до суми податку, сплаченого позивачем постачальникам товарів у попередніх податкових періодах. Вказане також вважає стосується і проведення розрахунків шляхом передачі військового майна в рахунок оплати виконаних робіт. Просить позов задовольнити повністю, скасувати податкові повідомлення-рішення СДПІ ВПП у м. Львові ДПС № 0000210804/0/1087 від 17.05.2011 року, № 10880804/0/9510 від 17.05.2011 року та стягнути заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 3758345,37 грн.

Представник відповідача позов не визнала, надала суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначила, що відповідачем при проведенні перевірки достовірності заявлено бюджетне відшкодування позивача за грудень 2010 року встановлено взаємовідносини ДП МОУ «ЛДАРЗ»з підприємствами з ознаками фіктивності. Позивачем не підтвердженого реального здійснення операцій з вищевказаними постачальниками, в зв'язку з неподанням до перевірки товарно-транспортних накладних на поставку товарів. Також, перевіркою встановлено завищення податкового кредиту позивачем за січень 2011 року на суму 194 782, 27 грн. по операціях з контрагентами, що підпадають під критерії відбору суб'єктів господарювання, що мають ризик здійснення нереальних (удаваних) операцій з надання послуг із безпідставного формування податкового кредиту третім особам. Відтак, податковий кредит за січень 2011 року сформовано неправомірно. За таких обставин не підлягають бюджетному відшкодуванню суми з податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 3 758 345, 37 грн. В зв'язку з наведеним просила суд в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представники Прокуратури м. Львова та Прокуратури Львівської області в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином про що свідчать телефонограми та розписки в матеріалах справи, клопотання про розгляд справи за їх відсутності суду не надавали. У відповідності до ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України є належно повідомленими про дату, час та місце судового засідання. Таким чином, суд вважає, за можливе розглянути справу без участі представників прокуратури за наявними в ній матеріалами.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

Як вбачається з акту перевірки, Державне підприємство Міністерства оборони України «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» зареєстроване як юридична особа 17.03.1992 року, в органах державної влади, перереєстровано 23.04.1998 року Реєстраційною палатою департаменту економічної політики та ресурсів Львівської міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 07684556. Свідоцтво про державну реєстрацію від 12.02.1999 року №447-3, перереєстровано 25.03.2005 року в Виконавчому комітеті Львівської міської ради. Свідоцтво про державну реєстрацію від 25.03.2005 року серія АОО №377029.

Державне підприємство Міністерства оборони України «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод»взято на облік в органах державної податкової служби з 14.09.1999 року за №02-25 року та станом на день проведення перевірки перебуває на податковому обліку у СДПІ ВПП у м. Львові.

У періоді, за який проводилася перевірка, суб'єкт господарювання був платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 22.02.2001 року №17701598, індивідуальний порядковий номер 076845513021.

Судом встановлено, що посадовими особами СДПІ ВПП у м. Львові проведено позапланову виїзну перевірку ДП МОУ «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод»(ЄДРПОУ 07684556) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у листопаді-грудні 2009 року, лютому-грудні 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 22.04.2011 року № 345/08-04/07684556 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що між ДП «ЛДАРЗ»(покупцем) та ПП «Фірма «Кадекс і К.»(продавцем) було укладено договір купівлі-продажу запасних частин та комплектуючих виробів до літаків за № 45-10 від 12.05.2010 р. На підставі вказаного договору, ТзОВ «Фірма «Кадекс і К.»у грудні 2010 року, відвантажило обумовлений договором товар, що підтверджується видатковими та податковими накладними на загальну суму 1195862,28 грн., у т.ч. ПДВ 199310,38 грн. Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включено ТзОВ «Фірма «Кадекс і К.»до податкових зобов'язань відповідного періоду та відображено у реєстрі виданих податкових накладних. На підставі отриманих податкових накладних, ДП «ЛДАРЗ»сформувало податковий кредит у грудні 2010 року на загальну суму 199310,38 грн. Однак, за результатами аналізу даних картки особового рахунку ТзОВ «Фірма «Кадекс і К.»та показників декларацій з ПДВ за вказаний період взаєморозрахунків, податковим органом було встановлено що, внаслідок наявної у ТзОВ «Фірма «Кадекс і К.»суми податкового кредиту, ним включено в зобов'язання до сплати лише 4031,00 грн. На підставі наведеного в акті перевірки зроблено висновок, що ДП «ЛДАРЗ»завищено розмір податкового кредиту за грудень 2010 р. по контрагенту ТзОВ «Фірма «Кадекс і К.»на суму 199310,38 грн. До аналогічних висновків прийшов податковий орган і щодо взаємовідносин ДП «ЛДАРЗ»у грудні 2010 р. із ТзОВ «Терія», МПП «Шаір В», ПП «Фірма «Кадекс і К», ПП «Стимул», ПП «Юрма Плюс», ТзОВ «Автотехніка», ТзОВ «Авіанормаль», ТзОВ «Фірма Галілея». При цьому, сума завищеного податкового кредиту ДП «ЛДАРЗ»у січні 2011 р. по вказаних контрагентах склала 142333,33 грн., 6254,80 грн., 13764,00 грн., 35816,36 грн., 556,24 грн., 3036,00 грн., 103591,90 грн. відповідно. Загальна сума завищеного податкового кредиту по вказаних контрагентах у грудні 2010 р. ДП «ЛДАРЗ»склала 504662,63 грн.. (с. 4 акту перевірки). При цьому, у зв'язку із частковою оплатою поставленого товару, до бюджетного відшкодування січня 2011 р. ДП «ЛДАРЗ» була включена сума 328535,11 грн. (с. 17 акту перевірки). Також в акті зазначається, що не підлягають включенню до суми бюджетного відшкодування утримані ДП «Укрспецекспорт», ДП ДГЗІФ «Укрінмаш», ДГЗП «Спецтехноекпорт»у попередньому податковому періоді (грудень 2010 р.), суми ПДВ у складі комісійної винагороди, в загальному розмірі 551978,39 грн., оскільки у ДП «ЛДАРЗ»відсутні платіжні доручення про таку сплату. Вказане, на думку відповідача, також стосується і проведення розрахунків шляхом передачі військового майна від Військової частини А0215 до ДП «ЛДАРЗ»на загальну суму 9555172,62 грн. у т.ч. ПДВ 1592528,77 грн., в рахунок оплати виконаних робіт за договором № 60/10 від 08.10.2010 р. про виконання робіт (послуг) з відновлення і ремонту озброєння та військової техніки збройних сил (с. 16 акту перевірки). Окрім того, податковим органом встановлено здійснення ДП «ЛДАРЗ»оплати завищеного залишку від'ємного значення попереднього періоду (грудень 2010 р.) на загальну суму ПДВ 1285303,10 грн. Такий, із наведених вище підстав та обґрунтований у попередніх актах перевірки, було неправомірно задекларовано ДП «ЛДАРЗ»по взаєморозрахунках із контрагентом ТзОВ «Тіком». Відтак, ДП «ЛДАРЗ»неправомірно заявило про здійснення бюджетного відшкодування у січні 2011 р. в загальній сумі 3758345,37 грн.. (328535,11 грн. + 551978,39 грн. + 1592528,77 грн. + 1285303,10 грн.). З урахуванням наведеного, ДП «ЛДАРЗ»також в порушення пп. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, пп. 200.1 - 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за січень 2011 р. на суму 194782,27 грн. (ряд. 18.2 декларації) і задекларовані показники в рядках 21, 22.2 Декларації, та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до суми податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 26 декларації), за січень 2011 р. на суму 272103,84 грн.

На підставі акта перевірки СДПІ ВПП у м. Львові прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 17.05.2011 року №10880804/0/9510, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 466 886, 11 грн.;

- від 17.05.2011 року №0000210804/0/1087, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 3 758 345, 37 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подав первинну скаргу у Державну податкову адміністрацію у Львівській області за вих.№22/639 від 24.05.2011 року. Рішенням Державної податкової адміністрації у Львівській області від 22.07.2011 року №19947/10/25-005/1555 податкові повідомлення-рішення від 17.05.2011 року залишені без змін.

Не погоджуючись із результатами розгляду первинної скарги та прийнятими повідомленнями-рішеннями ДП МОУ «ЛДАРЗ»подало повторну скаргу у Державну податкову службу України за вих.№22/1030 від 02.08.2011 року. 26.08.2011 року Державною податковою службою України прийнято рішення №15471/6/25-0115 про продовження строку розгляду скарги позивача. Рішенням від 06.10.2011 року №3085/6/10-2115 за результатами розгляду повторної скарги Державною податковою службою України податкові повідомлення-рішення СДПІ ВПП у м. Львові від 17.05.2011 року та рішення Державної податкової адміністрації у Львівській області, прийняте за розглядом первинної скарги залишено без змін, а скаргу позивача -без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Під час судового розгляду встановлено, що в основу податкових повідомлень-рішень відповідача про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість покладено обставини, встановлені під час перевірки, щодо включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг) у попередніх податкових періодах.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 кодексу. Згідно із п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. Відповідно до п. 193.1 ст. 193, п. 10 Підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України, ставки податку встановлюються від бази оподаткування. За податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість, що виникли з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року включно, ставка податку становить 20 відсотків. Статтею 194 Податкового кодексу України передбачено, що операції, зазначені у статті 185 Податкового кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті «а»пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу, яка є основною. Податок додається до ціни товарів/послуг. Згідно із п.п. 201.1, 201.4 , 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. При цьому, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 Податкового кодексу. З актів перевірок вбачається та не заперечувалось представниками відповідача у судових засіданнях, що усі перелічені продавці товару на час здійснення господарських операцій із ДП «ЛДАРЗ»були зареєстровані платниками податку на додану вартість і мали право надавати покупцю (ДП «ЛДАРЗ») відповідні податкові накладні. Надані продавцями податкові накладні містять усі реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. Належних доказів зворотного суду не надано.

Згідно із пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 14.1.18. Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника. Відповідно до п.п. 200.1-200.4 ст.. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З наведеного вбачається, що для виникнення права на бюджетне відшкодування платнику податку необхідне від'ємне значення суми податку та фактична сплата податку в ціні товару (послуг) їх постачальникам у попередніх податкових періодах в розмірі, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Матеріалами справи встановлено (акти перевірок, декларацій позивача з податку на додану вартість) що, у позивача протягом грудня 2010 р. -січня 2011 р. було наявне від'ємне значення податку на додану вартість. Також, із наявних у матеріалах справи розрахунків сум бюджетного відшкодування, доданих до декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди, вбачається що позивачем було сплачено у попередніх податкових періодах постачальникам товарів (послуг) кошти, що відповідають сумі заявленого бюджетного відшкодування. Таким чином, позивач правомірно заявив до бюджетного відшкодування у січні 2011 р. суму податку на додану вартість в розмірі 3758345,37 грн.

Окрім того, позивачем вірно визначені значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за січень 2011 р. (ряд. 18.2 декларації), а також залишки від'ємного значення, які після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду за січень 2011 р. (ряд. 26 декларації).

При цьому, не заслуговує на увагу твердження відповідача, про те, що позивач не має права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, оскільки сплачена до державного бюджету продавцями товару ТзОВ «Терія», МПП «Шаір В», ПП «Фірма «Кадекс і К», ПП «Стимул», ПП «Юрма Плюс», ТзОВ «Автотехніка», ТзОВ «Авіанормаль», ТзОВ «Фірма Галілея», ТзОВ «Тіком»та їх контрагентами по ланцюгах, сума податку була меншою, ніж сума податку отримана ними в ціні товару від позивача. Так, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, який визначає дату виникнення права платника податку на податковий кредит, не встановлює зв'язку між моментом виникнення права на податковий кредит та моментом оплати в бюджет податку на додану вартість. Отже, для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Податковий кодекс України, не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету від постачальника, чи його контрагентів по ланцюгах. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. За таких обставин позивач не може нести відповідальність за надходження від продавців товару чи їх контрагентів до державного бюджету суми податку на додану вартість у меншому від сплаченого ним розміру. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобов'язаннях останнього. Остаточна ж сума податкових зобов'язань, в тому числі наявність таких на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем за правилами ст.. 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів/послуг, при цьому такі витрати повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Таким чином, банківські виписки, податкові накладні, реєстри отриманих і виданих податкових накладних є документами, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість в ціні товару, та дають йому право на включення відповідних сум до податкового кредиту, а також на отримання бюджетного відшкодування у порядку, передбаченому ст.. 200 Податкового кодексу України.

Частина друга п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлює відповідальність платника податку тільки у випадку включення в податковий кредит сум податку на додану вартість, не підтверджених податковими накладними, митними деклараціями чи іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу. Отже, позивач, одержавши у встановленому порядку податкові накладні та відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України правомірно включив вищезазначені суми податку на додану вартість до податкового кредиту у відповідних звітних періодах.

Ст. 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, податковий орган, у даному випадку, не вправі відмовляти у здійсненні бюджетного відшкодування податку на додану вартість, внаслідок стверджуваного надходження від продавців товару чи їх контрагентів по ланцюгах до державного бюджету суми податку на додану вартість у розмірі, меншому від сплаченого позивачем в ціні товару, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для таких дій.

Не відповідає фактичним обставинам та не підтверджується матеріалами справи припущення представників відповідача про те, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних спростовує реальність здійснених операцій між ДП «ЛДАРЗ»та ТзОВ «Терія», МПП «Шаір В», ПП «Фірма «Кадекс і К», ПП «Стимул», ПП «Юрма Плюс», ТзОВ «Автотехніка», ТзОВ «Авіанормаль», ТзОВ «Фірма Галілея», ТзОВ «Тіком». Зазначене твердження, спростовується умовами укладених між вказаними сторонами договорів, згідно яких обов'язок поставити товар покладено на продавців товару. Посилання відповідача на обов'язок позивача оформляти товарно-транспорті накладні за формою та порядком, передбаченому Наказом Міністерства транспорту та Міністерства статистики України № 488/346 від 29.12.1995 р. «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»є безпідставним, оскільки вказаний наказ не зареєстрований у Міністерстві юстиції України, а тому його вимоги не є обов'язковими для підприємств, що не знаходяться у сфері управління міністерств. Крім того, відповідно до преамбули «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, правилами визначено права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників. Норми цих правил не поширюються на відносини, пов'язані з переходом права власності на майно, набуте за угодами купівлі-продажу, та їх подальше відображення у бухгалтерському та податковому обліку. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. В актах перевірки зазначається, та не заперечується у судових засіданнях представниками відповідача, що вході проведення перевірок ревізору було представлено накладні на отриманий товар та реальність оформлених такими накладними господарських операцій. Жодних зауважень щодо правильності оформлення накладних на отриманий товар, у т.ч. щодо наявності усіх необхідних реквізитів передбачених чинним законодавством, у податкового органу немає, і зі змісту накладних така обставина не вбачається. У зв'язку з наведеним, вказані накладні відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Суперечить чинному законодавству і висновок відповідача про те, що утримані ДП «Укрспецекспорт», ДП ДГЗІФ «Укрінмаш», ДГЗП «Спецтехноекпорт»у попередньому податковому періоді (грудень 2010 р.) суми ПДВ, у складі комісійної винагороди в загальному розмірі 551978,39 грн., за відсутності платіжних доручень, не враховується до суми податку, сплаченого позивачем постачальникам товарів у попередніх податкових періодах. Відповідно до пп. «а»п. 200.4 Податкового кодексу України, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг. При цьому, згідно із ст.. 1020 Цивільного кодексу України, комісіонер має право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента, якщо інші кредитори комітента не мають переважного перед ним права на задоволення своїх вимог із грошових коштів, що належать комітентові. Таким чином, законодавчою підставою для здійснення бюджетного відшкодування є фактична оплата за товари/послуги у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг, а не наявність платіжного доручення. При цьому, факт проведення оплати послуг комісіонера підтверджується договорами комісії, звітами комісіонера, виданими ним податковими накладними, які відображені в актах перевірки та не заперечується самим відповідачем. Вказане стосується і правомірності формування податкового кредиту та подальшого здійснення бюджетного відшкодування на суму ПДВ 1592528,77 грн., при проведенні розрахунків шляхом передачі військового майна між Військової частини А0215 та ДП «ЛДАРЗ». Так, згідно із п. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Відповідно до п. 1 ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Таким чином, виконання робіт ДП «ЛДАРЗ»для військової частини А0215, та подальше постачання останньою літаків в рахунок погашення заборгованості із видачею податкових накладних, є підставою для формування у ДП «ЛДАРЗ»податкового кредиту та здійснення подальшого відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень СДПІ ВПП у м. Львові ДПС № 0000210804/0/1087 від 17.05.2011 року та № 10880804/0/9510 від 17.05.2011 року є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Судом також встановлено, що всупереч вимогам діючого законодавства, суми податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за січень 2011 р. в розмірі 3758345,37 грн. не відшкодовані. Згідно із п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України, суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. У зв'язку з цим суд вважає, що у разі, коли податковий орган в установлений законом строк не надає відповідний висновок органу державного казначейства, платник податків вправі скористатись свої правом на судове оскарження шляхом звернення з позовом про стягнення суми коштів з Державного бюджету України. Відповідно до ч.2 п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України, після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Враховуючи наведене, підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод»заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 3758345,37 грн.

Під час розгляду справи відповідачем не надано документальних підтверджень недекларування зазначеними підприємствами податкових зобов'язань або неподання ними звітності. Окрім того, податковим органом не доведено суду належними, достатніми та допустимими доказами факту того, що правочини, укладені між позивачем і вищезазначеними контрагентами мали фіктивний чи безтоварний характер, а висновок відповідача про здійснення нереальних (удаваних) правочинів не підтверджується належними доказами і ґрунтується на суб'єктивних припущеннях посадових осіб податкового органу, які здійснювали перевірку, а також невірному застосуванні положень Цивільного кодексу України.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, вирішуючи спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Окрім того, вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржуване рішення оцінюється судом виходячи з тих обставин та підстав, які наведені в акті перевірки з урахування доведеності з боку ДПІ обставин, на які вона посилається.

В даному випадку, як зазначено вище, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, ДПІ під час розгляду справи не надала будь-яких доказів, у т.ч. визначених в акті перевірки, на підтвердження своїх доводів, покладених в основу оскаржуваних рішень щодо фіктивності створення та діяльності контрагента позивача, нездійснення спірних операцій, а отже відповідачем не доведено обставин, викладених в акті перевірки, а відтак законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

За таких обставин оспорювані податкові повідомлення-рішення є безпідставними і підлягають скасуванню як протиправні, отже, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 17, 18, 49, 51, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби від 17.05.2011 року №10880804/0/9510, №0000210804/0/1087.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод»(ЄДРПОУ 07684556, м. Львів, вул. Авіаційна, 3) бюджетну заборгованість з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 3 758 345 (три мільйони сімсот п'ятдесят вісім тисяч триста сорок п'ять) грн. 37 коп.

4. Зобов'язати Головне управління Державного казначейства у Львівській області стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунку Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби в користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод»1700 (одну тисячу сімсот) грн. 00 коп. судових витрат.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 22 червня 2012 року

Суддя Костецький Н.В.