Постанова № 27883973, 14.11.2012, Закарпатський окружний адміністративний суд

справа № 2a-0770/2363/12

рядок статзвіту -8.2.1

код - 08

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2012 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд

у складі головуючого -судді Іванчулинця Д.В.,

з участю секретаря судового засідання -Корчинської В.А.,

з участю сторін та осіб, які беруть участь у справі:

представника позивача -Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрут Майстер Фудс»- Ленька А.Ю.,

представника відповідача -Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби -Трамболи В.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрут Майстер Фудс»до Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

Відповідно до частини 3 статті 160 КАС України 14 листопада 2012 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 16 листопада 2012 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрут Майстер Фудс»(далі - позивач) звернулося у Закарпатський окружний адміністративний суд з позовною заявою до Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби (далі відповідач), в які просить: 1) скасувати податкове повідомлення-рішення Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби від 03.07.2012 року за № 0000582340; 2) скасувати податкове повідомлення-рішення Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби від 03.07.2012 року за № 0000592340.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Берегівської ОДПІ Закарпатської області ДПС прийняті відповідачем в супереч норм чинного законодавства. Відповідачем проведено документальну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрут Майстер Фудс», щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків фірмою «Капітель плюс»за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року. За результатами перевірки складено акт за № 45-22/010/35771408 від 20.06.2012 року. На підставі акту прийнято: 1) податкове повідомлення-рішення за № 0000582340 від 03.07.2012 року, яким встановлено порушення податкового законодавства та у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання до 6 222,00 грн. та штрафні санкції 115,5 грн.; 2) податкове повідомлення-рішення за № 0000592340 від 03.07.2012 року, яким також встановлено порушення податкового законодавства та у зв'язку з чим виявлено не відповідність суми бюджетних відшкодувань сумі, заявленій у податковій декларації у розмірі 5 121,00 грн. Таким чином, податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки від 20.06.2012 року, на загальну суму додаткових нарахувань грошового зобов'язання, що підлягають оплаті становить 11 458,50 грн.

Актом перевірки встановлено факт здійснення у 2010-2011 роках фінансово-господарських взаємовідносин між позивачем та фірмою «Капітель плюс». Державною податковою інспекцією у м. Сімферополь направлено відповідачу листа від 24.04.2012 року № 2166/7/22-4, яким надано акт від 11.04.2012 року № 38/22/31095815 «Про неможливість проведення зустрічної звірки фірми «Капітель плюс»з питань правомочності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведення взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року». Даним актом встановлено порушення фірмою «Капітель плюс»вимог цивільного законодавства, а саме: в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання. На підставі вищенаведеного відповідач зробив висновок, що здійсненні між ТзОВ «Фрут Майстер Фудс»та фірмою «Капітель плюс»взаємовідносини є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх нікчемністю. У зв'язку з чим, відповідач вирішив, що суми послуг віднесені до складу валових витрат та суми податку на додану вартість віднесені позивачем до складу податкового кредиту відповідно, за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину підлягають зменшенню. Єдиною підставою донарахування відповідачем грошового зобов'язання став акт перевірки фірми «Капітель плюс»від 11.04.2012 року. Позивач вважає такі висновки відповідача необґрунтованими, а прийняті податкові повідомленні-рішення такі, які підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з мотивів наведених у позовній заяві та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позову з мотивів наведених у письмових запереченнях від 03.10.2012 року за № 3165/10/10-00 (а.с.41,42). Зазначає, що відповідно до податкової звітності кількість працюючих на фірмі «Капітель плюс»у 2010 та 2011 роках становить 1 людина за сумісництвом -1 людина. У відповідності до акту № 38/22/31095815 від 11.04.2012 року щодо фірми «Капітель плюс»складеного Державною податковою інспекцію у місті Сімферополь «Про результати невиїзної документальної перевірки Фірми «Капітель плюс», з питань правомірності проведення господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року». Відповідності до вищевказаного акту перевірки, податковим органом встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року щодо придбання товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників та продажу товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідно для здійснення господарських операцій. Фірма «Капітель плюс»за рахунок підприємств формувала податковий кредит, тобто згідно з характером операцій -суб'єктом господарювання, який значиться у розшифровках податкового кредиту контрагента та формує податкову вигоду вигодонабувачу (виробнику, отримувачу), у тому числі через вигодо формуючих суб'єктів та носить вигодотранспортуючий характер. Таким чином, діяльність Фірми «Капітель плюс»була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валютних витрат та податкового кредиту, та не мають реального товарного характеру. Фірма «Капітель плюс»з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків та формування податкового кредиту та валових витрат третіх осіб здійснювала взаємовідносини з вищевказаними контрагентами без мети реального настання правових наслідків, оформлювала документи удаваних операцій без наслідків відбування подій для виникнення податкових зобов'язань та кредиту, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах з такими підприємствами та відсутність мети створення правових наслідків. Отже, виходячи з вищенаведеного, представник відповідача вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши поданні сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Берегівською об'єднаною державною податковою інспекцією у Закарпатській області Державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрут Майстер Фудс»(код ЄДРПОУ - 35771408), щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Фірмою «Капітель плюс»(код ЄДРПОУ - 31095815) за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року, за результатами якої було складено Акт № 45-22/010/35771408 від 20.06.2012 року.

У відповідності до висновків вищевказаного акту, перевіркою встановлено наступні порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрут Майстер Фудс»:

1) п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, завищено валові витрати за 4 квартал 2010 року в сумі 1833 гривні по взаєморозрахунках з Фірмою «Капітель плюс», в результату чого занижено до сплати в бюджет податок на прибуток в сумі 458 гривень в тому числі за 4 квартал 2010 року в сумі 458 гривень;

2) пп. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ, завищено валові витрати за 1 квартал 2011 року в сумі 14 933 гривні. За 4 квартал 2011 року в сумі 8 833 гривні по взаєморозрахунках з Фірмою «Капітель плюс», в результаті чого занижено до сплати в бюджет податок на прибуток в сумі 5 764 гривні в тому числі за 1 квартал 2011 року в сумі 3 733 гривні. За 4 квартал 2011 року в сумі 2 031 гривня.

3) пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, завищено податковий кредит за жовтень 2010 року в сумі 367 гривень по взаємовідносинах з Фірмою «Капітель плюс», в результаті чого зменшено значення рядка 24 Декларації по ПДВ за жовтень 2011 року в сумі 5 121 гривня.

4) п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ, завищено податковий кредит за січень 2011 року в сумі 2 987 гривень, за жовтень 2011 року в сумі 1 767 гривень по взаємовідносинах з Фімою «Капітель плюс», в тому числі результаті чого зменшено значення рядка 24 Декларації по ПДВ за жовтень 2011 року в сумі 5 121 гривня.

На підставі цих висновків Берегівською об'єднаною державною податковою інспекцією Закарпатської області Державної податкової служби були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000592340 від 03.07.2012 року, яким було збільшено суму бюджетних відшкодувань з податку на додану вартість у розмірі 5 121 (п'ять тисяч сто двадцять одна) гривня та № 0000582340 від 063.07.2012 року, яким було збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на 6 222 грн. за основним платежем та на 115,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Поняття господарської діяльності визначено п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР відповідно до якого господарська діяльність -будь-яка діяльність особи направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вищезазначеного закону передбачено, що до складу валових витрат включаються, в тому числі, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

У відповідності до вимог абз.4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 аналізованого законодавчого акту не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок формування права на податковий кредит в 2010 році регламентувався Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

Так, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного законодавчого акту передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Законом України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Законом України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 зазначеного нормативно-правового акту передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закріплений конституційно принцип законності також міститься і в п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, згідно з яким посадові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, зокрема актом перевірки Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби № 45-22/010/35771408 від 20.06.2012 року підставою для визначення податковим органом грошового зобов'язання по ПДВ став висновок про те, що здійснення між Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрут Майстер Фудс»та Фірмою «Капітель плюс»взаємовідносин, відповідно до п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1, п. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, кім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Оскільки, взаємодії між позивачем та Фірмою «Капітель плюс»є нікчемними, то відповідно, їх здійснення мало вплив на визначення позивачем суми валових витрат з податку на прибуток у вигляді їх завищення. Висновки про нікчемність взаємовідносин між позивачем та Фірмою «Капітель плюс»зроблені на підставі листа отриманого відповідачем від Державної податкової інспекції у м. Сімферополь 24.04.2012 року з актом перевірки від 11.04.2012 року № 38/22/31095815 «Про неможливість проведення зустрічної звірки фірми «Капітель плюс»з питань правомочності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведення взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійснення фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року».

У зв'язку з нікчемністю господарських договорів укладених між позивачем та Фірмою «Капітель плюс»відповідачем здійснено корегування показників податкових декларацій, пов'язаних з обчисленням сум податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість за операціями, що проведені на підставі таких нікчемних договорів. Відповідач вирішив, що суми послуг віднесені до складу валових витрат та суми податку на додану вартість віднесені позивачем до складу податкового кредиту відповідно, за операціями, що проведені на підставі нікчемності правочину підлягають зменшенню. Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що єдиною підставою донарахування відповідачем грошових зобов'язань став акт перевірки фірми «Капітель плюс»від 11.04.2012 року, яким встановлено безпідставність формування податкових кредитів та валових витрат інших суб'єктів господарювання з метою мінімізації податкових зобов'язань та ухилення від оподаткування.

На момент здійснення відповідачем перевірки, як зазначається в акті, податкову органу були наданні належні первинні документи, які містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення господарських операцій. Фактичність здійснення господарських операцій підтверджується наявним в матеріалах справи видатковими накладними:

- № РН-002010 від 11.10.2010 року, згідно якої фірма «Капітель плюс»надала позивачеві вал центральний в коробку швидкостей, загальна вартість якого складає 2 200 грн. (в тому числі ПДВ -366,67 грн.) (а.с.25);

- № РН-001516 від 07.10.2011 року, згідно якої фірма «Капітель плюс»надала позивачеві стіл віджимний в камеру в кількості 4 шт., загальна вартість яких складає 10 600 грн. (в тому числі ПДВ -1 766,67 грн.) (а.с.26);

- № РН-0000058 від 18.01.2011 року, згідно якої фірма «Капітель плюс»надала позивачеві ексцентричну втулку в кількості 16 шт., валик № 3 в кількості 16 шт. та ричав кріплення ролика в кількості 5 шт., загальна вартість яких складає 17 920 грн. (в тому числі ПДВ - 2 986,67 грн.)(а.с. 27).

Суд вважає, що наявність вищевказаних первинних документів, які підтверджують реальний характер та факт здійснення господарських операцій між позивачем та Фірмою «Капітель плюс». Можливі правопорушення Фірми «Капітель плюс»вимог податкового законодавства не є достатньою підставою для визнання спірного правочину нікчемним. Податковим законодавством, чинним на момент виникнення спірних правовідносин, встановлюється індивідуальний характер відповідальності платника податку за порушення ведення податкового обліку.

Так, відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України обов'язок ведення обліку доходів та витрат, складання та подання податкової звітності, сплати податків і зборів покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується саме платника податку і не може автоматично поширюватися на його контрагентів. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні (чи не відображенні) в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки інших платників.

Суд також критично оцінює посилання в обґрунтування нікчемності спірного правочину, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрут Майстер Фудс»та Фірмою «Капітель плюс», на інформацію ДПІ у м. Сімферополь відносно взаємовідносин між позивачем та Фірмою «Капітель плюс»стосовно нікчемності господарських договорів укладених між, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому суд враховує правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року, згідно якої відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його безпосереднім контрагентом.

Разом з тим, судом встановлено, що позивачем виконані усі передбачені законом умови для формування податкового кредиту на підставі видаткових накладних, отриманих від Фірми «Капітель плюс», а також понесені витрати по сплаті відповідних сум ПДВ.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Вказана правова норма забороняє включення до складу податкового кредиту тільки тих сум податку на додану вартість, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Суд констатує, що спірні суми податкового кредиту позивача за відповідний звітний податковий період повністю підтверджені належним чином оформленими видатковими накладними, а відповідні господарські операції належним чином відображені у податковому обліку позивача. Обставини, що наведені відповідачем в акті Берегівської ОДПІ ДПС № 45-22/010/35771408 від 20.06.2012 року знаходяться поза межами вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Суд не бере до уваги посилання відповідача в акті перевірки № 45-22/010/35771408 від 20.06.2012 року на те, що спірний правочин спрямований на порушення публічного порядку, суперечить моральним засадам та спрямований на заволодіння майном держави, оскільки перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ч. 1 ст. 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, поставлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушують публічний порядок, визначаються загальними правилами (ст. 216 Цивільного кодексу України).

Як вбачається із змісту акту перевірки № 45-22/010/35771408 від 20.06.2012 року висновок відповідача про нікчемність правочину є необґрунтованим, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладений позивачем договір нікчемним правочином, оскільки ні в акті перевірки, ні іншими доказами не доведена вина сторін правочину (однієї з сторін правочину) в намірі порушити публічний порядок у вигляді порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина та/або знищити, пошкодити майно фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконно заволодіти ним.

Стосовно позиції податкового органу, викладену в акті перевірки від 20.06.2012 року, про нікчемність правочину з тих підстав, що такий суперечить моральним засадам суспільства, суд констатує наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України в зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України»від 02.12.2010 року № 2756-VI статтю 228 Цивільного кодексу України доповнено частиною третьою, згідно якої - у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (редакція діє з 01.01.2011 року).

Тобто, з 01 січня 2011 року діє норма закону, за якою правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства та його моральним засадам - визнаються недійсними в судовому порядку. Слід зазначити, що обов'язковою умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин (носіями протиправного умислу юридичних осіб - сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб). Аналогічно правочин укладений без мети настання реальних правових наслідків в силу ст. 234 Цивільного кодексу України визнається судом недійсним.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено п.11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Виходячи з наведеного, посилання на нікчемність укладеного правочину з підстав його невідповідності моральним засадам суспільства - є помилковою, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу вимог закону (та його визнання недійсним не здійснюється) на відміну від правочину, що суперечить інтересам держави і суспільства та його моральним засадам (який визнається недійсним в судовому порядку, в тому числі, за зверненням податкового органу) - та така позиція суперечить нормам діючого законодавства.

Водночас, відносини у сфері оподаткування регулюються пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України. Вказана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток підприємств. За змістом вказаної норми відповідний податковий кредит та валові витрати вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Відповідачем не вказано жодних відомостей та обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника податку при укладенні та виконанні даного правовичну та наявності мети отримання податкової вигоди. Суд вважає, що якщо позивач, як отримувач відповідних послуг є платником податку на додану вартість, який не знав і не міг знати та враховувати стан дотримання податкової дисципліни своїми контрагентами, то він має право на формування податкового кредиту за результатами здійснення спірної господарської операції.

Водночас, в матеріалах справи відсутні обставини, встановлені податковим органом на підтвердження того, що правочини укладенні між позивачем та Фірмою «Капітель плюс»є нікчемними та вчиненні з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок. Юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи. Доказів на підтвердження факту порушення позивачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, ухилення від сплати податків, наявності шкоди заподіяної державі, зокрема таких як, спірні податкові повідомлення-рішення, надіслані позивачу у зв'язку з несплатою ним сум податкових зобов'язань, що виникли внаслідок укладання та виконання спірних зобов'язань за спірним договором або відомості про наявність податкового боргу у позивача, представником Берегівської ОДПІ Закарпатської області ДПС, також суду не надано. Не доведено також відповідачем й наявності доказів кримінальної відповідальності посадових осіб позивача за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення з боку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушення вимог чинного податкового законодавства при формуванні податкового кредиту по податку на додану вартість, а висновки акту перевірки в цій частині не відповідають фактичним обставинам справи.

За наведених обставин суд констатує, що права та інтереси позивача порушені та потребують судового захисту, а відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У відповідності до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрут Майстер Фудс»до Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби від 03.07.2012 року № 0000582340.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби від 03.07.2012 року № 0000592340.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Іванчулинець Д.В.