Постанова № 27883856, 13.07.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2012 р. Справа № 2а/0570/8465/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Загацької Т.В.

при секретарі Телешові В.О.

за участі:

представників позивача - Кирадієвої І.Г., Кулай Л.О.,

представника відповідача - Ніяки О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою : м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку Державної податкової служби до державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про стягнення податкової заборгованості у розмірі 8485909,14 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку Державної податкової служби, звернувся до суду з адміністративним позовом до державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про стягнення податкової заборгованості у розмірі 8485909,14 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року (вх.№9035088408 від 20.06.2012 року) державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» визначило свої податкові зобов'язання у розмірі 14437739 грн. З урахуванням наявної переплати з податку на додану вартість у розмірі 5951829,86 грн., податковий борг складає 8485909,14 грн.

На підставі вищезазначеного позивач просив суд стягнути з державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» податкову заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 8485909,14 грн.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні змісту позовних вимог, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги визнав в повному обсязі, про що надав відповідну письмову заяву.

Відповідно ч. 1,3 ст. 136 КАС України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Частинами 3, 4 ст. 112 КАС України передбачено, що у разі часткового визнання адміністративного позову відповідачем і прийняття його судом може бути прийнята постанова суду про задоволення визнаних відповідачем позовних вимог відповідно до статті 164 цього Кодексу. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

На підставі викладеного суд приймає визнання адміністративного позову до уваги, крім того, суд вбачає за необхідне зазначити наступне.

Позивач відповідно до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в України», завданням органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Згідно пункту 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують зокрема, таку функцію, а саме, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Пунктом 20.1.28 статті 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01 січня 2011 року, визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зареєстрований як юридична особа 02.09.2004 року виконавчим комітетом Донецької міської ради згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 №300816, ідентифікаційний код 33161769, взятий на облік як платник податків Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку Державної податкової служби з 10.09.2004 року за №683, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків №93/10/29-014-2 від 04.08.2009 року.

Судом встановлено, що 20 червня 2012 року відповідачем надано до позивача податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2012 року (вх.№9035088408 від 20.06.2012 року), рядком 25 якої відповідач визначив до сплати податок у розмірі 14437739 грн. З урахуванням наявної переплати з податку на додану вартість у розмірі 5951829,86 грн., податковий борг на теперішній час складає 8485909,14 грн., що підтверджується даними зворотного боку облікової картки платника податків. Отже, ця сума є узгодженою з моменту подання декларацій по теперішній час.

Згідно п.16.1.4 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 203 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Судом встановлено, що відповідач податкові зобов'язання, визначені у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року, не сплатив у строк встановлений законом.

З метою погашення податкового боргу Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку Державної податкової служби були направлені перша та друга податкові вимоги про погашення податкового боргу в добровільному порядку. Перша податкова вимога від 26.01.2002 року № 1/11 та друга податкова вимога від 06.03.2002 року № 2/80 були отримані посадовою особою відповідача, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями. Сума боргу не була сплачена.

Перелік підстав, наявність яких надає можливість визначати податкові вимоги відкликаними передбачений статтею 60 Податкового кодексу України.

При цьому, зазначеною статтею кодексу визначено, що якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається.

Отже, законодавчими нормами прямо встановлені підстави визнання податкових вимог відкликаними, тобто такими, що не підлягають виконанню.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач починаючи з 26.01.2002 року (дата формування податкової вимоги) по день розгляду справи безперервно мав податковий борг, у зв'язку з цим вищезазначені податкові вимоги є чинними.

Представником відповідача зазначене не спростовано, документальних обґрунтувань в підтвердження того, що наведені податкові вимоги вважаються відкликаними не надано.

Крім того, 08.03.2002 року та 30.09.2004 року прийняті рішення №5 та №2 про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів.

Таким чином, заходи, прийняті податковим органом щодо стягнення податкового боргу, не призвели до їх погашення, строки їх добровільної сплати вийшли у відповідності до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, про що свідчать матеріали справи.

Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність визначеної позивачем суми податкового боргу відповідача з податку на додану вартість, та наявність підстав для стягнення зазначеної суми боргу в судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено, що на день звернення позивача до суду із позовом, позивачем були вчинені всі залежні від нього дії, направлені на стягнення наявної суми податкового боргу з відповідача, проте зазначені дії не призвели до позитивних результатів.

Таким чином, виходячи із змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача про наявність підстав для стягнення з позивача загальної суми податкового боргу у розмірі 8485909,14 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, 105, 158 -162, 183-2 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку Державної податкової служби до державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про стягнення податкової заборгованості у розмірі 8485909,14 грн.

Стягнути з державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (ідентифікаційний код 33161769, адреса: 83000, м. Донецьк, вул.Артема, буд.63) з рахунків у банках, що його обслуговують, кошти за податковим боргом з податку на додану вартість у розмірі 8485909 (вісім мільйонів чотириста вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот дев'ять) грн.14 коп. на користь Державного бюджету України (р\р 31114029700002, код платежу 14010100, отримувач ГУ ДКСУ в Донецькій області, ЄДРПОУ 37967785, банк ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови

Суддя Загацька Т. В.