Постанова № 27883814, 13.08.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2012 р. Справа № 2а/0570/6522/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Загацької Т.В.

при секретарі Телешові В.О.

за участю :

представника позивача Апонащенка С.С.,

представника відповідача Полякової О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов дочірнього підприємства "Техноскрап" товариства з обмеженою відповідальністю "Скрап" до Державної податкової інспекції у Ворошилівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення -рішення від 11.03.2008 року №0000872340/0,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, дочірнє підприємство "Техноскрап" товариства з обмеженою відповідальністю "Скрап", звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ворошилівському районі м.Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення від 11.03.2008 року №0000872340/0/т.1а.с.1-3/.

Ухвалою суду від 25.06.2012 року замінено відповідача по справі: Державну податкову інспекцію у Ворошиловському районі м. Донецька на Державну податкову інспекцію у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби, а також замінено третю особу: Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області на Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області /т.2 а.с. 21/.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що спірним податковим повідомленням-рішенням позивачеві зменшена сума бюджетного відшкодування по декларації за жовтень 2007 року у розмірі 98371,00 грн. Вважає зменшення суми бюджетного відшкодування незаконним, оскільки податковим органом невірно зроблений висновок, що при визначенні суми бюджетного відшкодування із суми податкового кредиту попереднього податкового періоду враховуються лише суми податку, податковий кредит по яким виник у одному податковому періоді зі сплатою без вирахування кредиторської заборгованості.

Уточнивши позовні вимоги, позивач просить суд скасувати податкове повідомлення -рішення від 11.03.2008 року №0000872340/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2008 року у сумі 98 371,74грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в адміністративному позові, просив задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав судові заперечення проти позову, у яких посилається на те, що позивачем було завищено суму, фактично сплачену постачальникам товарів за жовтень 2007 року, що призвело до порушень п.1.8. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість". Перевіркою встановлено, що позивачем завищено суму фактично сплачену постачальникам товарів за жовтень 2007 року -на 98371,00 грн. Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

Дочірнє підприємство "Техноскрап" товариства з обмеженою відповідальністю "Скрап" є юридичною особою, зареєстровано Виконавчим комітетом Донецької міської ради 08.04.1994 року, включене до ЄДРПОУ за номером 20364201, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №742904 та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України/т.1а.с.26,27/.

Дочірнє підприємство "Техноскрап" товариства з обмеженою відповідальністю "Скрап" здійснює свою діяльність на підставі статуту /т.1а.с.28-34/.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є 27.44.0 «виробництво міді», 27.10.0 «виробництво чавуну, сталі, феросплавів», 27.43.0 «виробництво свинцю, цинку та олова», 51.57.0 «оптова торгівля відходами та брухтом», 37.10.0 «оброблення металевих відходів та брухту» /т.1 а.с.27/.

Дочірньому підприємству "Техноскрап" товариства з обмеженою відповідальністю "Скрап" видано ліценцію Міністерством промислової політики на заготівлю, переробку, металургійну переробку металобрухту кольорових металів серії АБ №110835. термін дії ліцензії з 04.02.2005 року по 04.02.2010 року /т.2а.с.168/.

Позивач з 23 січня 2003 року узятий на облік в Державній податковій інспекції у Ворошилівському районі м. Донецька Донецької області ДПС, та є платником податку на додану вартість /т.1а.с.55,24/.

На підставі направлень від 29.01.08р. №56, від 12.02.08р. №113 та наказів від 26.11.07р. №817, від 07.12.2007 №853 Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька проведено виїзну позапланову перевірку дочірнього підприємства "Техноскрап" товариства з обмеженою відповідальністю "Скрап" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період вересень-жовтень 2007 року по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2007 року. За результатами якої складено акт від 26.02.2008 року №365/23-7/20364201 /т.1 а.с.4-13/.

Даною перевіркою встановлено порушення п.1.8 ст.1, п.п.7.7.1 абз. «а» п.п.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у зв'язку з чим дочірнім підприємством "Техноскрап" товариства з обмеженою відповідальністю "Скрап" завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за жовтень 2007 року на 106501грн. /т.1 а.с.12/.

За результатами перевірки ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька 11 березня 2008 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000872340/0 яким дочірньому підприємству "Техноскрап" товариства з обмеженою відповідальністю "Скрап" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2007 року на 98371,74грн. /т.1 а.с.17/.

Не погоджуючись із прийнятим ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецьку податковим повідомленням-рішенням, позивач 27.11.2008 року звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним адміністративним позовом /т. 1 а.с.1-3/.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби не довела у повній мірі правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, з огляду на таке.

Витрати, понесені платником податку, можуть враховуватися для визначення об'єкта оподаткування лише за умови їх підтвердження первинними документами бухгалтерського обліку підприємства.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Як вбачається з акту перевірки, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, він не містить жодного посилання на встановлення порушень позивачем вимог вищевказаних норм. Позивачем надано відповідні первинні документи бухгалтерського обліку та товарно-транспортні документи на підтвердження виконання договорів, укладених з контрагентами, невідповідність яких зазначеним вище вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та інших нормативно-правових актів під час судового розгляду справи не встановлена.

На підтвердження реальності операцій та витрат платника податків по операціях з металобрухтом по сумах ПДВ які заявлено за вересень-жовтень 2007 року, позивачем надано наступні первинні документи:

- контракт ДП «Техноскрап» ТОВ «Скрап» з фірмою «C.M.R. International nv/sa» (Бельгія) на поставку сплавів кольорових металів №50/С від 16.04.2007 року /т.2 а.с.159-161/;

- контракт ДП «Техноскрап» ТОВ «Скрап» з фірмою «Нікельхютте»(Германія) на поставку відходів кольорових металів №49/N від 01.01.2007 року /т.2 а.с.163-165/;

- контракт ДП «Техноскрап» ТОВ «Скрап» з фірмою «Нікельхютте»(Германія) на поставку сплавів кольорових металів №07/N-э від 09.01.2002 року /т.2 а.с.166-168/;

- договір поставки з ТОВ «Авекон» від 20.08.2007 року №07.08.20 /т.2 а.с.139/;

- договір поставки з ТОВ «Март» від 03.12.2007 року №07.12.03 /т.2 а.с.140/;

- договір поставки з ТОВ «ЛІНК-ІНВЕСТ» від 15.05.2007 року №07.05./15 /т.2 а.с.141/;

- видаткові накладні /т.2 а.с.68-70,72-73,88-89,91-93,95,98,100,101103-104/;

- накладні /т.2 а.с.84-87,90,100/;

- рахунок фактура /т.2 а.с.94,99,102/;

- податкові накладні /т.2 а.с.147-155/;

- вантажно-митні декларації /т.2а.с.170-192/;

- реєстри отриманих та виданих податкових накладних №9, №10 за вересень-жовтень 2007 року /т.1 а.с.71-83/;

- банківська виписка підтверджуюча розрахунки з контрагентами /т.1 а.с.85-90/;

- товарно-транспортні накладні /т.1 а.с.35,37,39,41,43,45,47,49,51,53,57,59/;

- акти прийому-передачі металобрухту /т.2 а.с.34,36,38,40,42,44,46,48,50,54,56,58,60,65,

67,108,110,114,112,116,120,124,125,127,128,131,133/.

Відповідно до частин 1, 2 та 3 ст. 4 Закону України «Про металобрухт» операції з металобрухтом здійснюються лише спеціалізованими або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, а також їх приймальними пунктами.

Діяльність, пов'язана із заготівлею, переробкою брухту чорних та кольорових металів і його металургійною переробкою, провадиться на підставі ліцензії, що видається в порядку, встановленому законодавством.

Частинами 8 та 11 цієї статті встановлені вимоги щодо оформлення приймання металобрухту. Так, приймання побутового металобрухту від фізичних осіб дозволяється лише при пред'явленні ними документа, який засвідчує особу, та обов'язково оформляється актом приймання. В акті приймання побутового металобрухту від фізичних осіб зазначаються дані документа, який засвідчує особу, та опис металобрухту.

Приймання промислового брухту від юридичних осіб оформлюється актом приймання із зазначенням найменування юридичної особи, кількості та джерел походження металобрухту. В акті робиться відмітка про вибухову безпеку, а в разі потреби - про дезактивацію і очищення металобрухту від шкідливих речовин та зазначається рівень дози випромінювання. Порядок приймання, зберігання і методи випробувань металобрухту чорних та кольорових металів встановлюються відповідно до стандартів.

Згідно з частиною 12 цієї статті оформлення документів, що засвідчують набуття права власності на металобрухт, та актів приймання металобрухту є обов'язковим. Ці документи повинні знаходитися у власника металобрухту та зберігатися протягом одного року.

На підтвердження дотримання даних вимог Закону України «Про металобрухт» позивачем надано ліцензію на здійснення даного виду діяльності та акти приймання металобрухту від поставників.

Відповідно до п.п. 7.7.4. Закону України „Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

10 жовтня 2007 року позивач до податкового органу подавалась декларація з податку на додану вартість за вересень 2008 року /т.1 а.с. 66-67/, якою визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 226921,00 грн. ( рядки 25.25.1), залишок від'ємного значення попереднього звітного податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду -1017162,00 грн. ( рядок 24). Рядком 26 визначено, що залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду дорівнює 790241,00 грн.

08 листопада 2007 року позивач подав до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2007 року, якою визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 508767,00 грн. (рядки 25.25.1), залишок від'ємного значення попереднього звітного податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду -1024128,00 грн. ( рядок 24), у цей же день позивачем відповідачу подано розрахунок суми бюджетного відшкодування у сумі 508767,00 грн. /т.1 а.с. 21/, та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування /т.1а.с. 22/.

Правильність визначення позивачем зазначених сум та правильність заповнення зазначених рядків декларацій за 2007 року відповідачем у суді не заперечується та не викликає у суду будь-яких сумнівів щодо їх достовірності та добровільності їх визнання.

Відповідно до ч.3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і у суду не виникає сумнівів щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Відповідно до акту від 26.02.2008 року № 365/23-7/20364201 про результати позапланової виїзної перевірки підприємства -позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період: вересень, жовтень 2007 року ( по декларації з ПДВ за жовтень 2007 року), встановлено завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, за жовтень 2007 на 106501,00 грн.

Водночас у зазначеному акті відповідач підтверджує, що залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду ( рядок 24 декларацій з ПДВ за вересень, жовтень 2007 року) дорівнює як за даними платника, так і за даними перевірки відповідно 1017162,00 грн., 1024128,00 грн., ( п.3.1.3., 3.2.3. акту).

Згідно до п.п. 3.1.3., 3.2.3. акту перевірки ( правильності визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ у жовтні 2007 року) від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду правомірно визначено платником у вересні -624928,00 грн., у жовтні - 391041,00 грн., залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, правомірно визначений позивачем у вересні -1017162,00 грн.; у жовтні -1024128,00 грн., При перевірці правильності визначення податкових зобов'язань, податкового кредиту та правильності визначення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту за жовтень 2007 рік, порушень не встановлено.

Порядок перевірки відповідачем задекларованого позивачем бюджетного відшкодування передбачений підпунктами 7.7.5. та 7.7.7. пункту 7.7. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Пунктом б) підпункту 7.7.7. пункту 7.7. статті 7 передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної ( документальної ) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначається сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

11 березня 2008 року заступником начальника Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення № 0000872340/0 яким на підставі порушень п. 1.8., п.п.7.7.1, абзацу "а"п.п.7.7.2 п.п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2007 року на 98371,74 грн.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7. ст. 7 зазначеного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1., така сума враховується у зменшення суми податкового боргу цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності -зараховуються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2. передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, законодавець не обмежує визначення суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку лише одним попереднім податковим періодом, як на це зазначає відповідач у своїх запереченнях.

Факт сплати податку на додану вартість за спірний період свідчать реєстри отриманих та виданих податкових накладних №9, №10 за вересень-жовтень 2007 року.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем правомірно заявлено до бюджетного відшкодування 508767,00 грн. по декларації за жовтень 2007 року, оскільки зазначені суми податку на додану вартість фактично сплачені постачальникам таких товарів (послуг) у попередніх податкових періодах.

Ухвалою суду від 08 серпня 2012 року судом були витребувані у Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби, на обліку в якій в теперішній час перебуває позивач, докази по справі, а саме: матеріали зустрічних перевірок постачальників позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ВігаСтіл» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Метекспорт» та їх контрагентів Товариства з обмеженою відповідальністю «Хендлерсталь», Приватного підприємства «Мустанг», Товариства з обмеженою відповідальністю «УМТ» та зобов'язано відповідача забезпечити надання цих документів до суду. Але в судовому засіданні представник відповідача вищезазначені документи не надав та пояснив, що вони були знищені.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про обґрунтованість позову дочірнього підприємства "Техноскрап" товариства з обмеженою відповідальністю "Скрап" до Державної податкової інспекції у Ворошилівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення -рішення від 11.03.2008 року №0000872340/0, у зв'язку із чим задовольняє позов у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує до стягнення на користь позивача з Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, тобто у розмірі 3,40грн.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов дочірнього підприємства "Техноскрап" товариства з обмеженою відповідальністю "Скрап" до Державної податкової інспекції у Ворошилівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення -рішення від 11.03.2008 року №0000872340/0 - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька №0000872340/0 від 11 березня 2008 року яким дочірньому підприємству "Техноскрап" товариства з обмеженою відповідальністю "Скрап" зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 98371,74грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 13.08.2012 року, постанова в повному обсязі буде виготовлена 14.08.2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Загацька Т. В.