Постанова № 27883464, 19.11.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 листопада 2012 р. Справа №2а-15599/11/0170/3

(12:55) м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Шкляр Т.О., при секретарі Желудковій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Республіканського підприємства "Курортно-оздоровчий комплекс "РОСІЯ"

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК

про визнання нечинними (протиправними) та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача - Корінчук О.Г., дов., Тябіна С.Т., дов.,

від відповідача - Володькін С.А., дов.

Суть справи:

Республіканське підприємство "Курортно-оздоровчий комплекс "РОСІЯ" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК про визнання нечинними (протиправними) та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.12.11 р. № 0004132301, № 0004142301, № 0004152301, № 0005991701 у зв'язку з їх невідповідністю чинному законодавству.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.03.12 р. по справі призначено судову економічну експертизу; провадження по справі зупинено.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправне збільшення відповідачем суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, податку на прибуток, податку з доходів фізичних осіб, зменшення від'ємного значення податку на прибуток з огляду на порушень податкового законодавства у перевіряємий період.

Відповідачем надані письмові заперечення проти позову за підстав нікчемності правочинів, укладених позивачем з контрагентами, вказаними в акті перевірки; відсутності у останніх складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення торгівельної діяльності; здійснення правочинів між контрагентами позивача та їх контрагентами без мети настання реальних правових наслідків.

Позивачем зменшений розмір позовних вимог; прохальна частина позову викладена наступним чином:

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Ялта АР Крим від 01.12.2011 р.: № 0004132301, № 0004142301, № 0004152301 - у повному обсязі; № 0005991701 в сумі 1982,96 грн. основного зобов'язання та 831,25 грн. штрафних санкцій.

В судове засідання представник позивача не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи вищезазначені обставини, керуючись ст. 128 КАС України, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.ст. 2, 3, 17 КАС України, згідно з якими визначальним критерієм віднесення справи до справ адміністративної юрисдикції є наявність стороною у справі суб'єкта владних повноважень та виконання ним у спірних відносинах владних управлінських функцій у сфері публічно-правових відносин, дана справа є справою адміністративної юрисдикції.

Республіканське підприємство "Курортно-оздоровчий комплекс "Росія" є юридичною особою, ЄДРПОУ 16331584, зареєстровано 21.05.1997 р. Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим за адресою місцезнаходження: 98613, АР Крим, м. Ялта, вул. Комунарів, буд. 12, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 445374, свідчить Виписка з ЄДР.

26.08.2010 р. Республіканським підприємством "Курортно-оздоровчий комплекс "Росія" отримано свідоцтво № 100298952 про реєстрацію платника податку на додану вартість НБ № 494462.

18.11.2011 р. ДПІ у м. Ялта АР Крим проведено планову виїзну документальну перевірку Республіканського підприємства "Курортно-оздоровчий комплекс "Росія" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 30.06.2011 р., про що складено акт перевірки № 3503/23-1/16331584/231.

Згідно з висновками акту перевірки № 3503/23-1/16331584/231 від 18.11.2011 р. перевіркою встановлені наступні правопорушення:

1. п.6 Розділу ХХ Перехідних положень, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 39, п. 142.1 ст. 142 , ст. 143 Податкового кодексу України, п. 1.32 ст. 1, п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", зокрема, встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 111905 грн., в т.ч. за 3 квартал 2010 року в сумі 76238 грн., за 2010 рік в сумі 111905 грн., завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у 1 кварталі 2011 року в сумі 2049 грн., заниження від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у 2 кварталі 2011 року в сумі 1521581 грн.;

2. п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", зокрема, встановлено заниження у загальній сумі 110018 грн., у тому числі: за серпень 2010 року в сумі 25616 грн., за вересень 2010 року в сумі 35374 грн., за жовтень 2010 року в сумі 31012 грн., за листопад 2010 року в сумі 8722 грн.;

3. - п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 1281,19 грн., в тому числі: за квітень 2010 року на 427,84 грн., за жовтень 2010 року на 450 грн., за листопад на 403,35 грн.;

- п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого занижений податок з доходів фізичних осіб всього на суму 743,32 грн., у тому числі, за лютий 2011 року на 391,31 грн., за квітень 2011 року на 306,30 грн., за травень 2011 р. на суму 13,52 грн., за червень 2011 р. на 32,19 грн.;

- абз. "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України в частині повноти надання у податкових розрахунках даних про суми доходів, отриманих як додаткове благо.

Так, зокрема, в п.п.3.1.2.1 акту перевірки № 3503/23-1 від 18.11.2011 р. вказано, що за період з 01.07.10 р. по 31.03.11 р. РП "КОК "Росія" задекларовано валові витрати у сумі 33568235 грн. Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р. встановлено завищення валових витрат на загальну суму 447619 грн., в т.ч. за 3 квартал 2010 року на 304950 грн., за 2010 рік на 447619 грн. У вказаному пункті акту перевірки відповідач посилається на те, що за результатами перевірки контрагента позивача - СПД-ФО ОСОБА_4 - встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, устаткування; відсутність документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження ТМЦ, приймання продукції, ТТН з відмітками про передачу та отримання ТМЦ; не встановлено факту передачі товарів від СПД-ФО ОСОБА_4 до контрагентів-покупців, в тому числі, РП "КОК "Росія" у звязку з відсутністю (ненаданням до перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Також відповідачем зазначено про непідтвердження господарської діяльності контрагентів СПД-ФО ОСОБА_4, зазначаючи на дані дослідчої перевірки в рамках кримінальної справи.

В п.п.3.1.2.1 акту перевірки № 3503/23-1 від 18.11.2011 р. вказано, що за період з 01.04.11 р. по 30.06.11 р. субєктом господарювання задекларовані витрати, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування у сумі 7727163 грн. Перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування за період з 01.04.11 р. по 30.06.11 р. встановлено їх заниження на загальну суму 1503522 грн. У вказаному пункті акту перевірки також зазначено про те, що згідно накопичувальних відомостей податкового обліку собівартість придбаних та реалізованих товарів, робіт, послуг в частині прямих витрат на оплату праці за 2 квартал 2011 року складає 2141322 грн., в частині сум внесків на соціальні заходи складає 773318 грн. Безпідставно занижено собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) в частині прямих витрат на оплату праці за 2 квартал 2011 року в сумі 1108863 грн. та в частині внесків на соціальні заходи в сумі 400446 грн.

У вказаному пункті акту перевірки відповідач посилається на укладення РП «КОК "Росія" та ПП "Севелітстрой" ряда договорів підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт у жовтні-грудні 2010 року. В порушення п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" РП "КОК "Росія" нараховано амортизаційні відрахування основних фондів 1 групи за 1 квартал 2011 року в сумі 2049 грн., балансова вартість яких складається з урахуванням сум по акту виконаних робіт, наданих ПП "Севелітстрой".

В п.п.3.2.2 акту перевірки за період з 01.01.2010 р. по 30.06.2011 р. РП "КОК "Росія" задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість в сумі 3605253 грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.10 р. по 30.06.11 р. встановлено його завищення у загальній сумі 110018 грн. У вказаному пункті акту перевірки відповідач зазначає на те, що податковий кредит РП "КОК "Росія" за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року в розмірі 110018 грн., від постачальників СПД-ФО ОСОБА_4 та ПП "Севелітстрой", який проведено на підставі нікчемних правочинів, у відповідності до п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підлягає зменшенню.

В п.п.3.5.6 акту перевірки вказано про виявлення порушень при нарахуванні податку з доходів фізичних осіб, внаслідок чого податок з доходів фізичних осіб в періоді з січня по червень 2011 року занижений усього на 48,90 грн., в т.ч. в квітні 2011 р. в сумі 3,19 грн., у травні 2011 р. в сумі 13,52 грн., у червні 2011 р. в сумі 32,19 грн.

01.12.2011 р. ДПІ у м. Ялта АР Крим на підставі акту перевірки № 3503/23-1 від 18.11.2011 р. Республіканському підприємству "Курортно-оздоровчий комплекс "Росія" за порушення:

- п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 39, п. 142.1 ст. 142 , ст. 143 Податкового кодексу України, п. 1.32 ст. 1, п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 139881 грн., в тому числі 111905 грн. за основним платежем, 27976 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, про що винесено податкове повідомлення-рішення № 0004132301;

- п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2049 грн. за 1 квартал 2011 року, про що винесено податкове повідомлення-рішення № 0004142301;

- п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 137524 грн., в тому числі 110018 грн. грн. за основним платежем, 27506 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, про що винесено податкове повідомлення-рішення № 0004152301;

- п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, абз. "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 2856,25 грн., в тому числі 2024,00 грн. за основним платежем та 832,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, про що винесено податкове повідомлення-рішення № 0005991701.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пп. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, то відповідно до п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

Відповідно до п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Відображення суми податкових зобов'язань провадиться платником податку на підставі результатів господарської діяльності.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі.

Тобто будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 16.07.99 р. № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто визначальною (обов'язковою) ознакою господарської операції є спричинення реальних змін майнового стану платника податків, що кореспондується з нормами Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції на час вчинення спірного правочину, згідно п. 7.3.1 ст. 7 якого датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Отже при здійсненні господарської діяльності суб'єктами господарювання проводяться певні господарські операції - дії, що викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємств, про що зазначено у ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.99 р.

Відповідно до п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п.7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

Отже, наведені правові норми Закону України «Про податок на додану вартість» дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно положень Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за N 233/2037, Наказу ДПА України "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення" № 969 від 21.12.2010 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за N 1401/18696, які діяли на час оформлення податкових накладних, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та надає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

При цьому дані, наведені в накладній, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, що кореспондується із п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Тобто реальність господарської операції підтверджується даними податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 05.06.1995 р. № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та непорушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже право на нарахування податкового кредиту для визначення об'єкта оподаткування ПДВ виникає у разі підтвердження фактичного здійснення витрат на придбання певного товару належним чином складеними первинними документами, які відображують реальність господарської операції.

Ознаками останньої є:

1) рух активів в процесі здійснення господарської операції, що підтверджується первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції.

2) встановлення податкового статусу постачальника товарів, придбання яких є підставою для нарахування податкового кредиту, а саме реєстрація особи, яка видає податкову накладну, у якості платника ПДВ на момент вчинення господарської операції, з урахуванням можливої обізнаності контрагента у наявності дефектів у правовому статусі останнього як платника ПДВ.

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю платника податку, що підтверджується наявністю певної господарської мети використання придбаного товару в межах господарської діяльності.

Тобто реальність вчинених господарських операцій характеризується: реальним рухом активів в процесі здійснення господарської операції (первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції); податковим статусом контрагентів позивача як платників ПДВ на час здійснення господарської операції; наявністю безпосереднього зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю позивача; наявністю господарської мети при укладенні правочинів з контрагентами позивача.

Отже підтвердження постачання товару від контрагентів позивача у перевірямий період на адресу позивача за перевіряємий період, підтвердження факту отримання вказаного товару за перевіряємий період, підтвердження факту сплати за вказаний товар за перевіряємий період, підтвердження транспортування вказаного товару за перевіряємий період, підтвердження використання в господарській діяльності вказаного товару за перевіряємий період, - свідчить про реальність вчинення відповідних господарських операцій, а відтак, доводить правильність віднесення відповідних сум та нарахування податкового кредиту, сформування валових витрат підприємства та відємного значення об'єкта оподаткування.

Підтвердження здійснення господарської операції проводиться на підставі первинних документів, які складаються під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, про що зазначено у п.п. 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно пункту 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначений перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, зокрема такими реквізитами є:

- назва документу; дата та місце складання документу;

- назва підприємства, від імені якого складений документ;

- зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції;

- посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з урахуванням вимог законодавства України в частині визначення первинних документів та їх обов'язкових реквізитів, їх змісту та призначення, до останніх можна віднести:

- договори із зазначенням предмету та істотних умов відповідного правочину, додаткові угоди до них;

- документи на виконання відповідного договору (акт приймання-передачі, акт виконаних робіт, рахунки фактури, податкові та видаткові накладні, довіреність на отримання товару, що містять дані стосовно обсягів та змісту наданих послуг);

- документи, що підтверджують транспортування товару (товарно-транспортні накладні, договори зберігання, перевезення товару);

- фінансово-господарські документи зі сплати коштів за придбаний товар (платіжні доручення, банківські виписки, чеки).

З урахуванням викладеного, посилання відповідача в акті перевірки на непідтвердження фактичного транспортування придбаних позивачем товарів у ФОП ОСОБА_4 внаслідок відсутності товарно-транспортних накладних під час проведення перевірки суперечить вимогам чинного законодавства з огляду на те, що товарно-транспортні накладні є одними з первинних документів, що підтверджують здійснення господарських операцій суб'єктом господарювання, проте не єдиними та виключними.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частина 1 ст. 79 КАС України визначає, що письмовими доказами є документи (у тому числі, електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

В матеріалах справи наявні наступні документи, надані позивачем на підтвердження реальності здійсненого правочину по періодах, зазначених в акті перевірки, а саме: договори, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, інвентарні картки, - якими підтверджуються:

факти отримання товарів (послуг, робіт) за перевіряємий період,

факти сплати за товари (отримання робіт, послуг) за перевіряємий період.

Зокрема, в матеріалах справи наявний договір постачання № 6-Х/2010 від 19.04.2010 р., укладений між ФОП ОСОБА_4 та РП «КОК «Росія», предметом якого є систематичне постачання товарів згідно з специфікацією 1, яка є невід'ємною частиною договору. Відповідно до останньої предметом постачання є: овочі та фрукти в широкому асортименті, м'ясо, мед, горіхи.

Фактичне постачання товарів від ФОП ОСОБА_4 підтверджується наявними в матеріалах справи податковими та видатковими накладними, зокрема:

1) У серпні 2010 року:

- Податкова накладна № 51 від 03.08.2010 р. на суму 8464,20 грн., в т.ч. ПДВ 1410,70 грн. на придбання фруктів, овочів; видаткова накладна № 51 від 03.08.2010 р.;

- Податкова накладна № 55 від 09.08.2010 р. на суму 9373,20 грн., в т.ч. ПДВ 1562,20 грн. на придбання продуктів харч.; видаткова накладна № 55 від 09.08.2010 р.;

- Податкова накладна № 55/1 від 09.08.2010 р. на загальну суму 780,00 грн., в т.ч. ПДВ 130,00 грн. на придбання зелені в асорт.; видаткова накладна № 55/1 від 09.08.2010 р.;

- Податкова накладна № 56 від 10.08.2010 р. на суму 30671,76 грн., в т.ч. ПДВ 5111,96 грн. на придбання фруктів, овочів; видаткова накладна № 56 від 10.08.2010 р.;

- Податкова накладна № 57 від 13.08.2010 р. на суму 15029,93 грн., в т.ч. ПДВ 2504,99 грн. на придбання продуктів харч.; видаткова накладна № 57 від 13.08.2010 р.;

- Податкова накладна № 58 від 17.08.2010 р. на суму 8921,52 грн., в т.ч. ПДВ 1486,92 на придбання фруктів, овочів; видаткова накладна № 58 від 17.08.2010 р.;

- Податкова накладна № 59 від 19.08.2010 р. на суму 13212,60 грн., в т.ч. ПДВ 2202,10 грн. на придбання фруктів, овочів; видаткова накладна № 59 від 19.08.2010 р.;

- Податкова накладна № 60 від 19.08.2010 р. на суму 22549,80 грн., в т.ч. ПДВ 3758,30 грн. на придбання продуктів харч.; видаткова накладна № 60 від 19.08.2010 р.;

- Податкова накладна № 61 від 23.08.2010 р. на суму 21485,28 грн., вт.ч. ПДВ 3580,88 грн. на придбання фруктів, овочів; видаткова накладна № 61 від 23.08.2010 р.;

- Податкова накладна № 62 від 25.08.2010 р. на суму 9785,04 грн., в т.ч. ПДВ 1630,84 грн. на придбання фруктів, овочів; видаткова накладна № 62 від 25.08.2010 р.;

- Податкова накладна № 63 від 30.08.2010 р. на суму 13422,00 грн., в т.ч. ПДВ 2237,00 грн. на придбання фруктів, овочів; видаткова накладна № 63 від 30.08.2010 р.,

Що у загальній сумі дорівнює 153695,33 грн., в т.ч. ПДВ 25615,89 грн.

2) У вересні 2010 року:

- Податкова накладна № 63/1 від 01.09.2010 р. на суму 10872,24 грн., вт.ч. ПДВ 1812,04 грн. на придбання продуктів харч.; видаткова накладна № 63/1 від 01.09.2010 р.;

- Податкова накладна № 64 від 02.09.2010 р. на суму 22295,40 грн., вт.ч.ПДВ 3715,90 грн. на придбання фруктів, овочів; видаткова накладна № 64 від 02.09.2010 р.;

- Податкова накладна № 65 від 03.09.2010 р. на суму 4896,60 грн., в т.ч. ПДВ 816,10 грн. на придбання фруктів, овочів; видаткова накладна № 65 від 03.09.2010 р.;

- Податкова накладна 65/1 від 06.09.2010 р. на суму 27625,80 грн., в т.ч. ПДВ 4604,30грн. на придбання продуктів харч.; видаткова накладна № 65 від 06.09.2010 р.;

- Податкова накладна № 67 від 08.09.2010 р. на суму 26105,16 грн., в т.ч. ПДВ 4350,86 грн. на придбання фруктів, овочів; видаткова накладна № 67 від 08.09.2010 р.;

- Податкова накладна № 68 від 10.09.2010 р. на суму 9037,20 грн., в т.ч. ПДВ 1506,20 грн. на придбання фруктів, овочів; видаткова накладна № 68 від 10.09.2010 р.;

- Податкова накладна № 69 від 13.09.2010 р. на суму 21159,48 грн., в т.ч. ПДВ 3526,58 грн. на придбання фруктів, овочів; видаткова накладна № 69 від 13.09.2010 р.;

- Податкова накладна № 70 від 14.09.2010 р. на суму 16215,00 грн., в т.ч. ПДВ 2702,50 грн. на придбання фруктів, овочів; видаткова накладна № 70 від 14.09.2010 р.;

- Податкова накладна № 71 від 17.09.2010 р. на суму 19578,84 грн., в т.ч. ПДВ 3263,14 грн. на придбання фруктів, овочів; видаткова накладна № 71 від 17.09.2010 р.;

- Податкова накладна № 73 від 21.09.2010 р. на суму 20797,80 грн., в т.ч. ПДВ 3466,30 грн. на придбання фруктів, овочів; видаткова накладна № 73 від 21.09.2010 р.;

- Податкова накладна № 75 від 24.09.2010 р. на суму 21141,60 грн., в т.ч. ПДВ 3523,60 грн. на придбання фруктів, овочів; видаткова накладна № 75 від 24.09.2010 р.;

- Податкова накладна № 77 від 28.09.2010 р. на суму10209,60 грн., в т.ч. ПДВ 1701,60 грн. на придбання фруктів, овочів; видаткова накладна № 77 від 28.09.2010 р.;

- Податкова накладна № 77/1 від 28.09.2010 р. на суму 2310,00 грн., в т.ч. ПДВ 385,00 грн. на придбання меду; видаткова накладна № 77/1 від 28.09.2010 р.,

Що у загальній сумі дорівнює 212244,72 грн., в т.ч. ПДВ 35374,12 грн.

3) У жовтні 2010 року:

- Податкова накладна № 80 від 01.10.2010 р. на суму 9030,60 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 1505,10 грн. на придбання фруктів, овочів; видаткова накладна № 80 від 01.10.2010 р.;

- Податкова накладна № 82 від 05.10.2010 р. на суму 12341,40 грн., в т.ч. ПДВ 2056,90 грн. на придбання фруктів, овочів; видаткова накладна № 82 від 05.10.2010 р.;

- Податкова накладна № 83 від 07.10.2010 р. на суму 12358,80 грн., в т.ч. ПДВ 2059,80 грн. на придбання фруктів, овочів; видаткова накладна № 83 від 07.10.2010 р.;

- Податкова накладна № 84 від 12.10.10 р. на суму 4970,40 грн., в т.ч. ПДВ 828,40 грн. на придбання фруктів, овочів; видаткова накладна № 84 від 12.10.2010 р.;

- Податкова накладна № 85 від 14.10.2010 р. на суму 9427,32 грн., в т.ч. ПДВ 1571,22 грн. на придбання фруктів, овочів; видаткова накладна № 85 від 14.10.2010 р.;

- Податкова накладна № 85 від 19.10.2010 р. на суму 6623,40 грн., в т.ч. ПДВ 1103,90 грн. на придбання фруктів, овочів; видаткова накладна № 85 від 19.10.2010 р.;

- Податкова накладна № 86 від 21.10.2010 р. на суму 4725,84 грн., в т.ч. ПДВ 787,64 грн. на придбання фруктів, овочів; видаткова накладна № 86 від 21.10.10 р.;

- Податкова накладна № 87 від 25.10.2010 р. на суму 4711,44 грн., в т.ч. ПДВ 785,64 грн. на придбання фруктів, овочів; видаткова накладна № 87 від 25.10.2010 р.;

- Податкова накладна № 88 від 27.10.2010 р. на суму 13022,16 грн., в т.ч. ПДВ 2170,36 грн. на придбання фруктів, овочів; видаткова накладна № 88 від 27.10.2010 р.,

Що у загальному розмірі становить 77211,36 грн., в т.ч. ПДВ 12868,56 грн.

4) У листопаді 2010 року:

- Податкова накладна № 89 від 02.11.2010 р. на суму 1164,00 грн., в т.ч. ПДВ 194,00 грн. на придбання фруктів, овочів; видаткова накладна № 89 від 02.11.2010 р.; видаткова накладна № 89 від 02.11.2010 р.;

- Податкова накладна № 91 від 04.11.2010 р. на суму 4847,28 грн., в т.ч. ПДВ 807,88 грн. на придбання фруктів, овочів; видаткова накладна № 91 від 04.11.2010 р.;

- Податкова накладна № 92 від 09.11.2010 р. на суму 1491,00 грн., в т.ч. ПДВ 248,5 грн. на придбання фруктів, овочів; видаткова накладна № 92 від 09.11.10 р.;

- Податкова накладна № 93 від 11.11.10 р. на суму 10776,60 грн., в т.ч. ПДВ 1796,10 грн. на придбання фруктів, овочів; видаткова накладна № 93 від 11.11.10 р.;

- Податкова накладна № 94 від 16.11.10 р. на суму 658,50 грн., в т.ч. ПДВ 109,75 грн. на придбання фруктів, овочів; видаткова накладна № 95 від 16.11.2010 р.;

- Податкова накладна № 96 від 18.11.2010 р. на суму 3705,60 грн., в т.ч. ПДВ 617,60 грн. на придбання фруктів, овочів; видаткова накладна № 96 від 18.11.2010 р.;

- Податкова накладна № 97 від 19.11.2010 р. на суму 2312,16 грн., в т.ч. ПДВ 385,36 грн. на придбання фруктів, овочів; видаткова накладна № 97 від 19.11.2010 р.;

- Податкова накладна № 97 від 23.11.2010 р. на суму 7723,80 грн., в т.ч. ПДВ 1287,30 грн. на придбання фруктів, овочів; видаткова накладна № 97 від 23.11.2010 р.;

- Податкова накладна № 98 від 25.11.2010 р. на суму 2962,68 грн., в т.ч. ПДВ 493,78 грн. на придбання продуктів харч.; видаткова накладна № 98 від 25.11.2010 р.;

- Податкова накладна № 99 від 30.11.2010 р. на суму 2588,40 грн., в т.ч. ПДВ 431,40 грн. на придбання фруктів, овочів; видаткова накладна № 99 від 30.11.10 р.,

Що у загальному розмірі дорівнює 38230,02 грн., в т.ч. ПДВ 6371,67 грн.

5) У грудні 2010 року:

- Податкова накладна № 102 від 01.12.2010 р. на суму 171,36 грн., в т.ч. ПДВ 28,56 грн. на придбання спаржі; видаткова накладна № 102 від 01.12.2010 р.;

- Податкова накладна № 100 від 04.12.10 р. на суму 1968,60 грн., в т.ч. ПДВ 328,10 грн. на придбання фруктів, овочів; видаткова накладна № 100 від 04.12.10 р.;

- Податкова накладна № 103 від 10.12.2010 р. на суму 1717,20 грн., в т.ч. ПДВ 286,20 грн. на придбання фруктів, овочів; видаткова накладна № 103 від 10.12.2010 р.;

- Податкова накладна № 104 від 16.12.2010 р. на суму 1404,00 грн., в т.ч. ПДВ 234,00 грн. на придбання фруктів, овочів; видаткова накладна № 104 від 16.12.2010 р.;

- Податкова накладна № 105 від 18.12.2010 р. на суму 10783,80 грн., в т.ч. ПДВ 1797,30 грн. на придбання продуктів харч.; видаткова накладна № 105 від 18.12.2010 р.;

- Податкова накладна № 106 від 23.12.2010 р. на суму 5508,00 грн., в т.ч. ПДВ 918,00 грн. на придбання фруктів, овочів; видаткова накладна № 103 від 23.12.2010 р.;

- Податкова накладна № 108 від 27.12.2010 р. на суму 5867,47 грн., в т.ч. ПДВ 977,91 грн. на придбання продуктів харч.; видаткова накладна № 108 від 27.12.2010 р.;

- Податкова накладна № 110 від 30.12.2010 р. на суму 28241,06 грн., в т.ч. ПДВ 4723,51 грн. на придбання фруктів, овочів; видаткова накладна № 110 від 30.12.2010 р.,

що у загальному розмірі складає 55761,49 грн., в т.ч. ПДВ 9293,58 грн.

Усього за період серпень-грудень 2010 року позивачем від контрагента ФОП ОСОБА_4 отримано товарів (продуктів харчування) на загальну суму 537142,92 грн., в т.ч. ПДВ 89523,82 грн.

Згідно з даними оборотно-сальдової відомості позивача по рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» оприбуткування придбаних у ФОП ОСОБА_4 продуктів відображено в бухгалтерському обліку проводкою Дт202-Кт631.

Оборотно-сальдова відомість в розумінні законодавства про бухгалтерський облік та звітність, стандартів бухгалтерського обліку є засобом узагальнення оборотів і залишків рахунків за звітний період, а також засобом взаємозв'язку між балансом і рахунками; вказана відомість відображує облікові записи по всіх рахунках підприємства. Оборотно-сальдова відомість містить інформацію про залишки на початок та кінець кожного періоду та обороти підприємства (за дебетом та кредитом) у встановлений строк.

Тобто оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» підтверджують фактичне придбання РП «КОК «Росія» продуктів харчування у ФОП ОСОБА_4

Оплата придбаних продуктів харчування здійснювалась безготівковим перерахуванням, про що свідчать платіжні доручення:

1) У серпні 2010 року:

№ 1721 від 04.08.2010 р. на суму 8464,20 грн., № 1800 від 10.08.2010 р. на суму 9373,20 грн., № 1846 від 13.08.2010 р. на суму 15029,93 грн., № 1853 від 16.08.2010 р. на суму 30671,76 грн., № 1911 від 25.08.2010 р. на суму 44683,92 грн., № 1941 від 27.08.2010 р. на суму 21485,28 грн., № 1954 від 31.08.2010 р. на суму 9785,04 грн., - що у загальній сумі складає 1329493,33 грн., в т.ч. ПДВ 23248,89 грн.;

2) У вересні 2010 року:

№ 1971 від 01.09.2010 р. на суму 13422,00 грн., № 1992 від 02.09.2010 р. на суму 10872,24 грн., № 2045 від 07.09.2010 р. на суму 55597,80 грн., № 2096 від 10.09.2010 р. на суму35142,36 грн., № 2140 від 14.09.2010 р. на суму 16215,00 грн., № 2130 від 14.09.2010 р. на суму 21159,48 грн., № 2187 від 21.09.2010 р. на суму 19578,84 грн., № 2211 від 22.09.2010 р. на суму 20797,80 грн., № 2234 від 27.09.2010 р. на суму 21141,60 грн., - що у загальній сумі складає 213927,12 грн., в т.ч.ПДВ 35654,52 грн.4

3) У жовтні 2010 року:

№ 2262 від 01.10.2010 р. на суму 12519,60 грн., № 2305 від 06.10.2010 р. на суму 9030,60 грн., № 2343 від 11.10.10 р. на суму 24700,20 грн., № 2436 від 21.10.10 р. на суму 6623,40 грн., № 2443 від 22.10.10 р. на суму 14397,72 грн., № 2451 від 22.10.10 р. на суму 4725,84 грн., № 2489 від 28.10.10 р. на суму 4711,44 грн., - що у загальному розмірі дорівнює 76708,80 грн., в т.ч.ПДВ 12784,80 грн.;

4) У листопаді 2010 року:

№ 2504 від 01.11.10 р. на суму 13022,16 грн., № 2545 від 08.11.10 р. на суму 6011,28 грн., № 2595 від 10.11.10 р. на суму 1491,00 грн., № 2612 від 16.11.10 р. на суму 10776,60 грн., № 2652 від 19.11.10 р. на суму 658,50 грн., №2683 від 19.11.10 р. на суму 3705,60 грн., № 2696 від 22.11.10 р. на суму 2312,16 грн., № 2706 від 24.11.10 р. на суму 7723,80 грн., - що у загальній сумі складає 45701,10 грн., в т.ч. ПДВ 7616,85 грн.;

5) У грудні 2010 року:

№ 2747 від 01.12.2010 р. на суму 2962,68 грн., № 2771 від 02.12.2010 р. на суму 2588,40 грн., № 2818 від 08.12.2010 р. на суму 2139,96 грн., № 2908 від 21.12.2010 р. на суму 1404,00 грн., № 2879 від 21.12.2010 р. на суму 1717,20 грн., № 2951 від 24.12.2010 р. на суму 5508,00 грн., № 2975 від 28.12.2010 р. на суму 16651,27 грн., № 3009 від 30.12.2010 р. на суму 28341,06 грн., - що у загальному розмірі складає 61312,57 грн., в т.ч. ПДВ 10218,76 грн., -

та у загальному розмірі за серпень-грудень 2010 року дорівнює 537142,92 грн., в т.ч. ПДВ 89523,82 грн., що відповідає загальній сумі постачання товарів, придбаних позивачем у ФОП ОСОБА_4

РОК «КОК «Росія» та ПП «Севелітстрой» укладений договір підряду № 422 від 29.07.2010 р. про виконання капітального ремонту приміщень 1 поверху адміністративної будівлі РП «КОК «Росія»; вартість робіт визначається динамічною договірною ціною, яка є невід'ємним додатком до договору, складає 280424,68 грн.

Фактичне виконання підрядником ПП «Севелітстрой» підрядних робіт підтверджується матеріалами справи, зокрема:

- Податкова накладна № 1553 від 25.10.2010 р. на суму 58858,82 грн., в т.ч. ПДВ 9809,80 грн.,

- Дефектний акт,

- Довідка про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2010 року;

- Акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2010 року,

- Підсумкова відомість ресурсів за жовтень 2010 року,

- Розрахунок виробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1 на ремонт приміщень 1-го поверху адміністративної будівлі,

- Договірна ціна на будівництво капітальний ремонт приміщень 1-го поверху адміністративної будівлі РП «КОК «Росія» у 2010 році,

- Локальний кошторис № 2-1-1 на капітальний ремонт приміщень 1-го поверху адміністративної будівлі,

- Заключна відомість ресурсів до локального кошторису № 2-1-1 на ремонт приміщень 1-го поверху адміністративної будівлі;

- Розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1на ремонт приміщень 1-го поверху адміністративної будівлі.

Сплата замовлених РП «КОК «Росія» підрядних робіт у ПП «Севелітстрой» підтверджується, зокрема:

- Рахунок на сплату від 18.10.10 р. на загальну суму 58858,82 грн., в т.ч. ПДВ 9809,80 грн.,

- Банківська виписка від 26.10.10 р. на суму 58858,82 грн.,

Крім того, РП «КОК «Росія» був укладений також договір підряда № 576 від 18.10.2010 р. з ПП «Севелітстрой» щодо ремонту покрівлі оранжереї. Вартість робіт визначається згідно з п. 2.1 Договору динамічною Договірною ціною, яка є невідємним додатком до Договору підряда та складає 64102,96 грн.

Фактичне виконання ПП «Севелітстрой» підрядних робіт за вказаним договором підряду № 576 від 18.10.10 р. підтверджується матеріалами справи, зокрема:

- Податкова накладна № 1964 від 29.11.2010 р. на суму 14102,96 грн., в т.ч. ПДВ 2350,50 грн.,

- Податкова накладна № 1545 від 20.10.10 р. на суму 50000,00 грн., в т.ч. ПДВ 8333,33 грн.,

- Дефектний акт на ремонт покрівлі оранжереї,

- Довідка про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2010 року,

- Акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2010 року,

- Підсумкова відомість ресурсів,

- Розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1 на ремонт покрівлі оранжереї,

- Договірна ціна на ремонт покрівлі оранжереї,

- Локальний кошторис № 2-1-1 на ремонт покрівлі оранжереї,

- Підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису № 2-1-1 на ремонт покрівлі оранжереї.

Сплата вказаних підрядних робіт РП «КОК «Росія» на адресу ПП «Севелітстрой» підтверджується, зокрема:

- Рахунок на сплату № 1699 від 18.10.10 р. на загальну суму 50000,00 грн., в т.ч. ПДВ 8333,33 грн.,

- Рахунок на сплату № 1894 від 12.11.2010 р. на загальну суму 14102,96 грн., в т.ч. ПДВ 2350,50 грн.,

- Банківська виписка від 02.12.10 р. з визначенням платіжних доручень: № 2763 на суму 14102,96 грн., № 2428 на суму 50000,00 грн.

Вказані вище первинні документи, які відображують господарські взаємовідносини РП «КОК «Росія» та ПП «Севелітстрой» досліджені та проаналізовані судом; досліджені та проаналізовані судовим експертом у висновку судової експертизи № 51/12 від 18.10.12 р.; відповідають вимогам чинного законодавства; включені до Реєстру отриманих податкових накладних РП «КОК «Росія» за перевірямий період.

Вказане підтверджується висновком судової експертизи № 51/12 від 18.10.12 р., проведеної по даній справі, додатками до вказаного висновку експертизи.

Матеріалами справи підтверджується отримання РП «КОК «Росія» товарів, робіт, послуг від ФОП ОСОБА_4, ПП «Севелітстрой» у перевірямий період, в тому числі документами бухгалтерського і податкового обліку, на загальну суму:

- по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_4 за серпень-грудень 2010 року в сумі 537142,92 грн., в т.ч. ПДВ 89523,82 грн.,

- по взаємовідносинам з ПП «Севелітстрой»: за договором № 422 від 29.07.10 р. на загальну суму 58858,82 грн., в т.ч. ПДВ 9809,80 грн.; за договором № 576 від 18.10.2010 р. на загальну суму 64102,96 грн., в т.ч. ПДВ 10683,83 грн.

Вказане підтверджується висновком судової експертизи, проведеної по даній справі, № 51/12 від 18.10.12 р., додатками до вказаного висновку експертизу.

Матеріалами справи підтверджується сплата РП «КОК «Росія» коштів за отримані товари, послуги, роботи у перевіряємий період, зокрема:

- по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_4 за серпень-грудень 2010 року в сумі 537142,92 грн., в т.ч. ПДВ 89523,82 грн.,

- по взаємовідносинам з ПП «Севелітстрой»: за договором № 422 від 29.07.10 р. на загальну суму 58858,82 грн., в т.ч. ПДВ 9809,80 грн.; за договором № 576 від 18.10.2010 р. на загальну суму 64102,96 грн., в т.ч. ПДВ 10683,83 грн., - що у загальній сумі складає 122961,78 грн., в т.ч. ПДВ 20493,63 грн.

Вказане підтверджується висновком судової експертизи, проведеної по даній справі, № 51/12 від 18.10.12 р.

Таким чином, матеріалами справи, що були досліджені та проаналізовані судом, досліджені та проаналізовані судовим експертом; висновком судової експертизи №51/12 від 18.10.12 р. підтверджуються:

- факти придбання РП «КОК «Росія» товарів, робіт, послуг у перевіряємий період, про що свідчать податкові та видаткові накладні, рахунки;

- факти сплати РП «КОК «Росія» товарів, робіт, послуг у перевіряємий період, про що свідчать відповідні банківські виписки по рахунках позивача.

Згідно з даними Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр», на офіційному сайті якого розміщені дані з ЄДРПОУ згідно Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», з яких судом встановлено, що на момент вчинення відповідних господарських операцій у перевіряємий період, на час вчинення господарських операцій по взаємовідносинам з РП «КОК «Росія» контрагенти позивача - ФОП ОСОБА_4, ПП «Севелітстрой» не перебували в процесі припинення; знаходились за адресою, вказаною в податкових накладних, а саме:

- ФОП ОСОБА_4 - АДРЕСА_1;

- ПП «Севелітстрой» - м. Сімферополь, вул. Монтажна, 10 к. Г.

В матеріалах справи докази відсутності у ФОП ОСОБА_4, ПП «Севелітстрой» на час вчинення спірних господарських операцій статусу платника ПДВ - відсутні. Зокрема, ФОП ОСОБА_4 отримано свідоцтво платника ПДВ 01.06.2005 р. Свідоцтво платника ПДВ ПП «Севелітстрой» було анульовано 11.04.2012 р., тобто після вчинення господарських операцій по укладеним договорам підряду з РП «КОК «Росія».

Отже порушення в частині оформлення податкових накладних за наявними в матеріалах справи доказами не підтверджуються; відсутні докази того, що постачальник товарів, придбання яких було підставою сформування податкового кредиту позивачем у вказаному в акті перевірки періоді, не був зареєстрований як платник ПДВ на момент вчинення відповідних господарських операцій. Останнє виключає одну з ознак нікчемності укладених позивачем правочинів з огляду на підтвердження податкового статусу постачальника товарів.

Придбання певного виду товару суб'єктом господарської діяльності повинно бути характерним для виробничої діяльності такого платника податку, що є однією з ознак підтвердження реальності вчинення господарських операцій, підтвердження використання в господарській діяльності відповідних товарів.

Види діяльності позивача відповідно до КВЕД: діяльність санаторно-курортних закладів, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, медична практика, діяльність кафе, діяльність нерегулярного пасажирського транспорту, надання інших комерційних послуг.

Тобто придбання позивачем продуктів харчування відповідає напряму діяльності позивача.

Зокрема, матеріалами справи підтверджується використання РП «КОК «Росія» придбаних у ФОП ОСОБА_4 товарів/продуктів харчування, про що свідчать меню-розкладки, накладна № 1018 від 04.10.10 р. на видачу продуктів харчування зі складу «Продовольчий склад», група «відпочиваючі» 110 осіб, технологічні карти з виготовлення блюд, відомість потреби продуктів харчування по періодам приймання їжі на харчування 110 осіб.

Використання у власній господарській діяльності РП «КОК «Росія» відремонтованих оранжереї, адміністративного корпусу 1-го поверху будівлі РП «КОК «Росія» також не суперечить господарській діяльності позивача.

Згідно з висновком судової експертизи № 51/12 від 18.10.12 р. документами бухгалтерського і податкового обліку РП «КОК «Росія» підтверджуються факти придбання, використання у власній господарській діяльності і сплати вартості товарів у ФОП ОСОБА_4, ПП «Севелітстрой» за господарськими операціями, вказаними в акті перевірки № 3503/23-1 від 18.11.11 р. за період з 01.01.2010 р. по 30.06.2011 р., зокрема:

придбання товарів на загальну суму 537142,92 грн., в т.ч. ПДВ 89523,82 грн. у ФОП ОСОБА_4 підтверджується податковими та видатковими накладними постачальника;

придбання підрядних робіт у ПП «Севелітстрой» на загальну суму 122961,78 грн., в т.ч. ПДВ 20493,63 грн., підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та податковими накладними підрядника;

оплата придбаних товарів в сумі 537142,92 грн. та підрядних робіт в сумі 122961,78 грн. підтверджується платіжними дорученнями РП «КОК «Росія»;

використання у власній господарській діяльності придбаних у ФОП ОСОБА_4 продуктів харчування підтверджується меню-розкладками;

використання у власній господарській діяльності придбаних у ПП «Севелітстрой» підрядних робіт підтверджується інвентарними картками обліку основних засобів за ф. ОЗ-6.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які знаходяться у матеріалах справи, та не може ґрунтуватися припущеннями, крім цього, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 86 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В акті перевірки № 3503/23-1 від 18.11.11 р. відповідач посилається також на нікчемність правочинів укладених контрагентами позивача, ФОП ОСОБА_4 та ПП «Севелітстрой», з власними контрагентами, зазначаючи при цьому в тому числі на врахування інформації, отриманої в ході дослідчої перевірки в рамках кримінальної справи.

Позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту, сформування податкового зобов'язання у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентами (або контрагентами контрагентів позивача), в тому числі - несплата податкових зобов'язань останніми, порушує право особи мирно володіти своїм майном, про що вказано у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 р. (надалі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства в розумінні ст. 9 Конституції України.

Зокрема, ст.1 Протоколу до конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477 мають в Україні значення джерела права.

Зокрема, у рішенні в справі Щокін проти України (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки, якщо здійснене на умовах, передбачених законом.

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується численними рішеннями Європейського суду з прав людини. Так, п. 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії ЄСПЛ дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. У п. 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б. Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знаходить своє продовження у праві Європейського союзу, зокрема у Шостій Директиві № 77/388/ЄЕС від 17.05.1977р. щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту (далі -Шоста Директива).

Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» від 18.03.2004 р. № 1629-IV визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать праву Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а відповідно його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви.

Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи «Булвес» АД проти Болгарії, а саме: «…Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1). 4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати.

Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту недійсності попередньої або наступної операції у низці поставок, в яку входять ці операції, через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, порушення вимог чинного податкового законодавства будь-яким суб'єктом господарювання по ланцюгу постачання при здійсненні господарських операцій не повинно тягти за собою відповідальність іншого учасника господарських взаємовідносин. Тобто один суб'єкт господарювання не відповідає за дії (бездіяльність) іншого у разі порушення останнім норм відповідного законодавства.

Крім того, посилання відповідача на дані дослідчої перевірки в рамках кримінальної справи стосовно контрагента позивача ПП «Севелітстрой» як на докази порушення позивачем вимог податкового законодавства не відповідають ознакам належності та допустимості доказів.

При цьому належність доказу означає встановлення інформації (фактичних даних), які визначають предмет доказування. Зміст фактичних даних повинен відповідати їх формі, а саме документально підтверджувати певні обставини, на які посилається сторона, тобто мати ознаку допустимості, що виключає суперечливість поєднання змісту та форми доказу. Останній критерій є обов'язковою ознакою для правової придатності доказу та його достовірності, що, в свою чергу, визначає якісну оцінку вже наявного доказу як належного та допустимого, тобто дозволяє перевірити його правдоподібність та відповідність реальній дійсності у співвідношенні з іншими засобами доказування.

Допустимість доказів означає отримання останніх в порядку, визначеному чинним законодавством.

В матеріалах справи відсутні дані, які б вказували на отримання доказів, на які посилається відповідач в акті перевірки № 3503/23-1 від 18.11.11 р. як докази нікчемності правочинів, укладених позивачем, - в порядку, визначеному чинним законодавством.

Більш того, відповідно до кримінально-процесуального законодавства, до дня набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі, дані, отримані в ході досудового слідства в рамках кримінальної справи, можуть бути оцінені як докази виключно у рамках розслідування та розгляду такої кримінальної справи, з огляду на що не можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення платникові податків розрахованого за результатами такої перевірки грошового зобов'язання.

Вказана позиція викладена Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах від 01 жовтня 2012 р. по справі № К/9991/42373/12 та від 15 жовтня 2012 року у справі К/9991/49494/12.

В той же час, відповідачем не було надано суду вироку суду, яким би було встановлено відповідні факти, на які посилається відповідач в акті перевірки № 1489/1702 від 19.09.12 р. як докази нікчемності правочинів, укладених позивачем.

Відповідачем не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагента, з яких би вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків.

Отже посилання відповідача на дані про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва стосовно контрагента позивача, ПП "Севелітстрой", не може бути належними доказом у даній адміністративній справі та свідчити про нікчемний характер правочинів між позивачем і контрагентом, вказаним в акті перевірки № 3503/23-1 від 18.11.11 р., - ПП "Севелітстрой".

Отже матеріалами справи порушення позивачем порядку сформування податкового кредиту у перевірямий період матеріалами справи не підтверджується.

Взаємовідносини позивача, РП «КОК «Росія», та його контрагентів, ФОП ОСОБА_4 та ПП «Севелітстрой», у перевіряємому періоді не містять в собі ознак нікчемності правочину та відсутності відповідної господарської мети, а відтак, правовий кредит позивачем за вказаний в акті перевірки період сформований правомірно.

Відповідачем не надано доказів, які обґрунтовують правомірність зроблених в результаті проведеної перевірки РП «КОК «Росія» висновків щодо порушення останнім вимог податкового законодавства в частині сформування податкового кредиту у перевіряємий період по взаємовідносинам з контрагентами, ФОП ОСОБА_4 та ПП «Севелітстрой».

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Отже позивачем правомірно сформований податковий кредит у перевіряємому періоді, порушення позивачем податкового законодавства в частині порядка сформування податкового кредиту у перевіряємому періоді матеріалами справи спростовуються.

Відтак, висновок акту перевірки про заниження ПДВ за серпень-листопад 2010 р. на загальну суму 110018 грн., що є підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення, не підтверджується матеріалами справи, в тому числі, первинними документами бухгалтерського і податкового обліку РП «КОК «Росія».

Вкаане підтверджується також висновком судової експертизи № 51/12 від 18.10.12 р., проведеної по даній справі.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Ялта АР Крим від 01.12.11 р. № 0004152301 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

В п.п. 3.1.4 акту перевірки вказано, що за період з 01.07.2010 р. по 30.06.2011 р. РП "КОК "Росія" задекларовано від'ємне значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток в сумі 1571887 грн. Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.10 р. по 30.06.11 р. встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 111905 грн., в т. ч. за 3 квартал 2010 року в сумі 76238 грн., за 2010 рік в сумі 111905 грн., завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у 1 кварталі 2011 року в сумі 2049 грн., заниження від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у 2 кварталі 2011 року в сумі 1521581 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображені в п.п. 3.1.2.1, п.п. 3.1.2.2, п.п. 3.1.3 розділу 3 акту перевірки.

Так, зокрема, в п.п.3.1.2.1 акту перевірки № 3503/23-1 від 18.11.2011 р. відповідач посилається на те, що за результатами перевірки контрагента позивача - СПД-ФО ОСОБА_4 - встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, устаткування; відсутність документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження ТМЦ, приймання продукції, ТТН з відмітками про передачу та отримання ТМЦ; не встановлено факту передачі товарів від СПД-ФО ОСОБА_4 до контрагентів-покупців, в тому числі, РП "КОК "Росія" у звязку з відсутністю (ненаданням до перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

В п.п.3.1.2.1 акту перевірки № 3503/23-1 від 18.11.2011 р. вказано, що за період з 01.04.11 р. по 30.06.11 р. субєктом господарювання задекларовані витрати, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування, у сумі 7727163 грн. Перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування за період з 01.04.11 р. по 30.06.11 р. встановлено їх заниження на загальну суму 1503522 грн.

У вказаному пункті акту перевірки також зазначено про те, що згідно накопичувальних відомостей податкового обліку собівартість придбаних та реалізованих товарів, робіт, послуг в частині прямих витрат на оплату праці за 2 квартал 2011 року складає 2141322 грн., в частині сум внесків на соціальні заходи складає 773318 грн. Безпідставно занижено собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) в частині прямих витрат на оплату праці за 2 квартал 2011 року в сумі 1108863 грн. та в частині внесків на соціальні заходи в сумі 400446 грн.

В п. 3.1.2.1 акту перевірки № 3503/23-1 від 18.11.11 р. відповідач посилається на укладення РП «КОК "Росія" та ПП "Севелітстрой" ряда договорів підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт у жовтні-грудні 2010 року. В порушення п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" РП "КОК "Росія" нараховано амортизаційні відрахування основних фондів 1 групи за 1 квартал 2011 року в сумі 2049 грн., балансова вартість яких складається з урахуванням сум по акту виконаних робіт, наданих ПП "Севелітстрой".

З п.п. 3.1.4 акту перевірки вбачається, що за період з 01.01.10 р. по 30.06.11 р. перевіркою встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 111905 грн., в т.ч. за 3 квартал 2010 року в сумі 76238 грн., за 2010 рік в сумі 111905 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства в частині сформування від'ємного значення податком на прибуток, сформування валових витрат позивача.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

- суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

- суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. 5.2.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно п. 5.3.9 вказаної норми не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто підставою для включення витрат до складу валових, є безпосередній зв'язок їх з господарською діяльністю та належне документальне оформлення відповідно до правил ведення податкового обліку.

Положення п. 5.6 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає особливості визначення складу витрат на оплату праці.

Згідно п.п.5.6.1 п.5.6 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Не підлягають включенню у валові витрати виплати з оплати праці, на які поширюється чинність п.5.3 ст.5 Закону № 283/97, зокрема, фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, які можна віднести до валових витрат на підставі п.5.6.І п.5.7, а також витрат на відрядження у разі дотримання усіх встановлених Законом норм (п.п.5.3.1).

Згідно п.п. 11.2.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг). Також відповідно п.п. 11.2.3 вказаного Закону України датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які звільненими від сплати цього податку, - є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Матеріалами справи, в тому числі первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, підтверджуються господарські взаємовідносини РП «КОК «Росія» та ФОП ОСОБА_5, про що також свідчить висновок експертизи № 51/12 від 18.10.12 р., проведеної по даній справі.

Отже вказані висновки відповідача, викладені в акті перевірки № 3503/23-1 від 18.11.11 р., в даній частині матеріалами справи спростовуються, про що також свідчить вищенаведений аналіз правильності сформування позивачем податкового кредиту та визначення податкового зобов'язання з ПДВ за перевіряємий період.

Матеріалами справи, в тому числі первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, підтверджується виконання робіт ПП «Севелітстрой» за договорами підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт у жовтні-грудні 2010 року, про що також свідчить висновок експертизи № 51/12 від 18.10.12 р., проведеної по даній справі.

Відповідно до п.п.8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» амортизації підлягають витрати на:

придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом (п.п. 8.2.1. п. 8.1 ст. 8 Закону України № 334).

Отже з урахуванням викладеного, проведення ремонтно-будівельних робіт 1-го поверху адміністративної будівлі РП «КОК «Росія», ремонт оранжереї РП «КОК «Росія» має бути віднесений до основних фондів як поліпшення останніх, з огляду на що та підтвердження вказаного матеріалами справи, в тому числі, документами первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача, останнім правомірно віднесено до складу амортизаційних відрахувань у перевіряємому періоді.

Відповідно до п.п.5.7.1 п. 5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат платника податку належать суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані в порядку, встановленому законодавством.

В акті перевірки відповідачем не обґрунтований зміст порушень щодо здійснення виплат на оплату праці (як нараховані суми заробітної плати працівникам, які перебували у трудових відносинах з позивачем, що є витратами на їх виплату та відносяться до складу валових витрат відповідного звітного періоду) та соціальні заходи або їх віднесення на валові витрати.

Відповідно до п.138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.п.139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

Відповідно до п. 142.1 ст. 143 Податкового кодексу України до складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін, (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до ст. 143 Податкового кодексу України до складу витрат платника податку відносяться суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у розмірах і порядку, встановлених законом.

Відповідачем доказів: заниження позивачем собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) в частині прямих витрат на оплату праці за 2 квартал 2011 року в сумі 1108863 грн.; в частині сум внесків на соціальні заходи в сумі 400446 грн., - в матеріали справи не надано.

Порядок обліку від'ємного значення об'єкту оподаткування з урахуванням абз. 5 п. 1 розділу XIX Прикінцевих положень Податкового кодексу України в першому кварталі 2011 року здійснювався на підставі ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з п. 6.1. ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Згідно з пі 22.4. Прикінцевих положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

З викладеного вбачається, що від'ємне значення минулих років, зокрема, 2010 року, - правомірна складова витрат І кварталу 2011 року, оскільки його включення до складу податкових витрат, саме в цьому періоді, було передбачене нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Правомірність розрахування суми від'ємного значення об'єкту оподаткування за перший квартал 2011 року, яке розраховується з урахуванням у складі валових витрат першого календарного кварталу сум від'ємного значення, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, а також тих, що виникли протягом 2010 року, підтверджується також позицією Вищого адміністративного суду України (ухвала від 17.07.2012 року у справі № К/19991/32014/12).

Згідно з висновком судової експертизи № 51/12 від 18.10.12 р., проведеної по даній справі, завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2011 року на 2049 грн., що є підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 01.12.11 р. № 0004142301, не підтверджується первинними документами бухгалтерського і податкового обліку РП «КОК «Росія».

Згідно з висновком судової експертизи № 51/12 від 18.10.12 р., проведеної по даній справі, висновок про заниження податку на прибуток за 2010 рік на 111905 грн., що є підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 01.12.11 р. № 0004132301, не підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку РП «КОК «Росія».

З урахуванням вищевикладеного податкові повідомлення-рішення від 01.12.11 р. № 0004142301, від 01.12.11 р. № 0004132301 є протиправними та підлягають скасуванню.

В п.п.3.5.6 акту перевірки вказано про виявлення порушень при нарахуванні податку з доходів фізичних осіб. Зокрема, вказано, що оподаткування доходів найманих працівників, сума місячного доходу яких у січні-червні 2011 р. перевищувала встановлене п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України обмеження (9410,00 грн.), здійснювалось шляхом визначення з суми місячного доходу суми єдиного соціального внеску (3,6% від нарахованої суми доходу), потім з метою оподаткування дохід (без врахування суми єдиного соціального внеску) розподілявся на частки, що підлягають оподаткуванню за ставкою 15% та 17%, внаслідок чого податок з доходів фізичних осіб в періоді з січня по червень 2011 року занижений усього на 48,90 грн., в т.ч. в квітні 2011 р. в сумі 3,19 грн., у травні 2011 р. в сумі 13,52 грн., у червні 2011 р. в сумі 32,19 грн.

В акті перевірки вказано, що у перевіряємий період встановлено неутримання та неперерахування до бюджету ПДФО від доходів в загальній сумі 12626,10 грн., отриманих працівниками у вигляді додаткового блага - компенсації вартості квитків на літак за відсутності оригіналів підтверджуючих документів (оригіналів), які підтверджують вартість понесених витрат у відрядженні, чим порушено також п. 11 ст.1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон № 59 від 13.03.1998 р., у зв'язку із чим позивачу донарахований ПДФО в сумі 1975,61 грн.

Відповідно до п.п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є:

фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;

податковий агент.

Відповідно до п.п. 163.1, 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до п. 1.5 ст. 1 Закону України від 22.05.2003 № 889 "Про податок з доходів фізичних осіб", п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що обов'язковою ознакою податкового агента є нарахування (виплата) ним доходу фізичній особі та наявність юридичного обов'язку нараховувати, утримувати та сплачувати податок до бюджету саме від імені і за рахунок платника податку - фізичної особи.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Відповідно до пп.14.1.56 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно із пунктом 4.1 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

Згідно пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 зазначеного Закону ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті.

Згідно із підпунктом «а» пункту 19.2 статті 19 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до абз. «а» п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Згідно з п. 167.1 ст.167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

З аналізу змісту зазначених норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та Податкового кодексу України вбачається, що податковий агент зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу в розмірі 15% від суми доходу, нарахованого на користь платника податку.

Відповідно до абз. 2 п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Згідно з даними акту перевірки № 3503/23-1 від 18.11.11 р. у податкових розрахунках за ф.1-ДФ дані про суми доходів, сплачених на користь фізичних осіб-підприємців відображались з порушенням вимог абз. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України у періоді з 01.01.2011 р. по 30.06.2011 р., згідно з якими особи, які мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати податковий розрахунок суми доходи, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. В порушення абз. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України підприємством у податкових розрахунках за ф. 1-ДФ не відображались доходи у вигляді додаткового блага за компенсацію вартості квитка на літак без підтверджуючих документів.

Відповідно до абзаців 1 та 2 підпункту 140.1.7 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України, при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення, як витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Відповідно до п. 12 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 р. N 59, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 р. N 218/2658, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що засвідчують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого працівника, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

У разі використання електронного авіаквитка підставою для відшкодування витрат на його придбання є такий пакет документів: оригінал розрахункового або платіжного документа, що підтверджує здійснення розрахункової операції у готівковій чи безготівковій формі (платіжне доручення, розрахунковий чек, касовий чек, розрахункова квитанція, виписка з карткового рахунку, квитанція до прибуткового касового ордера); роздрук на папері частини електронного авіаквитка із вказаним маршрутом (маршрут/квитанція); оригінали відривної частини посадкових талонів пасажира.

Тобто з урахуванням викладеного вбачається, що у разі не підтвердження витрат на відрядження працівниками підприємства у зв'язку з виконанням останніми своїх робочих функціональних обов'язків, кошти на відрядження (квитки, бронювання готелів, тощо) вказані витрати мають бути віднесені до складу додаткових благ, отриманих працівниками підприємства.

Так, зокрема, відповідно до п.п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Матеріалами справи підтверджуються понесені витрати позивача на відрядження працівників підприємства, зокрема, завіреними копіями первинних документів: електронних, додаткових квитків, посадочних талонів, маршрут-квитанцій, які підтверджують витрати на придбання квитків.

Згідно з вказаними первинними документами позивачем були понесені витрати у зв'язку з придбанням авіаквитків керівництвом РП «КОК «Росія» в загальній сумі 12546,00 грн., зокрема:

15.05.2010 р. (додатковий квиток) на ім'я ОСОБА_6, рейс Сімферополь-Москва, вартістю 2852,30 грн.,

02.10.10 р. (маршрут/квит.) на ім'я ОСОБА_6, рейс Сімферополь-Київ, вартістю 1355,20 грн.,

02.10.2010 р. (маршрут/квит.) на ім'я ОСОБА_6, рейс Київ - Сімферополь, вартістю 1565,30 грн.,

16.11.2010 р. (маршрут/квит.) на ім'я ОСОБА_7, рейс Сімферополь-Москва-Сімферополь, вартістю 2689,00 грн.,

07.02.11 р. (маршрут\квит.) на ім'я ОСОБА_6, рейс Сімферополь-Москва-Сімферополь, вартістю 2301,80 грн.,

18.04.11 р. (маршрут\квит.) на ім'я ОСОБА_6, рейс Сімферополь-Київ-Сімферополь, вартістю 1783,00 грн.

Згідно з висновком судової експертизи № 51/12 від 18.10.12 р. (стор. 12), проведеної по даній справі, різниця в сумі 79,50 грн. між загальною сумою виплачених доходів за актом перевірки № 3503/23-1 від 18.11.11 р. у сумі 12626,10 грн. та загальною вартістю придбаних квитків у сумі 12546,60 грн. пояснюється тим, що в акті перевірки ПДФО за жовтень 2010 р. обчислений від суми 3000 грн., а фактично вартість придбаних 02.10.10 р. квитків складає 2920,50 грн.

Згідно з висновком судової експертизи № 51/12 від 18.10.12 р., проведеної по даній справі, донарахування грошового зобов'язання з ПДФО в сумі 1975,61 грн. не підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку РП «КОК «Росія».

В акті перевірки також вказано про заниження ПДФО за січень-червень 2011 р. на суму 48,90 грн. в результаті методологічної помилки при розрахунку ПДФО з місячних доходів працівників, що перевищували 10-кратний розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.11 р.

Згідно з висновком судової експертизи № 51/12 від 18.10.12 р. (стор. 12), проведеної по даній справі, сума заниження ПДФО за даними розрахунку повинна складати 49,90 грн. на відміну від вказаної в акті перевірки суми 48,90 грн.

Відповідно до абз. 2 п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" мінімальна заробітна плата на 1 січня 2011 року становить 941 грн.

Отже у разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, тобто перевищує 9410 грн., ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою, визначеною в абзаці першому цього пункту.

Листом ДПА України від 03.02.2011 р. N 2345/6/17-0715 наведений умовний приклад розрахування ПДФО за п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України.

Зокрема, у разі якщо платник податку отримав місячний дохід у вигляді заробітної плати, що дорівнює 10000 грн., то податковий агент повинен виконати наступний алгоритм оподаткування даного доходу:

База оподаткування до якої застосовується ставка податку 15 % становитиме 9410 грн. за вирахуванням єдиного соціального внеску, тобто: 9410 грн. х 3,6 % = 9071, 24 грн., де 3,6 % - єдиний соціальний внесок.

База оподаткування до якої застосовується ставка податку 17 % відповідно становитиме 590 грн. (10000 грн. - 9410 грн.) за вирахуванням єдиного соціального внеску, тобто: 590 грн. х 3,6 % = 568,76 грн.

Далі визначається сума податку:

- за ставкою 15 % оподатковується дохід 9071,24 грн., з якого податок дорівнює 1360,69 грн.;

- за ставкою 17 % оподатковується дохід 568,76 грн., з якого податок дорівнює 96,69 грн.

Отже, загальна сума податку, що підлягає утриманню податковим агентом з місячного доходу платника податку 10000 грн., становить 1457,38 грн. (1360,69 грн. + 96,69 грн.).

Згідно з висновком судової експертизи № 51/12 від 18.10.12 р. (стор. 13), проведеної по даній справі, заниження ПДФО з доходів працівників, що перевищували 10-кратний розмір мінімальної заробітної плати за даними експертизи складає 41,04 грн., про що вказано також у додатку 4 до експертизи.

Зокрема, сума доходів працівників позивача, що перевищувала 9410 грн. за період з січня по червень 2011 року, була отримана останніми у квітні-червні 2011 року, а саме:

- У квітні 2011 року: по особі ОСОБА_6 сума доходу склала 9576,37 грн.,

- У травні 2011 року: по особі ОСОБА_6 сума доходу склала 11308,80 грн., по особі ОСОБА_8 - 10376,64 грн.;

- У червні 2011 року: по особі ОСОБА_6 сума доходу склала 15713,57 грн., по особі ОСОБА_9 - 9564,54 грн., по особі ОСОБА_10 - 10146,66 грн., по особі ОСОБА_8 - 12747,38 грн., по особі ОСОБА_7 - 9991,67 грн.

Сума ПДФО, обчисленого позивачем з вказаного нарахованого доходу працівників, була утримана у загальному розмірі 13162,65 грн.

За даними перевірки вказана сума склала 13212,55 грн.

За даними експертизи вказана сума дорівнює 13203,69 грн., у зв'язку із чим заниження ПДФО позивачем за період січень-червень 2011 року, згідно з висновком судової експертизи № 51/12 від 18.10.12 р., дорівнює у загальному розмірі 41,04 грн.

Сума ПДФ, яка повинна була бути обчислена позивачем за вказаний період у разі перевищення місячного розміру заробітної плати працівників десятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2011 року, розрахована наступним чином:

- У квітні 2011 року по особі ОСОБА_6:

(9410-3,6%) * 15% + ((9576,37 - 9410) - 3,6% * 17% = 1387,95 грн.

Позивачем утримано 1384,74 грн.

- У травні 2011 року:

А) по особі ОСОБА_6:

(9410-3,6%) * 15% + ((11308,80 - 9410) - 3,6% * 17% = 1671,86 грн.

Позивачем утримано 1665,08 грн.

Б) по особі ОСОБА_8:

(9410-3,6%) * 15% + ((10376,64 - 9410) - 3,6% * 17% = 1519,10 грн.

Позивачем утримано 1512,32 грн.

- У червні 2011 року:

А) по особі ОСОБА_6:

(9410-3,6%) * 15% + ((15713,57 - 9410) - 3,6% * 17% = 2393,72 грн.

Позивачем утримано 2394,98 грн.

Б) по особі ОСОБА_9:

(9410-3,6%) * 15% + ((9564,54 - 9410) - 3,6% * 17% = 1386,02 грн.

Позивачем утримано 1383,25 грн.

В) по особі ОСОБА_10:

(9410-3,6%) * 15% + ((10146,66 - 9410) - 3,6% * 17% = 1481,44 грн.

Позивачем утримано 1473,97 грн.

Г) по особі ОСОБА_8:

(9410-3,6%) * 15% + ((12747,38 - 9410) - 3,6% * 17% = 1907,62 грн.

Позивачем утримано 1899,07 грн.

Д) по особі ОСОБА_7:

(9410-3,6%) * 15% + ((9991,67 - 9410) - 3,6% * 17% = 1456,01 грн.

Позивачем утримано 1449,24 грн.

З вищенаведених розрахунків вбачається, що позивачем занижений ПДФО за період з січня по червень 2011 року у загальній сумі 41,04 грн.

Згідно з п.123.1 ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку -

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.

Згідно з п.7 розділу Х Перехідних положень ПК України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Згідно з висновком судової експертизи № 51/12 від 18.10.12 р., проведеної по даній справі, висновок акту перевірки № 3503/23-1 від 18.11.11 р. про заниження ПДФО на загальну суму 2024 грн., що є підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 01.12.11 р. № 0005991701, первинними документами бухгалтерського і податкового обліку РП «КОК «Росія» підтверджується частково - в сумі 41,04 грн., та не підтверджується в сумі 1982,96 грн.

Таким чином, згідно з матеріалами справи, висновком судової експертизи № 51/12 від 18.10.12 р., проведеної по даній справі:

1) висновки акту перевірки № 3503/23-1 від 18.10.12 р. в частині:

заниження податку на прибуток за 2010 рік на 111905 грн.,

завищення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2011 року на 2049 грн.,

заниження ПДВ за серпень-листопад 2010 р. на загальну суму 110018 грн., -

не підтверджуються у повному обсязі;

2) висновки акту перевірки № 3503/23-1 від 18.10.12 р. в частині заниження ПДФО на загальну суму 2024 грн. підтверджується частково - в сумі 41,04 грн., та не підтверджується в сумі 1982,96 грн.

Відповідачем в порядку ч. 1 ст. 71 КАС України, з урахуванням ч. 2 ст. 71 КАС України, доказів правомірності та обґрунтованості: вищевказаних висновків акту перевірки № 3503/23-1 від 18.11.11 р.; прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень від 01.12.2011 р.: № 0004132301, № 0004142301, № 0004152301 - у повному обсязі; № 0005991701 в сумі 1982,96 грн. основного зобов'язання, - не надано.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 01.12.2011 р.: № 0004132301, № 0004142301, № 0004152301 - у повному обсязі; № 0005991701 в сумі 1982,96 грн. основного зобов'язання та в сумі 831,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями - є такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, є протиправними та підлягають скасуванню.

Позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Відповідно до п. 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. N 845, безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Отже орган Державної казначейської служби зобов'язаний стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

Вказана позиція висловлена також Вищим адміністративним судом України в листі від 21.11.2011 р. № 2135/11/13-11.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до п.3) ч. 3 ст. 87 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

У судовому засіданні 19.11.12 р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови. У повному обсязі постанову складено 23.11.12 р.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК від 01.12.2011 р.: № 0004132301, № 0004142301, № 0004152301 - у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК від 01.12.2011 р. № 0005991701 в сумі 1982,96 грн. основного зобов'язання і 831,25 грн. штрафних санкцій.

Стягнути з Державного бюджета України в особі розпорядника бюджетних коштів Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК на користь Республіканського підприємства "Курортно-оздоровчий комплекс "РОСІЯ" (ЄДРПОУ 16331584) 23614,12 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Шкляр Т.О.