Постанова № 27883357, 04.12.2012, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2012 року Справа № 5002-33/1696-2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гонтаря В.І.,

суддів Борисової Ю.В.,

Плута В.М.,

за участю представників сторін:

позивача: Рудюк Ігор Вікторович, довіреність № б/н від 02.08.12, товариство з обмеженою відповідальністю "Созидатель";

відповідача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Кримжитлобуд";

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Созидатель" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Радвановська Ю.А.) від 07 серпня 2012 року у справі № 5002-33/1696-2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Созидатель" (Фіолентовське шосе, 8, місто Севастополь, 99014)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Кримжитлобуд" (Сімферопольське шосе, 24-в, місто Феодосія, 98100)

про стягнення 159376,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Созидатель" звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Кримжитлобуд" та просив суд стягнути з останнього заборгованість у розмірі 159376,31 грн., у тому числі борг 123856,61 грн., пеню в розмірі 2697,70 грн. та пеню за прострочення платежу більше 5-ти календарних днів у розмірі 32822,00 грн. (а. с. 2-3).

Представником позивача у судовому засіданні 18 червня 2012 року було надано суду заяву у порядку частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України про збільшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути борг в сумі 123856,61 грн., пеню в розмірі 6718,80 грн. та пеню за прострочення платежу більше 5-ти календарних днів у розмірі 51481,20 грн. (а. с. 49-50), в прийнятті якої судом ухвалою від 18 червня 2012 року було відмовлено (а. с. 53-54).

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 01-07/11 від 01 липня 2011 року в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 серпня 2012 року у справі №5002-33/1696-2012 (суддя Радвановська Ю.А.) у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Рішення місцевого суду мотивовано недоведеністю позивачем факту поставки відповідачу товару за договором від 01 липня 2011 року № 01-07/11.

Не погодившись з рішенням місцевого суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Созидатель" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити у частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 123856,61 грн.

Доводи апеляційної скарги мотивовані порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Так, позивач вказує, що судом першої інстанції було зроблено висновок стосовно того, що накладні: СЗ-0068 від 10.02.2012, СЗ-0167 від 23.03.2012, СЗ-0193 від 23.03.2012 не мають відношення до укладеного між сторонами договору № 01-07/11 від 01 липня 2011 року у зв'язку з тим, що у вказаних накладних відсутні посилання на договір. Проте, на думку позивача, з зазначеним висновком погодитись не можна, оскільки між сторонами не було укладено інших договорів, крім того, перераховані у накладних товари відповідають укладеному договору. Також, товариство з обмеженою відповідальністю "Созидатель" зазначає, що висновки місцевого суду стосовно відсутності довіреності на приймання товарів відповідачем не відповідає дійсності, оскільки, зазначені накладні були підписані уповноваженими особами, а саме накладна СЗ-0068 підписана директором, накладні СЗ-0167 та СЗ-0193 - представником за довіреністю № 51 від 22.03.2012, яка міститься в матеріалах справи. Крім того, позивач посилається на акт звірки взаєморозрахунків між сторонами на суму 123856,61 грн., що міститься в матеріалах справи.

Більш детальніше доводи викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 вересня 2012 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження.

04 жовтня 2012 року за розпорядженням секретаря судової палати суддю Гонтаря у зв'язку з відпусткою було замінено на суддю Дмитрієва В.Є., суддю Борисову Ю.В. у зв'язку з відпусткою було замінено на суддю Гоголя Ю.М.

Позивачем 20 листопада 2012 року було надано письмові пояснення. Так, позивач просив апеляційну скаргу задовольнити.

Розгляд апеляційної скарги неодноразово відкладався.

04 грудня 2012 року за розпорядженням секретаря судової палати суддю Волкова К.В. у зв'язку з відпусткою було замінено на суддю Гонтаря В.І., суддю Гоголя Ю.М. у зв'язку з відпусткою було замінено на суддю Борисову Ю.В., суддю Дмитрієва В.Є. у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому процесі було замінено на суддю Плута В.М. Головуючим суддею по справі було призначено суддю Гонтаря В.І.

У судове засідання, яке було призначено на 04 грудня 2012 року з'явився представник позивача, доводи апеляційної скарги підтримав та просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати у частині відмови у стягненні з відповідача суми основного боргу у розмірі 123856,61 грн. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не сповістив.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 липня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Созидатель" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Кримжитлобуд" (замовник) було укладено договір № 01-07/11 (а. с. 8-9).

Відповідно пункту 1.1 договору, сторони домовились, що постачальник зобов'язується передати у власність замовника: бетон, розчин, ж/бетон (надалі іменоване - товар) , у кількості та асортименті, необхідних замовнику, та на умовах, визначених у рахунку та специфікації № 1, які є обов'язковими додатками до даного договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити товар за цінами та датою оплати, згідно з виписаним рахунком.

Згідно пункту 1.2 договору, оплату за поставку товару замовник здійснює за договірними цінами, чинними на момент відвантаження товару та зазначеним у рахунку та специфікації № 1 на поточний місяць, оплата здійснюється протягом часу, визначеного у рахунку. Передплата складає 100 %.

Пунктом 3.5 договору встановлено, що поставки товару вважається дата у накладній, підписаній відповідальними особами.

У пункті 4.1 договору передбачено, що ціна товару є договірною. Ціна товару протягом дії даного договору може змінюватись (зменшуватись або збільшуватись) у випадках введення нових нормативних актів, зміни рівню регулюючих цін на енергоносії та договірних цін на сировину та матеріали (надалі іменоване матеріали), що впливають на зміну витрат на виробництво товару та його реалізацію.

Пунктами 4.4 - 4.6 договору встановлено, розрахунок замовника за товар здійснюється перерахуванням на розрахунковий рахунок або у касу постачальника грошових коштів, по рахунку, наданому постачальником, за вільно-договірною (динамічною) ціною, яка діє на момент оплати, та зазначеною в рахунку та специфікації № 1 на поточний місяць, передоплата складає 100%. Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів у повному обсязі на розрахунковий рахунок постачальника, зобов'язання замовника вважається виконано по оплаті за товар з вищезазначеної дати. При несвоєчасній оплаті замовником за поставлений товар, постачальник залишає за собою право змінити ціну товару, по цінах, що діяли на момент оплати.

Відповідно пункту 5.3 договору, при несвоєчасній оплаті, за наявності прострочення більше 5-ти календарних днів після отримання товару, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діє на період оплати пені, за кожний день прострочення від суми несвоєчасно оплачених коштів.

У пункті 5.4 договору передбачено, що при простроченні платежу більше одного місяця замовник сплачує штраф у розмірі 0.5% за кожний день прострочення від суми несвоєчасно оплачених платежів.

Згідно пунктам 8.1, 8.2 договору, договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного виконання зобов'язань за ним. Строком дії договору вважається дата з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2011 року , а при розрахунках - дата фактичного проведення розрахунку обома сторонами.

Пунктом 8.5 договору передбачено, що даний договір вважається пролонгованим на наступний рік, у випадку, якщо жодна із сторін не заявить про його припинення через 15 днів після закінчення строку його дії, зазначеного в пункті 8.2 договору.

За твердженнями позивача, на виконання умов договору № 01-07/11 від 01 липня 2011 року він поставляв на адресу відповідача товар, що підтверджується накладними № 00001130, № 00001131, № 00001132 від 01 березня 2012 року, № 00001321 № 00001320, № 00001318, № 00001319, № 00001328, № 00001325 від 22 березня 2012 року, №00001324 від 24 березня 2012 року, № 00001327, № 00001326, № 00001331, № 00001332, № 00001338, № 00001339, № 00001340, № 00001341 від 23 березня 2012 року, № 00001362, № 00001359, № 00001358, № 00001357, № 00001363, № 00001364, № 00001368, № 00001369 від 26 березня 2012 року (а. с. 42-48), проте, поставлений товар відповідачем оплачений не був, у зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до Господарського суду Автономної Республіки Крим. 09 липня 2012 року за вихідним № 227 позивачем на адресу відповідача було скеровано вимогу оплати грошових коштів у сумі 123856,61 грн., проте, відповідь отримано не було.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Созидатель" такою, що підлягає задоволенню, у зв'язку з наступним.

Відповідно частині 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору № 01-07/11 від 01 липня 2011 року позивач поставив на адресу відповідача товар на суму 123856,61 грн., що підтверджується накладними № 00001130, № 00001131, № 00001132 від 01 березня 2012 року, № 00001321 № 00001320, № 00001318, № 00001319, № 00001328, № 00001325 від 22 березня 2012 року, №00001324 від 24 березня 2012 року, № 00001327, № 00001326, № 00001331, № 00001332, № 00001338, № 00001339, № 00001340, № 00001341 від 23 березня 2012 року, № 00001362, № 00001359, № 00001358, № 00001357, № 00001363, № 00001364, № 00001368, № 00001369 від 26 березня 2012 року (а. с. 42-48).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що накладні які є первинними документами, що свідчать про вчинення господарської операції, не містять доказів отримання товару саме відповідачем, в графі "отримав" наявний підпис та прізвище особи, ідентифікувати яку суд не має можливості. Крім того, відсутні печатка або штамп підприємства та будь - які докази того, що поставки за спірними накладними були здійснені позивачем саме на підставі умов договору № 01-07/11 від 01 липня 2011 року.

Проте, судова колегія не погоджується з висновкам місцевого суду з огляду на наступне.

Між сторонами у даній справі не було укладено інших договорів окрім договору № 01-07/11 від 01 липня 2011 року. Крім того, на накладних вказано товар, що поставляється, найменування якого співпадає з договором поставки.

Також, необхідно зазначити, що розхідна накладна № СЗ-0068 підписана директором товариства, крім того, на накладній міститься відтиск печатки товариства з обмеженою відповідальністю "Кримжитлобуд", накладні СЗ-0167 та СЗ-0193 підписані представником за довіреністю № 51 від 22.03.2012 та завірені печаткою підприємства, довіреність міститься в матеріалах справи (а. с. 72). Отже, поставка позивачем товариству з обмеженою відповідальністю "Кримжитлобуд" за договором № 01-07/11 від 01 липня 2011 року підтверджується матеріалами справи.

Крім того, позивачем було надано для долучення до матеріалів справи розхідну накладну СЗ-0020 від 17.01.2012 завірену підписом представника відповідача та довіреність № 27 від 17.01.2012 на отримання товарно - матеріальних цінностей.

Позивачем на підтвердження поставки товару відповідачу також було надано банківську виписку згідно якої вбачається, що відповідачем було частково сплачено за поставлений товар, таким чином, можна зробити висновок, що товариство з обмеженою відповідальністю "Кримжитлобуд" визнає поставку товару та наявність заборгованості.

Також, необхідно зазначити, що між сторонами 31 березня 2012 року було підписано акт взаємних розрахунків, зазначений акт підписано обома сторонами та затверджено печатками, отже, відповідно акту заборгованість за відповідачем становить 123856,61 грн. (а. с. 75).

Таким чином, з огляду на викладене, можливо зробити висновок, що позивачем було виконано зобов'язання за договором № 01-07/11 від 01 липня 2011 року, тоді як відповідачем не було сплачено за поставлений товар.

Відповідно частині 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно частині 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно статтям. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно пункту 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Таким чином, судова колегія зазначає, що факт отримання товару підтверджується матеріалами справи. Відповідачем не було надано докази про сплату заборгованості за отриманий товар. Отже, з відповідача на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Созидатель" підлягає сплаті заборгованість у сумі 123856,61 грн.

Стосовно стягнення з відповідача пені 2697,70 грн. та пені за прострочення платежу більше 5-ти календарних днів у розмірі 32822,00 грн. судова колегія зазначає наступне.

Умовами спірного договору передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України відповідно до якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а отже і вимоги про подвійне стягнення пені з відповідача є незаконними.

Крім того, в апеляційній скарзі позивач зазначив, що не має наміру стягувати з відповідача штрафні санкції та погоджується в висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні цих вимог.

Також, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно пункту 6 Роз'ясненню Вищого арбітражного суду від 04 березня 1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд повинен виходити з такого.

Згідно пункту 6.1 зазначеного роз'яснення, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; при задоволенні позову у повному обсязі відшкодування витрат позивача, що пов'язані із сплатою державного мита, покладається на відповідача; в разі відмови у позові повністю ці витрати покладаються на позивача. Такі правила розподілу судових витрат застосовуються як у майнових спорах, так і у спорах немайнового характеру.

Викладене свідчить про те, що апеляційна скарга підлягаю задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції повинно бути частково скасовано.

Керуючись статтями 101, пунктом 2 статті 103, частиною 1 пунктом 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Созидатель" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 серпня 2012 року у справі № 5002-33/1696-2012 скасувати частково.

Резолютивну частину рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 серпня 2012 року у справі № 5002-33/1696-2012 викласти у наступній редакції:

"Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Созидатель" задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Кримжитлобуд" (АР Крим м. Феодосія Сімферопольське шосе, 24-В, р/р 26003013002843, МФО 3200627, ОКПО 35034782, ПАТ "Дочірній Банк Свербанк Росії" м. Києва) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Созидатель" (АР Крим. м. Севастополь, Фіолентовське шосе, 8, р/р 26004000092561, МФО 300023, ОКПО 20686595, ПАТ Соціального розвитку "УСБ" м. Києва) суму основного боргу у розмірі 123856,61 грн.

В інший частині рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 серпня 2012 року у справі № 5002-33/1696-2012 залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Кримжитлобуд" (АР Крим м. Феодосія Сімферопольське шосе, 24-В, р/р 26003013002843, МФО 3200627, ОКПО 35034782, ПАТ "Дочірній Банк Свербанк Росії" м. Києва) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Созидатель" (АР Крим. м. Севастополь, Фіолентовське шосе, 8, р/р 26004000092561, МФО 300023, ОКПО 20686595, ПАТ Соціального розвитку "УСБ" м. Києва) 3715,70 грн. судового збору.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Кримжитлобуд" (АР Крим м. Феодосія Сімферопольське шосе, 24-В, р/р 26003013002843, МФО 3200627, ОКПО 35034782, ПАТ "Дочірній Банк Свербанк Росії" м. Києва) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Созидатель" (АР Крим. м. Севастополь, Фіолентовське шосе, 8, р/р 26004000092561, МФО 300023, ОКПО 20686595, ПАТ Соціального розвитку "УСБ" м. Києва) 236 грн. на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу".

3. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати відповідні накази.

Головуючий суддя В.І. Гонтар

Судді Ю.В. Борисова

В.М. Плут

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Созидатель" (Фіолентовське шосе, 8,Севастополь,99014)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримжитлобуд" (Сімферопольське шосе, 24в,Феодосія,98100)

3. Господарському суду Автономної Республіки Крим (вул. Р.Люксембург/речна, 29/11, Сімферополь, 95000)

4. наряд