Рішення № 27883180, 29.11.2012, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" листопада 2012 р.Справа № 16/5025/1106/12

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Суддя Магера В.В., розглянувши матеріали

За позовом Фірми „Аграрієр ГмбГ", м. Ленцергайде, Швейцарія

до 1. Спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю „Арсенюк та Штефанік", м. Красилів

2. Фірми „АРНОЙБА сільськогосподарська техніка та транспортні засоби ГмбГ", м. Шлетгау, Німеччина

про визнання договору №02-07 від 15.02.2007 року та додатків: №2 від 20.04.2007 р.; №3 від 01.06.2007 р.; №4 від 26.06.2007 р.; №5 від 12.07.2007 р.; №6 від 25.07.2007 р.; №7 від 27.07.2007 р.; №8 від 27.07.2007 р.; №9 від 08.08.2007 р.; №10 від 05.02.2008 р.; №11 від 05.02.2008 р. недійсними

За участю представників:

від позивача: Вагін Д.С. -за довіреністю від 17.01.2011 р.;

від відповідача-1: Лукіянчук О.М. -за дорученням №1 від 05.01.2012р.;

від відповідача-2: Чулкова Н.А. -за довіреністю від 26.07.2011 р.

В засіданні суду 29.11.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України.

Суть спору: Позивач звернувся до суду із позовом, згідно якого просить визнати недійсним договір №02-07 від 15.02.2007 року та додатки: №2 від 20.04.2007р., №3 від 01.06.2007р., №4 від 26.06.2007р., №5 від 12.07.2007р., №6 від 25.07.2007р., №7 від 27.07.2007р., №8 від 27.07.2007р., №9 від 08.08.2007р., №10 від 05.02.2008р., №11 від 05.02.2008 р. з підстав, викладених у позові.

В обгрунтування позову позивач посилається на те, що між Фірмою „Аграрієр ГмбГ" (Швейцарія) в особі Петера Флука та Фірмою „АРНОЙБА сільськогосподарська техніка та транспортні засоби ГмбГ" (Німеччина) в особі Бернда Баха, був укладений договір про надання послуг, згідно умов якого Фірма „АРНОЙБА ГмбГ" прийняла на себе зобов'язання доставити техніку Фірми „Аграрієр ГмбГ", перелік якої визначений в додатку від 26.03.2007р. з Франції на Україну, вказаним договором визначено, що техніка залишається власністю Фірми „Аграрієр ГмбГ".

На виконання умов вищевказаного договору Фірма „АРНОЙБА ГмбГ" організувала транспортування техніки Фірми „Аграрієр ГмбГ" із Франції на Україну через Німеччину та її розмитнення. Сторони затвердили перелік техніки, яку Фірма „АРНОЙБА ГмбГ" доставила в Україну. Для оплати послуг Фірми „АРНОЙБА ГмбГ", покриття транспортних витрат та витрат на розмитнення техніки в Україні Фірма „Аграрієр ГмбГ" сплатила Фірмі „АРНОЙБА ГмбГ" 190 000,00 Євро, наступними платежами: 03.05.2007р. -50 000,00 Євро, 17.08.2007р. -40 000,00 Євро, 03.09.2007р. -40 000,00 -Гвро, 05.09.2007р. -60 000,00 Євро.

Позивач повідомив, що при транспортуванні та розмитненні техніки Фірми „Аграрієр ГмбГ" Фірма „АРНОЙБА ГмбГ" залучила брокера - СП ТОВ „Арсенюк та Штефанік". Фірма „АРНОЙБА ГмбГ" перерахувала на рахунок СП ТОВ „Арсенюк та Штефанік" 02.07.2007 р. 18 000 Євро та 04.09.2007 р. 50 000 Євро для оплати послуг з транспортування та розмитнення техніки, що підтверджується банківськими документами. Окрім того Фірма „АРНОЙБА ГмбГ" в особі Бернда Баха в присутності директора Фірми „Аграрієр ГмбГ" Петера Флука передала директору СП ТОВ „Арсенюк та Штефанік" готівкою 68 000 Євро.

Листом від 23.06.2011 року Фірма „АРНОЙБА ГмбГ" підтвердила те, що техніка, транспортована в Україну, є власністю Фірми „Аграрієр ГмбГ" та її розмитнення здійснювало СП ТОВ „Арсенюк та Штефанік".

В серпні-вересні 2009 року під час перевірки своєї техніки позивачу стало відомо, що всією технікою Фірми „Аграрієр ГмбГ", яка була транспортована в Україну, незаконно заволоділо СП ТОВ „Арсенюк та Штефанік". У зв'язку із чим, Фірма „Аграрієр ГмбГ" для захисту своїх прав було змушена звернутись до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Під час судового розгляду справи в суді апеляційної інстанції представниками СП ТОВ „Арсенюк та Штефанік" було пред'явлено договір №02-07 від 15.02.2007р. з додатками до нього, на підставі яких, зі слів СП ТОВ „Арсенюк та Штефанік", спірна техніка була придбана останнім у Фірми „АРНОЙБА ГмбГ".

Бернд Бах (директор Фірми „АРНОЙБА ГмбГ") стверджує, що ніколи не підписував договір №02-07 від 15.02.2007р. та додатки до нього, також зазначає, що ніколи та нікому не надавав дозволу на виготовлення кліше - факсиміле власного підпису або печатки Фірми „АРНОЙБА ГмбГ" та ніколи нікого не уповноважував на підписання вище вказаних договорів, більше того і не мав права підписувати, оскільки відповідно згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Оскаржуваний договір №02-07 від 15.02.2007р. та додатки до нього ніколи не укладалися, оскільки власником техніки є Фірма „Аграрієр ГмбГ", а не Фірма „АРНОЙБА ГмбГ"; Фірма „Аграрієр ГмбГ" нікого не уповноважувала на відчуження належного їй майна; відсутнє волевиявлення Фірми „Аграрієр ГмбГ" чи Фірми „АРНОЙБА ГмбГ" на продаж техніки до СП ТОВ „Арсенюк та Штефанік"; у Фірми „АРНОЙБА ГмбГ" взагалі відсутнє право продажу техніки Фірми „Аграрієр ГмбГ";

Вказує, що Фірма „АРНОЙБА ГмбГ" ніколи не укладала з СП ТОВ „Арсенюк та Штефанік" будь-яких договорів щодо відчуження техніки Фірми „Аграрієр ГмбГ", що підтверджується письмовими поясненнями Бернда Баха від 28.01.2010р., в яких він повідомляє, що ніколи не підписував зазначених договорів. Заявою про вчинення злочину від 29.01.2010р., підписану Берндом Бахом та Петером Флуком, листом Фірми „АРНОЙБА ГмбГ" від 23.06.2011р., в якому Фірма „АРНОЙБА ГмбГ" повідомляє, що вся техніка, згідно договору від 03.04.2007р., переліку від 26.03.2007р., переліку від 24.11.2008р. була транспортована на територію України, розмитнення було здійснене СП ТОВ „Арсенюк та Штефанік", власником техніки є Фірма „Аграрієр ГмбГ", будь-яких договорів щодо продажу вказаної техніки Фірма „АРНОЙБА ГмбГ" не укладала.

Позивач наполягає на тому, що СП ТОВ „Арсенюк та Штефанік" в особі Арсенюка О.І., підробило договір №02-07 від 15.02.2007р., додатки до нього, з метою заволодіння майном Фірми „Аграрієр ГмбГ", крім того Арсенюком Олександром Івановичем був підроблений статут ТОВ „Подільський Край" в редакції від 27.03.2008р. та протокол зборів учасників ТОВ „Подільський край" №18 від 27.03.2008 року, з використанням факсиміле підписів Бернда Баха та Петера Флука.

Посилаєте на те, що рішенням Господарського суду Хмельницької області від 31.03.2011р. був задоволений позов Фірми „Аграрієр ГмбГ" до ТОВ „Подільський край" по справі №15/1968-10, визнані недійсними рішення зборів учасників ТОВ „Подільський край", викладене в протоколі №18 від 27.03.2008 року та статут ТОВ „Подільський край" в редакції від 27.03.2008 року, зареєстровано за реєстровим 16601050007000039. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.06.2011 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Позивач наполягає на тому, що СП ТОВ „Арсенюк та Штефанік" в особі Арсенюка Олександра Івановича було відомо, що техніка належить Фірмі „Аграрієм ГмбГ", про що свідчать заява про вчинення злочину від 29 січня 2010р. та пояснення Бгрнда Баха від 28.01.2010р. Крім того в інвойсах (рахунках-фактурах) від 24.04.2007р., із відповідними відмітками Хмельницької митниці, які супроводжували техніку, зазначено, що техніка призначена для Петера Флука - власника Фірми „Аграрієм", а в перекладі вказаних рахунків, підписаних директором СП ТОВ „Арсенюк та Штефанік" Арсенюком О.І. умисно не зазначено, що техніка належить Петеру Флуку.

Позивач посилається на те, що згідно ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Позивач посилається на те, що згідно висновку судової експертизи №47Т від 30.07.2012 року встановлено, що підпис як на оскаржуваних документах (договорі №02-07 від 15.02.2007 р., додатку №2 від 20.04.2007р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; додатку №3 від 01.06.2007р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; додатку №4 від 26.06.2007р. по договору №02-07 від 15.02.2007р.; додатку №5 від 12.07.2007р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; додатку №6 від 25.07.2007р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; додатку №7 від 27.07.2007р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; додатку №8 від 27.07.2007р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; додатку №9 від 08.08.2007р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; додатку №10 від 05.02.2008р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; додатку №11 від 05.02.2008р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.) так і на статуті ТОВ „Подільський Край" в редакції від 27.03.2007 р. та протоколі загальних зборів ТОВ „Подільський Край" №18 від 27.03.2008 р., які визнані недійсними в судовому порядку, вчинено за допомогою факсимільного кліше, одним способом, з одного набору, з використанням одного факсиміле.

Посилається на те, що згідно ч.7 ст.179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, тощо.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти зокрема, правочини між юридичними особами.

Згідно з вимогами до письмової форми правочину визначеними в ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Частина 3 цієї ж статті визначає, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до п.3 ст.203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, однак при вчиненні оскаржуваного правочину було відсутнє волевиявлення його учасника Бернда Баха, про що він неодноразово зазначав в своїх поясненнях. Окрім того, Бернд Бах не володіє українською мовою але ні оскаржуваний договір ні додатки до нього не містять перекладу на німецьку мову.

Вказує, що Вищим господарським судом України в постанові по справі №16/5025/1654/11 від 23.05.2012р. було встановлено, що Фірма „Аграрієр ГмбГ" набула права власності на майно на підставі договору купівлі-продажу від 01.06.2005 р., укладеного з фірмою „Ets Восагt". Волевиявлення Власника майна - Фірми „Аграрієр ГмбГ" на вчинення оспорюваного правочину було відсутнє.

Крім того, у додаткових поясненнях щодо підстав позову, позивач, крім зазначеного, вказує також і на те, що оспорюваний договір та додатки не відповідають нормам ст.203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, тощо.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти зокрема, правочини між юридичними особами.

Згідно з вимогами до письмової форми правочину визначеними в ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Ч.3 цієї ж статті визначає, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Оспорюваний договір з додатками від імені Бернда Баха підписаний з використанням кліше, що встановлено експертизою, без дотримання законодавчо встановленого порядку використання факсимільного відтворення підпису; відсутнє волевиявлення власника Фірми „Аграрієр ГМБГ"; підпис на оспорюваному договорі та додатках до нього від імені директора ТОВ СП „Арсенюк та Штефанік" Арсенюка О.І. також вчинено за допомогою використання факсимільного відтворення підпису (що підтверджується висновком експерта №45Т від 20.07.2012 р.) без дотримання порядку використання факсимільного відтворення підпису. Згідно з вимогами до письмової форми правочину визначеними в ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Ч.3 цієї ж статті визначає, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст.6 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність" суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України. Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності. Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

Враховуючи вищевикладене позивач просить визнати недійсними договір №02-07 від 15.02.2007 р., додаток №2 від 20.04.2007р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; додаток №3 від 01.06.2007р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; додаток №4 від 26.06.2007р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; додаток №5 від 12.07.2007р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; додаток №6 від 25.07.2007р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; додаток №7 від 27.07.2007р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; додаток №8 від 27.07.2007р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; додаток №9 від 08.08.2007р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; додаток №10 від 05.02.2008р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; додаток №11 від 05.02.2008р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.

В свою чергу, директор Фірми „Аграрієр ГмбГ" Петер Флук надав суду усні та письмові пояснення від 27.11.2012р. стосовно поданого позову, відповідно до яких повідомив наступне.

Між Фірмою „Аграрієр ГмбГ", директором якої він є, та Фірмою „Арнойба сільськогосподарська техніка та транспортні засоби ГмбГ" був укладений договір про надання послуг, згідно з яким Фірма „Арнойба сільськогосподарська техніка та транспортні засоби ГмбГ" прийняла на себе зобов'язання доставити техніку Фірми „Аграрієр ГмбГ", перелік якої визначений в додатку від 26.03.07 р. з Франції на Україну, вказаним договором визначено, що техніка залишається власністю Фірми „Аграрієр ГмбГ".

На виконання умов вказаного договору Фірма „АРНОЙБА ГмбГ" організувала транспортування техніки Фірми „Аграрієр ГмбГ", зазначеної в додатку від 26.03.07 р., із Франції в Україну через Німеччину та її розмитнення. Для транспортування та розмитнення техніки Фірма „АРНОЙБА ГмбГ" залучила брокерську фірму - СП ТОВ „Арсенюк та Штефанік".

Фірма „Аграрієр ГмбГ" перерахувала Фірмі „АРНОЙБА ГмбГ" 190 000 Євро для оплати транспортування та розмитнення її техніки.

Фірма „АРНОЙБА ГмбГ" перерахувала на рахунок СП ТОВ „Арсенюк та Штефанік" 02.07.2007 р. 18 000 Євро та 04.09.2007 р. 50 000 Євро для оплати послуг з транспортування та розмитнення її техніки. Крім того, Фірма „АРНОЙБА ГмбГ" в особі Бернда Баха в присутності директора Фірми „Аграрієр ГмбГ" Петера Флука передала директору СП ТОВ „Арсенюк та Штефанік" готівкою 68 000 Євро.

Однак, в серпні-вересні 2009 року під час перевірки своєї техніки директору Фірми „Аграрієр ГмбГ" Петеру Флуку стало відомо, що всією технікою Фірми „Аграрієр ГмбГ", яка була експортована в Україну та яка є власністю Фірми „Аграрієр ГмбГ", незаконно заволоділо СП ТОВ „Арсенюк та Штефанік" на підставі договору № 02-07 від 15.02.2007 р. з додатками до нього, який нібито підписано директором фірми „АРНОЙБА ГмбГ" Берндом Бахом.

При цьому, Бернд Бах (директор Фірми „АРНОЙБА ГмбГ") стверджує, що ніколи не підписував договір №02-07 від 15.02.2007 р. та додатки до нього, крім того ніколи та нікому не надавав дозволу на виготовлення кліше - факсиміле власного підпису та/або печатки Фірми „АРНОЙБА ГмбГ" та ніколи нікого не уповноважував на підписання вище вказаних договорів, більше того і не мав права їх підписувати, оскільки відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Разом з тим, директор Фірми „Аграрієр ГмбГ" Петер Флук повідомив суду, що оскаржуваний договір № 02-07 від 15.02.2007 р. та додатки до нього ніколи не укладалися, оскільки власником техніки є Фірма „Аграрієр ГмбГ", а не Фірма „АРНОЙБА ГмбГ". Фірма „Аграрієр ГмбГ" нікого не уповноважувала на відчуження належного їй майна, також відсутнє волевиявлення Фірми „Аграрієр ГмбГ" чи Фірми „АРНОЙБА ГмбГ" на продаж техніки до СП ТОВ „Арсенюк та Штефанік". У Фірми „АРНОЙБА ГмбГ" взагалі відсутнє право продажу техніки Фірми „Аграрієр ГмбГ"; Фірма „АРНОЙБА ГмбГ" ніколи не укладала з СП ТОВ „Арсенюк та Штефанік" будь-яких договорів щодо відчуження техніки Фірми „Аграрієр ГмбГ".

Крім того, директор Фірми „Аграрієр ГмбГ" Петер Флук в своїх поясненнях звертає увагу суду, що техніка, якою незаконно заволоділо СП ТОВ „Арсенюк та Штефанік" на підставі оскаржуваного договору № 02-07 від 15.02.2007 р., належить на праві власності Фірмі „Аграрієр ГмбГ", оскільки вона була на законних підставах придбана у французької фірми „Ets.BOCART" на підставі договорів, які наявні в матеріалах справи.

Враховуючи вище викладене, директор Фірми „Аграрієр ГмбГ" Петер Флук, позовні вимоги підтримує та просить суд позов задовольнити.

Представники позивача в засідання суду 29.11.2012р. прибув, позовні вимоги підтримав, наполягав на задоволені позову.

Представник відповідача-1 в засідання суду 29.11.2012р. прибув, подав письмове заперечення від 29.11.2012р., згідно якого повідомив, що із позовними вимогами не погоджується із наступних причин: позивач стверджує, що в серпня - вересні 2009 року йому стало відомо про те, що техніка, яка була транспортована в Україну незаконно заволоділо спільне підприємство товариство з обмеженою відповідальністю „Арсенюк & Штефанік". Як зазначив Конституційний Суд України, строки звернення до суду як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин (абзац п'ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 22.02.2012 року № 4-рп/2012).

Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами у зобов'язаннях, визначені у главі 19 Цивільного Кодексу України.

Під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Кодексу). Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Кодексу, частина перша якої пов'язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Загальна позовна давність тривалістю в три роки встановлена ст.257 Цивільного кодексу України, а ст.258 Цивільного кодексу України встановлена спеціальна позовна давність. До договору купівлі - продажу сільськогосподарської техніки, який позивач просить визнати недійсним, не застосовується спеціальна позовна давність, а застосовується загальна позовна давність.

За таких обставин, відповдіач-1 стверджує, що з моменту, коли позивач дізнався про те, що техніка, яка була транспортована в Україну, незаконно заволоділо СП ТОВ „Арсенюк & Штефанік", тобто з серпня-вересня 2009 року до 1 листопада - день, коли було подано до господарського суду Хмельницької області позовну заяву про визнання недійсними договорів, пройшло 3 роки і два місяці. За таких обставин, відповідач-1 вказує на порушення позивачем строку звернення із позовом, що є підставою для відмови у задоволенні даного позову.

Представник відповідача-2 в засідання суду з`явився, надав письмовий відзив на позов від 25.10.2012 р. в якому зазначає: позов Фірми „Аграрієр ГмбГ", заявлений до Фірми „АРНОЙБА ГмбГ" та СП ТОВ „Арсенюк та Штефанік" про визнання недійсними договору №02-07 від 15.02.2007 р., додатку №2 від 20.04.2007р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; додатку №3 від 01.06.2007р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; додатку №4 від 26.06.2007р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; додатку №5 від 12.07.2007р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; додатку №6 від 25.07.2007р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; додатку №7 від 27.07.2007р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; додатку №8 від 27.07.2007р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; додатку №9 від 08.08.2007р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; додатку №10 від 05.02.2008р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; додатку №11 від 05.02.2008р. до договору №02-07 від 15.02.2007р. вважає обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

У відповідності до договору від 03.04.2007р. Фірма „АРНОЙБА ГмбГ" організувала транспортування техніки Фірми „Аграрієр ГмбГ", зазначеної в додатку від 26.03.07 р. із Франції в Україну, через Німеччину та її розмитнення. Для транспортування та розмитнення техніки Фірма „АРНОЙБА ГмбГ" залучила брокерську фірму - СП ТОВ „Арсенюк та Штефанік".

Фірма „Аграрієр ГмбГ" перерахувала Фірмі „АРНОЙБА ГмбГ" 190 000 Євро для оплати транспортування та розмитнення її техніки. Фірма „АРНОЙБА ГмбГ" перерахувала на рахунок СП ТОВ „Арсенюк та Штефанік" 02.07.2007 р. 18 000 Євро та 04.09.2007 р. 50 000 Євро для оплати послуг з транспортування та розмитнення її техніки (що підтверджується банківськими виписками).

Крім того Фірма „АРНОЙБА ГмбГ" в особі Бенда Баха в присутності директора Фірми „Аграрієр ГмбГ" Петера Флука передала директору СП ТОВ „Арсенюк та Штефанік" готівкою 68 000 Євро.

24.11.2008 р. Фірма „АРНОЙБА ГмбГ" та Фірма „Аграрієр ГмбГ" затвердили перелік техніки, яку Фірма „АРНОЙБА ГмбГ" доставила в Україну, для розмитнення і транспортування якої залучалось СП ТОВ „Арсенюк та Штефанік".

Фірма „АРНОЙБА ГмбГ" техніку, яка зазначена в позові, у власність до СП ТОВ „Арсенюк та Штефанік" не передавала та ніяких договорів купівлі-продажу техніки із СП ТОВ „Арсенюк та Штефанік" не укладала та не підписувала, ніяких коштів від СП ТОВ „Арсенюк та Штефанік" за техніку не отримувало. Вся техніка, зазначена в позові та в переліку від 24.11.2008 р. є власністю Фірми „Аграрієр ГмбГ".

Техніка була доставлена на територію ТОВ „Подільський Край", як було домовлено із Фірмою „Аграрієр ГмбГ", оскільки Фірма „Аграрієр ГмбГ" планувала використовувати техніку для внесення її до статутного фонду ТОВ „Подільський Край".

Бернд Бах (директор Фірми „АРНОЙБА ГмбГ") стверджує, що ніколи не підписував договір №02-07 від 15.02.2007р. та додатки до нього, також зазначає, що ніколи та нікому не надавав дозволу на виготовлення кліше - факсиміле власного підпису та/або печатки Фірми „АРНОЙБА ГмбГ" та ніколи нікого не уповноважував на підписання вище вказаних договорів, більше того і не мав права підписувати, оскільки відповідно згідно з ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стверджує, що оскаржуваний договір №02-07 від 15.02.2007р. та додатки до нього ніколи не укладалися, оскільки власником техніки є Фірма „Аграрієр ГмбГ", а не Фірма „АРНОЙБА ГмбГ". Фірма „Аграрієр ГмбГ" нікого не уповноважувала на відчуження належного їй майна; відсутнє волевиявлення Фірми „Аграрієр ГмбГ" чи Фірми „АРНОЙБА ГмбГ" на продаж техніки до СП ТОВ „Арсенюк та Штефанік". У Фірми „АРНОЙБА ГмбГ" взагалі відсутнє право продажу техніки Фірми „Аграрієр ГмбГ"; Фірма „АРНОЙБА ГмбГ" ніколи не укладала з СП ТОВ „Арсенюк та Штефанік" будь-яких договорів щодо відчуження техніки Фірми „Аграрієр ГмбГ", що підтверджується письмовими поясненнями Бернда Баха від 28.01.2010р., в яких він повідомляє, що ніколи не підписував зазначених договорів, заявою про вчинення злочину від 29.01.2010р. підписану Берндом Бахом та Петером Флуком, листом Фірми „АРНОЙБА ГмбГ" від 23.06.2011р., в якому Фірма „АРНОЙБА ГмбГ" повідомляє, що вся техніка, згідно договору від 03.04.2007р., переліку від 26.03.2007р., переліку від 24.11.2008р. була транспортована на територію України, розмитнення було здійснене СП ТОВ „Арсенюк та Штефанік", власником техніки є Фірма „Аграрієр ГмбГ", будь-яких договорів щодо продажу вказаної техніки Фірма „АРНОЙБА ГмбГ" не укладала.

Стверджує, що СП ТОВ „Арсенюк та Штефанік" в особі Арсенюка О.І. підробило договір №02-07 від 15.02.2007р., додатки до нього, з метою заволодіння майном Фірми „Аграрієр ГмбГ", крім того Арсенюком О.І. був підроблений статут ТОВ „Подільський Край" в редакції від 27.03.2008р. та протокол зборів учасників ТОВ „Подільський край" № 18 від 27.03.2008 р., з використанням факсиміле підписів Бернда Баха та Петера Флука. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 31.03.2011 р. був задоволений позов Фірми „Аграрієр ГмбГ" до ТОВ „Подільський край" по справі №15/1968-10, визнані недійсними рішення зборів учасників ТОВ „Подільський край", викладене в протоколі №18 від 27.03.2008 року та статут ТОВ „Подільський край" в редакції від 27.03.2008р., зареєстровано за реєстровим №16601050007000039, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.06.2011р., рішення суду першої інстанції залишено без змін.

СП ТОВ „Арсенюк та Штефанік" в особі Арсенюка О.І. було відомо, що техніка належить Фірмі „Аграрієр", про що свідчать заява про вчинення злочину від 29.01.2010р. та пояснення Бернда Баха від 28.01.2010р. Крім того в інвойсах (рахунках-фактурах) від 24.04.2007р., із відповідними відмітками Хмельницької митниці, які супроводжували техніку зокрема: Трактор шасі №380.24.53.50, Каток сільськогосподарський 10 шт., Шнек, Борона дискова 5 шт., контейнер 20-футовий 2 шт., розрихлювач культиватор, стіл металевий, каток розрихлюючий, культиватор 3-х лаповий „Rabe", культиватор „Rabe", катки 3 шт., борона дискова 2шт. зазначено, що техніка призначена для Петера Флука - власника Фірми „Аграрієм", а в перекладі вказаних рахунків, підписаних директором СП ТОВ „Арсенюк та Штефанік" - Арсенюком О.І. умисно не зазначено, що техніка належить Петеру Флуку.

Згідно ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує, публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Бернд Бах (директор Фірми „АРНОЙБА ГмбГ") стверджує, що вказаний договір з додатками він ніколи не укладав та не підписував також зазначає, що на зазначеному договорі використано окрім кліше-факсиміле підпису, яке вже незаконно використовувалось громадянином Арсенюком О.І. (директором СП ТОВ „Арсенюк та Штефанік") на статуті ТОВ „Подільський край" в редакції від 27.03.2008 р. та протоколі № 18 від 27.03.2008 р. (що встановлено рішенням Господарського суду Хмельницької області яке залишено в силі рішенням Рівненського апеляційного господарського суду) ще й підроблена печатка Фірми „Арнойба".

Відповідно до висновку судової експертизи №47Т від 30.07.2012 року встановлено, що підпис як на оскаржуваних документах (договорі №02-07 від 15.02.2007 р., додатку №2 від 20.04.2007р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; додатку №3 від 01.06.2007р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; додатку №4 від 26.06.2007р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; додатку №5 від 12.07.2007р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; додатку №6 від 25.07.2007р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; додатку №7 від 27.07.2007р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; додатку №8 від 27.07.2007р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; додатку №9 від 08.08.2007р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; додатку №10 від 05.02.2008р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; додатку №11 від 05.02.2008р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.) так і на статуті ТОВ „Подільський Край" в редакції від 27.03.2007 р. та протоколі загальних зборів ТОВ „Подільський Край" №18 від 27.03.2008 р. (які визнані недійсними в судовому порядку) вчинено за допомогою факсимільного кліше, одним способом, з одного набору, з використанням одного факсиміле.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти зокрема, правочини між юридичними особами. Згідно з вимогами до письмової форми правочину визначеними в ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Ч.3 цієї ж статті визначає, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Крім того, що оспорюваний договір з додатками від імені Бернда Баха підписаний з використанням кліше (що вже встановлено експертизою) без дотримання законодавчо встановленого порядку використання факсимільного відтворення підпису, відсутнє волевиявлення власника Фірми „Аграрієр ГМБГ"; тощо, підпис на оспорюваному договорі та додатках до нього від імені директора ТОВ СП „Арсенюк та Штефанік" Арсенюка Олександра Івановича також вчинено за допомогою використання факсимільного відтворення підпису без дотримання порядку використання факсимільного відтворення підпису, що встановлено висновком експертизи НДЄКЦ при УМВС України в Хмельницькій області №45 Т від 20.07 2012 року.

Згідно з вимогами до письмової форми правочину визначеними в ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Ч.3 цієї ж статті визначає, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Окрім того Бернд Бах не володіє українською мовою, ні оскаржуваний договір, ні додатки до нього не містять перекладу на німецьку мову.

За таких обставин, відповідач-2 погоджується із позовними вимогами та просить суд їх задовольнити.

Розглядом матеріалів справи, наявними у справі доказами та поясненнями учасників процесу встановлено:

Фірма „Аграрієр ГмбГ", м. Ленцергайде, Швейцарія як господарюючий суб'єкт зареєстрована в торговому реєстрі міста Хур, кантон Граубюнден, Швейцарія 20.02.2006р. за №СН-350.4.001.854-3 згідно із відомостей Торговельного реєстру Граубюнден від 21.12.2009р. із відповідним перекладом українською мовою (нотаріально посвідчено).

Спільне підприємство товариство з обмеженою відповідальністю „Арсенюк-Штефанік", м.Красилів значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно з інформацією Спеціального витягу з ЄДР станом на 30.11.2011р.

Згідно „Дійсного договору купівлі-продажу 1.6.2005" датованого 01.06.2005р. (із перекладом українською мовою, засвідченого нотаріально) фірма „Аграрієм" купила у фірми „Ets Bocart" техніку згідно із переліку, всього 471 560 євро. Вартість була сплачена різними платіжними чеками фірми „Аграрієм".

03.04.2007р. між Фірмою „Аграрієр ГмбГ" (Швейцарія) в особі Петера Флука та Фірмою „АРНОЙБА сільськогосподарська техніка та транспортні засоби ГмбГ" (Німеччина) в особі Бернда Баха був укладений договір про надання послуг (із перекладом українською мовою, засвідчений нотаріально) наступного змісту:

„Замовник - „Аграрієр ГмбХ" Петер Флук, виконавець - „Арнойба ГмбХ" Бернд Бах. Замовник надає право і зобов`язує виконавця сільськогосподарську техніку згідно додатку від 26.03.2007р. доставити з Франції на Україну. Місцем доставки є Красилів, Хмельницька область, Україна. Техніка поставляється з метою подальшого внесення в статутний фонд ТОВ „Подільський край". Техніка залишається власністю фірми „Аграрієм". Фактурування, складання митних документів в Німеччині і організація транспорту є завданням виконавця.

Замовник надає право виконавцю залучати для виконання цього завдання „третіх" осіб. Замовник зобов`язується переказати на рахунок виконавця 200 тисяч євро. Ця сума призначена на покриття митних витрат транспортних і т.п. на Україні.

За використання коштів за призначенням є відповідальним виконавець. За взаємної згоди можна вносити зміни і доповнення до додатку з переліком техніки. Підтвердженням договору є передача техніки. Зміни до додатку з технікою вносяться у договір за згодою сторін. Цей договір є дійсним до повного виконання". Договір підписано уповноваженими особами сторін договору -Петер Флук та Бернд Бах та скріплено печатками.

26.03.2007р. між сторонами було погоджено та підписано „перелік поставленої техніки фірмою „Агрорієр" (додаток від 26.03.2007р.).

24.11.2008р. між фірмою „Аграрієр ГмбХ" та фірмою „Арнойба ГмбХ" було підписано додаток (перекладено українською мовою, нотаріально посвідчено) наступного змісту: „Затверджений перелік техніки та обладнання, що належить фірмі „Аграрієр" (Петер Флук), щодо якої надавались послуги фірмою „Арнойба ГмбХ" (Бернд Бах) та яка транспортована на територію України згідно договору від 03.04.2007р."

На виконання умов договору фірма „Арнойба ГмбХ" провела поставку сільськогосподарської техніки фірми „Аграрієр" згідно наданих в матеріали справи наступних документів: декларацій митної вартості, митних декларацій та СМR: №40000005/7/000537, СМК №0274742, №400000005/7/000555, №400000005/7/000555, №400000005/7/000777, №400000005/7/000780, СМR від 05.06.2007р., №400000005/7/000771, №400000005/7/000773, СМR від 03.07.2007р., №400000005/7/000891 CMR від 19.07.2007р., №400000005/7/000948, №400000005/7/000949, CMR від 31.07.2007р., №400000005/7/001030, №400000005/7/001036, №400000005/7/001057, №400000005/7/001058, №400000005/7/1000213, СМR від 21.08.2007р., №400000005/7/001088, №400000005/7/001089; №400000005/7/001138, №MRN07DЕ553000868052Е7, CMR від 20.12.2007р., №400000005.8.100028, №400000005/8/000294, №400000005/8/000231, CMR від 15.02.2008р., №400000005.8.100028, № 400000005.8.100027, CMR від 15.02.2008р; CMR від 12.10.2009р., №400000005/7/000391, №400000005/7/000949, №400000005/7/000555, №400000005/7/001650, №400000005/7/001057, №400000005/7/001057, №400000005/7/000536, №400000005/7/001088.

Згідно із повідомленнями Граубундського Кантонського банківського відділення про дебетування (зняття) грошей з банківського рахунку, фірма „Аграрієр ГмбГ" сплатила Фірмі „АРНОЙБА ГмбГ" 190 000,00 євро наступними платежами: 03.05.2007р. -50 000,00 євро, 17.08.2007р. -40 000,00 євро, 03.09.2007р. -40 000,00 євро, 05.09.2007р. -60 000,00 євро.

Листом від 23.06.2011р. Фірма „АРНОЙБА ГмбГ" повідомила фірму Аграрієр ГмбГ" про те, що „вся техніка згідно договору від 03.04.2007р., переліку від 26.03.2007р., переліку від 24.11.2008 р. була транспортована на територію України, розмитнення було здійснене СП ТОВ „Арсенюк-Штефанік", власником техніки є Фірма „Аграрієр ГмбГ", будь-яких договорів щодо продажу вказаної техніки Фірма „АРНОЙБА ГмбГ" не укладала".

В матеріалах справи наявна копія договору №02-07 від 15.02.2007р., згідно якого „продавець - Фірма „АРНОЙБА ГмбГ" зобов'язується передати у власність покупця - СП ТОВ „Арсенюк-Штефанік" товари, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити їх на умовах цього договору. Ціна, кількість, асортимент товарів обумовлюється в додатках, до цього договору, які узгоджуються сторонами в письмовій формі та являються його невід'ємною частиною".

Додатками №2 від 20.04.2007р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; №3 від 01.06.2007р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; №4 від 26.06.2007р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; №5 від 12.07.2007р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; №7 від 27.07.2007р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; №8 від 27.07.2007р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; №9 від 08.08.2007р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; №10 від 05.02.2007р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; №11 від 05.02.2007р. до договору №02-07 від 15.02.2007р. (35, 59, 70, 76, 89, 96, 108,145, 150) визначались перелік та вартість техніки, яку продавець передає у власність покупцю.

Протоколом огляду місця події від 12.11.2009р. встановлено наявність сільськогосподарської техніки на території тракторного парку ТОВ „Подільський край".

26.07.2011р. Фірма „Аграрієр ГмбГ" направила СП ТОВ „Арсенюк-Штефанік" вимогу про повернення сільськогосподарської техніки, яка 27.07.2011р. була отримана СП ТОВ „Арсенюк-Штефанік".

Оскільки вимога про повернення сільськогосподарської техніки СП ТОВ „Арсенюк та Штефанік" не була виконана в добровільному порядку, позивач звернувся із позовом до суду про витребування майна із чужого незаконного володіння. В ході вирішення справи №16/5025/1654/11 в порядку апеляційного провадження суду було подано оригінал договору №02-07 від 15.02.2007р. з додатками із відповідними підписами Бернда Баха на вказаному договір та додатках.

Згідно наявного в матеріалах справи висновку №47Т від 30.07.2012р. судової експертизи, проведеної в ході вирішення господарської справи №16/5025/1654/11, встановлено, що підпис як на оскаржуваних документах (договорі №02-07 від 15.02.2007 р., додатку №2 від 20.04.2007р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; додатку №3 від 01.06.2007р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; додатку №4 від 26.06.2007р. по договору №02-07 від 15.02.2007р.; додатку №5 від 12.07.2007р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; додатку №6 від 25.07.2007р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; додатку №7 від 27.07.2007р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; додатку №8 від 27.07.2007р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; додатку №9 від 08.08.2007р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; додатку №10 від 05.02.2008р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; додатку №11 від 05.02.2008р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.) так і на статуті ТОВ „Подільський Край" в редакції від 27.03.2007 р. та протоколі загальних зборів ТОВ „Подільський Край" №18 від 27.03.2008 р., вчинено за допомогою факсимільного кліше, одним способом, з одного набору, з використанням одного факсиміле.

Відповідно до висновку судової техніко-криміналістичної експертизи №45Т від 20.07.2012р., яка проведена в рамках розслідування кримінальної справи №29/2585 вказується про використання факсиміле Бернда Баха у спірному договорі та додатках до нього замість власноручного підпису.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 31.03.2011р. по справі №15/1968-10 (набуло чинності згідно постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 15.06.2011р.), було визнано недійсним рішення зборів учасників ТОВ „Подільський край", викладене в протоколі №18 від 27.03.2008р. та визнано недійсним статут ТОВ „Подільський край" в редакції від 27.03.2008р., зареєстрованого за реєстровим номером №16601050007000039.

Підставою для визнання недійним спірних рішення зборів учасників ТОВ „Подільський край", викладене в протоколі №18 від 27.03.2008р., та статуту ТОВ „Подільський край" в редакції від 27.03.2008р. стали встановлені судом факти, які підтверджують непідписання вказаних установчих документів Петером Флуком і Берндом Бахом, що встановлено висновком експерта №781 від 22.11.2010р.

Позивач, оспорюючи сам факт укладання договору №02-07 від 15.02.2007р. та додатків до нього, звернувся до суду із позовом, згідно якого просить визнати недійсним договір №02-07 від 15.02.2007 року та додатки: №2 від 20.04.2007 р.; № 3 від 01.06.2007 р.; № 4 від 26.06.2007 р.; №5 від 12.07.2007 р.; №6 від 25.07.2007 р.; №7 від 27.07.2007 р.; №8 від 27.07.2007 р.; №9 від 08.08.2007 р.; № 10 від 05.02.2008 р.; № 11 від 05.02.2008 р. При цьому, позивач звертає увагу суду на настання негативних наслідків, які мали місце вчиненням спірного правочину.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги таке:

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами ст.ст.1, 2 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи вправі звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч.4 ст.202 ЦК України)

Загальні підстави недійсності правочину встановлені ст.215 ЦК України. Так, згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1-3 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною 3 ст.215 ЦК України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 3 ст.3, ст.627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 ст.179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Із матеріалів справи вбачається, що спірний договір №02-07 від 15.02.2007р. з додатками до нього №2 від 20.04.2007р.; №3 від 01.06.2007р.; №4 від 26.06.2007р.; №5 від 12.07.2007р.; №6 від 25.07.2007р.; №7 від 27.07.2007р.; №8 від 27.07.2007р.; №9 від 08.08.2007р.; №10 від 05.02.2008р.; №11 від 05.02.2008р. за правовою природою є договором поставки з ознаками зовнішньоекономічного контракту.

Згідно ст.712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.1 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 №959-ХІІ (із змінами та доповненнями) передбачено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст.6 вказаного Закону передбачено, що суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

Згідно ч.2, 3 ст.207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Обґрунтовуючи своє порушене право, позивач (Фірма „Аграрієр ГмбГ", м. Ленцергайде, Швейцарія) посилається на те, що сільськогосподарська техніка вибула із власності останнього на підставі спірного договору №02-07 від 15.02.2007р. з додатками, оскільки право на відчуження сільськогосподарської техніки у Фірми „АРНОЙБА ГмбГ" відсутнє, а позивач не уповноважував фірму „АРНОЙБА ГмбГ" на відчуження сільськогосподарської техніки СП ТОВ „Арсенюк та Штефанік" як покупця по договору №02-07 від 15.02.2007р.

На підтвердження недійсності правочину позивачем подано висновок судової експертизи №47Т від 30.07.2012р., яким встановлено, що підписи від імені Бернда Баха Фірми „АРНОЙБА ГмбГ" в оскаржуваних документах, а саме: на договорі №02-07 від 15.02.2007р. та додатку №2 від 20.04.2007р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; додатку №3 від 01.06.2007р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; додатку №4 від 26.06.2007р. по договору №02-07 від 15.02.2007р.; додатку №5 від 12.07.2007р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; додатку №6 від 25.07.2007р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; додатку №7 від 27.07.2007р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; додатку №8 від 27.07.2007р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; додатку №9 від 08.08.2007р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; додатку №10 від 05.02.2008р. до договору №02-07 від 15.02.2007р.; додатку №11 від 05.02.2008р. до договору №02-07 від 15.02.2007р. вчинено за допомогою факсимільного кліше, одним способом, з одного набору, з використанням одного факсиміле. Судом також прийнято до уваги як належний доказ висновок судової техніко-криміналістичної експертизи №45Т від 20.07.2012р., яка проведена в рамках розслідування кримінальної справи №29/2585, згідно якого також підтверджується факт використання факсиміле Бернда Баха у спірному договорі та додатках до нього замість власноручного підпису.

Судом встановлено, що доказів на підтвердження надання письмової згоди Бернда Баха на використання факсимільного кліше з відповідним аналогом власноручного підпису на документах, суду не було подано.

Згідно наявних в матеріалах справи письмових пояснень Бернда Баха від 28.01.2010р., відібраних головним інспектором Служби митної варти та організації боротьби з порушеннями митного законодавства Хмельницької митниці Лірником Р.П., та від 23.06.2011р. з відповідними перекладом українською мовою, слідує, що Бернд Бах від імені фірми „АРНОЙБА ГмбГ" договір №02-07 від 15.02.2007р. та додатки до нього не підписував. Будь-яких договорів купівлі на цю техніку ні Бернд Бах особисто, ні фірма „АРНОЙБА ГмбГ" не укладали та не підписували.

Судом враховується, що згідно ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Із врахуванням вищенаведеного, судом встановлено, що Бернд Бах діючи як повноважний представник від імені юридичної особи на підписання договорів, діючи в інтересах юридичної особи -фірми „АРНОЙБА ГмбГ" не мав наміру укладати та, відповідно, засвідчувати своїм підписом будь-які угоди, за наслідками яких відбувалось відчуження сільськогосподарської техніки.

При цьому, право власності фірми „Аграрієр ГмбГ" на сільськогосподарську техніку, що була продана згідно спірного договору №02-07 від 15.02.2007р. (з відповідними додатками) набуто останньою правомірно на підставі „дійсного договору купівлі-продажу 1.6.2005" датованого 01.06.2005р. (із перекладом українською мовою, засвідченого нотаріально). Згідно вказаного договору фірма „Аграрієм" купила у фірми „Ets Bocart" техніку згідно із переліку, всього 471 560 євро, вартість була сплачена різними платіжними чеками фірми „Аграрієм ГмбГ".

Частиною 5 п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановлено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

В ході вирішення даного спору судом встановлено, що спірним правочином (договором №02-07 від 15.02.2007р. та додатками до нього) було порушено права та охоронювані законом інтереси саме позивача - фірми „Аграрієм ГмбГ".

Судом приймається до уваги, що статями 16 ЦК України та 20 ГК України визначено спосіб захисту цивільних прав та інтересів вказаних вище осіб. Окрім того, передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частинами 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За ст.20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відтак, суд вважає, що позивачем правомірно було обрано спосіб захисту порушеного права шляхом звернення із позовом про визнання правочину недійсним. Враховується також і те, що позивач вже звертався до суду із захистом свого порушеного права шляхом подання позову про витребування майна із чужого незаконного володіння (справа №16/5025/1654/11), і даний спір знаходиться в провадженні господарського суду Хмельницької області.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги правомірними, належних та допустимих доказів на спростування позиції позивача суду не було подано.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідачем-1 було подано письмову заяву від 29.11.2012р., згідно якої просить застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності в порядку ст.ст. 256, 257 ЦК України, а відтак - відмовити в позові з цих підстав. При цьому, відповдіач-1 стверджує, що з моменту, коли позивач дізнався про те, що техніка, яка була транспортована в Україну, незаконно заволоділо СП ТОВ „Арсенюк & Штефанік", тобто з серпня-вересня 2009 року до 1 листопада - день, коли було подано до господарського суду Хмельницької області позовну заяву про визнання недійсними договорів, пройшло 3 роки і два місяці.

Судом в даному випадку приймається до уваги, згідно ст.ст.256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 261 Кодексу передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В ході вирішення даного спору судом встановлено, що про існування спірного договору №02-07 від 15.02.2007р. та додатків до нього вперше вказується у письмових поясненнях, датованих 28.01.2010р., які були відібрані у директора фірми „АРНОЙБА ГмбГ" Бернда Баха головним інспектором Служби митної варти та організації боротьби з порушеннями митного законодавства Хмельницької митниці Лірником Р.П. При цьому, оригінали спірного договору із додатками досліджувались судом в ході вирішення справи №16/5025/1654/11 за наслідками апеляційного оскарження судового рішення першої інстанції, про що зазначено в постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 12.03.2012р.

За таких обставин, посилання відповідача-1 на те, що про порушення свого права позивач дізнався в серпні-вересні 2009р., судом оцінюється критично, оскільки належними доказами не підтверджено. Відтак, суд вважає, що строк звернення із даним позовом позивачем не пропущено, тому заява відповідача-1 про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню.

Із врахуванням вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, правомірними та такими, що узгоджуються із нормами чинного законодавства та відповідають фактичним обставинам справи, а тому -підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України підлягають покладенню на відповідачів пропорційно порівно у зв'язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись ст.ст.1, 2, 45, 12, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

В И Р І Ш И В:

Позов Фірми „Аграрієр ГмбГ", м. Ленцергайде, Швейцарія до 1. Спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю „Арсенюк та Штефанік", м. Красилів; 2. Фірми „АРНОЙБА сільськогосподарська техніка та транспортні засоби ГмбГ", м. Шлетгау, Німеччина про визнання договору №02-07 від 15.02.2007 року та додатків: №2 від 20.04.2007 р.; №3 від 01.06.2007 р.; №4 від 26.06.2007 р.; №5 від 12.07.2007 р.; №6 від 25.07.2007 р.; №7 від 27.07.2007 р.; №8 від 27.07.2007 р.; №9 від 08.08.2007 р.; №10 від 05.02.2008 р.; №11 від 05.02.2008 р. недійсними задовольнити.

Визнати недійсним договір №02-07 від 15.02.2007 року та додатки до нього: №2 від 20.04.2007 р.; №3 від 01.06.2007 р.; №4 від 26.06.2007 р.; №5 від 12.07.2007 р.; №6 від 25.07.2007 р.; №7 від 27.07.2007 р.; №8 від 27.07.2007 р.; №9 від 08.08.2007 р.; №10 від 05.02.2008 р.; №11 від 05.02.2008 р., що укладені між Фірмою „АРНОЙБА сільськогосподарська техніка та транспортні засоби ГмбГ", м. Шлетгау, Німеччина та Спільним підприємством товариством із обмеженою відповідальністю „Арсенюк та Штефанік", м. Красилів.

Стягнути із Спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю „Арсенюк та Штефанік", м. Красилів (вул. Грушевського, 146, код ЄДРПОУ 21349824) на користь Фірми „Аграрієр ГмбГ", м. Ленцергайде, Швейцарія (вул. Воа Крапера, 17, зареєстрована в торговому реєстрі міста Хур, кантон Граубюнден, Швейцарія 20.02.2006р. за №СН-350.4.001.854-3) 536,50 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень 50 коп.) відшкодування сплаченого судового збору.

Видати наказ.

Стягнути із Фірми „АРНОЙБА сільськогосподарська техніка та транспортні засоби ГмбГ", м. Шлетгау, Німеччина (вул. Шутценгаузштрассе, 27, зареєстрована в торговому реєстрі м.Хемніц земля Саксонія за №НRB 4245) на користь Фірми „Аграрієр ГмбГ", м. Ленцергайде, Швейцарія (вул. Воа Крапера, 17, зареєстрована в торговому реєстрі міста Хур, кантон Граубюнден, Швейцарія 20.02.2006р. за №СН-350.4.001.854-3) 536,50 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень 50 коп.) відшкодування сплаченого судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення підписане 03.12.2012р.

Суддя В.В. Магера

Віддруковано 1 прим.

1-до матеріалів справи