Рішення № 27882827, 22.10.2012, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" жовтня 2012 р.Справа № 9/38/5022-652/2012

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

Розглянув справу

за позовом Фермерського господарства "Тріумф", с.Гальчинці, Теофіпольський район, Хмельницька область, 30637

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАВПРОДУКТ", вул. Об'їзна, 12/6а, с. Петриків, Тернопільський р-н., Тернопільська область, 47720 в особі Філії "Волочиський консервний завод", вул. Копачівська, 2, м. Волочиськ, Волочиський р-н, Хмельницька обл., 31200

про cтягнення 65 670 грн. 37 коп. заборгованості, з яких : 46113 грн. 32 коп. сума основного боргу, 6734 грн. 25 пеня, 4550 грн. 07 коп. - 3%річних, 8272 грн. 73 - індекс інфляції.

За участю представників сторін:

позивача: Лисенко О.В. -довіреність №17/02 від 30.07.2012р.

відповідача: Ткач І.Я. -довіреність від 18.09.2012р.

Представникам сторін у попередніх судових засіданнях роз'яснено їх права та обов'язки у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22 ГПК України.

В судовому засіданні 04.09.2012р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Сторони, в порядку ст.ст.64,77 ГПК України, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні 22.10.2012р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: Позивач -Фермерське господарство "Тріумф", с. Гальчинці, Теофіпольський район, Хмельницька область звернувся до господарського суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАВПРОДУКТ", вул. Об'їзна, 12/6а, с. Петриків, Тернопільський р-н., Тернопільська область в особі Філії "Волочиський консервний завод", вул. Копачівська, 2, м. Волочиськ, Волочиський р-н, Хмельницька обл. про cтягнення 65 670 грн. 37 коп. заборгованості, з яких: 46 113 грн. 32 коп. - сума основного боргу, 6 734 грн. 25 коп. - пеня, 4 550 грн. 07 коп. - 3%річних, 8 272 грн. 73 коп. - індекс інфляції.

Позов обґрунтовується оглянутими в судовому засіданні оригіналами та належним чином завіреними копіями: Договору №1-09/07 від 01.01.2009р.; накладної №112 від 28.08.2009р.; накладної №136 від 20.09.2009р.; претензії від 20.03.2012; та іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 10.08.2012р. порушено провадження у справі та її розгляд вперше призначено на 21.08.2012 р. о 15 год. 00 хв.

У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 04.09.2012р. на 16 год. 00 хв., на 18.09.2012р. на 14 год. 10 хв., на 02.10.2012р. на 14 год. 40 хв. та оголошувались перерви до 16.10.2012р. на 15 год. 30 хв. та до 22.10.2012р. на 14 год. 10 хв. у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін та не наданням сторонами витребуваних судом доказів.

Строк вирішення спору у справі №9/38/5022-652/2012 встановлено до 07.10.2012р. За клопотанням представників сторін від 02.10.2012р., у зв'язку із закінченням терміну розгляду справи, суд, у відповідності до ст. 69 ГПК України, ухвалою від 02.10.2012р. строк вирішення спору продовжив на п'ятнадцять днів до 22.10.2012р.

Представник позивача у попередніх судових засіданнях позовні вимоги з врахуванням підстав наведених у позовній заяві від 31.07.2012р. №18/02 від 31.07.2012р., клопотання про зменшення позовних вимог від 15.10.2012р. та пояснення від 17.10.2012р. вх.№ 16240 від 22.10.2012р. підтримує повною мірою.

Крім того, заявою від 20.08.2012р. №23, просить врахувати описку щодо визначення адрес та визнати відповідачем у справі: Товариство з обмеженою відповідальністю "СЛАВПРОДУКТ", 47720, Тернопільська область, Тернопільський р-н., с. Петриків, вул. Об'їзна, 12/6а, код ЄДРПОУ 34042038, в особі Філії "Волочиський консервний завод", 31200, Хмельницька обл., Волочиський р-н, м. Волочиськ, вул. Копачівська, 2, код ЄДРПОУ 34401800. В підтвердження зазначеного надав Витяг з ЄДРПОУ ТзОВ "СЛАВПРОДУКТ", Витяг з ЄДРПОУ Філії "Волочиський консервний завод" ТзОВ "СЛАВПРОДУКТ".

Одночасно, в поясненні (б/н від 02.10.2012р. вх. №15778(н) від 02.10.2012р.) наданому суду зазначає, що під час укладення договору від 01.01.2009р., було допущено описку, яка на саму суть договору не впливає: в розділі договору "Реквізити" було помилково вказано Фермерське господарство "Тріумф" покупцем, а філію "Волочиський консервний завод "ТОВ "Славпродукт" продавцем. Хоча послідуючі дії сторін договору додатково підтверджують зазначену описку, а саме факт отримання продукції покупцем (відповідачем) та виникнення грошових зобов'язань.

В процесі розгляду справи, позивачем неодноразово уточнювалися позовні вимоги.

Так, позивачем долучено клопотання про збільшення позовних вимог від 21.08.2012р. №б14, в якому зазначено що сума грошових зобов'язань відповідача, що виникла на підставі договору поставки №1-09/07 від 01.01.2009р. та накладних № 112 від 28.08.2009р., № 136 від 30.09.2009р., була визначена без урахування податку на додану вартість, в зв'язку з чим реальна сума заборгованості, станом на 20.06.2012р., становить не 46113,32 грн., а 55336,00 грн. Відповідно до здійсненого перерахунку позивач просив стягнути з боржника 55336,00 грн. основного боргу, 8081,10 грн. пені, 5467,98 грн. -три проценти річних, 9927,28 грн. -індекс інфляції.

Разом з тим, в судовому засіданні 16.10.2012р. представником позивача подано клопотання про зменшення позовних вимог б/н від 15.10.2012р., в якому позивач, посилаючись на часткове погашення суми боргу відповідачем, просить зменшити позовні вимоги та стягнути в його користь: 20067,20 грн. -основного боргу, 4753,34 грн. -три проценти річних, 9030,28 грн. -індексу інфляції. При цьому від стягнення пені позивач у поданій заяві відмовився, що також підтверджується і згідно письмового пояснення фермерського господарства "Тріумф" від 17.10.2012р. вх. № 16240 від 22.10.2012р.

Також, згідно пояснення від 17.10.2012р. вх. № 16240 від 22.10.2012р. позивач попередні заяви із врахуванням змін щодо позовних вимог підтримує повною мірою одночасно вважає безпідставними заперечення відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, розглянувши зазначені клопотання позивача, суд розцінює їх як заяви, якими позивач фактично в кінцевому варіанті поданої заяви зменшив розмір позовних вимог, в частині заявленої до стягнення суми основного боргу, трьох процентів річних та індексу інфляції а також та шляхом відмови від заявленої раніше до стягнення пені, а тому, суд приймає їх до розгляду, як такі, що подані в порядку ст. 22 ГПК України.

При цьому в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом, в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні (п. 6. інф. л. ВГСУ від 13.08.2008 № 01-8/482. п. 17 інф. л. ВГСУ від 20.10.2006р. №01-8/2351).

Таким чином, суд розглядає справу, предметом розгляду якої є: стягнення 20 067 грн. 00 коп. основного боргу, 4753,34 грн. -три проценти річних, 9030,28 грн. -інфляційних втрат.

Повноважний представник відповідача в судове засідання 22.10.2012р. прибув, проти позовних вимог заперечує, з посиланням на підстави зазначені у запереченні на позов від 18.09.2012р. №356. Зокрема, на вимогу суду, надав розрахунок сплати за поставлений товар у 2009 році та вважає, що з врахуванням часткової сплати відповідачем основного боргу в сумі 35 268,80 грн., підлягають до задоволення позовні вимоги в частині стягнення 20067 грн. 80 коп. -основного боргу. Одночасно заперечує щодо здійсненого позивачем нарахування 8 081 грн. 10 коп. пені, 9 927 грн. 28 коп. -інфляційних нарахувань та 5 205 грн. 98 коп. -3% річних.

Враховуючи зазначене, а також строк вирішення спору, визначений ст. 69 ГПК України, беручи до уваги те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд розглядає спір за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заяви позивача, заперечення представника відповідача, оцінивши представлені докази в сукупності господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 16 ЦК України та п. 2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи частини 1 статті 174 ГК України відповідно до якої господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Як встановлено судом, 01.01.2009р. між Фермерським господарством "Тріумф" (далі по тексту - продавець, позивач у справі, ФГ "Тріумф") та Філією "Волочиський консервний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАВПРОДУКТ" (далі по тексту - покупець, відповідач у справі, ТзОВ "СЛАВПРОДУКТ") укладено договір поставки 1-09/07 (далі по тексту -Договір), за умовами якого продавець зобов'язався протягом дії цього Договору передавати покупцеві у власність товар окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що погоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною Договору, а Покупець зобов'язаний проводити оплату за кожну поставлену партію товарів не пізніше 7 (семи) банківських днів з моменту поставки товару. прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених цим Договором. (п.п.1.1., 2.3. Договору). Датою поставки товару є дата виписки Продавцем товарної накладної. Предметом поставки за цим Договором є с/г продукція.

Пунктом 5.5. Договору сторони погодили, що Договір діє до 31 грудня 2009 року.

Розглянувши та оцінивши умови поданого позивачем Договору суд приходить до висновку, що між сторонами за Договором виникли правовідносини з купівлі-продажу товару шляхом поставки товару.

У відповідності до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В свою чергу, згідно ч. 1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається із поданих позивачем доказів згідно накладних №112 від 28.08.2009р. на суму 35059,20 грн. №136 від 30.09.2009р. на суму 20276,80 грн. відповідачу було поставлено огірки в загальній кількості 34568,00 грн. на загальну суму 55336,00 грн.

Представником відповідача не заперечується факт поставки йому вказаного товару згідно накладних. Разом з цим, в підтвердження поставки ним подано інші накладні за іншою датою та номерами, які також підписані сторонами та завірені їх печатками. При цьому пояснюючи існування різних накладних підписаних сторонами як представник позивача так і представник відповідача зазначають, що накладні №112 від 28.08.2009р. на суму 35059,20 грн. та №136 від 30.09.2009р. на суму 20276,80 грн. є узагальнюючими накладними, які підписані за результатами завершення поставок усього товару за певний період.

Зокрема, матеріалами справи доведено, що у серпні 2009 році поставка товару здійснювалась партіями на підставі видаткових накладних №107 від 08.08.2009р. на суму 5913,60 грн., №5 від 13.08.2009р. на суму 7016,00 грн., №132 від 16.08.2009р. на суму 8080,00 грн., №153 від 22.08.2009р. на суму 7945,60 грн., №151 від 26.08.2009р. на суму 6104,00 грн. З метою складення податкової накладної наведені вище поставки товару у серпні 2009 року були узагальнені (зведені) у видатковій накладній №112 від 28.08.2009р. на загальну суму 35 059 грн. 20 коп.

У вересні 2009 року поставка товару здійснювалась партіями на підставі видаткових накладних №163 від 01.09.2009р. на суму 7774,40 грн., №153 від 05.09.2009р. на суму 8147,20 грн. та б/н від 14.09.2009р. на суму 4355,20 грн. З метою складення податкової накладної наведені вище поставки товару у вересні 2009 року були узагальнені (зведені) у видатковій накладній №136 від 30.09.2009 року на загальну суму 20 276 грн. 80 коп. (далі по тексту усі разом -видаткові накладні).

При цьому вказані видаткові накладні завірені підписами та печатками сторін без зауважень та заперечень.

Враховуючи вищевикладене, розглянувши та оцінивши подані сторонами докази, суд вважає належним чином підтвердженим факт поставки товару на загальну суму 55336,00 грн., що підтверджується представленими видатковими накладними.

При цьому, як стверджує позивач, саме на виконання укладеного між сторонами Договору продавцем була здійснена поставка товару (огірків) за цінами зазначеними (узгодженими) сторонами, згідно видаткових накладних №112 від 28.08.2009р. на суму 35059,20 грн. №136 від 30.09.2009р. на суму 20276,80 грн.

Разом з цим, відповідачем заперечується той факт, що видаткові накладні укладені саме на виконання Договору, а зазначається, що дані накладні є самостійними правочинами укладеними у спрощений спосіб.

Розглянувши та оцінивши зміст Договору у сукупності із зазначеними накладними та іншими матеріалами справи, суд вважає, недоведеним позивачем того факту, що накладні укладені саме на виконання Договору. При цьому суд виходив з наступного.

Відповідно до п.п. 2.1. Договору продавець зобов'язаний передати Покупцю товар окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що погоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємними частинами до цього Договору.

За умовами п.п. 5.1. Договору накладні, за якими передається товар за цим Договором, а також додаткові угоди та інші двосторонні документи до Договору, підписані уповноваженими представниками сторін, вважаються невід'ємною частиною цього Договору.

Проте, як вбачається із змісту представлених суду позивачем видаткових накладних вони не містять відмітки, що купівля-продаж (поставка) товару здійснюється на виконання умов укладеного договору. Не зазначено про це і у податкових накладних у розділі - умова поставки (форма цивільно-правового договору). Зазначені накладні взагалі не містять посилань на укладений між сторонами Договір.

З огляду на наведене, суд позбавлений можливості припустити, що купівля-продаж (поставка) товару згідно видаткових накладних здійснювалася саме на виконання умов Договору на який посилається позивач, так як, поданими суду позивачем доказами не підтверджено здійснення поставки товару саме на виконання умов Договору.

Одночасно, суд критично оцінює пояснення позивача щодо того, що вказані накладні укладені протягом строку дії Договору і відповідають предмету договору.

При цьому слід зазначити, що укладення між сторонами Договору не позбавляє їх права укладати в цей же період інші правочини з аналогічного за видом предметом купівлі - продажу товару а тому не може достовірно свідчити, про те, що видаткові накладні укладались саме на підставі та на виконання укладеного Договору якщо ці накладні не містять посилань на такий Договір.

Також, необхідно відмітити, що згідно п. 1. Договору предметом поставки визначено у загальному - товар - с/г продукція тоді як у накладних предметом є визначений конкретно вид товару -огірки. Так як, с/г продукція є значно ширшим (узагальнюючим) поняттям то суд не вважає, що у даному випадку можна дійти висновку про укладення видаткових накладних саме на виконання Договору у зв'язку з тотожністю (спільністю) їх предметів.

Щодо пояснення позивача про досягнення згоди щодо істотних умов Договору та відсутність такої у накладних то суд має за необхідне зазначити, що ні позивач ні відповідач не заперечують факту укладення Договору та досягнення згоди щодо усіх істотних умов договору.

В свою чергу, сторонами, не заперечується і факт укладення видаткових накладних та отримання товару за ними. Більш того, матеріалами справи підтверджено часткове виконання відповідачем умов купівлі-продажу товару за вказаними накладними шляхом їх часткової оплати.

Слід відмітити також, що згідно ч. 2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та у формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

При цьому із змісту накладних вони, на думку суду, відповідають саме умовам договорів купівлі -продажу.

Також, і у укладеному Договорі сторони відображені як "Покупець" та "Продавець", що відповідає умовам договору купівлі -продажу згідно статті 655 ЦК України.

Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет і ціну.

Характерною ознакою договору купівлі-продажу є те, що він може вважатися укладеним, незважаючи на погодження всіх можливих інших умов (строк, місце, спосіб виконання, тощо).

При цьому у підписаних сторонами накладних дотримано істотних умов характерних для договорів купівлі - продажу, зокрема, у кожній накладній визначено предмет угоди: передача у власність (купівля-продаж) товару - огірків, а також в кожному випадку визначено його кількість та остаточна ціна.

Щодо заперечення позивача про відсутність необхідного обсягу правоздатності осіб, що підписали видаткові накладні, то суд має за необхідне зазначити, що факт отримання та часткової оплати товару за видатковими накладними підтверджується поданими сторонами доказами та визнається представниками сторін.

При цьому згідно статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ЦК України правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

При цьому норми даної статті не обмежують дії, що можуть свідчити про схвалення правочину, певним вичерпним колом обставин. Визначальним у вчиненні дій щодо схвалення правочину, вчиненого з перевищенням повноважень, є зміст таких дій, оскільки вони мають свідчити про прийняття правочину до виконання.

Схвалення правочину можливе у різних формах, зокрема, якщо особа, яку представляють, прямо заявила про це в письмовій формі, або ж шляхом вчинення конклюдентних дій, які свідчать про прийняття до виконання правочину (виплата контрагенту грошової суми, прийняття або передання майна, тощо).

Аналогічна правова позиція відображена і Вищим господарським судом України у постанові від 12.01.2011р. № 15/147.

Відповідна правова позиція наведена і в п. 9.2. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" у якому зазначено, що наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т.ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

Крім того, як вбачається із поданих накладних вони у кожному випадку завірені печатками як позивача так і відповідача.

При цьому згідно п. 3.4.1 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам ви конавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої Наказом МВС України від 11.01.199 року № 17 та зареєстрованої в Мінюсті України 28.04.199 року за № 264/3557 (чинної на час підписання видаткових накладних) відповіда льність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток, штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господар ських об єднань, суб'єктів господарської діяльності. Печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах. У разі порушення правил обліку, зберігання і використання печаток і штампів комісія проводить службове розслідування, результати якого оформлюються актом довільної форми та доводяться до відома керівника організації (підприємства).

Враховуючи зазначене, відповідно до змісту вказаної Інструкції, саме керівники юридичних осіб на час підписання накладних, несли відповідальність за збереження та використання печатки юридичної особи.

А тому, на думку суду, відтиск мокрої печатки на видаткових накладних може свідчити про те, що керівники сторін своїми ді ями схвалювали підписання вказаних Накладних і відповідно купівлю-продаж товару за ними.

Аналогічна правова позиція щодо використання печатки (штампу) юридичної особи та наслідків такої дії відображена і Вищим господарським судом України у постанові від 12.01.2011р. № 15/147.

Також, суд критично оцінює посилання позивача на факт добровільної часткової оплати відповідачем за поставлений товар після пред'явлення йому претензії у якій позивач посилався на зобов'язання, що виникло за умовами укладеного Договору. Так, як, у претензії позивач посилався як на Договір так і на укладені між сторонами видаткові накладні. В свою чергу у платіжних дорученнях, якими частково сплачено суму боргу відповідачем у реквізитах призначення платежу відсутнє посилання на Договір, а в кожному випадку зазначено про накладну, за якою здійснюється погашення заборгованості.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що позивачем не доведено належним чином, що підписані сторонами видаткові накладні за якими відповідачу передано товар укладені саме на виконання Договору так як такі не містять будь яких посилань на таку підставу їх укладення.

Разом з цим, розглянувши та оцінивши подані позивачем та відповідачем видаткові накладні суд приходить до висновку, що між сторонами виникли правовідносини з купівлі - продажу товару у зв'язку з укладенням договорів купівлі-продажу у спрощений спосіб.

Так, у відповідності до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 1 ст. 208 ЦК України, для правочинів між фізичною та юридичною особою встановлена письмова форма.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо зміст зафіксований у одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законодавством не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

При цьому як встановлено уже судом у підписаних сторонами накладних дотримано істотних умов характерних для договорів купівлі - продажу, зокрема, у кожній накладній визначено предмет угоди: передача у власність (купівля-продаж) товару - огірків, а також в кожному випадку визначено його кількість та остаточна ціна. Вказані накладні підписані сторонами та завірені їх печатками.

А тому правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем шляхом підписання видаткових накладних, підтверджують, на думку суду, що сторони таким чином уклали самостійні договори купівлі-продажу товару у спрощений спосіб шляхом підписання накладних.

При цьому як вбачається із змісту видаткових накладних у них не визначено строку оплати товару.

Разом з цим, згідно ч. 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що з вимогою про сплату суми боргу позивач звернувся до відповідача згідно претензії від 29.03.2012р., яка як вбачається із Рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення Укрпошти отримана відповідачем та його філією 30.03.2012р. (претензію та повідомлення долучено до матеріалів справи).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, враховуючи правило встановлене ст. 253, ч.2 ст. 530 ЦК України та дату отримання претензії відповідачем, останній зобов'язаний був виконати своє зобов'язання з оплати за поставлений йому товар згідно накладних у термін по 06.04.2012р. включно. Відповідно з 07.04.2012р. неоплачену відповідачем суму придбаного товару слід вважати заборгованістю відповідача як неналежно виконане зобов'язання з оплати товару.

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Всупереч згаданих приписів закону, відповідач свої зобов'язання виконав не належним чином, зокрема, не сплатив повністю вартість поставленого товару і, станом на час розгляду спору, неоплаченою є сума 20067,20 грн. основного боргу.

Так, на час звернення до суду, ТзОВ "Славпродукт" оплатило поставлений у 2009 році товар в сумі 35268,80 грн., в тому числі на підставі платіжних доручень: на суму 5000,00 грн. з ПДВ (підтверджується випискою банку за 16.07.2010р.); на суму 4355,20 грн. з ПДВ (підтверджується копією платіжного доручення №1564 від 12.04.2012р., завіреного банком); на суму 5913,60 грн. з ПДВ (підтверджується копією платіжного доручення №1686 від 28.05.2012р., завіреного банком); на суму 20000,00 грн. з ПДВ (підтверджується копією платіжного доручення №1799 від 25.06.2012р., завіреного банком).

Таким чином, на день розгляду спору, матеріалами справи доведено та визнано відповідачем у наданому суду запереченні (№356 від 18.09.2012р. вх.№15392(н) від 18.09.2012р.) та розрахунку сплати за поставлений товар №373 від 17.10.2012р., заборгованість ТОВ "Славпродукт" перед ФГ "Тріумф" в розмірі 20067,20 грн.

Вказана сума заборгованості, також, підтверджується і позивачем у поданому ним клопотанні про зменшення позовних вимог б/н від 15.10.2012р.та письмовому поясненні від 17.10.2012р. вх. № 16240 від 22.10.2012р.

Враховуючи зазначене, розглянувши та оцінивши подані позивачем докази та матеріали справи, суд вважає, що доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму основного боргу 20067 грн. 20 коп. є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку і підлягають до задоволення.

Щодо нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних збитків, то судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, встановлених ст. 625 ЦК України, є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Можливість нарахування 3% річних та індексу інфляції законодавець пов'язує з протиправною поведінкою відповідача, з фактом порушення грошового зобов'язання. Головним для визначення правової природи даної міри відповідальності є вказівка на невиконання грошового зобов'язання. При цьому, норми чинного законодавства не вимагають обов'язкового встановлення у договорі додаткового застереження щодо можливості застосування наслідків передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.

Як уже зазначалось вище, судом встановлено, що поставка товару по видаткових накладних не пов'язана з виконанням Договору, а товар продано позивачем відповідачу на підставі укладених у спрощений спосіб видаткових накладних, які не містять строку виконання боржником зобов'язання. А тому враховуючи положення ч.2 ст. 530 ЦК України відповідач зобов'язаний був оплатити вартість поставленого йому товару згідно накладних у термін до 06.04.2012р. протягом семи днів від дня отримання вимоги. Відповідно, саме з 07.04.2012р. неоплачену відповідачем суму придбаного товару слід вважати простроченим зобов'язанням відповідача.

Проте, судом встановлено, що позивачем помилково обраховано розмір 3% річних (з врахуванням розрахунку доданого до клопотання про зменшення позовних вимог б/н від 15.10.2012р.), які заявлені до стягнення у розмірі 4753,34 грн. за період з 07.10.2009р. по 16.07.2010р. від суми 55336,00грн. та за період з 16.07.2010р. по 12.04.2012р. від суми 50336 грн., а також інфляційних втрат у розмірі 9030,28грн. за період з 07.10.2009р. по 20.06.2012р.

У зв'язку з чим, враховуючи кінцеву дату періоду нарахування 3% річних - 12.04.2012р. визначену позивачем та дату 07.07.2012р. з якого виникло прострочене зобов'язання, суд вважає, що до задоволення підлягають 3% річних у розмірі 24,46 грн. обраховані за період з 07.04.2012р. по 12.04.2012р. від суми заборгованості з урахуванням її зменшення на суми здійснених позивачем платежів у рахунок погашення боргу 16.07.2010грн. на суму 5000грн. та 12.04.2012р. на суму 4355,20грн. В свою чергу, у задоволенні 4728,88грн. у позові слід відмовити як помилково обрахованих.

В частині інфляційних у сумі 9030,28 грн. обрахованих на суму боргу за період з 07.04.2012р. по 20.06.2012р. вказані вимоги позивача не підлягають до задоволення та у них слід відмовити, так як, з квітня по червень 2012р. індекс інфляції не перевищував 100 % а становив: квітень - 100%, травень - 99,7 %, червень - 99,7%.

Разом з цим, суд має за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Кодексу).

Отже, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків (див. постанову Вищого господарського суду України від 31.08.2011 N 16/587-22/430);

Також, в силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення (див. постанови Верховного Суду України від 04.07.2011 N 13/210/10 та від 12.09.2011 N 6/433-42/183 і постанову Вищого господарського суду України від 16.03.2011 N 11/109).

Враховуючи зазначене, позивач вправі здійснивши вірний обрахунок 3% річних та інфляційних втрат за інший період (до моменту повного виконання грошового зобов'язання відповідачем) звернутися з додатковим позовом про стягнення такої заборгованості до господарського суду в порядку правил ГПК України.

Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги те, що спір виник з вини відповідача у справі внаслідок непроведення повної своєчасної оплати за куплений товар та враховуючи, що відповідач, станом на день розгляду справи заявлену в позові суму заборгованості повністю не погасив (належних доказів протилежного не представив) суд вважає, що доводи позивача про порушення його майнових прав є правомірними та документально підтвердженими, а тому порушене право Фермерського господарства "Тріумф", с.Гальчинці, Теофіпольський район, Хмельницька область підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАВПРОДУКТ", вул. Об'їзна, 12/6а, с. Петриків, Тернопільський р-н., Тернопільська область, 47720 20067 грн. 20 коп. -основного боргу та 24 грн. 46 коп. 3% річних. В свою чергу, суд відмовляє позивачу у стягненні 4728 грн. 88 коп. -3% річних та 9030 грн. 28 коп. інфляційних втрат як помилково обрахованих позивачем.

Згідно ч.1,2 статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ст. 1, 4 Закону України "Про судовий збір", який набрав чинності з 01.11.2011р., судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати -1609,50 грн. у 2012р. та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат -64380 грн. у 2012р.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги, що судовий збір сплачено позивачем у мінімальному розмірі 1609,50грн. і його розмір не змінювався із зміною розміру як пред'явлених так і задоволених позовних вимог (як їх збільшення так і зменшення), а також те, що спір у справі виник саме з вини відповідача у зв'язку з неналежним виконанням ним зобов'язання з оплати за проданий йому позивачем товар, використовуючи своє право надане ч.2 ст. 49 ГПК України, суд, судовий збір у розмірі 1609,50 грн. покладає на відповідача у справі та він підлягає стягненню у користь позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 32-33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАВПРОДУКТ", вул. Об'їзна, 12/6а, с. Петриків, Тернопільський р-н., Тернопільська область, 47720 (ідент. код 34042038) в особі Філії "Волочиський консервний завод", вул. Копачівська, 2, м. Волочиськ, Волочиський р-н, Хмельницька обл., (ідент. код 34401800) в користь Фермерського господарства "Тріумф", с.Гальчинці, Теофіпольський район, Хмельницька область (ідент. код 32607385) - 20067 (двадцять тисяч шістдесят сім) грн. 20 коп. основного боргу, 24 (двадцять чотири) грн. 46 коп. - 3%річних, 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 62 коп. судового збору.

3. В частині стягнення 4728 грн. 88 коп. -3% річних та 9030 грн. 28 коп. інфляційних втрат в позові відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено та підписано 29.10.2012р.

Суддя В.Л. Гевко