Рішення № 27879318, 07.12.2012, Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 121/8498/12

Справа № 121\8498\12

2\0121\2421\2012

РІШЕННЯ

Іменем України

7 грудня 2012 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Лошакової Т.А.

при секретарі Семенник М.О., Винокурової Є.Є.

з участю представника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Феодосії справу по позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної події,

встановив:

ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної події, посилаючись на те, що 16 серпня 2009 року близько 13 годин на вул. Перемоги у м. Феодосії, вона була збита автомобілем Шевролет-Авео, державний номер НОМЕР_1 під керуванням відповідачки ОСОБА_3 Внаслідок ДТП їй було причинені тілесні пошкодження у виді саднинів ніг, передпліччя, посттравматичний артрит правого колінного суглобу з частковим розривом зв'язок та порушенням функції. Постановою Феодосійського міського суду від 10.09.2009 року ОСОБА_3 визнана винною у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України. Внаслідок дій безпосередньо відповідачки їй заподіяно значну моральну шкоду, яка полягає в перенесених нею моральних і фізичних страждань, моральних переживаннях, пов'язаних з отриманими травмами й порушенням нормального життєвого укладу, в неможливості продовження активного громадського життя, оскільки вона є інвалідом 2-ої групи по зору, має похилий вік. Будь-яке пошкодження здоров'я потребує тривалого часу на лікування. Після ДТП, яка трапилась з вини відповідача, погіршилося її самопочуття. Відповідачка не понесла ніякого покарання, ніколи не цікавилася її станом здоров'я, не проявляла турботи. Свої моральні страждання оцінює у сумі 40000 грн., яку просить стягнути з ОСОБА_3

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 підтримала свої позовні вимоги, пояснивши у відповідності до обставин позовної заяви, додатково пояснила, що коли вона переходила дорогу відповідачка на своєму автомобілі скоїла на неї наїзд. Вона упала, одержала тілесні пошкодження. Лікувалася амбулаторно. ОСОБА_3 ніякої уваги до неї не приділяла, не вибачилася. Всі ці роки вона не може забути цей наїзд. У зв'язку з пошкодженням ноги їй важко ходити, нога постійно болить. Крім того, вона вдарилася головою, постійно приймає ліки.

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник, який діє на підставі довіреності від 02.10.2012 року, у судовому засіданні позов визнала частково, пояснивши, що вона не ухилялася від обов'язку відшкодувати шкоду, спричинену потерпілої. Відразу після ДТП вона хотіла передати на лікування ОСОБА_2 3000 грн., але остання відмовилася, оскільки вимагала сплатити 2000 доларів США. Вона згодна сплатити позивачки моральну шкоду в розмірі 3000 грн. з урахуванням її матеріального становища. Вона одержує прибуток як приватний підприємець в сумі близько 3000 грн. Крім того, разом з нею проживає її фактичний чоловік, який хворіє, на його лікування потрібні гроші. Розмір моральної шкоди повинен відповідати принципу розумності та справедливості. При цьому суд повинен прийняти до уваги, що правопорушення, яке вона скоїла, відноситься до необережних.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши представлені сторонами докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

Постановою Феодосійського міського суду від 10.09.2009р. ОСОБА_3 притягнута до адміністративної відповідальності по ст. 124 КпАП України за те, що вона 16 серпня 2009 року о 13 годин на вул. Перемоги у м. Феодосії, керуючи автомобілем Шевролет-Авео, державний номер НОМЕР_1, на пішохідному переході скоїла наїзд на пішохода ОСОБА_2, чим порушила п. 12.3 ПДР України.

Відповідно ст. 1167 ЦПК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Зобов'язання відшкодувати моральну шкоду виникає за умови, що вказана шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії. У п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31 березня 1995 року зазначається, що заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями інших осіб.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_2 одержала у результаті ДТП тілесні пошкодження: саднами в обласні лівого наколінника, на внутрішніх поверхнях правої стегна, синці обох колінних суглобів, посттравматичний артрит правого колінного суглобу з частковим розривом зв'язок та порушенням функції, що підтверджується висновком медичного експерта № 77, який знаходиться у матеріалах кримінальної справи, дослідженої у судовому засіданні.

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, має інвалідність 2-ої групи по зору, що підтверджується довідкою МСЕК серія МСЕ № 010828 (ар.с. 5).

Згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров'я.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Судом достовірно встановлено, що у наслідок протиправних дій ОСОБА_3 було спричинено моральну шкоду ОСОБА_2

При вирішенні вимог позивачки стосовно відшкодування моральної шкоди, суд також виходить з такого: згідно зі ст. 1 Закону України від 17.07.1997 року про ратифікацію Конвенції про захист прав людини та основних свобод, Україна повністю визнає на своїй території ст. 46 Конвенції щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського союзу з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування конвенції. Отже текст Конвенції з Протоколами до неї, а також її тлумачення та застосування, висловлені у рішеннях Європейського союзу з прав людини, є частиною національного законодавства і є обовязковими при правозастосуванні органами правосуддя.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб захисту в національному органі. Європейський суд з прав людини у винесених рішеннях неодноразово, зокрема у справах «Атлан проти Сполученого Королівства» від 19.06.2001 року, «Перна проти Італії» від 25.07.2001 року тощо визнавав в резолютивній частині рішення, що виходячи з обставин справи, самий факт правопорушення, вчиненого відносно потерпілого, становить спосіб захисту порушеного права і може становити достатньо справедливу компенсацію моральної шкоди.

Обраний позивачкою спосіб компенсації відповідає ч. 3 ст. 23 ЦК України.

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер правопорушення, глибину душевних страждань позивачки у звязку із пошкодженням здоров'я, ступень вини особи, яка завдала моральної шкоди, негативні наслідки правопорушення, в результаті чого у позивачки пошкоджена нога, що утруднює вільному пересуванню, що для людини в такому віці, яка вела активний спосіб життя, важко переноситися та, безсумнівно, тягне зміни свого способу життя, пригноблене впливає на її психологічний стан, а також вимоги розумності та справедливості.

З обліком наведеного, з урахуванням часткового визнання відповідачкою суми моральної шкоди, суд вважає можливим визначити розмір моральної шкоди, завданої позивачці у 4000,00 грн.

З відповідача відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню судовий збір в дохід держави у розмірі 107 грн. 30 коп.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 23, 1167 ЦК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки м. Феодосії, ІНН НОМЕР_2, на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки с. Чернявський Кізлярського району Грозненської області, в рахунок відшкодування моральної шкоди 4000 грн. (чотирі тисячі грн.).

Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки м. Феодосії, ІНН НОМЕР_2 судовій збір в доход державі (код ЄДРПОУ Феодосійського міського суду 02897135) в сумі 107 грн. 30 коп. (сто сім грн. 30 коп.).

В іншої частині позову відмовити.

На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів із дня проголошення через Феодосійський міський суд у порядку ст. 294 ЦПК України.

Суддя: підпис

Копія вірна: суддя -