Ухвала суду № 27878508, 27.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10150/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"27" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Костюк Л.О., Твердохліб В.А.

За участю секретаря Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання дій протиправними та про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіон»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перевірки товариства та про скасування податкового повідомлення-рішення від 05 липня 2012 року № 0003292202.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтням 2012 року позов задоволено частково.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач Державна податкова інспекція у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Солом'янському районі міста Києва проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Регіон»з питань правомірності формуванні податкового кредиту з ПДВ при взаємовідносинах з ТОВ «Кіберплата»за січень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 07.06.2012 року №4088/22-32523248, яким встановлено порушення позивачем п.198.2,198.3, 198.6 ст. 198, п.201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України в результаті чого було занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на суму 82 336 грн.

Так, 10 січня 2012 року між позивачем та ТОВ «Кіберплата»укладено договір купівлі-продажу товарів № 01/10-1.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що на умовах даного договору, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти у свою власність та оплатити товар в кількості та за ціною (вартістю), що наводяться у Специфікаціях до цього Договору.

Передача товару у власність покупця здійснюється продавцем протягом терміну та за адресою, яка визначається в рахунках-фактурах або специфікаціях.

В ході розгляду справи, встановлено, що товариством «Кіберплата»був переданий позивачу на умовах, визначених договором та прийнятий позивачем товар, що підтверджується видатковими накладними.

Загальна вартість товарів, що постачалась ТОВ «Кіберплата»та були отримані ТОВ «Регіон»складає 494017,70 грн.

У січні 2012 року позивачу було видано податкові накладні на суму 82 336.,28 грн.

Крім того, судом було досліджено квитанції, специфікації, товарно-транспортні накладні, вантажно-розвантажувальні накладні, довіреності, акт звірки взаєморозрахунків, які підтверджують факт реальності господарських операцій відповідно до укладеної позивачем та його контрагентом угоди.

Відповідно до п.187.1ст . 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів ( у т.ч. у разі ввезення їх на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у т.ч. при їх ввезенні на митну теритрію України ( у т.ч. у звязку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльтності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, мсісцем постачання яких є мита територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунку платника податків на оплату товарів/послуг; дата списання платником податку товарів/послуг, що підтверджується податковою накладною.

Згідно з п.184.1ст. 184 Податкового Кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєструплатників податку

Пунктом 2 Порядку заповнення податкової накладної визначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

На момент видачі ТОВ «Кіберплата»податкових накладних, останнє було зареєстровано як платник податку, а також було зареєстрвоано як юридична особа і знаходилось в ЄДР.

Отже, враховуючи досліджені в судовому засіданні первинні документи, а також надавши правову оцінку взаємовідносинам, що виникли між суб»єктами господарювання, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав вважати не підтвердженим право позивача на податковий кредит. Доводи ДПІ грунтуються лише на припущеннях та не підтверджуються зібраними у справі доказами.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача по проведенню документальної позапланової перервірки, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав дя задоволення зазначених позовних вимог.

Так, позапланова документальна перевірка проводилась на підставі наказу начальника ДПІ у Солом»янському районі міста Києва від 07.06.2012 року №794 з урахуванням вимог п.78.1.1 п.78.1 ст. 78 та статті 79 Податкового Кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктом 79.1 ст.79 Податкового Кодексу України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до п.78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин:

78.1.1 за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;

Отже, податковий орган, здійснюючи перевірку діяв у межах своєї компетенції, зокрема на підставі наказу про проведення перевірки, та на підставі закону. Будь-яких порушень законодавства під час проведення перевірки, судом встановлено не було.

Крім того, судом встановлено, що відповідачем було направлено позивачу запит про надання інформації, який останнім отримано.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.41,160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.