Ухвала суду № 27872014, 22.11.2012, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2515/8986/2012 Провадження № 22-ц/2590/3435/2012 Головуючий у I інстанції - Маслюк Н.В.Категорія - цивільна Доповідач - Губар В. С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2012 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіГУБАР В.С.,суддів:МАМОНОВОЇ О.Є., ШЕМЕЦЬ Н.В.,при секретарі:Летуті Ю.М.за участю:представника ПАТ «Альфа-Банк» Григориця В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_6, ОСОБА_7 на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 вересня 2012 року по справі за заявою ОСОБА_6 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

в с т а н о в и в:

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 вересня 2012 року в задоволенні заяви ОСОБА_6 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» по даній справі відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулись з апеляційними скаргами.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» по даній справі, посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, а також на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції не були враховані положення ч. 4 ст. 389-5 ЦПК України та ч. 4 ст. 51 Закону України «Про третейський суд», відповідно до яких невідповідність складу третейського суду нормам закону є підставою для скасування рішення третейського суду.

Апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не взяті до уваги порушення ч. 2 ст. 19 Закону України «Про третейські суди», відповідно до якої суддя не може бути особисто чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» по даній справі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що розмір стягнутої третейським судом заборгованості за кредитними договорами про надання траншів є необґрунтованим, оскільки, враховуючи положення ч. 2 ст. 533 ЦК України, сума стягнутої заборгованості повинна бути перерахована за офіційним курсом долара США, який був встановлений Національним банком України на момент прийняття оскаржуваного рішення.

Апелянт не погоджується з висновком третейського про стягнення заборгованості солідарно з нього також, оскільки договір про надання траншу № SME0011536-1 від 11.11.2010 року не забезпечений договором поруки і вважає, що договори поруки є припиненими в силу положень ст. 559 ЦК України та п. 1.2 договорів поруки № SME0011536/1 від 15.04.2008 року, № SME0011950/1 від 18.04.2008 року.

Як зазначає апелянт, відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про третейські суди» регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди, проте у спірних договорах поруки текст регламенту відсутній та не долучений до договорів.

Апелянт посилається на положення ч. 4 ст. 389-5 ЦПК України та ч. 4 ст. 51 Закону України «Про третейський суд», відповідно до яких невідповідність складу третейського суду нормам закону є підставою для скасування рішення третейського суду і вважає, що існує пряма зацікавленість з боку посадових осіб третейського суду по відношення до розгляду даної справи.

Апелянт вважає, що третейська угода, укладена між ПАТ «Альфа-Банк» та ним не відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, а тому є недійсною, оскільки при укладенні третейської угоди позивач ввів його в оману, приховавши, що голова та заступник третейського суду обираються правлінням Всеукраїнської Громадської організації «Всеукраїнський фінансовий союз», яке обирається його засновниками.

В письмових поясненнях ПАТ «Альбфа-Банк» просить відхилити апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін як законну і обґрунтовану.

Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали цивільної справи, матеріали третейської справи, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 28.09.2007 року між ЗАТ «Альфа-Банк» (нині ПАТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_6 укладено Рамкову угоду № SMERS00112, згідно якої кредитор на умовах кредитного договору та договорів про відкриття кредитної лінії, договорів про надання траншу, договорів про надання овердрафту, договорів про відкриття акредитиву, договорів про надання гарантій надає позичальнику кредитні продукти у межах строку, що становить 180 місяців з дати укладення цього кредитного договору; загальний розмір кредитних продуктів за договорами в межах цього кредитного договору не повинна перевищувати 725 000 доларів США.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов кредитного договору позичальнику були надані кредитні продукти, а саме:

-договір про надання траншу № SME0004358 від 28.09.2007 року, відповідно до умов якого банком надано кредит в сумі 260530 доларів США на строк користування 120 місяців зі сплатою процентів в розмірі 11% річних;

-договір про надання траншу № SME0004479 від 28.09.2007 року, відповідно до умов якого банком надано кредит в сумі 139470 доларів США на строк користування 120 місяців зі сплатою процентів в розмірі 11% річних;

-договір про надання траншу № SME0005229 від 30.10.2007 року, відповідно до умов якого банком надано кредит в сумі 75000 доларів США на строк користування 120 місяців зі сплатою процентів в розмірі 13% річних;

-договір про надання траншу № SME0011536 від 15.04.2008 року, відповідно до умов якого банком надано кредит в сумі 240000 доларів США на строк користування 173 місяці зі сплатою процентів в розмірі 13,5% річних;

-договір про надання траншу № SME0011950 від 18.04.2008 року, відповідно до умов якого банком надано кредит в сумі 45000 доларів США на строк користування 172 місяці зі сплатою процентів в розмірі 14,83% річних;

-договір про надання траншу № SME0011536-1 від 11.11.2010 року, відповідно до умов якого банком надано кредит в сумі 520000 грн. на строк користування 60 місяців зі сплатою процентів в розмірі 19% річних.

В забезпечення виконання взятих зобов'язань, що випливають з Рамкової угоди № SMERS00112 від 28 вересня 2007 року, договору траншу № SME0004358 від 28.09.2007 року, договору траншу № SME0004479 від 28.09.2007 року, договору траншу № SME0005229 від 30.10.2007 року, договору траншу № SME0011536 від 15.04.2008 року, договору траншу № SME0011950 від 18.04.2008 року, 06 травня 2009 року укладений договір поруки між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_8, відповідно до якого поручитель взяв на себе зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язаннями ОСОБА_6

В забезпечення виконання взятих зобов'язань, що випливають з умов договору траншу № SME0011536 від 15.04.2008 року, 15 квітня 2008 року укладений договір поруки між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_7, відповідно до якого поручитель взяв на себе зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язаннями ОСОБА_6

В забезпечення виконання взятих зобов'язань, що випливають з умов договору траншу № SME0011950 від 15.04.2008 року, 18 квітня 2008 року укладений договір поруки між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_7, відповідно до якого поручитель взяв на себе зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язаннями ОСОБА_6

Постійно діючим Третейським судом при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» 18.04.2012 року по справі за позовом ПАТ „Альфа-Банк" до ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 про стягнення боргу ухвалено рішення, згідно якого позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» задоволенні в повному обсязі.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 на користь ПАТ «Альфа-Банк» 2 285 756 грн. 62 коп. заборгованості за договорами про надання траншу № SME0011535 від 15.04.2008 року та № SME0011950 від 18.04.2008 року.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 на користь ПАТ «Альфа-Банк» 2 760 080 грн. 86 коп. заборгованості за договорами про надання траншу № SME0004358 від 28.09.2007 року, № SME0004479 від 28.09.2007 року; № SME0005229 від 30.10.2007 року, № SME0011536-1 від 11.11.2010 року.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ПАТ «Альфа-Банк» 34 110 грн. 73 коп. заборгованості за договорами поруки № SME0011536/1 від 15.04.2008 року та № SME0011950/1 від 18.04.2008 року. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ПАТ «Альфа-Банк» 75 317 грн. 28 коп. заборгованості за договорами поруки № SMERS00112/3 від 06.05.2009 року.

Стягнуто з відповідачів в солідарному порядку 25500 грн. витрат по сплаті третейського збору.

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви про скасування зазначеного рішення третейського суду, суд першої інстанції виходив із відсутності передбачених статтею 51 Закону України „Про третейські суди" та ст. 389-5 ЦПК України підстав для оскарження та скасування рішення третейського суду.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, оскільки він відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Частиною 3 ст. 51 Закону України „Про третейські суди" та ч. 2 ст. 389-5 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав для скасування рішення третейського суду.

Це підстави: справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди; третейську угоду визнано недійсною компетентним судом; склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам Закону; третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме п.4.7 рамкової угоди №SMERS00112 від 28.09.2007 року, п.6.2 договорів про надання траншу № SME0004358 від 28.09.2007 року, № SME0004479 від 28.09.2007 року; № SME0005229 від 30.10.2007 року, № SME0011536-1 від 11.11.2010 року, № SME0011536 від 15.04.2008 року та № SME0011950 від 18.04.2008 року (а.с.19-24, 58-63, 105-109, 144-148, 187-192, 230-235 третейської справи) та п.4.4 договорів поруки № SME0011536/1 від 15.04.2008 року, № SME0011950/1 від 18.04.2008 року та № SMERS00112/3 від 06.05.2009 року, судовий захист прав та законних інтересів, які мають сторони в зв'язку з цим Договором, в тому числі розгляд та вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні даного договору, включаючи спори про відшкодування завданих порушенням договору збитків та недійсність (неукладеність) Договору, підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у відповідності до його Регламенту. Справа розглядається одним третейським суддею, який призначається головою Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнський фінансовий союз». Сторони домовились, що якщо одна із Сторін письмово не наполягають на іншому, то розгляд їх спору у Третейському суді буде проходити виключно на підставі наданих Сторонами письмових матеріалів без проведення усного слухання і виклику Сторін.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про третейські суди» даний спір підвідомчий третейському суду, оскільки, як вбачається з умов договорів, цільовим призначенням кредитних коштів є фінансування витрат на ремонт та реконструкцію нерухомості для подальшого використання у підприємницькій діяльності.

Заявником ОСОБА_6 не було надано в суд першої інстанції жодного доказу на підтвердження наявності визначених законом підстав для скасування рішення третейського суду. Не надані докази апелянтами і при зверненні в суд апеляційної інстанції.

В справі відсутні будь-які докази, що кредитний договір чи договір поруки були визнані недійсними в установленими законом порядку.

Апеляційний суд виходить з того, що частиною 3 ст. 51 Закону України „Про третейські суди" визначено вичерпний перелік підстав для скасування рішення третейського суду, а наведені апелянтами доводи не містять правових підстав для скасування оскаржуваного рішення третейського суду.

Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про те, що рішення третейського суду прийнято у спорі, що передбачений третейською угодою, укладеною між сторонами, що підтверджується рамковою угодою.

Третейська угода є угодою сторін про передачу спору на вирішення третейським судом і, відповідно, належність її форми і змісту, наявність всіх істотних умов, передбачених законом є обов'язковою умовою правомірності третейського розгляду та третейського рішення.

Згідно ст. 5Закону України „Про третейські суди" спір між сторонами може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Відповідно до ст. 12 цього Закону третейська угода може бути укладена у вигляді застереження у договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається в письмовій формі; може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейської угоди.

Крім того, дана угода має відповідати вимогам, встановленим цивільним законодавством.

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі прийшов до обгрунтованого висновку, що дана угода відповідає вимогам ст.12 Закону України „Про третейські суди".

Апелянтами такий висновок суду не спростований, а його доводи зводяться до того, що оскільки він ніякого регламенту третейського суду не підписував, в третейській угоді його не викладено, тому така угода є недійсною.

Проте, законом визначено, що регламент третейського суду є документом, яким визначаються порядок та правила вирішення спорів у третейському суді, правила звернення до третейського суду, порядок формування складу третейського суду, інші питання, пов'язані з вирішенням спорів третейським судом.

Тобто, даний документ не підписується сторонами третейської угоди і в самій угоді його текст не викладається.

Апеляційний суд враховує, що заявник самостійно обрав спосіб захисту своїх прав у разі виникнення спору - саме у третейському суді, сам визначив конкретний третейський суд, що і запропонував банку, письмова форма третейської угоди сторонами дотримана. В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження тієї обставини, що укладені договори не відповідають власному волевиявленню апелянтів. При цьому вимоги ст. ст. 203,228 ЦК України не порушені, тому дана третейська угода не є нікчемною; крім того, в судовому порядку, як то передбачено п.3 ч.3 ст. 51 Закону України „Про третейські суди", третейська угода не визнана недійсною, тому доводи апеляційних скарг в цій частині не дають підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.

Не можуть бути прийняті до уваги доводи апелянтів про те, що розгляд позову ЗАТ „Альфа-Банк" здійснено судом, який не відповідав приписам ст.ст. 16-19 Закону України „Про третейські суду", оскільки з цього приводу не надано жодного доказу.

Доводи про порушення порядку визначення судді, який розглядав справу у третейському судді та про наявність підстав вважати, що справа розглянута упередженим складом суду, спростовуються дослідженими матеріалами справи третейського суду , а також Положенням про постійно діючий третейський суд при Всеукраїнській громадській організації „Всеукраїнський фінансовий союз".

Крім того, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 про те, що її не було ознайомлено з Регламентом третейського суду, оскільки законом не вимагається окремо засвідчувати ознайомлення з ним.

Посилання ОСОБА_7 на те, що укладення кредитного договору (третейської угоди) було наслідком введення його в оману, адже Банк не роз"яснив належним чином його змісту і майбутніх наслідків, що укладенням такого правочину були грубо порушені його права, як споживача, також не є підставою для скасування рішення третейського суду, так як факт підписання третейської угоди ОСОБА_6 говорить про те, що останній був ознайомлений з усіма умовами договору та погоджувався з ними.

Твердження ОСОБА_7 про те, що договір про надання траншу № SME0011536-1 від 11.11.2010 року не забезпечений договором поруки, а тому договори поруки є припиненими не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом, оскільки рішенням третейського суду від 18 квітня 2012 року за вказаним договором траншу з нього заборгованість не стягувалась.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для скасування судового рішення, яке постановлене з дотриманням вимог закону.

Враховуючи наведене, ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, постановленою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 312-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_6, ОСОБА_7 відхилити.

Ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: