Постанова № 27870115, 20.11.2012, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2012 року м. Київ

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Барбари В.П.,

суддів: Балюка М.І., Берднік І.С., Гуля В.С., Ємця А.А., Колесника П.І., Потильчака О.І., Фесенка Л.І., Шицького І.Б., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Київської міської ради про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 30 січня 2012 року у справі № 44/69 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-спортивний комерційний клуб «Україно» (далі - Товариство) до Київської міської ради про зміну умов договору,

встановила:

До Верховного Суду України звернулася Київська міська рада із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 30 січня 2012 року у справі № 44/69.

Заяву мотивовано тим, що в аналогічних справах, зокрема у справі № 32/171-6/507, суд касаційної інстанції, застосувавши до спірних правовідносин ті самі норми матеріального права, дійшов висновку про те, що відповідно до положень земельного законодавства необхідною умовою укладення, зміни та поновлення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній власності, є наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування, а отже, визнання відповідного договору оренди поновленим за відсутності такого рішення є порушенням виключного передбаченого Конституцією України права цього органу на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.

Товариство та Київська міська рада не використали наданого їм законом права на участь представника в судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення інших осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з нижченаведених підстав.

При вирішенні справи господарськими судами встановлено, що на підставі рішення Київської міської ради народних депутатів від 28 жовтня 1993 року № 4-а між Товариством та Київською міською радою 1 квітня 1994 року було укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) (далі - Договір), який було зареєстровано в книзі договорів на право тимчасового користування землею 22 липня 1994 року за № 1. Відповідно до умов Договору відповідач надав, а позивач прийняв у тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 39 740 кв. м, у тому числі за рахунок земель Дніпровського лісництва Дарницького лісопаркового господарства згідно з планом землекористування.

Відповідно до пункту 1.2. Договору земельна ділянка надається на умовах оренди строком на 15 років для розміщення водно-спортивної бази.

Пунктом 3.2. Договору передбачено право землекористувача поновлювати договір після закінчення строку його дії.

22 червня 2009 року Товариство направило до Київської міської ради лист-звернення № 21 про поновлення Договору на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором та внесення змін до Договору щодо продовження строку його дії до 22 липня 2024 року. Київською міською радою Товариству не було надіслано заперечень щодо продовження строку дії Договору, що стало підставою для звернення Товариства до суду.

Залишаючи в силі рішення суду першої інстанції та погоджуючись з його висновками, суд касаційної інстанції виходив із того, що відповідно до статті 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції від 17 лютого 2011 року у разі відсутності заперечень з боку сторін можливе автоматичне поновлення договорів оренди земельної ділянки, яка належить до державної або комунальної власності, без відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

Проте з таким висновком погодитись неможна.

Згідно з частиною 1 статті 33 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Зі змісту частини першої статті 124 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до пункту 34 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування» до виключної компетенції міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради - сесії.

Отже, виходячи з того, що діючим на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. За відсутності такого рішення неможливо зобов'язати цей орган в судовому порядку укласти такий договір або поновити його, адже таке зобов'язання суперечитиме вимогам законодавства.

Крім того, Вищому господарському суду України необхідно врахувати, що до спірних правовідносин має застосовуватись саме та редакція закону, яка була чинною на момент їх виникнення, оскільки згідно зі статтею 58 Конституції України закон та інші нормативно- правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, висновок Вищого господарського суду України про можливість застосування до спірних правовідносин статті 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції від 17 лютого 2011 року є необґрунтованим, оскільки строк дії Договору, укладеного між Товариством та Київською міською радою, закінчився 22 липня 2009 року, а отже, спірні правовідносини між сторонами виникли до внесення змін у зазначену норму Закону.

За таких обставин заява Київської міської ради підлягає задоволенню, а постанова Вищого господарського суду України від 30 січня 2012 року - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Також підлягає задоволенню і вимога Київської міської ради щодо стягнення на її користь судового збору, сплаченого за подання заяви про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 30 січня 2012 року Верховним Судом України, виходячи з того, що відповідно до статті 11114 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд України переглядає рішення господарських судів виключно на підставі і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною четвертою статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони.

Керуючись статтями 49, 11114, 11123-11125 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

постановила:

Заяву Київської міської ради задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 30 січня 2012 року у справі № 44/69 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-спортивний комерційний клуб «Україно» (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 5, код 14277314) на користь Київської міської ради (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код 22883141) 751 грн 10 коп. судового збору за подання заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України у справі № 44/69.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першою статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий В.П. Барбара

Судді: М.І. Балюк І.С. Берднік В.С. Гуль А.А. Ємець П.І. Колесник О.І. Потильчак Л.І. Фесенко І.Б. Шицький