Ухвала суду № 27867753, 22.11.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2012 р. Справа № 108832/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Олендера І.Я.,

суддів Довгої О.І., Кузьмича С.М.,

при секретарі Нефедовій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроно-Україна» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

в с т а н о в и в :

В лютому 2012 року позивач - ТзОВ «Кроно-Україна» звернулось в суд з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби, де просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача від 29.11.2011р. №0001020801/23722 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 58611,13 грн. та штрафних санкцій в сумі 29305,57 грн.; від 29.11.2011 р. №0001030801/23723 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 569836,99 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач безпідставно виніс оскаржувані рішення, вважаючи нікчемними правочини між позивачем та його контрагентами і їх контрагентами по ланцюгах внаслідок відсутності у позивача під час перевірки товарно - транспортних накладних, та недостатньої, на думку відповідача, доказовості первинних бухгалтерських документів щодо підтвердження фактичного виконання господарських операцій. Позивач вказував, що всі його контрагенти на час вчинення господарських операцій були зареєстровані платниками ПДВ. Крім того, в частині суми зменшення від'ємного значення ПДВ 554636,51 грн., така сума вже була врахована відповідачем при винесенні податкового повідомлення-рішення від 08.08.2011 р. №0001332301/15742, яке було скасоване постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2011 р. №2а-10124/11/1370.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року позовні вимоги було задоволено.

Зазначена постанова мотивована тим, що закон встановлює відповідальність платника податку тільки у випадку включення в податковий кредит сум ПДВ, не підтверджених, зокрема, податковими накладними. При цьому, закон не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності іншого платника податків. Крім того, відповідачем не доведено безтоварності операцій позивача з його контрагентами.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що під час проведення виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на за серпень 2011 року немає підстав вважати товари та послуги фактично отриманими від ТзОВ «Техно-Полісервіс», ПП «КНТ Євро», ТзОВ «Константа Лімітед», ТзОВ «Управління механізації і транспорту», СПДФО ОСОБА_3, ПП «Епатаж», ТзОВ «Алдекс», ТзОВ «Драмторг», ПП «Західенергопром», з якими позивач мав фінансово-господарські відносини. Вказує, що вищезазначені підприємства не знаходяться за юридичною (фактичною) адресою, здійснювали безтоварні операції, в них відсутні необхідні умови для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, транспортних засобів, а отже відсутня фінансово-господарська діяльність. Зазначає,що вказані підприємства відносяться до підприємств «групи ризику», мали лише намір одержати податкову вигоду виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Представник відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просить таку задовольнити.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроно-Україна» в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та просить таку відхилити.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що результатами проведеної працівниками відповідача документальної позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2011 року складено Актом від 15.11.2011 р. №1410/08-01/31147999, де було зазначено факт порушення позивачем п. п. 14.1.18., 14.1.181., 50.2., 198.2., 198.3., 198.6., 200, 201.1, 201.2., 201.11 ПК України, розд. V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України №41 від 25.01.2011 р., у зв'язку із чим податковий орган дійшов висновку про завищення податкового кредиту за серпень 2011 р. на суму 37673,36 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за серпень 2011 р. на 37673,36 грн.; завищення суми податкового кредиту за липень 2011 р. на 22255,41 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за липень 2011 р. на 22255,41 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у серпні 2011 р. на 58611,13 грн.; завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 24 декларації) за серпень 2011 р. на 554636,51 грн. Висновки акту викладені з посиланням на висновки акту від 14.10.2011 р. №1184/08-01/3114799 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки TзOB «Кроно-Україна» (ЄДРПОУ 31147999) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2011 року», яким встановлено завищення податкового кредиту за липень 2011 р. на 40259,72 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за липень 2011 р. на 40259,72 грн.; завищення суми податкового кредиту за червень 2011 р. на 82458,27 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за червень 2011 р. на 82458,27 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування у липні 2011 р. на 48441,20 грн., завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за липень 2011 р. на 52918 грн.; заниження заявленої суми бюджетного відшкодування за липень 2011 р. на 3667 грн.; а також з посиланням на висновки акту від 27.07.2011 р. №881/23-2/31147999 «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроно-Україна», код за ЄДРПОУ і 31147999 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.03.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.03.2011», яким теж було встановлено ряд порушень.

На підставі зазначених вище Актів відповідачем були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 29.11.2011 р. №0001030801/23723 на 592309,87 грн. суми завищення від'ємного значення податку на додану вартість та від 29.11.2011 р. №0001020801/23722 на суму завищення бюджетного відшкодування 58611,13 грн. та 29305,57 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штраф). Позивачем було оскаржено рішення від 29.11.2011 р. №0001020801/23722 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 58611,13 грн. та штрафних санкцій в сумі 29305,57 грн., тобто в цілому; а рішення від 29.11.2011 р. №0001030801/23723 - в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 569836,99 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення Товариством з обмеженою відповідальністю «Кроно-Україна» були оскаржені в адміністративному порядку, однак після їх розгляду були залишені без змін.

Суд першої інстанції встановив, що із змісту акту перевірки вбачається, що висновки податкового органу грунтуються на безтоварності операцій позивача з його контрагентами ТзОВ «Техно-Полісервіс», ПП «КНТ Євро», ТзОВ «Константа Лімітед», ТзОВ «Управління механізації і транспорту», СПДФО ОСОБА_3, ПП «Епатаж», ТзОВ «Алдекс», ТзОВ «Драмторг», ПП «Західенергопром». Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що ТзОВ «Техно-Полісервіс» відсутнє за юридичною та фактичною адресою, про що було складено акт №183/23-0 від 10.10.2011 р., а на підтвердження господарської операції з вказаним суб'єктом позивач не надав товарно-транспортні накладні. ПП «КНТ Євро» отримувало товари (роботи, послуги) від ТзОВ «Трансаркадія», місцезнаходження якого не встановлено, а контрагенти ПП «КНТ Євро», зазначені у товарно-транспортних накладних ФОП Денисюк, ФОП Чаплина, ФОП Франчу, ФОП Фафаліос не зазначались ПП «КНТ Євро» як його контрагенти. ТзОВ «Константа Лімітед» отримувало товари (роботи, послуги) від ПП «Техстандартпроект», ТзОВ «Імпульс», які відсутні за місцезнаходженням, а також ТзОВ «Оптіма телеком», щодо якого прийнято рішення про припинення. Про відсутність ТзОВ «Константа Лімітед» за місцезнаходженням був складений акт №731/23-70/33262125 від 26.10.2011 р. Не знаходиться за своїм місцезнаходженням й ТзОВ «Управління механізації і транспорту» відповідно до акту №429/07/37532351 від 03.11.2011 р. ФОП ОСОБА_3 відповідно до «Системи автоматичного співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» задекларував податкове зобов'язання у відмінному від даних позивача розмірі та не перебуває за своїм місцезнаходженням. ПП «Епатаж» отримувало товари (роботи, послуги) від ПрАТ «Восток-сервіс Україна», ТзОВ «Євроспец», ПАТ «Фарлеп-Інвест», ОСОБА_4, які не перебувають за місцезнаходженням і співпрацює з сумнівними підприємствами.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними вказаним пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 15.1. ст. 15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Підпунктом 16.1.4. п. 16.1. ст. 16 вказано, що платник податку зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

З вищенаведених норм вбачається, що обов'язковою умовою отримання права покупця (замовника) на податковий кредит є наявність первинних бухгалтерських та податкових документів. При цьому, законодавець не пов'язує право покупця на податковий кредит з підтвердженням сплати його постачальниками податку на прибуток та податку на додану вартість до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем, у тому числі внаслідок ухилення від сплати, в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Кроно-Україна» сформувало податковий кредит по податку на додану вартість на підставі належним чином оформлених договорів з ТзОВ «Техно-Полісервіс», ПП «КНТ Євро», ТзОВ «Константа Лімітед», ТзОВ «Управління механізації і транспорту», СПДФО ОСОБА_3, ПП «Епатаж», ТзОВ «Алдекс», ТзОВ «Драмторг», ПП «Західенергопром» та отриманих від них видаткових накладних. Товар, послуги а також виконані роботи були повністю оплачені ТзОВ «Кроно-Україна», що підтверджується платіжними дорученнями чи банківськими повідомленнями про переказ коштів.

Представник відповідача не спростував доводи позивача про те, що на час здійснення господарських операцій ТзОВ «Техно-Полісервіс», ПП «КНТ Євро», ТзОВ «Константа Лімітед», ТзОВ «Управління механізації і транспорту», СПДФО ОСОБА_3, ПП «Епатаж», ТзОВ «Алдекс», ТзОВ «Драмторг», ПП «Західенергопром» були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

При цьому встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами договори фактично виконувались сторонами, що підтверджується відповідними даними первинного бухгалтерського обліку, а саме накладними, податковими накладними, специфікаціями, доказами оплати.

Щодо твердження відповідача про те, що укладені між ТзОВ «Техно-Полісервіс», ПП «КНТ Євро», ТзОВ «Константа Лімітед», ТзОВ «Управління механізації і транспорту», СПДФО ОСОБА_3, ПП «Епатаж», ТзОВ «Алдекс», ТзОВ «Драмторг», ПП «Західенергопром» угоди є нікчемними, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що оскільки отримані від ТзОВ «Техно-Полісервіс», ПП «КНТ Євро», ТзОВ «Константа Лімітед», ТзОВ «Управління механізації і транспорту», СПДФО ОСОБА_3, ПП «Епатаж», ТзОВ «Алдекс», ТзОВ «Драмторг», ПП «Західенергопром» товар (послуги, роботи) були використані в господарській діяльності ТзОВ «Кроно-Україна», а позивачем представлені дані первинного бухгалтерського обліку, щодо отримання, оприбуткування товару (послуг,робіт), розрахунку за такі, а також товарно-транспортні накладні, які були наявні у позивача, то вказані обставини свідчать про реальний характер господарських операцій та відповідність їх дійсному змісту.

Щодо покликання податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних по правовідносинах з деякими контрагентами позивача, зокрема ТзОВ «Техно-Полісервіс», ПП «Епатаж», то слід зазначити, що доказове значення для підтвердження факту реальності поставки та отримання (оплати) товару за договорами з такими контрагентами, має не лише наявність податкових накладних, а й документів, які засвідчують факт передачі товару, документів, які підтверджують оплату поставленого товару, докази зберігання товару, використання його у господарській діяльності, а також будь-які інші документальні дані, які свідчать про те, що поставку відповідного товару було реально здійснено.

Такі обставини повинні аналізуватися і досліджуватися з урахуванням конкретних умов договірних відносин, які були визначені сторонами, а тому в даному випадку слід враховувати умови поставки, що визначенні у договорах, відповідно до яких саме на контрагентів позивача покладався обов'язок по поставці товару до місця поставки визначеного позивачем.

Таким чином, обов'язок поставки товару на склад позивача було покладено на контрагентів позивача, а не на нього, відтак, відсутні правові підстави вимагати у позивача товаро-транспортні документи (які опосередковували процес перевезення товару), оскільки такі документи позивачем не складалися.

В той же час, як зазначалось вище позивачем до матеріалів справи було приєднано інші документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують реальність проведених господарських операцій.

Також суд першої інстанції правильно встановив, що посилання відповідача щодо недостатньої інформативності наявних у позивача документів, зокрема товарно-транспортних накладних, актів прийому-передачі товарів (робіт,послуг), в частині того, що з них не вбачається ким саме і де саме було прийнято та розвантажено товар, спростовується змістом цих документів, викладених у формі, передбаченій законодавством про бухгалтерський облік.

Стосовно доводів відповідача про те, що контрагентами позивача не було задекларовано податкові зобов'язання за результатами господарських операцій з позивачем, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, за умови коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, і оскільки позивач є відокремленою юридичною особою від контрагентів (юридичних осіб, фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності), тому такий не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що відповідачем - Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби неправомірно винесено податкові повідомлення - рішення від 29.11.2011р. №0001020801/23722 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 58611,13 грн. та штрафних санкцій в сумі 29305,57 грн.; від 29.11.2011 р. №0001030801/23723 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 569836,99 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року по справі № 1410/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення. На ухвалу апеляційного суду може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з часу набрання такою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя : І.Я.Олендер

Судді: О.І. Довга

С.М. Кузьмич

Ухвала в повному обсязі складена 27.11.2012 року.