Постанова № 27863545, 28.11.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.12 Справа № 5015/3127/12

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Скрипчук О.С.

суддів Дубник О.П. Кравчук Н.М.

при секретарі судового засідання: Лагутіні В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі –ТзОВ) «Торговий дім «Софі»б/н від 20.09.2012 року;

на рішення Господарського суду Львівської області від 11.09.2012 року;

у справі № 5015/3127/12;

за позовом: Львівської міської ради, м. Львів;

до відповідача: ТзОВ «Торговий дім «Софі», м. Львів;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ДПІ у Шевченківському районі м. Львова;

про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

за участю представників:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

від третьої особи: не з’явився;

ВСТАНОВИВ:

Львівська міська рада звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ «Торговий дім «Софі»про розірвання договору оренди землі від 07.06.2006 року та зобов’язання повернути земельну ділянку.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.09.2012 року у справі № 5015/3127/12 (суддя Березяк Н.) позов Львівської міської ради задоволено. Суд прийняв рішення, яким розірвав договір оренди від 07.06.2006 року та зобов’язав ТзОВ «Торговий дім «Софі»повернути Львівській міській раді земельну ділянку, кадастровий №4610137500:12:003:0004 загальною площею 4,8471 га., що знаходиться на вул.Шевченка,335 у м.Львові.

Не погоджуючись з даним рішенням ТзОВ «Торговий дім «Софі»подало апеляційну скаргу б/н від 20.09.2012 року, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 11.09.2012 року.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального і процесуального права. А саме скаржник стверджує, що розірвання договору оренди та зобов’язання повернути майно є втручанням в ліквідаційну процедуру, оскільки позивач з даною вимогою не звертався до боржника, на орендованій земельній ділянці перебуває об’єкт нерухомого майна, який належить відповідачеві на праві власності та перебуває в забезпеченні виконанні кредитних договорів.

Позивачем та третьою особою не подано відзивів на апеляційну скаргу.

Відповідачем подано до суду клопотання № 1 від 27.11.2012 року про відкладення розгляду справи, у зв’язку з тим, що на сьогоднішній день проводиться робота по підготовці і передачі документації ТзОВ «Торговий дім «Софі»ліквідатору попереднім керівником. Дане клопотання відхилене, оскільки судова колегія не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга розглядається лише в межах строку встановленого ст. 102 ГПК України. Клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги сторонами не подано.

Розпорядженнями голови Львівського апеляційного господарського суду від 15.10.2012 року, 06.11.2012 року, 27.11.2012 року змінювався склад колегії суддів.

Сторони та третя особа явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили незважаючи на те, що про час та місце розгляду апеляційної скарги були належним чином повідомлені.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.06.2006 року між Львівською міською радою (орендодавець) та ТзОВ «Торговий дім «Софі»(орендар) було укладено договір оренди № Ш-550. Згідно умов договору орендодавець зобов’язався надати, а орендар прийняти в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться в м.Львів, вул.Шевченка,335 для завершення будівництва та обслуговування складського і адміністративного корпусів, кадастровий №4610137500:12:003:0004 загальною площею 4,8471 га.

Договір оренди укладено строком на 10 років до 16.03.2016 року (п. 8 договору оренди).

07.06.2006 року позивач передав відповідачу, а останній прийняв в строкове платне володіння і користування земельну ділянку площею 4,8471 га, яка знаходиться в м.Львів, вул.Шевченка,335, що підтверджується актом приймання-передачі об’єкта оренди.

В п. 9 договору оренди сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем у формі 214 125,49 грн. в рік щомісячно рівними частинами до 30-го числа місяця наступного за звітним. на розрахунковий рахунок № 33211812600003 УДК у Львівській області.

07.11.2007 р. між сторонами був укладений договір щодо змін до договору оренди землі від 07.06.2006 року, у відповідності до якого п. 9 договору оренди викладено в наступній редакції: орендна плата вноситься орендарем у формі та в розмірі 405 556,86 грн. в рік щомісячно рівними частинами до 30-го числа місяця наступного за звітним. на розрахунковий рахунок на розрахунковий рахунок № 33214812700007 УДК у Львівській області.

Пізніше, 15.06.2011 року між сторонами був укладений договір щодо змін до договору оренди землі від 07.06.2006 року, у відповідності до якого п. 9 договору оренди викладено в наступній редакції: орендна плата вноситься орендарем у формі та в розмірі 1 726 284,97 грн. в рік щомісячно рівними частинами до 30-го числа місяця наступного за звітним. на розрахунковий рахунок на розрахунковий рахунок № 33211812700003 УДК у Львівській області.

Позивач при зверненні до суду першої інстанції стверджує, що відповідач свої зобов’язувався щодо внесення орендної плати згідно умов договору, виконує неналежним чином, у зв’язку з чим, в останнього виник борг в 603,2 тис. грн. –орендної плати.

В зв’язку з невиконанням відповідачем умов договору оренди № Ш-550 від 07.06.2006 року, позивач звернувся в суд про розірвання зазначеного договору та повернення земельної ділянки.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного:

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 вказаного Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до умов спірного договору оренди землі № Ш-550 від 07.06.2006 року відповідач орендує земельну ділянку в м.Львів на вул.Шевченка,335 площею 4,8471 га. для обслуговування будівель.

Відповідно до п. 9 договору оренди землі (враховуючи зміни) орендар зобов’язався вносити орендну плату в розмірі 1726284,97 грн. в рік щомісячно рівними частинами до 30-го числа місяця наступного за звітним.

Відповідно до ст.782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до ст.141 Земельного кодексу України передбачено, що однією із підстав, коли право користування земельною ділянкою припиняється, є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно із ст. 32 Закону України “Про оренду землі”, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов’язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору.

Пунктом 38 договору оренди землі передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов’язків, передбачених договором.

Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо розірвання договору оренди, позивач посилається на те, що в період з 2008 року по 11.04.2012 року відповідачем не сплачено орендної плати за користування земельною ділянкою на суму 603,2 тис.грн. Невиконання умов договору оренди прямо порушує інтереси та права позивача, а також наносить пряму шкоду у розмірі фактичної непогашеної заборгованості.

В листі Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова від 02.03.2012 року № 5517/15-311, який був адресований прокурору м. Львова, зазначено, що у ТзОВ «Торговий дім «Софі»станом на 27.02.2012 року існує заборгованість по орендній платі за землю в сумі 700,7 тис. грн., яка постійно зростає.

Факт наявності заборгованості по орендній платі, згідно договору оренди землі від 07.06.2006 року, відповідач як і в суді першої так і апеляційній інстанціях не заперечує.

Оскільки відповідачем порушувались зобов’язання щодо своєчасного внесення орендної плати, згідно договору оренди землі від 07.06.2006 року, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги щодо розірвання договору оренди землі.

Відповідно до ст.34 Закону України “Про оренду землі” у разі припинення або розірвання договору оренди землі, орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Враховано вищенаведене, судом першої інстанції також обґрунтовано задоволено позовні вимоги щодо зобов’язання ТзОВ «Торговий дім «Софі»повернути Львівській міській раді земельну ділянку, кадастровий №4610137500:12:003:0004 загальною площею 4,8471 га., що знаходиться на вул.Шевченка,335 у м.Львові.

Твердження апелянта про те, що розірвання договору оренди та зобов’язання повернути майно є втручанням в ліквідаційну процедуру, оскільки позивач з даною вимогою не звертався до боржника та на орендованій земельній ділянці перебуває об’єкт нерухомого майна, який належить відповідачеві на праві власності та перебуває в забезпеченні виконанні кредитних договорів, є помилковим. Адже, відповідно до вимог ч.1 ст.213 ГК України, до складу ліквідаційної маси включаються всі види майнових активів банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури (з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом (ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»). У даному випадку, право оренди на земельну ділянку та повернення об’єкту оренди власнику, не підпадає під дію ст. 134 та 136 ГК України та не пов’язане з визначенням складу ліквідаційної маси, оцінкою та продажем майна банкрута.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 11.09.2012 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 11.09.2012 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити в Господарський суд Львівської області.

Постанова підписана «30»листопада 2012 року

Головуючий - суддя Скрипчук О.С.

суддя Дубник О.П.

суддя Кравчук Н.М.