Рішення № 27862548, 04.12.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" грудня 2012 р. Справа № 19/065-12

За позовом Державного підприємства «Київпассервіс», м. Київ,

до Фізичної особи-підприємця Ковтуна Руслана Михайловича, м. Біла Церква;

про стягнення 5510,72 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

За участю представників сторін:

від позивача: Гунько М.І. (довіреність № 1/06-14/1353 від 15.08.2012 р.);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Київпассервіс»(надалі -позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Ковтуна Руслана Михайловича (надалі -відповідач) про стягнення 5510,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 92/11 на проведення заходу від 31.05.2011 р. не оплатив у визначений договором строк надані послуги по проведенню виставки-ярмарку та не компенсував витрати на електроенергію, понесені позивачем, внаслідок чого виникла заборгованість у загалній сумі 3095,82 грн., за порушення строків оплати якої позивачем додатково нараховані пеня у розмірі -2131,08 грн., штраф -216,71 грн., втрати від інфляції -14,52 грн. та 3% річних у сумі 52,59 грн.

Ухвалою від 26.09.2012 р. суд порушив провадження у справі № 19/065-12 та призначив її розгляд на 22.10.2012 р.

19.10.2012 р. через загалний відділ господарського суду від позивача надійшли клопотання про залучення документів до матеріалів справи, витребувані судом пояснення та заява про зменшення позовних вимог, згідно якої позивач просив суд стягнути з відповідача борг у сумі 3095,82 грн., пеню -196,50 грн., штраф -216,71 грн., втрати від інфляції - 17,63 грн. та 3% річних у сумі 58,60 грн.

Втім, у зв'язку з неявкою представників сторін у судове засідання та неподанням відповідачем витребуваних доказів, ухвалою господарського суду Київської області від 22.10.2012 р. розгляд справи було відкладено на 01.11.2012 р.

Відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 26.10.2012 р., у зв'язку з перебуванням судді Карпечкіна Т.П. у відрядженні, розгляд справи було призначено на 12.11.2012 р.

31.10.2012 р. від Державного підприємства «Київпассервіс»через загальний відділ господарського суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 3095,82 грн., пеню -203,10 грн., штраф -216,71 грн., втрати від інфляції -17,63 грн. та 3% річних у сумі 62,25 грн.

Таким чином, враховуючи приписи ч. 4 ст. 22 ГПК України, справа розглядається в межах нової ціни позову 3595,51 грн., визначеної позивачем у заяві про збільшення розміру позовних вимог.

Присутнім у судовому засіданні 12.11.2012 р. представником позивача вимоги підтримані у повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, вимоги ухвали від 26.10.2012 р. не виконав, витребувані документи, в тому числі письмовий відзив на позов не подав.

Ухвалами від 12.11.2012 р. та від 22.11.2012 р. розгляд справи відклдався у зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача та неподанням витребуваних судом доказів.

Присутній у судовому засіданні 04.12.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримані у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та з урахуванням додаткових пояснень і заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідач у судове засідання черговий раз не з'явився. Проте, від відповідача надійшли пояснення, в яких останній повідомляє про неможливість з'явитись у судове засідання за сімейними обставинами, а також визнає борг у розмірі 3095,51 грн. та зобов'язується сплатити його на протязі 2013 року. Інші витребувані судом документи відповідач суду не надав.

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

31.05.2011 р. між Державним підприємством «Київпассервіс»(за договором -підприємство) та Фізичною особою-підприємцем Ковтуном Русланом Михайловичем (за договором -замовник) було укладено Договір № 92/11 на проведення заходу, відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого замовник експонує під час виставки-ярморку продукти харчування та напої, а підприємство організовує виставку-ярмарок цих товарів. Виставка-ярмарок проходитиме щодня на території автостанції «Біла Церква»за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Куценка 1А.

Згідно з п.п. 2.1, 2.2. договору, вартість проведення заходу, за домовленістю сторін, становить 700,00 грн. в місяць (без ПДВ). Розрахунки між сторонами проводяться на підставі цього договору шляхом внесення плати на рахунок підприємства авансом до початку проведення заходу, а надалі - щомісячно до 5 числа місяця. Плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства, з урахуванням пені 0,5% від суми заборгованості з індексацією за кожний день прострочення.

Крім того, пп. 3.1.5. договору передбачено, що замовник зобов'язується компенсувати витрати на електроенергію та вивіз сміття, які несе підприємство для забезпечення проведення заходу, згідно окремо виставлених рахунків.

Відповідно до п. 5.1. договір діє з 01 червня 2011 р. по 31 серпня 2011 р. включно.

31.08.2011 р. між позивачем та відповідачем була укладена Додаткова угода № 1 до Договору на проведення заходу від 31 травня 2011 року № 92/11, в якій сторони дійшли згоди продовжити дію основного договору до 30 листопада 2011 року включно та з 01.09.2011 р. встановити вартість проведення заходу в сумі 500 грн. (в тому числі ПДВ 20%) в місяць.

На день розгляду справи сторони не надали доказів продовження строку дії Договору на проведення заходу від 31 травня 2011 року № 92/11, а тому останній є припиненим.

Як вбачається з наданих позивачем розрахунків, відповідач в порушення пп. 3.1.4. договору не вніс плату за проведення виставки-ярморку за період вересень-листопад 2011 року, що в загальній сумі становить 1500,00 грн.

Факт надання позивачем послуг за договором у період вересень-листопад 2011 року на суму 1500,00 грн. також підтверджується підписаними сторонами актами надання послуг № 7565 від 26.09.2011 р. № 8340 від 26.10.2011 р., № 9258 від 25.11.2011 р., копії яких залучені до матеріалів справи.

Оскільки під час розгляду справи відповідач не надав доказів оплати наданих послуг за договором, тому заборгованість відповідача перед позивачем становить 1500,00 грн.

Крім того, враховуючи умови пп. 3.1.5. договору, позивач виставив відповідачу рахунки на відшкодування витрат за електроенергію та вивіз сміття № 1211 від 15.09.2011 р. на суму 1009,58 грн., № 1344 від 14.10.2011 р. на суму 430,16 грн., № 1462 від 15.11.2011 р. на суму 141,38 грн., № 1608 від 15.12.2011 р. на суму 14,70 грн.

Також, на підтвердження факту споживання відповідачем електроенергії та отримання послуг по вивозу сміття сторонами були підписані акти надання послуг № 7420 від 15.09.2012 р. на суму 1009,58 грн. № 8253 від 14.10.2011 р. на суму 430,16 грн., № 9021 від 15.11.2011 р. на суму 141,38 грн., № 9937 від 15.12.2011 р. на суму 14,70 грн.

Проте, відповідач вказані вище рахунки не оплатив, внаслідок чого за спожиту електроенергію та надані послуги по вивозу сміття утворилась заборгованість у загальній сумі 1595,82 грн.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання послуг за Договором № 92/11 на проведення заходу від 31.05.2011 р. у період вересень-листопад 2011 року та не надано доказів оплати цих послуг, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 3095,82 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а тому підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в загальній сумі 203,10 грн., нарахованої на суму заборгованості 1500,00 грн. з урахування строків оплати, встановлених у п. 2.2. договору, та на суму боргу в розмірі 1595,82 грн. за період з 21.06.2012 р. по 01.11.2012 р.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства, з урахуванням пені 0,5% від суми заборгованості з індексацією за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені на суму заборгованості 1500,00 грн., задовольняє її в сумі 112,19 грн. Перерахунок пені судом було здійснено за формулою: заборгованість х 182 дні прострочки х 15% (подвійна ставка НБУ) : 100 : 365.

Проте, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 88,44 грн., нарахованої на суму заборгованості 1595,82 грн., що є компенсацією витрат за спожиту електроенергію та вивіз сміття з наступних підстав.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»№ 543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України).

Однак, у Договорі № 92/11 на проведення заходу від 31.05.2011 р. сторони не узгодили вид, розмір та порядок забезпечення виконання зобов'язань в частині компенсації витрат на електроенергію та вивіз сміття.

Крім того, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 216,71 грн., нарахованого відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, з огляду на наступне.

Частиною другою статті 231 Господарського кодексу України встановлено, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Сторони при укладанні Договору № 92/11 на проведення заходу від 31.05.2011 р., а саме в пункті 2.2. договору, передбачили штрафні санкції за неналежне виконання господарського зобов'язання -оплати наданих послуг за договором, у вигляді пені. А, щодо нарахування штрафу на компенсацією витрат за спожиту електроенергію та вивіз сміття, то в договорі сторони визначили господарське зобов'язання як надання послуг по проведенню та організації виставки-ярморку, тоді як компенсація витрат за спожиту електроенергію та вивіз сміття предметом договору не є. Окрім цього, позивачем не доведено факт існування прострочки платежу в сумі 1595,82 грн., оскільки умовами договору строк виконання зобов'язання в цій частині не визначений, а доказів направлення або вручення відповідачу претензії № 1/06-12/917 від 28.05.2012 р. позивач суду не надав.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 17,63 грн. втрат від інфляції та 62,25 грн. -3% річних, які нараховані за період прострочки оплати наданих послуг.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.

При цьому, судом враховано, що пунктом 1.14. постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України»№ 480 від 27.12.2007р. визначено, що індекс інфляції - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.

Відтак, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) -це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Крім того, згідно п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»від 03.04.1997р. № 62-97р].

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012р. № 52/30).

Отже, враховуючи умови оплати наданих послуг, передбачені п. 2.2. договору, періоди, визначені позивачем у розрахунках, доданих до заяви про збільшення позовних вимог, та офіційні розміри індексів інфляції, що були встановлені у ці періоди, за розрахунком суду втрати від інфляції на суму заборгованості 1500,00 грн. складають у загальній сумі 8,50 грн.

Щодо нарахування індексу інфляції на суму заборгованості в розмірі 1595,82 грн., то, як зазначено вище, позивачем не доведено факт існування прострочки платежу в цій частині, оскільки умовами договору строк виконання зобов'язання в частині строків внесення відповідачем плати за спожиту електроенергію та вивіз сміття не визначений, а доказів направлення або вручення відповідачу претензії № 1/06-12/917 від 28.05.2012 р. позивач суду не надав.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення втрат від інфляції підлягають частковому задоволенню в сумі 8,50 грн.

3% річних, нарахованих на суму боргу в розмірі 1500,00 грн. суд задовольняє за розрахунком позивача, який є арифметично правильним, у сумі 44,67 грн.

Щодо нарахування 3% річних на суму заборгованості в розмірі 1595,82 грн., то позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, виходячи з вищезазначених обставин, а саме за відсутності строків прострочення платежу.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України, на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ковтуна Руслана Михайловича (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Червонофлотська, 41, кв. 33; ІПН 2654916476) на користь Державного підприємства «Київпассервіс»(04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, 15-А; код ЄДРПОУ 33348385) 3095 (три тисячі дев'яносто п'ять) грн. 82 коп. -боргу, 112 (сто дванадцять) грн. 19 коп. -пені, 8 (вісім) грн. 50 коп. -втрат від інфляції, 44 (сорок чотири) грн. 67 коп. -3% річних, 1459 (одну тисячу чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. 47 коп. -витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині вимог в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 06.12.2012 р.

Суддя Т.П. Карпечкін