Рішення № 27862152, 28.11.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 7/1/12-20/107/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.12 Справа № 5009/111/12

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор"(69600, м.Запоріжжя, Дніпропетровське шосе,3)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аско-Експедиція" (03148, м.Київ, вул.Картвелішвілі, 7/2) в особі Запорізької філії ТОВ "Аско-Експедиція" (69600, м.Запоріжжя, пр.Леніна, 8)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування"(04070, м.Київ, вул.Іллінська, 8) в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"(69035, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, буд.57-В)

про стягнення суми 486310,68 грн.

Головуючий суддя Гандюкова Л.П.

суддя Корсун В.Л.

суддя Соловйов В.М.

Представники сторін:

Від позивача - Чернова Ю.П. (довіреність №1/05-ю від 30.12.2011р.);

Від відповідача -Гук О.С. (довіреність №02-13/01/2012 від 13.01.2012р.;

Від третьої особи -не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

ПАТ "Запоріжтрансформатор" заявлено позов про стягнення з ТОВ "Аско-Експедиція" 486310,68 грн. неустойки, яка складається з суми пені та штрафу за прострочення доставки вантажу згідно з умовами договору транспортного експедирування №DL001017 від 25.05.2009р. і заявки №20/2 від 01.04.2011р. на виконання перевезення вантажу (катанки мідної) автомобільним транспортом та суми штрафу за невиконання умов договору щодо страхування вантажу та відповідальності експедитора (перевізника).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.01.2012р. порушено провадження у справі №5009/111/12, справі присвоєно номер провадження 7/1/12. Розпорядженням голови господарського суду Запорізької області від 17.10.2012р. справу №5009/111/12 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кутіщева-Арнет Н.С., судді -Корсун В.Л., Соловйов В.М. Ухвалою від 17.10.2012р. справу прийнято до колегіального розгляду, призначено судове засідання. На підставі ст.77 ГПК України у засіданні 23.10.2012р. оголошувалась перерва.

19.11.2012р. у зв'язку з хворобою головуючого колегії Кутіщевої-Арнет Н.С., необхідністю розгляду справи по суті, призначено повторний автоматичний розподіл справи, здійснено розподіл між суддями та призначено її до розгляду головуючому судді Гандюковій Л.П.

Ухвалою від 20.11.2012р. зазначену справу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя -Гандюкова Л.П., судді -Корсун В.Л., Соловйов В.М., присвоєно справі номер провадження 7/1/12-20/107/12, судове засідання призначено на 28.11.2012р. Цією ж ухвалою до участі у справі залучено ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. У судовому засіданні 28.11.2012р. на підставі ст.77 ГПК України оголошувалась перерва з 12 год.44 хв. до 12 год. 56хв. та з 13год.03хв. до 15год.00 хв.

28.11.2012р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фіксація судового процесу здійснювалася технічними засобами програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, з урахуванням письмового уточнення (т.1 а.с.139-140) та нормативного обґрунтування (т.2 а.с.50-52), що прийняті судом до розгляду, оскільки не суперечать ст.22 ГПК України. Відповідно до їх змісту позивач виклав пояснення щодо заявленого розміру неустойки і обґрунтування у зв'язку з запереченнями відповідача, вимоги залишилися незмінними. Згідно з заявою (т.1 а.с.139-140) позивач просить стягнути 224 544,98грн. пені відповідно до п.п.6.2.1.1; 15 012,73грн. штрафу за перевищення граничного строку доставки вантажу відповідно до п.п.6.2.2.2; 246 752,97грн. штрафу за втрату вантажу згідно з п.п.6.2.2.13 договору. У судовому засіданні 28.11.2012р. представник позивача уточнив, що сума 246 752,97грн. становить штраф за невиконання п.п.2.2.8 і 2.2.9 договору, оскільки маються дві умови: факт нездійснення страхування і факт втрати вантажу. Заявлені до стягнення суми розподілені ним на свій розсуд пропорційно.

Позивач мотивує свої вимоги наступним. Між ВАТ «Запоріжтрансформатор», правонаступником якого є позивач, і ТОВ «Аско-Експедиція»25.05.2009р. був укладений договір транспортного експедирування №DL001017, за умовами якого відповідач прийняв на себе зобов'язання з надання послуг при перевезенні вантажу. Згідно з заявкою 20/2 від 01.04.2011р. ТОВ «Аско-Експедиція»було доручено перевезення вантажу - мідної катанки по маршруту м.Гамбург, Німеччина -м.Запоріжжя, Україна, з терміном доставки 11.04.2011р. Відповідно до автотранспортної накладної СМR і транспортної накладної мідна катанка вагою 20,03 тн була відвантажена 04.04.2011р. із м.Гамбург. Вартість партії вантажу відповідно до інвойса №20110404-4 склала 187901,43 доларів США, що за курсом НБУ станом на 04.04.2011р. становить 1 495 695,38 грн. Проте, вказаний вантаж у м.Запоріжжя доставлений не був, згідно з інформації Державної митної служби України кордон не перетинав, його місцезнаходження невідомо. Відповідно до п.6.2.1.1. договору експедирування за прострочення виконання зобов'язання передбачена відповідальність у вигляді сплати неустойки в розмірі 0,5% від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, яка становить 1 361 082,80 грн. (1495695,38грн.х0,5%х182 дні (з 12.04.2011р. по 10.10.2011р.). Згідно з п.6.2.2.2 договору у випадку перевищення граничного строку доставки вантажу, узгодженого у заявці, експедитор сплачує 500 грн. штрафу за кожний автотранспортний засіб і за кожний день перевищення строку: 91000 грн. (500 грн.х182). Крім того, відповідно до ст.8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» та п.п.2.2.8, 2.2.9 договору відповідач здійснює страхування вантажу та свої відповідальності і, згідно з п.п.3.13, до перевезення вантажу повинен надати підтверджуючі документи про виконання цих пунктів Клієнту. Однак, зазначеного відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим, враховуючи втрату вантажу, на підставі п.п.6.2.2.13 останній повинен сплатити штраф у розмірі вартості втраченого, а саме: 1 495 695,38 грн. Таким чином, загальна сума неустойки, яка підлягає до сплати експедитором, становить 2 947 778,18 грн. (1361082,80грн.+91000грн.+ 1 495 695,38грн.) Оскільки стягнення неустойки є правом потерпілої сторони, позивачем неустойку заявлено до стягнення частково -в сумі 486 310,68 грн., яка складається з: суми 224544,98 грн. пені відповідно до п.6.2.1.1, 15012,73 грн. штрафу відповідно до п.6.2.2.2, 246752,97 грн. штрафу згідно з п.6.2.2.13. Також позивач зазначив, що рішенням господарського суду Запорізької області від 30.11.2011р. по справі №6/5009/6766/11 з ТОВ «Аско-Експедиція»на користь ПАТ «СК «АХА Страхування»стягнуто розмір виплаченого позивачу страхового відшкодування у зв'язку з втратою вантажу в сумі 1480738,43 грн. Рішенням від 16.08.2012р. у справі №5009/108/12 із відповідача на користь позивача стягнуто збитки за невиконання договору. Вказані рішення набрали законної сили та мають преюдиційне значення для вирішення даного спору. Позов обґрунтовано ст.ст.16, 22, 526, 550, 599, 610, 611, 629, 929, 932, 934 ЦК України, 225 ГК України, ст.ст.8,14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», ст.3 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Відповідач заявлені до нього вимоги не визнав повністю, вважає їх необґрунтованими з наступних підстав. Згідно з п.п.3.2.1, 3.2.2 договору основоположним документом при конкретному перевезенні вантажу вважається заявка на експедирування, в якій визначаються всі основні моменти. Відповідно до заявки №20/2 від 01.04.2011р. експедитор (відповідач) несе відповідальність за збереження вантажу відповідно до положення Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажу, м.Женева від 19.05.1956р., яка є єдиним загальновизнаним нормативним актом, що регулює умови договору перевезення вантажу у міжнародному автомобільному перевезенні і має пріоритет по відношенню до законодавства України. Встановивши у заявці, що експедитор несе відповідальність відповідно до положень Конвенції, сторони узгодили, що відповідальною особою за схоронність вантажу визнається перевізник, який бере відповідальність за всіх інших осіб, задіяних у даному перевезенні. Відповідальність експедитора та перевізника Конвенцією чітко розмежовується по обсягу та межами відповідальності (ст.3 Конвенції) двох суб'єктів господарської діяльності. Для здійснення перевезення по заявці №20/2 від 01.04.2011р. відповідач за договором організації перевезення вантажів №0157Z2 від 24.03.2011р. та заявкою ЗФ/МН/1549 від 01.04.2011р. залучив третю особу: Експедитора-2 -фізичну особу -підприємця Косов М.М. Зобов'язання з усіма конкретними умовами по даному перевезенню, зокрема щодо страховки, затримки доставки, збереження вантажу та інш. були переадресовані на ФОП Косов М.М. В свою чергу, експедитор Косов М.М. на підставі договору доручення залучив експедитора ZE-SРЕD Logisztika Kft (резидент Угорщини). Безпосереднім перевізником вантажу виступило підприємство Transport Krajowy I Miedzynarodowy (республіка Польща), який і взяв всю відповідальність при перевезенні вантажу відповідно до Конвенції. Таким чином, застосування відповідальності до Експедитора (відповідач) згідно з ст.ст.932, 934 ЦК України, ст.14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»може виникнути тільки у тому випадку, коли б він для виконання доручення клієнта уклав договір із безпосереднім перевізником, в даному випадку Transport Krajowy I Miedzynarodowy Artur Grochowski (республіка Польща). Недоставляння вантажу кінцевому одержувачу сталося через його втрату внаслідок розвантаження не в місці призначення згідно з умов заявки, а у Словаччині, що сталося нібито у зв'язку із затримкою митних документів. Таким чином, зазначений перевізник порушив законодавство про порядок міжнародних перевезень і відповідно до ст.ст.3, 17 Конвенції, ст.314 ГК України несе всю відповідальність, пов'язану із доставкою і втратою вантажу. Згідно з заявкою №20/2 від 01.04.2011р. страхування відповідальності експедитора або вантажу не входить до переліку обов'язків відповідача за даним конкретним перевезенням. Страхування вантажу та відповідальності здійснив безпосередній перевізник, що підтверджується відповідним страховим полісом. Отже, вина відповідача та причинний зв'язок між його діями та наслідками щодо недоставлення вантажу від вантажовідправника до вантажоодержувача та його втрати, відсутні. Відповідно до умов договору відповідач прийняв на себе зобов'язання лише з організації перевезення, а не його доставки. Відповідач свої зобов'язання за цим договором виконав, порушення з його боку відсутні, тому, він не є особою, яка заподіяла шкоду. Відповідач також зауважив про відсутність доказів оплати позивачем 100% вартості спірного вантажу згідно з умовами контракту поставки №DL001008 від 21.04.2009р. та, відповідно, підтвердження переходу до нього права власності на цей товар. Крім того, відповідач у відзиві та додатковому запереченні щодо нарахування неустойки (т.2 а.с.1-4) зазначив, що пункти 6.2.2.2, 6.2.2.2 та 6.2.2.13 укладеного сторонами договору суперечать діючому законодавству України та повинні бути визнані судом недійсними. Просить у задоволенні позову відмовити.

Третя особа свого представника в судове засідання не направила, про місце та час судового засідання повідомлена належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суд визнав можливим розглянути справу у відсутність третьої особи за наявними в ній матеріалами, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

25.05.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «АСКО-Експедиція»в особі Запорізької філії (Експедитор, відповідач у справі) та Відкритим акціонерним товариством «Запоріжтрансформатор», правонаступником якого є ПАТ «Запоріжтрансформатор»(Клієнт, позивач), укладено договір транспортного експедирування №DL001017, відповідно до п.1.1 якого експедитор зобов'язався за плату і за рахунок Клієнта надати чи організувати надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, а Клієнт зобов'язався оплатити дані послуги.

Предметом договору є транспортно-експедиторські послуги, безпосередньо пов'язані з організацією та забезпеченням перевезення експортного, імпортного, транзитного чи іншого вантажу Клієнта (послуги). Перелік транспортно-експедиторських послуг за договором викладено в пункті 2.2 (п.п.2.2.1 -2.2.15), в тому числі: організація охорони вантажу під час перевезення, перевалки та зберігання (п.п.2.2.5), здійснення страхування вантажу (п.п.2.2.8), страхування відповідальності експедитора (перевізника) (п.п.2.2.9).

30.11.2010р. сторонами підписано додаткову угоду №1 до вказаного договору, згідно з якою внесли зміни до п.8.1 пункту договору та встановили, що договір діє до 30.12.2011р.

Згідно з п.3.2.1, 3.2.2 договору Клієнт надає у письмовому вигляді будь-яким зручним для сторін способом Заявку на експедирування, в якій зазначаються: тип автотранспортного засобу, найменування та адресу вантажовідправника та вантажоодержувача, дати навантаження та розвантаження, найменування, вагу, габарити вантажу, характер упаковки та маркування згідно з договором, кількість вантажних місць, особливі умови перевезення (за наявності), адресу митних органів, пункти пропуску через державний кордон, загальна вартість організації конкретного перевезення. У випадку погодження з умовами організації перевезення конкретного вантажу, Клієнт направляє повідомлення з проханням виставити рахунок на оплату послуг. Дане повідомлення Клієнта визнається як узгодження сторонами заявки та умов надання послуг з організації перевезення, зазначеного у Заявці.

Шляхом підписання та скріплення печатками заявки №20/2 від 01.04.2011р. до договору №DL001017 сторонами договору було узгоджено комплекс транспортно-експедиторських послуг на наступних умовах: перевезення автомобільним транспортом по маршруту: Гамбург (Германія) -Запоріжжя (Україна) -2200 км., вантаж: катанка мідна вагою 21 тн; дата (04.04.2011р) та адреса навантаження, дата (11.04.2011р) та адреса пункту розвантаження, вартість перевезення, умови оплати та додаткова інформація, де, в тому числі, зазначено про обов'язковість страховки СМR, відповідальність Експедитора за збереження вантажу відповідно до положень Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів.

Відповідно до п.3.8 договору експедитор зобов'язався надати послуги з організації перевезення конкретного вантажу у строк, обумовлений у заявці.

Матеріали справи свідчать, що згідно з Контрактом №DL0010008 від 21.04.2009р. поставки товару партіями (т.1 а.с.1017), комерційного інвойсу рахунок №20110404-4 від 04.04.2012р. (т.1 а.с.23) ПАТ «Запоріжтрансформатор»придбало у Компанії AG»,м.Гамбург, Германія, катанку мідну вагою 20,03 тн, вартістю 187901,43 доларів США.

Згідно з СМR (т.1 а.с.24) вказаний вантаж 04.04.2011р. вибув від вантажовідправника AG»з м.Гамбург, Німеччина, для вантажоодержувача -ПАТ «Запоріжтрансформатор», м.Запоріжжя, Україна, на автомобілі WS159XR/WZ0580Р, перевізник -Transport Krajowy I Miedzynarodowy Artur Grochowski.

Листом від 12.04.2011р. №1/44-368 (т.1 а.с.26) позивач звернувся до відповідача, в якому повідомив, що місцезнаходження вантажу, організацію перевезення якого згідно з умов вищевказаного договору та заявки №20/2 від 01.04.2011р. доручено ТОВ «Аско-Експедиція», не відомо та просив надати інформацію щодо його місцезнаходження та дати доставки у пункт призначення. Листом від 13.04.2011р. №991 відповідач повідомив, що при організації перевезення ТОВ «Аско-Експедиція» скористалося послугами ФОП Косов М.М., який найняв фірму експедитора ZE-SРЕD Logisztika Kft (резидент Угорщини), що в свою чергу доручив перевезення Transport Krajowy I Miedzynarodowy Artur Grochowski (резидент республіки Польща) транспортним засобом WS159XR/WZ0580Р. У листі зазначалося, що згідно з отриманої інформації вказаний транспортний засіб за вказівкою угорського експедитора був розвантажений в м.Пресов, Словаччина.

Згідно зі ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Судом встановлено, що господарським судом Запорізької області розглянуто справу №6/5009/6766/11 за позовом ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування»в особі Запорізької філії до ТОВ «АСКО-Експедиція»за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ПАТ «Запоріжтрансформатор», про стягнення 1 480 738 грн. 43 коп. збитків, спричинених неналежною організацією перевезення вантажу, у розмірі фактично сплаченого страхового відшкодування. Вирішуючи спір, суд встановив, зокрема, наступне.

Для перевезення вантажу на підставі п.3.1. договору відповідачем (ТОВ «АСКО-Експедиція») було залучено іншу особу - СПД Косову М.М., яка, в свою чергу, залучила перевізника з Республіки Угорщина SPED Logistztika Kft. При цьому, кінцевим безпосереднім перевізником вантажу і власником автомобіля, яким перевозився вантаж, був Artur Grochowski, Польща.

Згідно з СМR - накладної та заявки ПАТ "Запоріжтрансформатор" необхідно було доставити вантаж до 11.04.2011 року у м.Запоріжжя за адресою місцезнаходження ПАТ "Запоріжтрансформатор". Вантаж вантажоотримувачу - ПАТ "Запоріжтрансформатор" не доставлений, оскільки за невідомих обставин він зник під час організованого відповідачем перевезення за межами України, місцезнаходження вантажу невідомо.

ТОВ «АСКО-Експедиція», заперечуючи проти позову, посилався на те, що позивач зобов'язаний був звернутися з позовом до фактично перевізника.

Суд визнав доводи відповідача необґрунтованими, зазначивши, зокрема, що відповідач, у порушення п.10.4 договору транспортного експедирування, не узгодив з ПАТ "Запоріжтрансформатор" передачу зобов'язань по договору СПД Косов М.М.

Таким чином, відповідач самовільно, без згоди ПАТ "Запоріжтрансформатор", передав виконання зобов'язань по договору іншій особі; ПАТ "Запоріжтрансформатор" не перебуває в договірних відносинах з фактичним перевізником і фактичний перевізник не брав перед ним ніяких зобов'язань. Згідно з пунктом 3.1. договору ТОВ "АСКО-ЕКСПЕДИЦІЯ" мало право залучити до виконання цього договору інших осіб, залишаючись при цьому відповідальним у повному обсязі перед клієнтом за порушення договору; відповідно до п.6.1.2. договору, збитки, спричинені клієнту невиконанням або неналежним виконанням цього договору, підлягають відшкодуванню експедитором у повному обсязі. Викладені обставини свідчать про причинний зв'язок між протиправними діями відповідача та сумою збитків, понесених ПАТ "Запоріжтрансформатор". Отже, виходячи з вищенаведеного, саме ТОВ "АСКО-ЕКСПЕДИЦІЯ" (експедитор) повинно відшкодовувати завданні збитки за невиконання умов договору.

Згідно з умовами договору транспортного експедирування № DL001017 від 25.05.2009 р. та нормами ст. 8 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор здійснює страхування вантажів та своєї відповідальності. Однак, ТОВ "АСКО-ЕКСПЕДИЦІЯ" свою відповідальність, як експедитора, не застрахувало, що підтверджує неналежне виконання ТОВ "АСКО-ЕКСПЕДИЦІЯ" умов договору.

Судом встановлено, що до початку перевезення вантажу між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" і ПАТ "Запоріжтрансформатор", на підставі генеральної угоди по страхуванню вантажів № 08-г/03зп від 27.03.2003 року, був укладений договір страхування вищезазначеного вантажу. Факт страхування вантажу і укладання договору страхування підтверджується Страховим полісом № 231Е-г/11зп під 04.04.2011р. Страхова сума за цим полісом дорівнювала вартості вантажу - 187901,43 доларів США, що еквівалентно 1495695 грн. за курсом НБУ на 04.04.2011р. Договір був укладений на умовах "з відповідальністю за всі ризики". Страховими випадками є пошкодження або повна загибель (втрата) всього вантажу, або його частини внаслідок будь-який подій (п. 2.2).

Після настання страхового випадку - втрати застрахованого вантажу ПАТ "Запоріжтрансформатор" 18.04.2011 року була подана Заява про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором страхування вантажу. Особою, винною у настанні події, у даній заяві зазначено ТОВ "АСКО-Експедиція". За умовами договору страхування, на підставі статті 25 Закону України "Про страхування", ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» було прийняте рішення про визнання випадку з втрати вантажу - страховим, а також про виплату на користь ПАТ "Запоріжтрансформатор" страхового відшкодування на умовах, передбачених договором страхування.

Згідно з рішенням суду встановлено, що на користь ПАТ "Запоріжтрансформатор" було сплачено 1480738,43 грн. (1495695,38 грн. (страхова сума) - 14956,95 грн. (франшиза за договором страхування)). Виплата страхового відшкодування у зазначеній сумі підтверджується платіжним дорученням №5243 від 03.06.2011р. На підставі статті 993 ГК України, статті 27 Закону України "Про страхування" до АТ "СК "АХА Страхування" у межах цієї суми перейшло право вимоги, яке ПАТ "Запоріжтрансформатор" мало до ТОВ "Аско-Експедиція" відповідно до договору транспортного експедирування № DL001017 від 25.05.2009р.

Рішенням від 30.11.2011р. позов у справі №6/5009/6766/11 задоволено повністю, з ТОВ «Аско-Експедиція»стягнуто суму 1 480 738 грн. 43 коп. страхового відшкодування за втрату вантажу у розмірі його вартості за вирахуванням франшизи (т.2 а.с.115).

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.03.2012р. рішення у справі №6/5009/6766/11 було скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено (т.1 а.с.89-95). Однак, Вищий господарський суд України вказану постанову скасував та передав справу на новий розгляд до Донецького апеляційного господарського суду (т.2 а.с.128-130).

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2012р. рішення господарського суду Запорізької області від 30.11.2011р. у справі №6/5009/6766/11 залишено без змін (том 1 а.с.101-108). Постановою Вищого господарського суду України від 18.09.2012р. касаційну скаргу ТОВ "Аско-Експедиція" на вказану постанову суду апеляційної інстанції повернуто скаржнику (т.1 а.с.109).

Колегія суддів погодилася з висновками суду першої інстанції, що ані законом, ані договором транспортного експедирування №DL001017 від 25.05.2009р. не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця (фактичного перевізника вантажу) за втрату вантажу, обов'язок по організації взяв на себе експедитор, який несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу до моменту його передачі одержувачу. Покладення обов'язків на третю особу не звільняє експедитора від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання.

Вищевикладеним спростовуються посилання відповідача на те, що відповідно до умов договору до обов'язків ТОВ «Аско-Експедиція» входило лише надання або організація транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, і тому він не несе відповідальність за його втрату безпосереднім перевізником, адже метою договору є доставка вантажу на склад ПАТ «Запоріжтрансформатор»у передбачений термін.

Таким чином, факт невиконання ТОВ «Аско-Експедиція»належним чином своїх зобов'язань із доставки вантажу у строк на умовах, передбачених договором, та його втрати є встановленим.

У зв'язку з тим, що у встановлений строк вантаж доставлений не був (втрачений) і ТОВ «Аско-Експедиція»не виконала зобов'язання в частині страхування, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення пені та штрафу, за яким порушено провадження у даній справі.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на наступних підставах.

Відповідно до ст.ст.11, 509 ЦК України підставами виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку), зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини сторін врегульовано договором транспортного експедирування. Згідно з ст.929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно з ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом. Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст.629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.3 ст.929 ЦК України умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.10.4 договору №DL001017 сторони не мають права передавати зобов'язання по даному договору третім особам без узгодження с іншою особою, за виключенням випадків, передбачених законами.

У пункті 3.1. договору визначено, що ТОВ «Аско-Експедиція»мало право залучити до виконання цього договору інших осіб, залишаючись відповідальним у повному обсязі перед клієнтом за порушення договору. Пунктом 3.11 договору передбачено, що при перевезенні вантажу (вантажів) експедитор зобов'язується приймати всі міри по схоронності переданого вантажу (вантажів), не допускати до нього сторонніх осіб.

Пунктом 10.6 договору встановлено, що застосовним до цього договору являється законодавство України.

Згідно з пункту 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19.05.1956р.), на яку посилається відповідач, вона застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажу, в той час як фактично між відповідачем та третьою особою по справі укладений договір транспортного експедирування.

Визначивши у Заявці №20/2 від 01.04.2011р., що експедитор несе відповідальність за збереження вантажу відповідно до положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, сторони при цьому узгодили, що експедитор несе таку ж саму відповідальність як перевізник згідно з цією Конвенцією, а не те, що відповідальність несе перевізник (інша особа), а не експедитор, як помилково вважає ТОВ «Аско-Екпедиція», намагаючись перекласти свою відповідальність на інших осіб.

Пунктом 3 статті 11 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів передбачено, що перевізник несе відповідальність як представник за наслідки втрати чи невірного використання документів. Більш того, відповідно до статті 3 для цілей цієї Конвенції, перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов'язки, як за власні дії і недогляди.

Тобто, відповідач має нести повну відповідальність за дії залучених ним осіб - також і за положеннями Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Статтею 932 ЦК України встановлено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Частиною 2,3 статті 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»передбачено, що за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Згідно зі ст. 618 ЦК України, боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосередньо виконавцем.

Відповідно до п.3.1 укладеного сторонами договору експедитор має право залучити до виконання договору інших осіб, залишаючись відповідальним у повному обсязі перед Клієнтом за порушення договору.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.ст.42,44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Комерційний розрахунок та власний комерційний ризик є одним із принципів підприємницької діяльності.

Приписами ст.ст.6,627 ЦК України встановлена свобода договору: сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 6.2.1.1 договору транспортного експедирування передбачено, що за прострочку виконання зобов'язань по цьому договору винна сторона сплачує стороні неустойку в розмірі 0,5% від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочки.

Згідно з п.6.2.2.2 -у випадку перевищення граничного терміну доставки вантажу, узгодженого у відповідній Заявці, Експедитор сплачує Клієнту штраф в розмірі 500 гривень за кожний автотранспортний засіб та за кожний день перевищення терміну.

Відповідно до ст.934 ЦК України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Згідно з ст.ст.610,611 глави 51 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Із змісту ст.549 ЦК України слідує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Факт порушення відповідачем зобов'язання щодо організації перевезення вантажу у строк до 11.04.2011р., факт втрати вантажу суд вважає встановленим. Разом з тим, вирішуючи спір в цій частині, суд бере до уваги наступне.

У розрахунку пені ПАТ «Запоріжтрансформатор», керуючись п.6.2.1.1 договору, бере ціну (вартість) вантажу -катанки мідної в кількості 20,03 тн., визначеної згідно з контрактом на поставку мідної катанки, укладеним позивачем зі своїм контрагентом.

Однак, пунктом 6.2.1.1. передбачено відповідальність за прострочку виконання зобов'язань у вигляді пені в розмірі 0,5% від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення. За умовами договору та заявки відповідач, враховуючи предмет договору, по-перше, не є постачальником і не мав зобов'язання доставити товар вартістю 187901,43 доларів США (1495695,38 грн. за ставкою НБУ станом на 04.04.2011р), а лише надати або організувати надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу з вартістю за встановленою в заявці ставкою в розмірі 29 000 грн. в т.ч. ПДВ.

Тобто, умовами договору (п.6.2.1.1.) чітко не встановлено сума якого саме невиконаного зобов'язання мається на увазі; не визначено, що ця сума відповідає вартості товару. Будь-які припущення або ймовірність не можуть мати доказової сили, як і умовні висновки. Формулювання саме таким чином (у загальному вигляді) у договорі умов щодо відповідальності є ризиком підприємницької діяльності клієнта. Отже, розрахунок пені позивача на підставі вартості недоставленого товару не відповідає умові договору і позивачем не доведено, що вказана у його розрахунку сума повинна братися до уваги. В силу приписів ст.ст.33,34 ГПК України доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведеності їх переконливості.

Крім того, до стягнення заявлено штраф на підставі п.6.2.2.2 договору за 182 дні прострочення доставки вантажу (з 12.04.2011р. по 10.10.2011р.).

Як зазначено вище, пунктом 6.2.2.2 договору сторони встановили відповідальність у випадку перевищення граничного терміну доставки вантажу, узгодженого у відповідній заявці: штраф в розмірі 500 гривень за кожний автотранспортний засіб та за кожний день перевищення терміну.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначений грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Даною нормою передбачена, зокрема, можливість встановити в договорі розмір штрафу в певній (твердій, фіксованій) сумі, але норма не зв'язує нарахування штрафу із кількістю днів прострочення, як це встановлено у п.6.2.2.2 договору, якою позивач обґрунтовує свої вимоги в цій частині. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 06.06.2007р. у справі №3/580/06. За своєю юридичною природою, способом обчислення та підставою виникнення заявлена позивачем на підставі п.6.2.2.2 сума 15 012,73грн. не є штрафом.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення штрафу за вказаним пунктом договору за кожний день перевищення терміну задоволенню не підлягають.

Позивач також просить стягнути з відповідача штраф за невиконання п.п.2.2.8 та 2.2.9 договору транспортного експедирування, згідно з якими до послуг експедитора, які відповідач зобов'язався надати за цим договором, відноситься здійснення страхування вантажу та страхування відповідальності експедитора (перевізника).

Згідно з п.п.3.13, 6.2.2.13 Експедитор зобов'язаний до перевезення вантажу надати Клієнту документи, підтверджуючі виконання п.2.2.8 та 2.2.9 договору: копія договору (страхового полісу) з страховою компанією, завіреного печаткою та підписом керівника експедитора, а також копію платіжних доручень, підтверджуючих сплату страхового платежу на користь страхової компанії, завірених банком. У разі невиконання п.п.2.2.8 та 2.2.9 експедитор сплачує Клієнту штраф в розмірі втраченого (пошкодженого вантажу) за умови втрати (пошкодження вантажу).

Відповідно до ст.13 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»експедитор здійснює страхування вантажу та своєї відповідальності згідно із законом та договором транспортного експедирування.

Із змісту Закону України «Про страхування» слідує, що страхування вантажу і страхування відповідальності перед третіми особами є самостійними видами страхування.

Факт втрати вантажу є встановленим в силу приписів ст.35 ГПК України, підтверджується поясненнями самого відповідача. Із змісту п.п. 2.2.8, 2.2.9, 3.13, 6.2.2.13 укладеного між сторонами договору слідує, що строк виконання зобов'язання із страхування сторонами визначено до перевезення вантажу, тобто в даному випадку до 04.04.2011р. Доказів виконання п.п.2.2.8 та 2.2.9 договору щодо страхування вантажу та своєї відповідальності ТОВ «Аско-Експедиція»не надано. При цьому, з наведених вище підстав, здійснення страхування вантажу та відповідальності безпосереднім перевізником, про що вказує відповідач (у підтвердження цього факту посилається на страховий поліс PRD-F 102033), не звільняє від відповідальності, передбаченої укладеним між сторонами договором транспортного експедирування. Більш того, із наданого в судовому засіданні 28.11.2012р. відповідачем полісу PRD-F 102033 вбачається, що його предметом є страхування цивільної відповідальності перевізника, а не вантажу (т.2 а.с.99-101). Крім того, відповідно до судових рішень (постанов) у справі №6/5009/6766/11 встановлено, що заявка №20/2 від 01.04.2011р. не змінила зобов'язання сторін у договорі, оскільки є додатком до договору. Фактично у заявці встановлено додаткову умову (як зазначено: додаткову інформацію) щодо обов'язкової страховки CMR. Суд вважає, що підтвердженням невиконання відповідачем обов'язку із страхування вантажу і ненадання відповідного договору (страхового полісу) до початку перевезення свідчить і факт укладання договору страхування вантажу із страховою організацією самим замовником, тобто позивачем, як встановлено у рішення суду у справі №6/5009/6766/11. Слід зазначити, що до матеріалів справи долучено копію повідомлення №1/05-н-11449/2 від 18.07.2011р., згідно з яким позивач повідомив відповідача про укладення 02.06.2011р. договору уступки права вимоги з ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування». Судом встановлено, що за цим договором було уступлено лише право вимоги повного відшкодування збитків.

Отже, позовні вимоги в цій частині щодо стягнення штрафу є обґрунтованими, законними, основані на договорі, тому підлягають задоволенню. За умовами п. 6.1.4 договору №DL001017 збитки можуть бути стягнуті у повному обсязі поверх штрафних санкцій, що не суперечить ст.624 ЦК України.

Позивач зазначив, що згідно з договором має право заявити до стягнення штраф у розмірі вартості втраченого вантажу, який складає 1 495 695,38 грн., проте, з посиланням на те, що стягнення неустойки є його правом, а не обов'язком, просить стягнути 246 752,97 грн. штрафу.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною 6 ст.83 ГПК України передбачено право господарського суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Керуючись вказаними нормами, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір заявленого до стягнення суми штрафу на 50% та стягнути з відповідача суму 123376,49 грн. При цьому суд враховує, що загальними засадами цивільного законодавства згідно з ст.3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність. По суті невиконання відповідачем обов'язку щодо страхування не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, оскільки позивач сам застрахував вантаж і отримав компенсацію за вантаж, втрачений під час перевезення, у вигляді отриманого страхового відшкодування в розмірі вартості вантажу в сумі 1 480 738,43 грн. (за вирахуванням 14956,95 грн. франшизи), факт якого встановлений під час розгляду господарським судом Запорізької області справи №6/5009/6766/11. Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.08.2012р. у справі №5009/108/12 (т.1 а.с.133-138) з ТОВ «Аско-Експедиція»на користь ПАТ «Запоріжтрансформатор»стягнуто 14956,95 грн. збитків, які не були покриті страховим відшкодуванням (франшизу). Рішення не оскаржено, набрало законної сили. Страхова компанія (третя особа) також захистила свої права і рішенням суду у справі №6/5009/6766/11 на її користь стягнуто суму страхового відшкодування в порядку регресу.

На підставі викладеного, суд визнає зазначені обставини винятковими і зменшує заявлену до стягнення на підставі п.6.2.2.13 суму штрафу. Позов у цілому задовольняється частково.

Заперечення відповідача спростовується наведеним вище. Ствердження, що до правовідносин сторін не може бути застосований Господарський кодекс України, оскільки згідно з ст.14 Закону України «Про транспортно -експедиторську діяльність»експедитор несе відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, суд вважає неогрунтованим, оскільки цією ж нормою встановлено, що експедитор несе відповідальність згідно з іншими законами. Відповідно до ст.9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Згідно з ч.2 ст.4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом. Таким чином, норми ГК України є спеціальними нормами щодо встановлення відповідальності за правопорушення у сфері господарювання за господарськими зобов'язаннями суб'єктів господарювання. Пункт 6.2.2.13 не суперечить чинному законодавству, в тому числі ГК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму 4935,06 грн. витрат на сплату судового збору пропорційно розміру задоволених вимог. При цьому суд враховує, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 246 752,97 грн. заявлено позивачем обґрунтовано, однак сума штрафу зменшена судом.

Керуючись ст.ст.49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аско-Експедиція" (03148, м.Київ, вул.Картвелішвілі,7/2, код ЄДРПОУ 31903893) в особі Запорізької філії ТОВ «Аско-Експедиція»(69600, м.Запоріжжя, пр.Леніна,8) на користь Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" (69600, м.Запоріжжя, вул.Дніпропетровське шосе, 3, код ЄДРПОУ 00213428) суму 123 376 (сто двадцять три тисячі триста сімдесят шість) грн. 49 коп. штрафу, суму 4935 (чотири тисячі дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 06 коп. судового збору. Видати наказ.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Повне рішення складено 03.12.2012р.

Головуючий Л.П.Гандюкова

Судді В.Л. Корсун

В.М. Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення (підписання) у повному обсязі.