Ухвала суду № 27859799, 29.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9895/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Київ»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування рішення, за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Київ», Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2012 року,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Автоцентр Київ»звернулось у суд з позовом до ДПІ у Святошинському районі м. Києва, в якому просило скасувати рішення про застосування штрафних санкцій від 14.12.2006 року № 0003642340/0.

Постановою Господарського суду м. Києва від 07 травня 2007 року позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2008 року рішення місцевого суду залишено без змін.

За наслідками розгляду касаційної скарги податкового органу ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 червня 2011 року постанову Господарського суду м. Києва від 07 травня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2008 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2012 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14.12.2006 року №0003642340/0 в частині застосування таких у сумі 561260,40 грн.

Не погоджуючись з судовим рішенням, сторони подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність застосування до позивача штрафу у розмірі, визначеному п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»за не проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій поза межами строку, визначеного ст. 250 ГК України.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Судовою колегією встановлено, що співробітником ДПІ у Святошинському районі м. Києва проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 року по 30.06.2006 року, за наслідками якої складено акт від 14.12.2006 року №691/23-509/32384972.

За результатами перевірки встановлено порушення з боку позивача п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 року №265/95 з наступним змінами та доповненнями (далі по тексту Закон України №265/95), що полягало у проведенні розрахункових операцій за готівковий розрахунок без застосування реєстраторів розрахункових операцій на загальну суму 297280,56 грн.

Виявлення зазначеного порушення стало підставою для прийняття відповідачем рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14.12.2006 року №0003642340/0, яким згідно п. 1 ст. 17 Закону України №265/95 на позивача накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1486402,80 грн.

Обговорюючи правомірність накладення на позивача штрафу за вчинення виявленого податковим органом порушення, колегія суддів виходить з наступного.

Як убачається із матеріалів справи, штрафні (фінансові) санкції оскаржуваним позивачем рішенням накладені на останнього згідно п. 1 ст. 17 Закону України №265/95.

Статтею ст. 238 ГК України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГК України грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним установлених правил здійснення господарської діяльності, розглядається як адміністративно-господарський штраф. Статтею 239 ГК України цей штраф віднесено до групи адміністративно-господарських санкцій, які застосовуються органами державної влади чи органами місцевого самоврядування до суб'єктів господарювання, котрі порушили правила здійснення господарської діяльності.

За загальним правилом, установленим у ч. 2 ст. 241 ГК України, перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущені правопорушення.

Враховуючи викладене, штрафні (фінансові) санкції, нараховані відповідно до ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», є адміністративно-господарським штрафом в розумінні Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 250 ГК України, в редакції чинній на момент вчинення позивачем порушення, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом 6 місяців із дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення цим суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Проте, відповідна стаття кодексу Законом України від 02.12.2010 р. N 2756-VI була доповнена частиною другою, якою закріплено, що дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

З огляду на викладене, визначальним питанням для вирішення справи є правомірність поширення наведеної правової норми на спірні правовідносини.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Здійснюючи аналіз правової норми, закріпленої у статті 250 ГК України, судова колегія приходить до висновку, що внесені в неї зміни не передбачають пом'якшення або скасування відповідальності особи, а тому їх застосування обмежено датою вступу в силу Законом України від 02.12.2010 р. N 2756-VI.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції.

Щодо правомірності накладення відповідачем штрафних (фінансових) санкцій за вчинене позивачем порушення, судова колегія враховую позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в ухвалі від 16.06.2011 року №К-25468/08.

Так, з аналізу матеріалів справи та норм Закону України №265/95 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що операції з повернення грошових коштів покупцям, отриманих як попередня оплата товару є розрахунковими операціями, а тому повинні здійснюватись із застосуванням реєстратора розрахункових операцій.

Проте, у зв'язку з тим, що суб'єктом господарювання зазначені операції були вчинені без застосування реєстратора, проти чого останній не заперечував під час розгляду справи, судова колегія приходить до висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги позивача також відсутні.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Київ», Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Шелест С.Б.