Рішення № 27857288, 22.11.2012, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 2607/7120/12

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2012 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Шаховніна М. О. ,

при секретарі - Довгалюк Д. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, третя особа - ВГІРФО Подільського ГУРУ МВС України в м. Києві про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2012 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - ВГІРФО Подільського ГУРУ МВС України в м. Києві про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Свої вимоги мотивує тим, що 30 жовтня 2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем був укладений кредитний договір № K3V0GK15006676.

Відповідно до умов договору відповідачка отримала кредит у розмірі 48 982 дол. США 59 центів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11, 04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 30 жовтня 2027 року.

У якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами 30 жовтня 2007 року був укладений договір іпотеки № K3V0GK15006676 на однокімнатну квартиру, загальною площею 21,40 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить відповідачці на праві власності.

Посилаючись на те, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, а відповідачка взяті на себе зобов'язання не виконала, в зв'язку з чим, у ОСОБА_1 виникла заборгованість у сумі 60 981 дол. США 17 центів, що у еквіваленті на гривню складає 486 629 грн. 74 коп., просить у рахунок погашення даної заборгованості за кредитним договором № K3V0GK15006676 звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк», за початковою ціною не менше, ніж 314 521,00 грн. з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, виселити ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення, зобов'язати ВГІРФО Подільського ГУРУ МВС України в м. Києві скасувати реєстрацію відповідачки за вказаною адресою та стягнути судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, з тих же підстав просив його задовольнити.

Представники відповідачки у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували. Пояснили, що ОСОБА_1 у зв'язку з настанням фінансової кризи та скрутним матеріальним становищем не змогла у встановлений строк виконати свої зобов'язання належним чином, але відповідачка намагається сумлінно виконувати свої зобов'язання по кредитному договору та вчасно сплачувати чергові платежі. Крім того, просили врахувати, що на утриманні відповідачки знаходяться її непрацездатні батьки та що в розрахунку заборгованості є неточності та деякі суми збільшені.

Заслухавши представника позивача, представників відповідачки, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПАТ КБ «Приватбанк» є повним правонаступником ЗАТ КБ «Приватбанк».

30 жовтня 2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» та відповідачкою був укладений кредитний договір №K3V0GK15006676 (а.с. 10-15).

Відповідно до п. 7.1 кредитного договору позивач зобов'язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 30 жовтня 2007 року по 30 жовтня 2027 року включно, у вигляді не поновлювальної лінії у розмірі 40 тис. дол. США на наступні цілі: купівлю житла, а також у розмірі 8 982,60 дол. США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного Договору, зі сплатою відсотків у розмірі 0,92 % на місяць, а відповідач зобов'язався використати кредит на цілі, зазначені в п. 7.1 даного Договору, сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до п.п. 2.3.1, 2.3.2., 2.3.3, 3.1, 3.2, 7.1 даного Договору, сплатити банку винагороду (п. 2.2 Договору).

У забезпечення зобов'язань відповідача за кредитним договором 30 жовтня 2007 року сторони уклали договір іпотеки, предметом договору є те, що іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю однокімнатну квартиру, загальною площею 21,40 кв.м., житловою площею 12,60 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - п. 33.3 договору іпотеки (а. с. 23-28).

Відповідно до п.16.7.1 договору іпотеки іпотеко держатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

З матеріалів справи вбачається, що на відміну від позивача, що виконав взяті на себе зобов'язання належним чином, надавши відповідачці кредитні кошти у встановленому договором ліміті та строки, остання свої зобов'язання щодо своєчасного погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів, не виконала. У зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 60 981 дол. США 17 центів, що в еквіваленті на гривню складає 486 629 грн. 74 коп., в тому числі:

- 39 793, 05 дол. США - заборгованість за кредитом;

- 10 270, 52 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 1 840, 00 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом;

- 6 143, 91 дол. США -пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;

- 31, 32 дол. США - штраф (фіксована частина);

- 2 902, 37 дол. США - штраф (процентна складова);

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або фінансова установ (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачкою порушено умови кредитного договору у частині своєчасного повернення кредиту, не проводились платежі по кредитному договору у частині погашення основної суми кредиту, тому суд приходить до висновку, що позивачем правомірно заявлені вимоги про стягнення з відповідачки основної суми кредиту у розмірі 39 793, 05 дол. США, заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 10 270, 52 дол. США та заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 1 840, 00 дол. США, що відповідає положенням ч. 2ст. 625 ЦК України, при визначені суми заборгованості суд бере за основну надані позивачем розрахунки заборгованості, які долучені до матеріалі справи (а.с.6-8).

Статтею 258 Цивільного кодексу України визначено вимоги, до яких застосовується спеціальна позовна давність, серед іншого, позовна давність в один рік застосовується зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Таким чином, у тому разі, коли на момент звернення з позовом виконання зобов'язання було прострочено понад один рік, стягнення неустойки (штрафу, пені) за минулий час обмежується одним роком.

Виходячи з наданого позивачем розрахунку заборгованості, за період дії кредитного договору позивачем нарахована пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором за період з 23.03.2009 року по 06.04.2012 року у сумі 6 143 дол. США 91 центів.

Однак, суд вважає, що в межах даного спору слід застосувати спеціальні строки позовної давності, які передбачені п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, до заявлених позовних вимог позивача, які стосуються стягнення з відповідачки пені за несвоєчасність виконання зобов'язань по кредитному договору в межах одного року, тобто стягненню з відповідача підлягає сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості по кредитному договору за період з 05.04.2011 року по 06.04.2012 року у розмірі 5 084 дол. США 22 центів.

Відповідно до ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Але, відповідно до вимог ч. 3 ст. 551 ЦПК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Представники відповідачки в судовому засіданні пояснювали, що у відповідачки низький рівень доходів, на її утриманні перебувають непрацездатні батьки (а.с.146, 159-164).

На підставі викладеного, врахувавши скрутне матеріальне становище відповідачки, суд вважає за можливе зменшити розмір пені з 5 084 дол. США 22 цента до 4 084 дол. США 22 центів.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язань, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 16.7.1 договору іпотеки квартири іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

Пунктом 22 даного договору встановлено, що у випадку порушення кредитного договору, іпотеко держатель направляє іпотекодавцю і позичальнику письмову вимогу про усунення порушень. Якщо протягом тридцятиденного строку вимога іпотеко держателя залишається без задоволення, іпотеко держатель вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п.п. 16.7.1, 16.7.2, 16.9 цього договору.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість за законність вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду як це передбачено умовами договору, ст. 589 ЦК України та ст. 33 Закону України «Про іпотеку».

Судом встановлено, що 03 жовтня 2011 року позивач направив відповідачу лист про повернення заборгованості за кредитним договором протягом 30 днів з дня його отримання та попередив про можливість, у разі непогашення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.42-43), чим дотримався вимог ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване у ст. 39 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до ст. 39 даного закону, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Пунктом 33.4 договору іпотеки зазначено, що сторони визначили, що вартість предмета іпотеки складає 314 521 грн. 00 коп.

При ухваленні рішення суд виходить із засад співмірності вимог позивача з вартістю предмету іпотеки 314 521 грн.

Враховуючи вимоги ст. 39 Закону України «Про іпотеку» суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк», за початковою ціною не менше, ніж 314 521 грн. з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Позовні вимоги щодо виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення, задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статті 132-2 цього Кодексу. Відсутність жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні з підстав, встановлених статтею 132-2 цього Кодексу, не тягне припинення виселення громадян з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки, у порядку встановленою частиною третьою цієї статі.

Порядок виселення мешканців житлового приміщення, на яке звертається стягнення, визначений законодавством, передбачає обов'язкове письмове попередження про звільнення житлового приміщення протягом одного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем вказаний порядок дотриманий не був, попереджень про виселення з квартири за адресою АДРЕСА_1 у порядку, передбаченому Законом України "Про іпотеку" та ЖК України відповідачці не надсилалось.

Крім того, ст. 38 Закону України «Про іпотеку» передбачено процедуру продажу предмета іпотеки після прийняття рішення суду про надання банку права на продаж предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві, дотримання якої є обов'язковим, яка передбачає обов'язок іпотекодержателя за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця про свій намір укласти цей договір. Тому вимоги про виселення ОСОБА_1 з квартири, яка є предметом іпотеки, є передчасними.

У відповідності ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" поняття реєстрації визначено як внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Відповідно до ст. 7 даного Закону зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду/про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою/, свідоцтва про смерть.

Примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду, якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Виходячи з цього та викладеного вище, суд не знаходить також підстав для задоволення позовних вимог позивача у частині зобов'язання ВГІРФО Подільського РУГУ МВС України в м. Києві скасувати реєстрацію ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України стягненню з відповідачки на користь ПАТ КБ «Приватбанк» підлягають витрати по оплаті судового збору в розмірі 3 326 грн. 30 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258, 509, 526, 530, 551, 575, 589, 590, 610-612, 624, 625, 1054 ЦК України, ст. ст. 33, 38, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 3, 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", ст. 109 ЖК України, ст. ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57, 58, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за кредитним договором від 30 жовтня 2007 року у розмірі 58 921 дол. США 48 центів (п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот двадцять один долар США сорок вісім центів), звернути стягнення на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) на квартиру, загальною площею 21,40 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмета іпотеки, на підставі договору іпотеки від 30 жовтня 2007 року, Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» за початковою ціною не меншою, ніж 314 521 грн. (триста чотирнадцять тисяч п'ятисот двадцять одна гривень), з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 3 326 грн. 30 коп. (три тисячі триста двадцять шість гривень тридцять копійок) судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва шляхом подання через Подільський районний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М. О. Шаховніна