Рішення № 27848145, 15.11.2012, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2610/9865/2012

Провадження №2/2610/5967/2012

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 листопада 2012 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Гуменюк А.І.

при секретарі Пироговській Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Український інститут промислової власності», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2, про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі -Позивач) 19 квітня 2012 року звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Державного підприємства «Український інститут промислової власності» (далі - Відповідач) про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він перебував у трудових відносинах із Відповідачем у період із 08 січня 2008 року і по 20 березня 2012 року. Зауважує, що згідно наказу від 20 березня 2012 року його було звільнено з посади юриста першої категорії відділу підготовки авторського права Відділення забезпечення державної реєстрації з 20 березня 2012 року, у зв'язку із скороченням чисельності працівників, згідно пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України на підставі наказу про вивільнення працівників від 12 січня 2012 року № 5. Вважає своє звільнення незаконним і таким, що суперечить нормам діючого трудового законодавства. Зауважує, що 11 січня 2012 року його персонально було попереджено про скорочення чисельності працівників із 15 березня 2012 року, у зв'язку з чим він підлягав вивільненню. Зауважує також, що у тексті вказаного наказу про скорочення, його посади не зазначалося, а лише щодо структурних підрозділів і про надання, в термін до 15 січня 2012 року, пропозицій до організаційної структури, функціональних обов'язків та штатного розпису Відповідача. Вказує, що наказ про його звільнення був виданий лише 20 березня 2012 року і, що підставою його звільнення зазначено наказ № 5 від 12 січня 2012 року, про існування якого до моменту його звільнення, йому було невідомо, зауважуючи також на тому, що із цим наказом його ніхто не ознайомлював і, що виданий він після його попередження про звільнення. Вважає, що при його звільненні Відповідачем також не було дотримано норм трудового законодавства в частині щодо переважного права на залишення на роботі, оскільки на момент звільнення він мав більш високу кваліфікацію і продуктивність праці порівняно з іншими працівниками відділу і, що на момент скорочення він вже був батьком двох дітей та єдиним працівником із самостійним заробітком у сім'ї, оскільки дружина знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, і, що він має тривалий безперервний стаж роботи, оскільки працював у Відповідача з моменту створення останнього. Оскільки вважає своє звільнення, таким, що грубо порушує його конституційні права, просив суд ухвалити судове рішення, яким поновити його на посаді юриста першої категорії відділу підготовки авторського права Відділення забезпечення державної реєстрації Державного підприємства «Український інститут промислової власності»та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В ході судового розгляду справи, за клопотанням представника Відповідача, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, судом було притягнуто ОСОБА_2 (далі -Третя особа).

Крім того, в ході судового розгляду справи, Позивачем неодноразово уточнювалися позовні вимоги. З урахуванням уточнень в остаточній редакції від 12 листопада 2012 року, Позивач просив суд ухвалити судове рішення, яким скасувати наказ т.в.о. директора Державного підприємства «Український інститут промислової власності»від 20 березня 2012 року № 72-п про його звільнення з посади юриста першої категорії відділу підготовки авторського права Відділення забезпечення державної реєстрації Державного підприємства «Український інститут промислової власності»у зв'язку із скороченням чисельності працівників, згідно пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, поновити його на посаді юриста першої категорії Державного підприємства «Український інститут промислової власності»або будь-якій іншій посаді за відповідною професією чи спеціальністю юриста на цьому ж підприємстві з 20 березня 2012 року та стягнути із Відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 41 724 грн. 88 коп.

У судовому засіданні Позивач, з урахуванням уточнень до позову, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позовні вимоги задоволити.

Представники Відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, мотивуючи тим, що звільнення Позивача є правомірним, та таким, що проведено у відповідності до норм діючого трудового законодавства.

Третя особа в судове засідання не з'явилася. Про місце, день та час судового розгляду справи повідомлена в установленому законом порядку. Про причину неявки суд не повідомила.

Заслухавши думку осіб, які беруть участь у справі, які не заперечували щодо розгляду справи у відсутність Третьої особи, суд знаходить можливим розгляд справи у відсутність останньої, на підставі зібраних у справі доказів.

Заслухавши пояснення Позивача, представників Відповідача, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд знаходить позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, з таких підстав.

Судом встановлено, що у трудових відносинах із Відповідачем Позивач перебував, починаючи із 08 січня 2008 року. Згідно із наказом № 70-к від 28 травня 2008 року він був переведений на посаду юриста 1 категорії відділу підготовки авторського права Відділення забезпечення державної реєстрації Державного підприємства «Український інститут промислової власності»(а.с. 6-7).

Згідно наказу т.в.о. директора Державного підприємства «Український інститут промислової власності»№ 72-к від 20 березня 2012 року «По особовому складу», Позивача звільнено з посади юриста 1 категорії відділу підготовки авторського права Відділення забезпечення державної реєстрації Державного підприємства «Український інститут промислової власності»20 березня 2012 року, у зв'язку зі скороченням чисельності працівників, згідно пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Підставою звільнення Позивача є наказ про вивільнення працівників від 12 січня 2012 р. № 5 Державного підприємства «Український інститут промислової власності»(а.с. 5).

Відповідно до наказу т.в.о. директора Державного підприємства «Український інститут промислової власності»№ 5 від 12 січня 2012 року «Про внесення змін до наказу № 2 від 10.01.2012», цим наказом внесено зміни до наказу Інституту № 2 від 10.01.2012 «Про введення у дію штатного розпису», із викладенням його у новій редакції, яким передбачалося введення в дію з 20 березня 2012 року організаційної структури Державного підприємства «Український інститут промислової власності», погодженої із Державною службою інтелектуальної власності України, що додавалася та затвердження з 20 березня 2012 року штатного розпису Інституту, погодженого із Державною службою інтелектуальної власності України, що додавався (а.с. 33-35).

Відповідно до підпункту 4.1. пункту 4 цього наказу, у термін до 17 січня 2012 року включно, необхідно було підготувати та вручити письмові попередження про звільнення з 20 березня 2012 року працівникам Інституту, у тому числі, Позивачеві.

Підпунктом 4.2. пункту 4 цього наказу передбачалося, одночасно з врученням попередження про звільнення, пропонувати працівникам іншу роботу в Інституті за відповідною професією (спеціальністю), якщо такої роботи немає -іншу в Інституті. У разі відмови від переведення або браку вільних посад - готувати документи для скорочення відповідних працівників та звільнення їх за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (а.с. 33-34).

Судом встановлено, що Позивач був попереджений про вивільнення у зв'язку зі скороченням його посади з 15 березня 2012 року на підставі наказу Державного підприємства «Український інститут промислової власності» № 2 від 10 січня 2012 року «Про введення в дію штатного розпису»11 січня 2012 року (а.с. 8).

Згідно наказу Державного підприємства «Український інститут промислової власності»№ 2 від 10 січня 2012 року «Про введення в дію штатного розпису», в термін до 15 січня 2012 року, заступникам директора, керівникам структурних підрозділів, необхідно було надати лише пропозиції до організаційної структури, функціональних обов'язків, штатного розпису Державного підприємства «Український інститут промислової власності». Крім того, цим же наказом передбачалося про введення в дію з 15 березня 2012 року організаційної структури та штатного розпису Державного підприємства «Український інститут промислової власності»і його філії. Начальник відділу кадрів повинен був підготувати наказ по особовому складу, з урахуванням вимог Кодексу законів про працю України (а.с. 9).

За змістом пункту 1 частини 1 та частини 2 статті 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За змістом статті 44 Кодексу законів про працю України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пунктах 1, 2, і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Відповідно до частини 1 статті 49-2 Кодексу законів про працю України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Таким чином, судом встановлено, що Позивач отримав попередження про вивільнення 11 січня 2012 року на підставі наказу, яким в термін до 15 січня 2012 року, заступникам директора та керівникам структурних підрозділів було необхідно лише надати пропозиції щодо організаційної структури, функціональних обов'язків та штатного розпису Відповідача.

Тим самим, в порушення вимог пункту 1 частини 1 та частини 2 статті 40 Кодексу законів про працю України, фактично Позивач був персонально попереджений ще до видання наказу т.в.о. директора Державного підприємства «Український інститут промислової власності» № 5 від 12 січня 2012 року «Про внесення змін до наказу № 2 від 10.01.2012», згідно якого він підлягав попередженню про наступне вивільнення та який став підставою його звільнення.

Крім того, за інформацією Позивача, із 11 працівників відділу підготовки авторського права Відділення забезпечення державної реєстрації Державного підприємства «Український інститут промислової власності», у якому він працював, вісім працівників на даний час перебувають у трудових відносинах із Відповідачем, але на інших посадах, що підтверджується також штатним розписом Відповідача станом на 10 жовтня 2012 року (а.с. 161-194).

У судовому засіданні представники Відповідача не змогли пояснити вказану обставину, оскільки згідно довідки заступника начальника відділу кадрів від 13 листопада 2012 року за № 214-к, на момент попередження Позивача, станом на 11 січня 2012 року, вакантні посади були відсутні. Суд критично оцінює вказану позицію Відповідача та одночасно розцінює зазначену обставину, як грубе порушення трудового законодавства щодо Позивача, якому вакантні посади чи інша робота при його вивільненні не пропонувалися взагалі.

Крім того, в порушення положень Статуту (пункт 1.3.), Відповідач не погодив організаційну структуру та штатний розпис Державного підприємства «Український інститут промислової власності»із Державною службою інтелектуальної власності України. Хоча у судовому засіданні представник Відповідача пояснювала це тим, що до Статуту Відповідача в цій частині були внесені відповідні зміни. Проте, Статут із цими змінами суду наданий не був.

Відповідно до частини 1 Статті 23 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

Виходячи із фактичних обставин справи, встановлених судом в ході її розгляду, суд вважає, що своїми діями Відповідач грубо порушив право Позивача на працю та справедливі і сприятливі умови праці, оскільки звільнив останнього із займаної посади із порушенням діючого трудового законодавства.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскільки Позивач був звільнений із порушенням порядку, встановленого трудовим законодавством, наказ т.в.о. директора Державного підприємства «Український інститут промислової власності»«По особовому складу»від 20 березня 2012 року № 72-п в частині щодо звільнення ОСОБА_1 з посади юриста 1 категорії відділу підготовки авторського права Відділення забезпечення державної реєстрації 20 березня 2012 року, у зв'язку із скороченням чисельності працівників на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, підлягає скасуванню.

За змістом статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядає спір, підлягає негайному виконанню.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що Позивач підлягає поновленню на посаді юриста 1 категорії відділу підготовки авторського права Відділення забезпечення державної реєстрації Державного підприємства «Український інститут промислової власності»з 20 березня 2012 року.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, згідно довідки, наданої Відповідачем щодо розміру заробітної плати Позивача, у січні місяці 2012 року вона складала 5 094 грн. 36 коп., у лютому місяці 2012 року - 5 336 грн. 74 коп. При фактично відпрацьованих Позивачем 20 днях у січні місяці та 21 дні у лютому місяці 2012 року, його середньоденний заробіток складає 254 грн. 42 коп. Виходячи із загальної кількості днів вимушеного прогулу у 164, сума середнього заробітку Позивача за час вимушеного прогулу складатиме 41 724 грн. 88 коп., яка підлягає стягненню із Відповідача на користь Позивача, з індексацією, відповідно до діючого законодавства (стаття 95 Кодексу законів про працю України) та з відрахуванням податку з доходів та інших обов'язкових платежів.

Крім того, Позивач просить суд ухвалити судове рішення, яким поновити його на будь-якій іншій посаді за відповідною професією чи спеціальністю юриста на цьому ж підприємстві, починаючи із 20 березня 2012 року у разі, якщо посада юриста першої категорії у Відповідача відсутня.

Позов в цій частині задоволенню не підлягає, оскільки Позивач фактично просить суд працевлаштувати його на будь-яку посаду, яку перед звільненням він не обіймав, що до повноважень суду не входить, а є прерогативою власника або уповноваженого ним органу.

Виходячи із положень статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, із Відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 417 грн. 25 коп.

При ухваленні рішення, відповідно до вимог статті 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд допускає негайне виконання рішення в частині щодо поновлення Позивача на посаді юриста 1 категорії відділу підготовки авторського права Відділення забезпечення державної реєстрації Державного підприємства «Український інститут промислової власності»з 20 березня 2012 року та присудження Позивачеві заборгованості по заробітній платі за один місяць.

З урахуванням викладеного, на підставі Статті 23 Загальної декларації прав людини, статей 40, 49-2, 235 Кодексу законів про працю України, Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 8 лютого 1995 року № 100, керуючись статтями 10, 11, 13, 57, 60, 88, 209, 212-215, 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Український інститут промислової власності», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2, про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - з а д о в о л ь н и т и частково.

Наказ т.в.о. директора Державного підприємства «Український інститут промислової власності»«По особовому складу»від 20 березня 2012 року № 72-п в частині щодо звільнення ОСОБА_1 з посади юриста 1 категорії відділу підготовки авторського права Відділення забезпечення державної реєстрації 20 березня 2012 року, у зв'язку із скороченням чисельності працівників на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України -с к а с у в а т и.

Поновити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на посаді юриста 1 категорії відділу підготовки авторського права Відділення забезпечення державної реєстрації Державного підприємства «Український інститут промислової власності»(код ЄДРПОУ 31032378, м. Київ-42, вулиця Глазунова, 1) з 20 березня 2012 року.

Стягнути із Державного підприємства «Український інститут промислової власності»(код ЄДРПОУ 31032378, м. Київ-42, вулиця Глазунова, 1) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 41 724 грн. (сорок одна тисяча сімсот двадцять чотири) гривні 88 коп. (сума зазначена без утримання податку з доходів та інших обов'язкових платежів), з індексацією.

У задоволенні іншої частини позовних вимог -в і д м о в и т и.

Стягнути із Державного підприємства «Український інститут промислової власності»(код ЄДРПОУ 31032378, м. Київ-42, вулиця Глазунова, 1) на користь держави судовий збір у розмірі 417 грн. 25 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді юриста 1 категорії відділу підготовки авторського права Відділення забезпечення державної реєстрації Державного підприємства «Український інститут промислової власності»з 20 березня 2012 року та в частині щодо присудження виплати заробітної плати у межах платежу за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.