Ухвала суду № 27846162, 04.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2012 р.Справа № 2а-4866/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді: Рєзнікової С.С.

суддів: Катунова В.В.

Ральченка І.М.

за участю

секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.

представників позивача Спасібо В.В., Бідного Б.Т.

представника відповідача Черніченко І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2012 р. по справі № 2-а-4866/12/2070

за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби

про визнання недійсною податкову консультацію,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (далі - КП «ХТМ»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби (далі - СДПІ ВВП у м. Харкові ДПС) в якому просили: податкову консультацію, надану КП «ХТМ» Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові листом від 21.02.2012 року № 1983/43/10-015, - визнати недійсною.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що СДПІ ВВП у м. Харкові ДПС невірно застосовує норму ст. 199 та інші Податкового кодексу України.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2012 року адміністративний позов КП «ХТМ» до СДПІ ВВП у м. Харкові ДПС про визнання недійсною податкову консультацію задоволено.

Податкову консультацію, надану КП «ХТМ» Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові листом від 21.02.2012 року № 1983/43/10-015, - визнано недійсною.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: п.п. 53.3 ст. 53 Податкового кодексу України, оскільки судом не зазначено, якій саме нормі Податкового кодексу суперечить надана податкова консультація.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав доводи та обґрунтування викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представник позивача посилаючись на письмові пояснення на апеляційну скаргу, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що КП «ХТМ» є юридичною особою, знаходиться на обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби та є платником податку на додану вартість.

При придбанні природного газу до грудня 2009 року підприємство застосовувало порядок визначення податкового кредиту за податком на додану вартість по касовому методу, а з грудня 2009 року податковий кредит підприємство визначало згідно з п.п. 7.5.2. п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» - по першій події. Данні факти встановлені спеціалістами відповідача в рамках складеного акту від 24.03.2011 № 821/23-1/31557119 (а.с. 10).

Частина виробленої позивачем теплової енергії була реалізована позивачем у 2009 році за регульованими тарифами та у серпні, грудні 2011 року позивачем отримано компенсацію в різниці між вартістю придбаних для виробництва теплової енергії товарів (природний газ) та встановленими тарифами на теплову енергію деяким категоріям споживачів.

В зв'язку з отриманою компенсацією позивач направив відповідачу 26.01.2012 року заяву № 09-378 про надання податкового роз'яснення з наступного питання: чи зобов'язаний позивач на підставі п.199.4 ст. 199 Податкового кодексу України робити перерахунок сум, віднесених до складу податкового кредиту в 2009 році за правилом «першої події», після отримання в серпні, грудні 2011 року дотації з бюджету на компенсацію різниці в тарифах за 2009 рік?.

Відповідач 21.02.2012 року склав та направив позивачу податкову консультацію № 1983/43/10 - 015, в якій зазначено наступне.

Відповідно до п.п. 197.1.28 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України, постачання товарів/послуг у частині суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету - є операції, звільнені від оподаткування по факту отримання компенсації та відображається дана сума у р. 5А, розділу І «Податкові зобов'язання» податкової декларації з податку на додану вартість.

Пунктом 199.1 ст. 199 розділу V Податкового кодексу України визначено, що якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподаткованих операціях, а частково-ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання товарів/послуг в оподаткованих операціях.

Частка використання сплаченого (нарахованого) податку за придбанням (ввезеними) товарами (послугами) між оподаткованими та неоподаткованими операціями визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподаткованих операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.

Згідно із п. 199.4 ст. 199 р. V Податкового кодексу України, платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг в оподаткованих операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій. Тому перерахунок здійснюється у грудні на підставі даних задекларованих підприємством за попередніх 12 місяців з урахуванням грудня звітного періоду.

Перерахунок частки використання необоротних активів в оподатковуваних операціях здійснюється за результатами 12,24 і 36 місяців їх використання.

При цьому, як зазначено в пункті 4.5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності в податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 року № 41 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 року за № 197/18935, результати такого перерахунку відображаються у податковій декларації за звітний (податковий) період, на який припадає 12-й, 24-й та 36-й місяці використання необоротних активів.

Податковим кодексом України встановлено різний порядок перерахунку податкового кредиту для товарів/послуг та для об'єктів основних виробничих засобів і нематеріальних активів: для товарів/послуг - за підсумками календарного року; для необоротних активів - за результатами 12, 24, 36 місяців їх використання від дати застосування зазначеної норми (незалежно від дати їх придбання).

Стосовно реалізації товарів, робіт, послуг встановлено, що, відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

Відповідно до п. 193.1 ст. 193 та з урахуванням перехідних положень, розділу ХХ, підрозділу 2 ст. 10 Податкового кодексу України, за податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість, що виникли з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року включно, ставка податку становить 20 відсотків.

Відповідно до п.п. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податку, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно проводить операції з продажу товарів (використання робіт, надання послуг), що оподатковується податком на додану вартість та звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування таким податком, податком на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів, робіт, послуг, які входять до складу витрат, та основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до витрат або вартість відповідного об'єкта основних засобів чи нематеріального активу, збільшується на суму, що не включена до податкового кредиту такого платника податку згідно з розділом V Податкового кодексу України.

Тобто, якщо перерахунок здійснено у грудні, то ПДВ, який не включений до складу ПК за рахунок проведеного перерахунку, включається до витрат у 4 кварталі поточного року.

Враховуючи викладене, платник податку повинен забезпечити облік товарів, основних фондів, що придбавалися для використання в оподатковуваних операціях, а в подальшому частково використовувалися в неоподатковуваних операціях, та в кінці року здійснити перерахунок податкового кредиту, раніше сформованого при придбанні таких товарів, основних фондів, відповідно до частки їх використання в оподатковуваних та неоподатковуваних операціях.

Щодо здійснення корегування податкового кредиту минулого періоду постачальником, то перерахунок здійснюється 1 раз на рік у грудні, з урахуванням корегування кількісних та вартісних показників до податкових накладних.

Таким чином, посилання відповідача в його податковій консультації на правила застосування норми Податкового кодексу України (п.199.4 ст.199 ПК України) обґрунтовано оцінюється позивачем як податкова консультація, з якою позивач не згодний.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки коли позивач формував податковий кредит, одержання компенсації різниці в тарифах на теплову енергію не вважалось обставиною, що викликає необхідність здійснення перерахунку раніше віднесених до податкового кредиту сум ПДВ то норма п. 199.4 ст 199 ПК України, яка набрала чинності з 01.04.2011 року, не може бути застосована в податкові періоди, що передували цій даті.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Запитання позивача стосувалося відносин, що склалися в двох періодах:

- в 2009 році, коли позивач сформував податковий кредит з ПДВ у зв'язку з придбанням товарів.

- в 2011 році, коли позивач отримав дотацію з бюджету.

При цьому Податковий кодекс, а саме п.199.4 ст. 199 Податкового кодексу України та Розділ ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України не містять жодної норми, яка б вказувала на необхідність перерахунку сум податкового кредиту, сформованих до набрання чинності цього кодексу.

Крім того, позивач надавав послуги з теплопостачання протягом 2009 - 2010 років, закуповував для власної господарської діяльності природний газ, який в подальшому використовував для виробництва теплової енергії. При придбанні природного газу позивач відносив суми ПДВ у складі вартості такого газу до податкового кредиту за правилом «першої з подій». Теплова енергія була вироблена саме в 2009 році, а дотацію з бюджету за постачання товарів в 2009 році, позивач отримав в 2011 році.

Таким чином, застосувати пункт 199.4 ст. 199 Податкового кодексу, з урахуванням пункту 197.1.28 ст. 197 Податкового кодексу України, не є можливим, оскільки норми Податкового кодексу України прямо не вимагають виконання перерахунку сум ПДВ, віднесених до складу податкового кредиту до набрання чинності Податковим кодексом України, у зв'язку з настанням подій, зазначених у запиті після набрання чинності Податковим кодексом України; протягом 2011 року позивач не здійснював постачання товарів, за які отримав компенсацію.

Отже, формулювання цих норм не дозволяє їх тлумачити так, що при отриманні в 2011 році суми виробничої дотації за операції з постачання в 2009-2010 роках, операції з постачання в 2011 році підлягають перерахунку.

Суд першої інстанції обгрунтовано вважав, що висновки відповідача в наданій податковій консультації є безпідставними і необґрунтованими.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 29.05.2012 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 199, ч. 1 ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2012 р. по справі № 2-а-4866/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Рєзнікова С.С.Судді(підпис) (підпис) Катунов В.В. Ральченко І.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Рєзнікова С.С.

Повний текст ухвали виготовлений 09.10.2012 р.