Ухвала суду № 27843676, 28.11.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2012 р. Справа № 35456/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Ліщинського А.М. та Запотічного І.І.,

при секретарі судового засідання - Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Рівнеазот» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 07.10.2010р. в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Рівнеазот» до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, -

В С Т А Н О В И Л А:

23.04.2009р. позивач Відкрите акціонерне товариство /ВАТ/ «Рівнеазот» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати недійсним (нечинним) податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у м.Рівне № 0001532342/0/23-121 від 13.04.2009р.; стягнути з відповідача на його користь судові витрати по сплаті судового збору (а.с.2-5).

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 07.10.2010р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.244-247).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив позивач ВАТ «Рівнеазот», який покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким заявлений позов задоволити (а.с.249-252).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що наданими первинними документами підтверджується поставка товарів контрагентом ПП «Агроімпекс-Ресурс», а також оплата поставлених товарів у повному обсязі. Аналіз укладеного договірними сторонами договору свідчить про те, що він жодним чином не порушує публічний порядок, не спрямований на порушення конституційних прав та свобод, знищення та пошкодження майна, незаконне заволодіння останнім.

У розглядуваному випадку реальні наслідки договору настали, сторони виконали умови договору; податковий орган не може визнати правочин нікчемним з тих підстав, що він не спричиняє реального настання правових наслідків, так як це прерогатива суду.

Також розглядувана перевірка повинна була здійснюватися на підставі рішення суду, за відсутності такого рішення суду складений акт перевірки не може вважатися належним доказом по справі.

У зв'язку із зміною назви позивача на Публічне акціонерне товариство «Рівнеазот» судом апеляційної інстанції в порядку ст.55 КАС України допущено заміну позивача (апелянта) його правонаступником - Публічним акціонерним товариством «Рівнеазот» (а.с.262).

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, протягом 17.03.2009р.-30.03.2009р. ревізорами ДПІ у м.Рівне проведено виїзну позапланову документальну перевірку ВАТ «Рівнеазот» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ПП «Агроімпекс-Ресурс» за період з 01.01.2008р. по 31.01.2010р., по результатам якої складено Акт перевірки № 384/23-400/05607824 від 02.04.2009р. (а.с.6-18).

Перевіркою встановлено порушення, зокрема, вимог пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим позивачем занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 18186 грн. 96 коп.

На підставі вказаного Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001532342/0/23-121 від 13.04.2009р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 22361 грн. 66 коп., з яких 18186 грн. 96 коп. за основним платежем та 4174 грн. 70 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.23).

Підставою для винесення вказаного податкового повідомлення-рішенняі є висновки податкового органу по результатам проведеної перевірки про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з ВАТ «Рівнеазот», на підставі яких платником податку були сформовані дані податкового обліку. Також надані позивачем документи можуть мати силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарських операцій; згідно висновків почеркознавчої експертизи первинні документи підписані неуповноваженою особою; трудові ресурси та виробничі потужності у ПП «Агроімпекс-Ресурс», які б приймали участь у реалізації м'ясної продукції, є відсутніми.

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи зі сторони ПП «Агроімпекс-Ресурс» підписані не уповноваженою особою, через що останні не можуть бути належною підставою для формування даних податкового обліку; господарські операції з вказаним контрагентом не мали реального характеру, товар не перевозився і не зберігався, у вказаного підприємства відсутні ресурси для виконання прийнятих на себе зобов'язань.

Також позивач допустив ревізорів податкового органу до проведення перевірки, при цьому допущені під час її проведення порушення не спростовують виявлених обставин фіктивних операцій.

Наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що узгоджуються з фактичними обставинами справи і відповідають нормам чинного законодавства, з наступних причин.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

п.5.1 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Вимоги до первинних документів передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яка передбачає обов'язкові реквізити первинних та зведених облікових документів, що повинні мати обов'язкові реквізити як назву, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Предметом доказування у розглядуваній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, чи мали операції із придбання товарів та послуг реальний характер, яким чином придбавалися товари і надавалися послуги, а також дійсна можливість здійснення таких операцій.

При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

* неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

* відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

* облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

* здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

* відсутність первинних документів обліку.

В аспекті наведеного колегія суддів враховує, що наявними матеріалами справи підтверджуються висновки податкового органу про невідповідність представлених бухгалтерських документів вимогам закону, а також відсутність реального здійснення господарських операцій, з огляду на наступне.

Згідно укладеного між Управлінням громадського харчування ВАТ «Рівнеазот» (покупець) та ПП «Агроімпекс-Ресурс» (постачальник) договору поставки № 05-09.008 від 05.09.2008р. постачальник зобов'язався поставити товар, а покупець прийняв на себе зобов'язання прийняти товари і оплатити їх вартість (а.с.47-48).

Поставка товарів засвідчена видатковими накладними (а.с.24-34), а факт оплати підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с.35-46).

При цьому, під час перевірки та судового розгляду справи позивачем не було представлено товарно-транспортні накладні, наявність яких є обов'язковими відповідно до Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затв. спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України № 228/253 від 07.08.1996р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Також позивачем не надані документи, які б засвідчували якість придбаного товару та джерело його походження.

Відповідно до Акту № 1723/23-400/35899158 від 18.12.2008р. перевірки ПП «Агроімпекс-Ресурс» за період 06.05.2008р.-31.10.2008р. всі господарські операції для вказаного підприємства не мали реального характеру, товар не перевозився і не зберігався, в останнього відсутній управлінський та технічний персонал та інші ресурси, за допомогою яких могли б виконуватися операції з продажу-придбання товарів. Господарські операції фактично не виконувалися, оскільки підприємство не проводило реальної фінансово-господарської діяльності (а.с.67-75).

Окрім цього, згідно вироку Рівненського міського суду Рівненської обл. від 25.05.2010р. ПП «Агроімпекс-Ресурс» було створено з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, що заподіяло велику шкоду державі. Діяльність винних осіб була спрямована на конвертацію в готівку грошових коштів, які надходили на банківські рахунки нібито за виконання господарських правочинів. Вироком встановлено відсутність основних і оборотних коштів, найманих працівників, констатовано відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) здійснення господарської діяльності та відсутність можливості виконання будь-яких господарських зобов'язань.

Зазначений вирок колегія суддів приймає до уваги з метою об'єктивного вирішення розглядуваного спору і враховує в порядку ч.4 ст.72 КАС України в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно письмових пояснень засновника ПП «Агроімпекс-Ресурс» ОСОБА_2 останній створив назване підприємство на прохання ОСОБА_3, печатки вказаного підприємства не виготовляв, будь-яких первинних документів не підписував, мети здійснення підприємницької діяльності вказаним підприємством не мав (а.с.77-78).

Відповідно до висновку експерта договір поставки № 05-09.008 від 05.09.2008р. та первинні документи на його виконання підписані не директором ОСОБА_3, а невідомою особою (а.с.79-82).

При цьому колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України по цій категорії спорів, яка полягає в тому, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

У розглядуваній справі, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, податковий орган виходив з того, що позивач фактично товари у контрагента ПП «Агроімпекс-Ресурс» не придбавав, а лише провів документальне оформлення розглядуваних операцій, через що вказані операції були нікчемними. На підтвердження своїх доводів ДПІ у м.Рівне надала суду письмові документи про те, що позивач товари не придбавав, а фактично співпрацював з фіктивним суб'єктом господарювання.

Окрім цього, оскільки ПП «Агроімпекс-Ресурс» є фіктивним підприємством, тому видані ним первинні документи позивачу слід вважати такими, що не мають юридичної сили. Вищевказаними вироком суду надано оцінку документації, якою оформлені ПП «Агроімпекс-Ресурс», як неправдивій, складеній з метою маскування безтоварних операцій, що оформлялися з метою мінімізації податкових зобов'язань.

За змістом ч.1 ст.228 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною другою згаданої статті, є нікчемним.

Визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається (ч.2 ст.215 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За таких обставин податковий орган підставно прийшов до висновку про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ПП «Агроімпекс-Ресурс».

Також допущені відповідачем під час проведення перевірки порушення не можуть вважатися достатніми підставами для скасування спірного податкового повідомлення-рішення, також останні не спростовують виявлених під час проведення такої перевірки порушень вимог закону зі сторони платника податків.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів вважає, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ПП «Агроімпекс-Ресурс» не підтверджується представленими доказами, вказані дії позивача спрямовані виключно на отримання податкової вигоди. За відсутності фактичного здійснення операцій відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а відтак й покладених в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, приймаючи до уваги вірне застосування останнім приписів Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), заявлений позивачем позов є безпідставним, через що задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Рівнеазот» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 07.10.2010р. в адміністративній справі № 2а-3992/09/1770 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

І.І.Запотічний