Ухвала суду № 27843340, 05.06.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2012 р.

справа № 2а-10247/09/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Олефіренко Н.А. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Вторметпром»на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Вторметпром»до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішеннь,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший Вторметпром»звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0003882301/0/11511 від 31.05.2007 року, №0003872301/0/11512 від 31.05.2007 року, №0003872301/1/13798 від 26.06.2007 року, №0003882301/1/13799 від 26.06.2007 року видані Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що оспорювані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем обґрунтовано, та в межах наданих повноважень. Крім того позивачем пропущено річний строк звернення до суду, тому відповідно до частини 1 статті 100 КАС України в редакції, що діяла на час звернення позивача до суду з даним позовом, це є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з зазначеною постановою суду першої інстанції позивач оскаржив її до апеляційного суду з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права. Просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на невідповідність висновків викладених в акті перевірки податкового органу дійсності, порушення строків повідомлення та проведення перевірки, неправильне застосування підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в частині не врахування первинних документів у підтвердження факту отримання експедиційних та маркетингових послуг.

У судовому засідання представник позивача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував, щодо задоволення апеляційної скарги посилаючись на її необґрунтованість.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача який підтримав апеляційну скаргу, пояснення представника відповідача який просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що повноважними особами податкового органу було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Перший Вторметпром»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.01.2006 року по 31.12.2006 року.

По результатам вказаної перевірки податковою інспекцією було складено акт №1390/23-230/32953306 від 23.05.2007 року, яким встановлено:

порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 та п.п. 1.22.2 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94–ВР від 28.12.1994 року зі змінами та доповненнями (далі –Закон № 334/94–ВР), а саме підприємством за 2006 рік занижено суму інших доходів на загальну суму 29 798 грн.;

порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334/94–ВР, в результаті чого підприємством завищено витрати на придбання товарів (робіт, послуг) за 2006 рік на загальну суму 144 792,00 грн.,

Таким чином встановлено заниження підприємством податку на прибуток за 2006 рік на загальну суму 43 648,00 грн.

порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.6.5 ст.6 та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі –Закон № 168/97-ВР), а саме підприємством завищено суму податкового кредиту за 2006 рік на загальну суму 28 958 грн.;

порушення п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону № 168/97-ВР підприємством завищено суму податкового зобов'язання за 2006 рік на загальну суму 6 456 грн.

Таким чином, встановлено заниження підприємством суми податку на додану вартість за 2006 рік, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 24 791 грн., ; тому числі заниження суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на загальну суму 2 289 грн.

Тобто позивачем завищено витрати на придбання товарів (робіт, послуг) за 2006 рік на загальну суму 144 792,00 грн. за рахунок включення до складу витрат суми витрат, що не підтверджується відповідними первинними документами: витрати на експедиторські послуги, отримані від ПП «Снабпромбуд»згідно договору від 25.09.2004 року №25/09-1 на загальну суму 143 125,00 грн. витрати на маркетингові послуги, отримані від ТОВ ВФК «Інтермет»на загальну сум; 1 666,67 грн.

На підставі акту перевірки №1390/23-230/32953306 від 23.05.2007 року відповідачем було прийнято податкові повідомлення –рішення:

від 31.05.2007 року №0003882301/0/11511 яким було збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: податок на додану вартість в розмірі 37 188,00 грн., в тому числі, за основним платежем в сумі +24 791,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 12 397,00 грн.,

від 31.05.2007 року №0003872301/0/11512 яким було збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 60 402,00 грн. в тому числі, за основним платежем в сумі 43 648,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 16 754,00 грн.

За наслідками оскарження позивачем вказаних податкових повідомлень –рішень в адміністративному порядку, скаргу позивача було залишено без задоволено а відповідачем прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 26.06.2007 року №0003872301/1/13798 та №0003882301/1/13799 на аналогічну суму визначеного податкового зобов’язання.

Визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень відповідача від 31.05.2007 року №0003882301/0/11511, від 31.05.2007 року №0003872301/0/11512, від 26.06.2007 року №0003872301/1/13798, від 26.06.2007 року №0003882301/1/13799 було предметом судового позову.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що оспорюванні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем обґрунтовано, та в межах наданих повноважень. Крім того позивачем пропущено річний строк звернення до суду, тому відповідно до частини 1 статті 100 КАС України в редакції, що діяла на час звернення позивача до суду з даним позовом, це є окремою підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський об фінансову звітність в Україні»(далі Закон - № 996-ХІV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 1 статті 9 Закону № 996-ХІV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час проведення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до пункту 2 статті 9 цього ж Закону первинні бухгалтерські документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції

Згідно з даними нормами, підставою для ведення господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників; забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та іншим нормативним актам.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо акти виконаних робіт щодо експедиторських послуг, наданих ПП «Снабпромбуд» не відповідають вимогам статті 1 та статті 9 Закону № 996-ХІV, а саме - вимогам первинних документів та умовам в договору про експедиційне обслуговування від 25.09.2004 року.

Згідно з підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94–ВР від 28.12.1994 року зі змінами та доповненнями (далі –Закону № 334/94–ВР), валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1. пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94–ВР суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За таких обставин, оскільки судом першої інстанції в ході розгляду справи вірно встановлено, що позивачем здійснювалися господарські операції, витрати по яких безпідставно віднесені до складу валових підприємства, податкові повідомлення-рішення, що є предметом розгляду справи прийнято правомірно і позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до п.п.5.2.4 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»процедура адміністративного оскарження закінчується:

останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк;

днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві;

днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, оскільки згідно наданих представником позивача суду апеляційної інстанції пояснень, позивач отримавши рішення Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області щодо розгляду його скарги на вказані рішення податкового органу 05 вересня 2007 року, не продовжив в десятиденний строк процедуру адміністративного оскарження до контролюючого органу вищого рівня, і звернувся до суду з позовом лише 06 серпня 2009 року, що є окремою підставою для відмови у задоволені адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права.

В межах апеляційної скарги підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись пункту 1 частини 1 статті 198, статтями 200, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Вторметпром»- залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року у справі №2а-10247/09/0470 –без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу –з дня складання рішення в повному обсязі.

Рішення суду складено у повному обсязі –06 червня 2012 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: Н.А. Олефіренко

Суддя: А.В. Суховаров