Ухвала суду № 27842879, 30.11.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Толстолуцька М.М.

Суддя-доповідач - Бишов М. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2012 року справа №2а/0570/9666/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Бишова М.В.

суддів Компанієць І.Д., Шальєвої В.А.

при секретарі Газарян А.В.

з участю представника відповідача Пальцун С.О.

представників позивача Лонської Ю.В., Лихачова І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року по адміністративній справі №2а/0570/9666/2012 за позовом Приватного підприємства «Фірма Баланс» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000972202/10/22-213 від 16.07.2012р.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року по адміністративній справі №2а/0570/9666/2012 частково задоволений адміністративний позов Приватного підприємства «Фірма Баланс» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби та скасоване податкове повідомлення-рішення №0000972202/10/22-213 від 16.07.2012р.

Стягнуто на користь позивача з Державного бюджету України на користь позивача витрати по оплаті судового збору в сумі 116,73 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі (а.с.80-82). Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, позивач вказує, що під час розгляду справи суд першої інстанції порушив норми процесуального та матеріального права. Первинні документи стосовно угоди між позивачем та його контрагентом - ТОВ «ТК Діал Імппекс» складено з порушенням вимог законодавства. Директор ТОВ «ТЕ Діал Імпекс» ОСОБА_7 був допитаний в якості свідка по кримінальній справі та не підтвердив факту договірних відносин між позивачем та його контрагентом. Контрагент позивача не знаходиться за юридичною адресою. Під час перевірки позивачем не були надані платіжні документи. Угода між позивачем та його контрагентом має ознаки нікчемності.

Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив суд задовольнити її у повному обсязі.

Представники позивача у судовому засіданні просили суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Надали письмові заперечення проти апеляційної скарги, які долучені до матеріалів справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Приватне підприємство «Фірма Баланс» зареєстровано як юридична особа 11.05.1998р. Виконавчим комітетом Донецької міської ради та включено до ЄДРПОУ за кодом 25598725, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 735519, Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 17.01.2012р.

Позивач здійснює діяльність на підставі Статуту, затвердженого засновником підприємства у 1998 році.

З 21.05.1998р. позивач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Київському район м. Донецька Донецької області Державної податкової служби, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 21.05.2012р. №322/10/18-214.

22.05.1998р. позивач зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва № 07756663 (бланк серії НВ № 263975).

20.06.2011р. Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Приватного підприємства «Фірма Баланс» з питань взаємовідносин з ТОВ «ТК Діал Імпекс» (код за ЄДРПОУ 36616283) за період з 01.01.2009р. по 31.12.2010р., результати якої викладені в акті від 27.05.2012р. №1187/22-2/25598725.

За висновками акту перевірки позивачем допущено порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 18 676 грн, у тому числі по деклараціям за 4 квартал 2009 року у сумі 10 846 грн, за 1 квартал 2010 року у сумі 7 830 грн.

Не погоджуючись із зазначеним висновком акту перевірки позивач подав до податкового органу заперечення на акт від 05.07.2012р., які листом відповідача від 10.07.2012р. №6806/10/22-2 залишені без задоволення.

16.07.2012р. Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000972202/10/22-213, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 23 346 грн, у тому числі за основним платежем - 18 676 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 4 670 грн.

Як вбачається з акту перевірки, порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» обґрунтовано завищенням податкового кредиту у сумі 18 676 грн за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, які виписані ТОВ «ТК «Діал-Імпекс», та внаслідок укладення нікчемних правочинів, які не мали реальних правових наслідків для сторін.

Колегія суддів не погоджується з висновками податкового органу виходячи з наступного.

25.09.2009р. між ТОВ «ТК «Діал-Імпекс» як Виконавцем та ПП «Фірма Баланс» як Замовником укладено договір №Р-995 на поставку, розроблення і налаштування програмного забезпечення, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання по здійсненню робіт, пов'язаних з поставкою, налаштуванням і розробленням додаткових програмних додатків, а також наст ступним їх супроводженням для програмного забезпечення сімейства «Акцент» існуючих на ринку версій (пункт 1.1 договору). Специфікація і вартість робіт по налаштуванню і супроводженню програмного забезпечення наводяться Виконавцем у актах виконаних робіт (пункт 1.4 договору).

На підтвердження факту виконання вказаного договору позивача надав документи:

- акт № 1703 від 07.10.2009р. передання-приймання виконаних робіт до договору № Р-995 від 25.09.2009р., відповідно до якого виконані роботи на суму 16 488 грн, у т.ч. ПДВ - 2 748 грн;

- податкова накладна від 07.10.2009р. №10070 на суму 16 488 грн, у т.ч. ПДВ 2 748,00 грн;

- акт № 1747 від 16.11.2009р. передання-приймання виконаних робіт до договору № Р-995 від 25.09.2009р., відповідно до якого виконані роботи на суму 18 696 грн, у т.ч. ПДВ - 3116 грн;

- податкова накладна від 16.11.2009р. № 11163 на суму 18 696 грн, у т.ч. ПДВ 3 116 грн;

- акт № 1811 від 11.12.2009р. передання-приймання виконаних робіт до договору № Р-995 від 25.09.2009р., відповідно до якого виконані роботи на суму 29 892 грн, у т.ч. ПДВ - 4982 грн;

- податкова накладна від 11.12.2009р. № 12117 на суму 29 892 грн, у т.ч. ПДВ 4 982 грн;

- акт № 0117 від 29.01.2010р. передання-приймання виконаних робіт до договору № Р-995 від 25.09.2009р., відповідно до якого виконані роботи на суму 19680 грн, у т.ч. ПДВ - 3280 грн;

- податкова накладна від 29.01.2010р. № 01297 на суму 19 680 грн, у т.ч. ПДВ 3 280 грн;

- акт № 0244 від 26.02.2010р. передання-приймання виконаних робіт до договору № Р-995 від 25.09.2009р., відповідно до якого виконані роботи на суму 12 900 грн, у т.ч. ПДВ - 2 150 грн;

- податкова накладна від 26.02.2010р. № 02272 на суму 12 900 грн, у т.ч. ПДВ 2 150 грн;

- акт № 0298 від 31.03.2010р. передання-приймання виконаних робіт до договору № Р-995 від 25.09.2009р., відповідно до якого виконані роботи на суму 14 400 грн, у т.ч. ПДВ - 2 400 грн;

- податкова накладна від 31.03.2010р. № 03345 на суму 14 400 грн, у т.ч. ПДВ 2 400 грн;

- банківські виписки на підтвердження здійснення оплати за отримані роботи.

Також в якості доказу виконаних робіт позивач надав диск, на якому міститься додаткове програмне забезпечення сімейства «Акцент».

Оприбуткування результатів робіт по бухгалтерському обліку ПП «Фірма Баланс» підтверджено журналами-ордерами.

Всі отримані позивачем від ТОВ «ТК «Діал-Імпекс» позивач включив до реєстрів податкових накладних, копії яких наявні у матеріалах справи.

Суми ПДВ згідно отриманих позивачем від ТОВ «ТК «Діал-Імпекс» податкових накладних позивач відніс до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів 2009-2010р.р., що відобразив у податкових деклараціях, копії яких наявні у матеріалах справи.

Статтею 215 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення ЦК України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочину - договору, укладених позивачем з ТОВ «ТК «Діал-Імпекс». Також, вказаний правочин не визнавався недійсним у судовому порядку.

В якості доказів нікчемності вказаних правочинів відповідач у акті перевірки зазначає відсутність документів, що підтверджують виконання договорів, а також невідповідність цих документів вимогам законодавства.

Вказані обставини не можуть вважатися доказами нікчемності договору, укладеного з ТОВ «ТК «Діал-Імпекс», оскільки документально ці обставини представники відповідача не підтвердили.

Натомість, позивачем надано у судове засідання достатній обсяг документів, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують факти укладення та виконання спірного договору.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач не довів обставин, які б свідчили про нікчемність договору, укладеного позивачем з ТОВ «ТК «Діал-Імпекс».

Доводи відповідача щодо не підтвердження директором ТОВ «ТК Діал Імпекс» ОСОБА_8 договірних відносин з позивачем та не знаходження ТОВ «ТК Діал Імпекс» за юридичною адресою не свідчать про нікчемність та відсутність реального характеру угоди між позивачем та ТОВ "ТК Діал Імпекс».

Як визначено п.п.7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вищевказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виникнення у ПП «Фірма Баланс» права на формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій по договору з ТОВ «ТК «Діал-Імпекс» підтверджено вказаними вище податковими накладними, виданими зазначеним контрагентом позивачу за наслідками господарських операцій. В акті перевірки немає жодного зауваження податкового органу щодо правильності оформлення цих податкових накладних.

До того ж, у Постанові Президії Верховного Суду України та Президії Ради суддів України № 7 від 03.04.2009 «Про стан здійснення судочинства адміністративними судами» наголошується, що згідно з практикою Верховного Суду України у даній категорії справ під час судового засідання судом мають з'ясовуватися обставини щодо фактичного наміру підприємства одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Результати робіт були використані позивачем у власній господарській діяльності - продані іншим контрагентам за договорами.

Між позивачем були укладені договори з ПП «Парус» від 12.10.2009р. та від 01.08.2009р., з ТОВ «Слов'янська дистриб'юторська компанія» від 09.01.2009р., з ТОВ «Академія сервісу» від 14.09.2009р., з ТОВ «Традиції» від 18.07.2005р. (додаткова угода від 15.01.2010р.), з КП БТІ від 07.12.2009р., з ТОВ «ТРК «Надежда» від 05.01.2009р., з ЗАТ «Візаві» від 01.06.1998р. та від 09.01.2009р., з ТОВ НВП «Сталь-Канат» від 30.05.2005р., з ВАТ «Макіївський завод металоконструкцій» від 30.01.2007р., з ДВАТ «ПТУ Шахтарськпогрузтранс» від 16.08.2004р. та від 09.01.2009р., з ТОВ «Нота-Донецьк» від 26.03.2010р., з ДП «Науково-дослідний та проектний інститут «Донецький Промстройнііпроект» ДВАТ «Будівельна компанія «Укрбуд» від 09.01.2009р., з СП «Скандик ЮГ» від 09.01.2009р., ТОВ «АТП-142857» від 16.07.2009р., з ТОВ «Нептун» від 09.01.2009р., з ЧВУЗ ОСОУ «Донецький коледж радіоелектроніки і управління» від 24.04.2009р., з ПВНЗ «Донецький економіко-гуманітарний інститут» від 05.01.2009р., з ФОП ОСОБА_10 від 06.11.2009р. Виконання робіт позивачем підтверджено актами приймання-передачі. Отримання коштів від такого продажу підтверджено банківськими виписками.

За наслідками господарських операцій за вказаними договорами позивач видавав своїм контрагентам податкові накладні, які відобразив у реєстрі виданих податкових накладних. Копії зазначених документів наявні у матеріалах справи. Таким чином, позивачем одержано економічний ефект за наслідками спірної господарської операції.

Таким чином, з урахуванням наведених правових норм та наданих письмових документів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставними та такими, що спростовуються фактичними обставинами справи, у зв'язку з чим є необґрунтованим донарахування податковим органом позивачеві податкових зобов'язань з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням.

Необґрунтоване визначення Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби податкових зобов'язань обумовлює безпідставність застосування до позивача й штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення належить скасувати.

Разом із тим, обираючи спосіб захисту порушеного права у позовній заяві як визнання зазначеного вище податкового повідомлення-рішення протиправним, позивачем не було враховано, що статтею 55 Податкового кодексу України передбачено лише можливість скасування податкового повідомлення-рішення. Таким чином, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання податкового повідомлення-рішення протиправним.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196-198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року по адміністративній справі № 2а/0570/9666/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року по адміністративній справі № 2а/0570/9666/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання ухвали у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена 05 грудня 2012 року.

Колегія суддів М.В. Бишов

І.Д. Компанієць

В.А. Шальєва