Ухвала суду № 27842871, 05.12.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Мирончук Н.В.

Суддя-доповідач - Компанієць І.Д.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2012 року справа №2а/1270/7361/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Компанієць І.Д., суддів Шальєвої В.А., Бишова М.В.,

секретар судового засідання Газарян А.В.,

за участю представника позивача Мерзлякової В.В.,

представника відповідача Шепіль В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2012 року по адміністративній справі № 2а/1270/7361/2012 за позовом публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» до Луганської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про визнання митної вартості товарів № 702020001/2012/000272/1 від 21.03.2012 року, скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 702020001/2/00053 від 21.03.2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з цим позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 11 жовтня 2011 року між ним та фірмою «Мечел Карбон АГ» (Швейцарія) укладено зовнішньоекономічний контракт MC-DIS/2011 на поставку вугілля, на підставі якого та згідно додатку № 6 від 31.01.12 року позивачем заявлено до митного оформлення в режимі імпорту вказаний товар за ціною договору - 130 доларів США за одну тону та надано декларацію митної вартості за формою ДМВ-1 і необхідний пакет документів, передбачений Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження.

Луганська митниця відмовила позивачеві в митному оформленні товару. Підставою для відмови в митному оформленні зазначено «Проведення митної оцінки (рішення про визначення митної вартості №702020001/2012/000272/1 від 21.03.2012 року) згідно МКУ від 11.07.02 №92-ІV (ст.265, ст.273) та Постанови КМУ від 20.12.06 №1766».

Таке рішення позивач вважає протиправним, оскільки для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість вугілля надав весь перелік документів, передбачених п. 7 Постанови КМУ від 20.12.06 №1766.

Позивач вважає безпідставними вимоги відповідача про надання додаткових документів передбачених п. 11 Порядку, оскільки подані декларантом відомості щодо ціни на поставлений товар не викликали сумнівів у їх достовірності. Відповідач не довів, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в достовірності наданої інформації.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2012 року в задоволені позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з рішення суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову, прийняти нову, якою задовольнити позов у повному обсязі. Зауважує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: суд першої інстанції не надав оцінки доводам та запереченням позивача, порушив приписи ст. ст. 266, 267 МК України, положення ст.1 Угоди про застосування статті УІІ Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, оскільки позивачем надано повний пакет документів, відповідно до яких достовірно визначається митна вартість вугілля, що імпортується, тобто ціна що фактично сплачена чи підлягає сплаті на користь постачальника-нерезидента.

Додатково витребуваний договір на закупівлю товару з третіми особами не може підтвердити митну вартість вугілля, оскільки митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Також суд першої інстанції прийняв судове рішення стосовно іншого рішення відповідача та картки відмови в прийнятті митної декларації, ніж ті, про які зазначав в позові позивач.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм материального та процесуального права, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Алчевський коксохімічний завод", ідентифікаційний код 00190816 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

11.10.2011 року між позивачем та фірмою "Мечел Карбон АГ" (Швейцарія) було укладено зовнішньоекономічний контракт МС-DIS/2011, в межах якого позивачем на митну територію України у лютому 2012 року на умовах DAP станція Комунарськ (ІНКОТЕРМС 2010) ввезено вантаж: вугільний концентрат марки «ГЖО» (а.с.15-26).

На підставі вищезазначеного контракту та згідно додатку №6 від 31.01.12р. позивачем заявлено до митного оформлення в режимі імпорту зазначений товар (ВМД №702020001/2012/002258) за ціною договору, а саме 130 доларів США за одну тону, та надано декларацію митної вартості за формою ДМВ-1 та відповідний пакет документів (а.с.29-45).

Відповідач, карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №702020001/2/00053 від 15 березня 2012 року відмовив позивачеві в митному оформленні товару. Підставою для відмови в митному оформленні зазначено «Проведення митної оцінки (рішення про визначення митної вартості №702020001/2012/000272/1 від 21.03.2012р) згідно МК України (ст. 265, ст. 268) та Порядку №1766» (а.с.14).

Того ж дня Відповідачем прийняте рішення №702020001/2012/000272/1 до ВМД №702020001/2012/002258, згідно з яким визначення митної вартості товару за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються неможливо у зв'язку з ненаданням зовнішньоекономічного договору, договору на закупівлю товару з третіми особами та із урахуванням цінової інформації, яка міститься у митного органу а також зазначено, що у зв'язку з неможливістю застосування першого методу, за результатами проведення консультації з декларантом згідно з вимогами ст. 266 МК України митну вартість оцінюваного товару визначено за 6 резервним методом із розрахунку 177 дол. США/тн. на підставі інформації про ціни угод ідентичного за маркою, обсягом поставки, призначенням, та подібним за якісними показниками, оформленого по митній системі найближчим часом (а.с.13).

Відповідно до ст.259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цьогоКодексу (ч.1 ст.260 Митного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 262 Митного кодексу України, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України, шляхом подання декларації митної вартості.

Статтею 266 Митного кодексу України передбачено, що основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи (частина 2 статті 262 Митного кодексу України).

Пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766, визначено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Відповідно до ст.265 МКУ, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості дотримуючись процедури, встановленої законодавством.

Пунктом 11 Порядку зазначено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

На підставі зазначеного відповідачем у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості зроблено запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначена дата - 15.02.12р., вказано прізвище - Савостін та поставлено підпис. Декларант був ознайомлений з цим записом, зазначив дату- 16.02.12р., прізвище та поставив свій підпис.(а.с.81)

Крім того, згідно діючих норм законодавства, декларант також може за власним бажанням подати інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Із змісту вищезазначеної норми вбачається, що вона не зобов'язує позивача надати повний перелік документів відповідно до п.11 Порядку. При цьому - саме формулювання вказаної норми - «можуть подаватися», вказує на те, що витребовування таких документів може мати місце, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

При здійсненні митного оформлення у відповідача виникли обґрунтовані сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей через те, що ідентичні та подібні товари, час експорту яких наближений до часу експорту вищезазначеного товару оформлюється за рівнем митної вартості 177 доларів США за тону.

При проведенні порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, встановлено, що ідентичний товар (вугільний концентрат марки «ГЖО» виробництва ВАТ «Южний кузбас» (ЦЗФ «Кузбасская») аналогічне за своїми якісними показниками) ввозиться на митну територію України найближчим часом на відповідних комерційних умовах та приблизно в тій же кількості за ціною контракту 177 дол.США за кг, що значно перевищує заявлений декларантом рівень митної вартості 130 дол.США за тону.

За результатами наданих декларантом документів, а саме при порівнянні рівня заявленої митної вартості товарів з інформацією про рівень цін на такі товари (видання «Металл-Эксперт. Новости рынков угля» від 06.02.12 №6(134) встановлено, що ціни на російські вугільні концентрати при експорті з Росії на Україну на умовах поставки DAF - кордон України складають 185-265 дол.США за тону, що значно вище заявленого позивачем рівня ціни 130 дол. США за тону. Крім того, згідно інформації цього ж видання вугільні концентрати марки ГЖ для експорту в Україну у січні коштували 185-265 дол.США за тону на умовах DAF - кордон України, а вугільні концентрати марки «Г» 130-133 дол.США за тону (а.с.121-132).

Між цим, згідно наданої декларантом інформації щодо характеристик марок вугілля «Г», «ГЖ» та «ГЖО» вугілля марки «ГЖО» за якісними показниками займає проміжне місце між марками «Г» та «ГЖ» (121-123).

Суд першої інстанції обгрунтовано не прийняв до уваги висновк щодо рівня цін на вугільний концентрат «ГЖО» на умовах поставки DAF - кордон України 130-190 дол.США за тону, оскільки із наведених вище джерел встановлено, що зазначений у висновку найнижчий рівень цін 130 дол.США за тону суперечить інформації про ціни на аналогічне вугілля, що міститься у періодичних виданнях

Відповідно до п.14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи, або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

У зв'язку із ненаданням декларантом всіх перелічених документів, заявлена декларантом митна вартість товару не піддається обчисленню та перевірці, зокрема не можливо перевірити вартість прямих витрат, пов'язаних з виробництвом заявленого до митного оформлення товару.

Згідно частин 1-5 статті 266 Митного кодексу, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості, відповідно до вимог статей 268 та 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією, за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Як вбачається з матеріалів справи, для підтвердження митної вартості, відповідачем проведено процедуру консультації з декларантом, з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості, в ході якої декларантом не надано додаткових документів на вимогу митного органу.

З рішення про визначення митної вартості товару вбачається, що відповідачем застосовано 6 метод визначення вартості товарів. Одночасно в рішенні відповідачем, відповідно до вимог Митного кодексу України, зазначено обґрунтування неможливості застосування 1 методу визначення митної вартості товару.(а.с.13).

Статтею 268 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена, згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна походження; 4) виробник. Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті. Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари.

Згідно ст.80 Митного Кодексу України, у разі відмови у митному оформленні та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митний орган зобов'язаний видавати заінтересованим особам письмове повідомлення із зазначенням причин відмови та вичерпним роз'ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення та пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Відповідно до Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 574, з урахуванням наказу Державної митної служби України № 669 від 08.08.2007, у разі відмови у прийнятті ВМД для оформлення, обов'язково заповнюється картка відмови у митному оформленні, згідно з порядком, установленим Державною митною службою.

Порядок оформлення та використання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затверджений наказом Державної митної служби України від 12.12.2005 № 1227, який визначає механізм надання митним органом письмового повідомлення заінтересованим особам про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Картка оформлюється в електронному вигляді посадовою особою митного органу, яка з огляду на обставини (заборону на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України; відсутність документів, потрібних для здійснення митного оформлення чи пропуску товарів і транспортних засобів тощо) прийняла рішення про відмову.

Відповідачем на виконання вимог чинного законодавства складено та видано декларанту картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску №70202001/2012/00053 від 21.03.2012.(а.с.14).

Аналіз наведених норм, а також положень постанов Кабінету Міністрів України від 9квітня 2008 року № 339 «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів» та від 20 грудня 2006 року № 1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Отже, за наявності обґрунтованого сумніву митного органу у достовірності даних щодо митної вартості, заявлених декларантом у ВМД № 702020001/2012/0002258, а також ненадання договорів посередника з виробником продукції, у митного органу були підстави для визначення митної вартості товару за шостим методом за митною вартість за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Аналізуючи положення Митного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 09 квітня 2008 року № 339 "Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів" та Постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження", суд приходить до висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Виходячи з вищенаведеного, відповідач має повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщуються через митний кордон України, в тому числі договір на закупівлю товару з третіми особами та від виробника.

Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог Митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

На підставі викладеного суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що Луганська митниця при прийнятті рішення про визначення митної вартості товарів №702020001/2012/000272/1 від 21.03.2012р. та при складанні та видачі картки про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №70202001/2012/00053 від 21.03.2012р. діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Митним кодексом України та законами з питань митної справи.

Суд апеляційної інстанції, з огляду на позовні вимоги, не приймає доводи апелянта, що суд першої інстанції прийняв судове рішення стосовно іншого рішення відповідача та картки відмови в прийнятті митної декларації, ніж ті, про які зазначалося в позові.

Колегія суддів прийшла до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись статтями 24, 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2012 року по адміністративній справі № 2а/1270/7361/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2012 року по адміністративній справі № 2а/1270/7361/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена 10 грудня 2012 року.

Головуючий І.Д. Компанієць

Судді В.А. Шальєва

М.В.Бишов